Постанова від 22.04.2025 по справі 910/11999/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/11999/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

арбітражного керуючого Загороднього О.М.,

представника Акціонерного товариства "Скай банк" адвоката Рички С.А.,

представника ОСОБА_1 адвоката Трояна О.С.,

представника ОСОБА_2 адвоката Клепикова М.С.,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.10.2024 (повний текст складено 17.10.2024, суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал" арбітражного керуючого Загороднього Олексія Михайловича та Акціонерного товариства "Скай банк"

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

у справі №910/11999/21

за заявою Акціонерного товариства "Скай банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал" (код 35264020)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/11999/21 заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Загороднього О.М. та Акціонерного товариства "Скай банк" задоволено.

Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал" у розмірі 5 401 043,91 грн у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал" грошові кошти в розмірі 5 401043,91 грн у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал", у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 02.12.2024 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора боржника та Акціонерного товариства "Скай банк".

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, а саме не було встановлено те, що між діями або бездіяльністю ОСОБА_2 та банкрутством боржника є причинно-наслідковий зв`язок. Судом було проігноровану ту обставину, що ліквідатором не було доведено, що ОСОБА_2 приймала вирішальні рішення, які стали причиною банкрутства боржника. Судом не було враховано той факт, що ОСОБА_2 не була суб`єктом відповідальності рішення або рішень, які спричинили банкрутство боржника, а отже не з`ясовано усі обставини справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11999/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , розгляд справи призначено на 11.02.2025.

Також, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора боржника та Акціонерного товариства "Скай банк".

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що до заяви про покладення субсидіарної відповідальності не було додано доказів вини ОСОБА_1 . Заявник у своїй заяві та суд у рішенні не зазначили, які конкретно дії саме ОСОБА_1 стали наслідком начебто доведення ТОВ "Євроінвест метал" до банкрутства. Судом не було досліджено чи вчиняла ОСОБА_1 протиправні дії, які стали наслідок доведення до банкрутства ТОВ "Євроінвест метал". Отже, заявником не було доведено, що саме дії або бездіяльність ОСОБА_1 призвели до банкрутства боржника. Апелянт не мала жодного умислу на доведення до банкрутства, не набула активів. У власності ОСОБА_1 є тільки частина земельної ділянки. Таким чином відсутній склад правопорушення, а відтак підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Також, скаржник вказує на неналежність доказу - Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Євроінвест метал", який виконаний фізичною особою-підприємцем Юрків Антоном Володимировичем на замовлення арбітражного керуючого Загороднього Олексія Михайловича, оскільки саме на розпорядника майна боржника покладений обов`язок провести аналіз фінансово-господарського становища боржника. При цьому, звіт виконаний за відсутності усієї бухгалтерської та фінансової документації боржника, а сам по собі опис складного фінансово-господарського становища та окремих правочинів товариства, не може бути достатнім обґрунтуванням підстав для застосування інституту субсидіарної відповідальності акціонерів у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11999/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , розгляд справи призначено на 11.02.2025.

Ліквідатор та голова комітету кредиторів подали відзив, у якому просили рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/11999/21 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на залишити без задоволення.

Також, ліквідатор та голова комітету кредиторів подали відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та просили рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

11.02.2025 в судовому засіданні була оголошена перерва до 22.04.2025 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

22.04.2023 в судовому засіданні суд оголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення належить скасувати з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11999/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал", провадження у якій відкрито 15.09.2021 за заявою Акціонерного товариства "Скай банк".

Ухвалою попереднього засідання від 22.11.2021 визнано кредитором у справі № 910/11999/21 по відношенню до боржника Акціонерне товариство "Скай Банк" на суму 5 449513,16 грн, з яких: 22700 грн - вимоги першої черги, 4426132,51 грн - вимоги четвертої черги, 1000680,65 грн - вимоги шостої черги.

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Загороднього Олексія Михайловича.

У квітні 2024 року ліквідатор боржника та ініціюючий кредитор, посилаючись на норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 59, ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, та на підставі висновків Звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Євроінвест метал", звернулись у даній справі із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства, в якій просили покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в сумі 5401043,91 грн у зв`язку із доведенням його до банкрутства на:

ОСОБА_1 (керівник товариства),

ОСОБА_2 (учасник товариства, розмір частки 85%),

ОСОБА_3 (учасник товариства розмір частки 15%).

Заява мотивована тим, що посадові особи ТОВ "Євроінвест метал" вимоги ч. 2 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/11999/21 від 21.12.2022 не виконали, бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника ліквідатору не передали.

Під час проведення ліквідаційної процедури відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 року №1361), було проведено аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках боржника.

За результатами аналізу встановлено, що присутні ознаки дій з доведення боржника до банкрутства.

Так, боржник протягом 2018-2020 років отримав від пов`язаних компаній 11356,5 тис. грн поворотної фінансової допомоги, а також повернув фінансову допомогу в розмірі 8479,4 тис. грн, що вказує на зростання інших поточних зобов`язань на 2877,1 тис. грн.

Протягом досліджуваного періоду боржник надав пов`язаним компаніям 1567,4 тис. грн поворотної фінансової допомоги та їй було повернуто 1124,4 тис. грн, що відповідає зростанню загального розміру іншої поточної дебіторської заборгованості на 443,0 тис. грн.

Невиконання пов`язаними із боржником контрагентами зобов`язань з повернення позики не дозволило частково задовольнити кредиторські вимоги.

На підставі звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТОВ "Євроінвест метал" та балансу станом на 31.12.2021 на кінець 2021 року необоротні активи боржника складали 4550,80 грн, які посадовими особами боржника ліквідатору передані не були.

Станом на початок 2021 року структура оборотних активів (статті з найбільшою питомою вагою) виглядала наступним чином: запаси - 17,6% (6057,0 тис. грн), дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 7,5% (2590,0 тис. грн), інша поточна дебіторська заборгованість - 74,9% (25812,8 тис. грн). Сумарно питома вага вищевказаних статей в загальному об`ємі оборотних активів становила 100,0% (34461,2 тис. грн).

Протягом 2021 року оборотні активи зменшились на 63,1% або на 21735,2 тис. грн. Найбільшим чином скоротились наступні статті: запаси - на 100% (6057,2 тис. грн); дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - на 2590,9 тис. грн або 100%; інша поточна дебіторська заборгованість на 50,7% (13086,8 тис. грн). На кінець 2021 року питома вага статті "Інша поточна дебіторська заборгованість" в структурі оборотних активів займала 100% та відповідно 73,6% в структурі балансу загалом.

Нормальним рівнем дебіторської заборгованості в оборотних активах підприємства вважається 20%-25%. Для ТОВ "Євроінвест метал" даний показник станом на кінець 2021 року був рівний 100%. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі оборотних активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства, підвищує ризик фінансових збитків та ймовірність банкрутства. Підсумовуючи вищевказане, ліквідатор робить висновок про те, що зміни розміру та структури оборотних активів протягом 2019-2021 років мали негативний вплив на ліквідність та фінансову стійкість ТОВ "Євроінвест метал". На кінець 2021 року дебіторська заборгованість ТОВ "Євроінвест метал" складала 12726,00 тис. грн.

З реєстру судових рішень ліквідатору стало відомо, що ТОВ "Євроінвест метал" проводило претензійно-позовну роботу по стягненню заборгованості в розмірі 1500 тис. грн за поставлену продукцію згідно договору поставки №П1601/18 від 16.01.2018, укладеного із ТОВ "ЗТФ "Укрметекспорт". Загальна сума дебіторської заборгованості станом на кінець 2021 року згідно фінансової звітності була рівною 12726,0 тис. грн, відповідно величина дебіторської заборгованості за якою не проводиться претензійно-позовна робота складає суму 11226,0 тис. грн.

Крім того, за доводами заяви, боржник здійснював оплату товару, продукції на користь компаній, які мають ознаки фіктивності.

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/11999/21 задоволена заява та покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал" у розмірі 5401043,91 грн у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалюючи рішення, суду першої інстанції дійшов висновку, що через виведення посадовими особами банкрута грошових коштів останнього на користь підконтрольних цим посадовим особам юридичним особам та подальше невжиття керівництвом жодних заходів щодо повернення таких грошових коштів, наявні економічні ознаки дій з доведення до банкрутства у діях таких посадових осіб ТОВ "Євроінвест метал". Крім того, останніми отримано істотну вигоду за рахунок активів банкрута, як кінцевими бенефіціарними власниками осіб, на які було виведено кошти ТОВ "Євроінвест метал".

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними, оскільки зроблені без з`ясування обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті Господарського кодексу України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності.

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, пункт 9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абзац другий частини п`ятої статті 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами статті 7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

Якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до статей 22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого.

Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу);

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то суд зазначає про таке.

Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

За правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України).

Отже, правовий аналіз абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Так, звертаючись до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, арбітражний керуючий та ініціюючий кредитор зазначають, що боржник протягом 2018-2020 років здійснював операції, пов`язані із наданням та отриманням фінансової допомоги (позики) із пов`язаними особами (були спільні засновники), за якою утворилась дебіторська заборгованість. Також, боржник здійснював "безтоварні" операції купівлі-продажу, поставки товарів та продукції із контрагентами, які мають ознаки фіктивності, фігурують в кримінальних провадженнях, пов`язаних із незаконною діяльністю на ринку. Така діяльність боржника призвела до виникнення "безнадійної" (за якою минув строк позовної давності станом на кінець 2022 року) дебіторської заборгованості в загальній сумі 11226 тис. грн.

При цьому, посадові особи боржника, після визнання його банкрутом, не передали ліквідатору ані первинної документації, ані майнових активів боржника.

Колегія суддів зазначає, що суб`єктом притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника згідно з ч. 2 ст. 62 КУзПБ можуть бути особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Так, управління боржником здійснювали його учасники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , керівник товариства - ОСОБА_1 згідно зі статутом товариства з обмеженою відповідальністю.

Саме, дії протягом 2018-2020 років з отримання та надання позики пов`язаним особам, а також перерахування передоплати за непоставлений товар контрагентам, які мають ознаки фіктивності, за доводами ліквідатора, призвели до накопичення значної дебіторської заборгованості та є тими обставинами, які свідчать про доведення боржника до банкрутства.

Одночасно ліквідатор не надав докази на підтвердження вжиття будь-яких дієвих та вичерпних дій і заходів з метою повернення до ліквідаційної маси боржника грошових коштів, які він вважає були незаконно виведені із володіння боржника, як то звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним правочину, повернення одержаного за недійсним правочином, стягнення безпідставно одержаних грошових коштів тощо.

При цьому, доводи ліквідатора про невиконання обов`язку з передачі посадовими особами боржника документації та майнових активів боржника, якою в даному випадку, є ОСОБА_1 як керівник, не можуть бути підставою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута. Слід звернути увагу, що всі листи та вимоги ліквідатора до ОСОБА_1 не були вручені засобами поштового зв`язку. Інші заходи з повідомлення керівника про необхідність надати документацію боржника, ані під час процедури розпорядження майном боржника, ані в ліквідаційній процедурі арбітражний керуючий не вчиняв. Ухвала суду від 21.12.2022 про зобов`язання керівника боржника ОСОБА_1 також не була вручена останній для виконання, до примусового виконання вказане судове рішення не пред`являлось.

Колегія суддів вважає, що аналіз фінансового стану боржника має бути здійсненний на підставі всієї сукупності первинної документації, з урахуванням результатів інвентаризації майна боржника, а не лише за результатами фінансової звітності та виписок з банківського рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що кредиторська заборгованість боржника виникла лише перед одним кредитором - ініціюючим кредитором у даній справі, на підставі кредитного договору від 02.11.2018, за яким боржник отримав кредитні грошові кошти в сумі 445000 доларів США із терміном погашення - до 01 листопада 2019 року.

Кредитний договір був забезпечений договорами застави (обладнання та рухомого майна) (заставодавці - боржник, ТОВ "Євро тарнс метал", ТОВ "Деревообробний комбінат "Робін"), договором поруки (поручитель - ТОВ "Деревообробний комбінат "Робін", ОСОБА_3 ).

Акціонерне товариство "Скай банк" як кредитор у березні 2020 року почав вживати заходи з повернення кредитних коштів шляхом звернення в суд із позовом про стягнення заборгованості із боржника та поручителів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі № 910/3526/20 був задоволений позов про стягнення заборгованості та відкрито виконавче провадження, в межах якого було реалізоване майно шляхом передачі стягувачу у рахунок погашення боргу, яке належить боржнику та його поручителям та майновим поручителям.

У липні 2021 року Акціонерне товариство "Скай банк" звернулось із заявою про відкриття провадження у даній справі про банкрутство.

З забезпечувальних договорів вбачається, що виробничі потужності боржника знаходяться у Чернігівській області, втім, арбітражний керуючий Загородній О.М., який виконував повноваження розпорядника майна, а згодом був призначений ліквідатором боржника не здійснював фактичний виїзд за місцем здійснення діяльності боржника, склав інвентаризаційні відомості із нульовими показниками, звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності, який поданий суду у підсумкове засідання, складений без аналізу первинної документації боржника та на підставі відповідей реєструючих органів про відсутність зареєстрованих за боржником майнових активів.

Постановою від 20.06.2022 боржника визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Загороднього О.М.

Як свідчать матеріали справи та було зазначено вище, будь-які дії зі стягнення дебіторської заборгованості не вчинялись, яка ліквідатором вважається безнадійною, не вчиняють заходи із розшуку майна (товарних запасів тощо) за місцем фактичної діяльності боржника у Чернігівській області. При цьому, до ліквідаційної маси була включена лише частина дебіторської заборгованості, яка вже реалізована в ліквідаційній процедурі окремо від іншої.

Посилання на безтоварність операцій боржника, за якою виникла дебіторська заборгованість не підтверджені будь-якими доказами, як і висновок про безнадійність наявної дебіторської заборгованості, позаяк ліквідатор не вчиняв дій з її стягнення.

Тобто, ліквідатор не вжив всіх дій і заходів, які б могли стати наслідком та підставою для звернення із заявою про покладення додаткової відповідальності на осіб, які винні у доведенні боржника до банкрутства.

Згідно ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є:

1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, належить погодитись з доводами апеляційних скарг про помилковість рішення суду першої інстанції, оскільки ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права та при нез`ясуванні дійсних обставин справи в їх сукупності.

Нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є беззаперечними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

При апеляційному розгляді справи доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим вони підлягають до задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у даній справі підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відхилення заяви ліквідатора/кредитора.

Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/11999/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал" арбітражного керуючого Загороднього Олексія Михайловича та Акціонерного товариства "Скай банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі № 910/11999/21 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 22.05.2025.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко