Постанова від 22.05.2025 по справі 902/1375/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Справа № 902/1375/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1375/24 від 19 лютого 2025 року (суддя Виноградський О. Є.)

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвін 8»

про стягнення 59894 грн 16 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Санвін 8 (надалі Відповідач) про стягнення 59894 грн 17 коп. збитків, які нараховано у зв`язку з порушенням Відповідачем норм податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарської операції з надання послуг із зменшення навантаження в рамках дії Договору № 0907-15011 від 9 квітня 2021 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідачем порушено норми податкового законодавства України з податку на додану вартість (не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН)) при здійсненні господарської операції з надання послуг із зменшення навантаження в рамках дії Договору, що спричинили понесення Відповідачем збитків у розмірі 59894 грн 17 коп..

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що факт вчинення особою податкового правопорушення може бути підтверджений лише результатами перевірок, оформлених у формі акта, підписаного особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). Су вважав посилання Позивача на індивідуальні податкові консультації, якими Державна податкова служба України надала роз`яснення щодо порядку складання податкових накладних на підтвердження факту вчинення Відповідачем податкового правопорушення безпідставними та не взяв до уваги, оскільки відповідно до пункту 52.2 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що складенні Відповідачем зведені податкові накладні (ПН від 30 листопада 2022 року № 2 та ПН від 31 грудня 2022 року № 2) є помилковими, виснувавши при цьому, що Позивач не має права задекларувати суми ПДВ та що вказане спричинило Позивачу збитків у розмірі 59894 грн 17 коп..

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 109-111), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач вказує, що Державна податкова служба у своїй індивідуальній податковій консультації від 8 травня 2023 року №1152/ІПК/99-00-21-03-02-06 зазначила наступне: «якщо податкова накладна за операцією складена на дату відмінну від дати виникнення податкового зобов`язання за такою операцією, підтвердженої відповідними первинними документами, то така податкова накладна складена з порушенням норм ПКУ, не відповідає даним бухгалтерського обліку та не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем (отримувачем послуг)».

Також, Позивач в своїй апеляційній скарзі вказує про те, що оскільки факт постачання послуг із зменшення навантаження підтверджують підписаним обома сторонами одним за розрахунковий місяць актом приймання передачі із зменшення навантаження згідно з Договором (первинний документ), незалежно від кількості отриманих команд від диспетчера, то послуга із зменшення навантаження не має безперервного або ритмічного характеру і за операціями із їх постачання платники податку не мають права складати зведені податкові накладні.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі зауважив, що податкова накладна з кодом ознаки «4» у полі «Зведена податкова накладна», складена Відповідачем на операцію, яка за своїм характером постачання не є безперервною або ритмічною, та як вказує скаржник є такою, що складена з порушенням норм ПКУ, а тому не може бути підставою для віднесення покупцем сум ПДВ, зазначених у ній, до податкового кредиту.

В апеляційній скарзі зазначено, що Відповідач якраз і не зареєстрував податкові накладні в ЄРПН при здійсненні господарських операцій з надання послуг із зменшення навантаження в рамках дії Договору, чим завдав Позивачу збитків у розмірі 59 894 грн 17 коп..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Позивачу.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 902/1375/24 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 31 березня 2025 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №902/1375/24 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 30 травня 2025 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 8 квітня 2021 року (вх. № 20403/01) Відповідач звернувся до Позивача з Заявою-приєднанням до Договору про надання послуги із зменшення навантаження (а.с. 15).

У відповідності до «Правил ринку», затверджених Постановою Національної комісії,

що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 березня 2018 року № 307 (у редакції постанови НКРЕКП 24 червня 2019 року № 1168) Договір про надання послуги із зменшення навантаження є типовим договором і в розумінні 634 ЦК України є договором приєднання.

9 квітня 2021 року Позивачем направлено Відповідачу «повідомлення кандидату у постачальники послуг із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою» (а.с.18). Вказаним повідомленням Позивач проінформував Відповідача в приєднанні до Договору його одиниці відпуску ЕІС-62W2020497011632 в якості надавача послуги із зменшення навантаження (ідентифікатор договору: № 0907-15011; дата акцептування: 9 квітня 2021 року, дата внесення до реєстру ППВДЕ 13 квітня 2021 року).

Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання послуги із зменшення навантаження цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.

За положеннями пункту 1.2 Договору за цим Договором ППВДЕ зобов`язався надавати послуги із зменшення навантаження ППВДЕ для забезпечення операційної безпеки відповідно до умов чинного законодавства, цього Договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2019 року № 307.

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що сторони зобов`язалися зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 Договору цей Договір набирає чинності на другий робочий день від дня акцептування ОСП заяви-приєднання до Договору, про що ОСП повідомляє ППВДЕ та діє до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

31 серпня 2022 року Позивач та Відповідач підписали Акт приймання-передачі наданих послуг із зменшення навантаження згідно з Договором від № 0907-15011 від 9 квітня 2021 року (а.с. 22).

Згідно вказаного акту загальна вартість з ПДВ наданих послуг 779569 грн 03 коп..

31 жовтня 2022 року Позивач та Відповідач підписали Акт приймання-передачі наданих послуг із зменшення навантаження згідно з Договором від № 0907-15011 від 9 квітня 2021 року (а.с. 22).

Згідно вказаного акту загальна вартість з ПДВ наданих послуг 911280 грн 53 коп..

В подальшому 30 листопада 2022 року Позивач та Відповідач підписали Акт приймання-передачі наданих послуг із зменшення навантаження згідно з Договором від № 0907-15011 від 9 квітня 2021 року (а.с. 23).

Як вбачається з вказаного акту загальна вартість з ПДВ наданих послуг 34102 грн 25 коп..

Позивач здійснив Відповідачу оплату за надання послуг із зменшення навантаження:

·за жовтень 2022 року, згідно платіжної інструкцій № ППВДЕ5048 від 28 листопада 2022 року на суму 189850 грн 11 коп. (а.с.24);

·за листопад 2022 року, згідно платіжної інструкції № ППВДЕ3048 від 20 грудня 2022 року на суму 7104 грн 76 коп. (а.с. 25);

·за серпень 2022 року, згідно платіжної інструкції № ППВД021231 від 2 грудня 2022 року на суму 162410 грн 21 коп. (а.с. 25).

30 листопада 2022 року Відповідачем було складено зведену податкову накладну, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 189850 грн 12 коп., у тому числі загальна сума податку на додану вартість в розмірі 31641 грн 69 коп. (а.с. 26).

31 грудня 2022 року Відповідачем складено зведену податкову накладну, яка було зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 169514 грн 85 коп., у тому числі загальна сума податку на додану вартість в розмірі 28252 грн 48 коп. (а.с. 27).

8 квітня 2024 року Позивач листом за вих. № 01/20784 звернувся до Відповідача з вимогою негайно здійснити реєстрацію в ЄРПН податкових накладних.

30 серпня 2024 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 30 серпня 2024 року № 01/53718 (а.с.35), що підтверджується описом цінного листа (а.с.35) та накладною № 0103284826403 (а.с. 35).

В претензії Позивач вимагає сплатити йому завданні збитки у розмірі 59894 грн 16 коп. На переконання Позивача вимоги, вказані в претензії, обґрунтовані помилковою реєстрацією Відповідачем зведених податкових накладних: ПН від 30 листопада 2022 року № 2 та ПН від 31 грудня 2022 року № 2.

На підтвердження своїх вимог Позивач посилається на індивідуальні податкові консультації від 8 травня 2023 року № 1152/ІПК/99-00-21-03-02-06, 4040/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 23 жовтня 2021 року та 4775/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 31 грудня 2021, якими Державна податкова служба України надала роз`яснення щодо порядку складання податкових накладних.

Позивач посилаючись на те, що Відповідачем в добровільному порядку не сплачено завданні збитки у розмірі 59894 грн 16 коп, звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача збитків.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом першим статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту першого статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

В той же час для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо порушення Відповідачем норм податкового законодавства щодо не реєстрування податкових накладних, та помилкове формування зведених податкових накладних ніби-то з порушенням при складенні норм податкового законодавства, а також те, що на їх підставі Позивач не має права задекларувати суми ПДВ, колегія суду зауважує наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На переконання колегії суду, суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб`єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних, тобто у відносинах, що виникли між платником податку та державою.

При цьому колегія суду звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 7 червня 2023 року в справі № 916/334/22, згідно з якою: суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб`єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, тобто у відносинах, що виникли між платником податку та державою.

За приписом частини першої статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Сторони господарського договору, навіть будучи платниками податків, зокрема ПДВ, не мають прямих податкових відносин між собою, і відповідно податкове порушення стосується обов`язків платника перед державою, яка адмініструє податки, а не прав та законних інтересів іншого платника податку (навіть якщо таке податкове порушення похідним чином впливає на розмір його податкового кредиту).

Водночас. статтею 109 Податкового кодексу України визначено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Як визначено пунктом 61.1 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пункту 62.1 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу; обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3- цього Кодексу.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Аналіз наведених норм свідчить, що факт вчинення особою податкового правопорушення може бути підтверджений лише результатами перевірок, оформлених у формі акта, підписаного особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Посилання ж Позивача в апеляційній скарзі на індивідуальні податкові консультації, якими Державна податкова служба України надала роз`яснення щодо порядку складання податкових накладних на підтвердження факту вчинення Відповідачем податкового правопорушення, колегія суду не бере до уваги, оскільки відповідно до пункту 52.2 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, а відтак вона не має, а ні для іншої сторони значення, а ні для суду будь-якого встановленого фактору.

Окрім того, колегія суду констатує те, що абзаци 3-6 пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачають наступні правила щодо складання зведених податкових накладних по операціям, переліченим у цьому пункті: «У разі якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу протягом такого місяця; Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць».

За загальним правилом для встановлення «ритмічного характеру постачання» послуги мають постачатись не менше ніж два рази на місяць.

В силу дії пунктів 14.1.185 Податкового кодексу України постачання послуг визначено як будь-яка операція, яка не є постачанням товарів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, отже, по кожній господарській операції має бути складений окремий первинний документ, що і буде підставою для відображення такої операції в обліку. За такого підходу ритмічний характер постачання для цілей пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначатиметься за фактом здійснення окремих операцій постачання на одного покупця-платника ПДВ, що відповідно підтверджується окремими первинними документами.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору про надання послуги із зменшення навантаження (Додаток 11 до Правил ринку) Постачальник послуг із зменшення навантаження ВДЕ (далі - ППВДЕ) надає Оператору системи передач (далі - ОСП) послугу із зменшення навантаження, шляхом виконання диспетчерської команди на зменшення навантаження, а ОСП оплачує таку послугу у розмірах, порядку та у строки, визначені цим Договором.

Також як вбачається з пункту 3.3 Типового договору про надання послуги із зменшення навантаження за підсумками місяця ППВДЕ на основі даних, сформованих у СКО за відповідний розрахунковий період, складає та направляє ОСП протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду 2 примірники підписаного зі своєї сторони Акта приймання-передачі послуги із зменшення навантаження, рахунок на сплату послуги із зменшення навантаження та розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, що є додатком до Акта наданих послуг.

Відповідно до актів про надані послуги зі зменшення навантаження за листопад 2022 року та розрахунків до них, послуги щодо зменшення навантаження надавалися протягом місяця у різні дні (1 листопада 2022 року, 2 листопада 2022 року, 3 листопада 2022 року, 4 листопада 2022 року, 11 листопада 2022 року, 12 листопада 2022 року, 15 листопада 2022 року, 16 листопада 2022 року) на основі окремих заявок (команд) диспетчера на зменшення навантаження. Оформлені сторонами документи свідчать про ритмічність таких поставок, залежно від кількості отриманих заявок диспетчера протягом місяця.

За пунктом 3.10 Типового договору про надання послуги із зменшення навантаження сторони зобов`язуються зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, Відповідачем було зареєстровано зведені податкові накладні, що підтверджується відповідними квитанціями № 2 у вкладенні, і Позивач підтвердив факт реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН (а.с. 63-66).

Таким чином колегія суддів виснує, що у Позивача немає правових підстав заявляти про невиконання Відповідачем умов Договору та заявляти на підставі цього про заподіяння збитків. При цьому, таке право на відшкодування збитків виникало б у разі встановлення порушень в рамках податкової перевірки, результати якої б набули статусу «узгоджених», і за умови відсутності реєстрації «правильної» ПН чи неможливості включити сплачену суму ПДВ за «правильною» ПН до складу податкового кредиту (наприклад, через сплив 365 днів з моменту складання ПН), або ж за наслідком встановлення цього факту за результатами розгляду справи за участі відповідних сторін.

Відтак, підсумовуючи усе описане вище, колегія суду зазначає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що складенні Відповідачем зведені податкові накладні (ПН від 30 листопада 2022 року № 2 та ПН від 31 грудня 2022 року № 2) є помилковими, а відтак Позивач не має права чи не може задекларувати суми ПДВ, що спричинило понесення Позивачем збитків у розмірі 59894 грн 17 коп..

В той же час апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання Позивача в обґрунтування своїх вимог на висновки Великої Палати Верховного суду у постанові від 5 червня 2019 року в справі № 908/1568/18, оскільки за обставинами вказаної справи Відповідач не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що могло завдати покупцю збитки. А відтак вказана справа не є релевантною по відношенню до справи №902/1375/24.

На відміну від обставин справи № 908/1568/18 в справі № 902/1375/24 встановлено, що Відповідачем складено та зареєстровано податкові накладні.

З огляду на усе описане вище в даній постанові, колегія суду доходить висновку, що Позивачем не доведено наявність в діях Відповідача такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, а саме не доведено допустимими доказами факт вчинення Відповідачем податкового правопорушення в частині складання та реєстрації податкових накладних від 30 листопада 2022 року № 2 та від 31 грудня 2022 року № 2.

За положеннями статті 73 Господарського процесуального кодексу України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі доказів. Доказами ж є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює відповідні обставини. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В смлу дії частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, закріплений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на все вищезазначене, позовні вимоги Позивача про стягнення 59894 грн 17 коп. збитків, які нараховано у зв`язку з ніби-то порушенням Відповідачем норм податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарської операції з надання послуг із зменшення навантаження в рамках дії Договору не підлягають до задоволення, а відтак колегія суду відмовляє в задоволенні цього позову.

Дане рішення прийняте і місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1375/24 від 19 лютого 2025 року - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1375/24 від 19 лютого 2025 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №902/1375/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.