Постанова від 14.05.2025 по справі 917/1880/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/1880/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

прокурора Полякової С.О. на підставі посвідчення від 01.03.2023 №072827;

позивача - не з`явився;

від 1-го відповідача - не з`явився;

від 2-го відповідача (апелянта) - не з`явився;

від третіх осіб не з`явились,

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Каміла", с.Рудка, Лубенський район, Полтавська область, (вх.№505 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у справі №917/1880/24 (суддя Кльопов І.Г., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 20.02.2025)

за позовом: Заступника керівника Лубенської окружної прокуратури, Полтавська область, Лубенський район, м. Лубни, в особі Гребінківської міської ради, м.Гребінка, Лубенський район, Полтавська область,

до 1-го відповідача: Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області, м.Гребінка, Лубенський район, Полтавська область,

до 2-го відповідача: Селянського фермерського господарства "Каміла", с.Рудка, Лубенський район, Полтавська область,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу освіти виконавчого комітету Гребінківської міської ради, м.Гребінка, Лубенський район, Полтавська область,

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури в особі Гребінківської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області та Селянського фермерського господарства "Каміла", в якому просив суд:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 03.05.2021, укладений Опорним закладом Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області та Селянським фермерським господарством Каміла;

- зобов`язати Селянське фермерське господарство Каміла передати земельну ділянку, площею 52,46 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ПЛ №000072 від 22.05.1998 перебуває у користуванні Опорному закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, а Опорному закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 прийняти зазначену земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, який суперечить приписам статей 1130 - 1132 Цивільного кодексу України, статтям 92, 93, 96 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені та має бути визнаний недійсним в порядку статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а спірна земельна ділянка - поверненню навчальному закладу.

У відзиві на позову заяву, поданому до господарського суду Полтавської області 18.11.2024, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, посилаючись на те, що оскаржуваний договір укладено на законних підставах, відповідний договір не є удаваним або недійсним правочином та не містить в собі жодних ознак договору оренди землі.

Крім того, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог прокурора, з посиланням на те, що початок перебігу строку позовної даності має рахуватись з дати укладення оскаржуваного договору про спільну діяльність, а саме з 03.05.2021.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у справі №917/1880/24 позов задоволено; визнано недійсним договір про спільну діяльність від 03.05.2021, укладений Опорним закладом Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області та Селянським фермерським господарством Каміла; зобов`язано Селянське фермерське господарство Каміла передати земельну ділянку, площею 52,46 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ПЛ №000072 від 22.05.1998 перебуває у користуванні Опорному закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, а Опорному закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 прийняти зазначену земельну ділянку; стягнуто з Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2422,40грн.; стягнуто з Селянського фермерського господарства "Каміла" на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2422,40грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в ньому, а тому підлягає визнанню недійсним і зобов`язання за ним має припинитись на майбутнє.

Крім того, судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності, з тих підстав, що пунктами 12, 19 Розділу Прикінцевих та перехідних положення Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVІD-19) та у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, статтею 257 Цивільного кодексу України продовжуються на строк вказаних обставин, що свідчить про те, що строк позовної давності у даній справі вважається продовженим та не сплив станом на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Селянське фермерське господарство "Каміла" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у справі №917/1880/24 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Скаржник зазначає, що договір про спільну діяльність укладено на законних підставах та в межах повноважень Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області, вказаний договір не є удаваним або недійсним правочином та не містить в собі жодних ознак договору оренди землі.

Апелянт також наголошує на необхідності застосування строку позовної давності щодо позовних вимог прокурора, та вважає, що початок перебігу строку позовної даності має рахуватися з дати укладення оскаржуваного договору про спільну діяльність, а саме з 03.05.2021.

Окрім викладеного, на думку скаржника, прокурор при зверненні до суду з відповідним позовом не обґрунтував та не надав належних доказів наявності підстав для представництва інтересів держави в суді. Зокрема, не надав жодних доказів та обґрунтувань відносно того що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1880/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

17.03.2025 матеріали справи №917/1880/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства "Каміла" на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у справі №917/1880/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 30.04.2025 о 10:30 годині.

11.04.2025 прокурором подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4564), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Селянського фермерського господарства "Каміла", рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у справі №917/1880/24 залишити без змін.

28.04.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника в слідчих діях (вх.№5262).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 розгляд справи відкладено на 14.05.2025 о 10:00 год.

09.05.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні (вх.№5844).

09.05.2025 прокурором подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№5858).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.05.2025 головуючий суддя оголосив, що 09.05.2025 від апелянта надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату та запитав ставлення прокурора щодо заявленого клопотання.

Прокурор пояснив, що заперечує проти задоволення вказаного клопотання, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Частинами 11 та 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів враховує, що явка сторін не визнавалась обов`язковою. При цьому, апелянтом не зазначено про надання ним додаткової інформації по суті спору в наступному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що останній не був позбавлений можливості залучити іншого адвоката для представництва своїх інтересів в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до норм частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Враховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

За таких обставин. колегія суддів вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 14.05.2025 прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги Селянського фермерського господарства "Каміла", просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у справі №917/1880/24 залишити без змін.

Враховуючи, що прокурор з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, Лубенською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель державної та комунальної власності, які передані в постійне користування закладам освіти, встановлено факт порушення інтересів держави, що вимагають захисту в судовому порядку через реалізацію органами прокуратури представницьких повноважень.

В межах території Гребінківської територіальної громади Лубенського району розташований навчальний заклад освіти Опорний заклад Гребінківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області (надалі Опорний заклад ЗОШ №4).

Для виробничих потреб та сільськогосподарського виробництва навчальний заклад має у постійному користуванні земельну ділянку загальною площею 52,46 га, які розміщена на території Гребінківської ОТГ Лубенського району Полтавської області та перебуває у комунальній власності Гребінківської об`єднаної міської територіальної громади в особі Гребінківської міської ради Полтавської області.

Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою набуто на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ №000072 від 22.05.1998, виданого Стукалівській неповнолітній середній школі Гребінківського району для сільськогосподарського використання та виробничих потреб згідно рішення Гребінківської районної ради народних депутатів від 18.08.1997 та рішення Стукалівської сільської ради Гребінківського району від 27.03.1998 (т.1 а.с.32-34).

У подальшому Стукалівську неповнолітню середню школу Гребінківського району було реорганізовано у Стукалівську загальноосвітню школу І ІІ ступенів Гребінківського району, яка після цього була перетворена у Стукалівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Гребінківської міської ради та приєднана до Опорного закладу ЗОШ №4.

Відповідно до листа Опорного закладу ЗОШ №4 від 26.06.2024 №01-21/433, згідно рішення 8 (позачергової) сесії Гребінківської міської ради 8 скликання від 27.04.2021 №461 Про реорганізацію, ліквідацію закладів освіти Гребінківської міської ради до Опорного закладу приєднано Стукалівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області, Опорний заклад ЗОШ №4 є правонаступником усього майна, прав і обов`язків Стукалівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області (т.1 а.с.29).

Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 "Про утворення та ліквідацію районів" ліквідовано Гребінківський район Полтавської області та утворено Лубенський район (з адміністративним центром у місті Лубни), до складу якого включено громади колишнього Гребінківського району Полтавської області. З дотриманням положень Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій", постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 721-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області" утворено Гребінківську міську об`єднану територіальну громаду.

У зв`язку із цим Стукалівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області на підставі рішення 42 (позачергової) сесії 7 скликання Гребінківської міської ради Полтавської області № 1389 від 27.11.2020 "Про прийняття об`єктів із спільної власності територіальних громад Гребінківського району у власність Гребінківської міської територіальної громади" прийнято у власність Гребінківської міської територіальної громади в особі Гребінківської міської ради та перейменовано (без зміни форми юридичної особи) на Стукалівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області.

Отже, Стукалівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Гребінківської районної ради Полтавської області Гребінківської міської ради Полтавської області стала правонаступником Стукалівської загальноосвітньої школиу І-ІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області.

В подальшому, згідно рішення 8 (позачергової) сесії 8 скликання Гребінківської міської ради Полтавської області № 461 від 27.04.2021 "Про реорганізацію, ліквідацію закладів освіти Гребінківської міської ради", вирішено з 01.09.2021 реорганізувати шляхом приєднання Стукалівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області до Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області.

Отже, Опорний заклад Гребінківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Стукалівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області.

Такими чином, Опорний заклад Гребінківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області на теперішній час за правилами правонаступництва володіє правами та обов`язками щодо користування земельною ділянкою, загальною площею 52,46га, яка розміщена на території Гребінківської ТГ Лубенського району Полтавської області та передана закладу освіти у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ №000072 від 22.05.1998, виданого Стукалівській неповнолітній середній школі Гребінківського району для сільськогосподарського використання та виробничих потреб згідно рішення Гребінківської районної ради народних депутатів від 18.08.1997 та рішення Стукалівської сільської ради Гребінківського району від 27.03.1998.

Відповідно до інформації з державного земельного кадастру у процесі виготовлення технічної документації, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5320885300:00:002:0093. Відповідно до інформації з інтернет-ресурсу Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку площа вказаної земельної ділянки становить 49,1905 га, а цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Право комунальної власності на земельну ділянку площею 49,1905га, за кадастровим номером 5320885300:00:002:0093 за Гребінківською міською радою не зареєстровано.

Нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки за кадастровим номером 5320885300:00:002:0093 становить 1510422,92 грн. (т.1 а.с.89-90, 96)

У зв`язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX від 28.04.2021 Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 Перехідних положень, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Зазначений пункт набрав чинності 27.05.2021. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Відповідно до правової позиції, яку Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду висловив у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вбачається, що у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено дефініцію поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з якою державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

З урахуванням зазначених вище положень законодавства, передана у постійне користування Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області земельна ділянка, знаходяться у комунальній власності Гребінківської міської об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області в особі Гребінківської міської ради.

Лубенською окружною прокуратурою було встановлено, що 03.05.2021 між Опорним закладом Гребінківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області (надалі сторона 1) та Селянським фермерським господарством "Каміла" (надалі сторона 2) було укладено договір про спільну діяльність №95 (надалі договір т.1 а.с.30-31), відповідно до умов якого Опорний заклад Гребінківська загальноосвітня школа І-ІII ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області є закладом освіти, який фінансується з місцевого бюджету із цільовим використанням отриманих бюджетних коштів і в силу свого статусу не є сільськогосподарським підприємством та не має достатніх власних засобів сільськогосподарського виробництва та штатних працівників для здійснення свого обов`язку з використання земельної ділянки за цільовим призначенням, у зв`язку з чим, для забезпечення цієї мети сторона 1 (Опорний заклад ЗОШ №4) цим Договором залучає до співпраці у формі спільної діяльності з обробітку земельної ділянки Сторону 2 (СФГ Каміла), яка є сільгоспвиробником, створеним у відповідній організаційно-правовій формі фермерського господарства (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 1.2 договору сторони домовилися про організацію спільної діяльності у сфері спільного використання земельної ділянки площею 52,46 га, яка належить стороні-1, як правонаступнику, на праві постійного користування на підставі Державного Акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000072 від 22.05.1998 без створення юридичної особи для досягнення наступних господарських цілей (мети): для навчальних цілей, пропаганди передового ведення сільського господарства, отримання сільськогосподарської продукції; збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур`яненню, деградації та ерозії земельної ділянки; надання теоретичних знань та практичних навичок учням у сфері сільського господарства.

Пунктами 1.3-1.4 договору визначено, що сторони зобов`язуються діяти спільно шляхом об`єднання майна, грошових коштів і зусиль для отримання продукції. Для досягнення мети договору сторони можуть надавати один одному будь-які фінансову, технологічну або організаційну допомоги.

Згідно пункту 2.4 договору сторона-1 зобов`язується надати під сумісне виробництво землю площею 52,46 га, а сторона 2 зобов`язується на даній площі виконати весь комплекс агротехнічних робіт вирощуванні сільськогосподарських культур, а саме: підготовку ґрунту для посіву, посів з обов`язковим внесенням мінеральних добрив, культивацію та збір урожаю, самостійно вносить пестициди, використовувати своє насіння, пальне, техніку тощо. Всі сільськогосподарські роботи проводяться за рахунок сторони 2.

Відповідно до пункту 3.1 договору сторона 1 після підписання цього договору невідкладно надати стороні-2 доступ до земельної ділянки для її обробітку для спільної мети у визначених межах для подальшого спільного використання.

Згідно з пунктом 4.1 договору сторона-2 за цим договором зобов`язується після підписання цього договору невідкладно приступити до виконання робіт; після збирання і реалізації врожаю з прибутку проводить грошовий розрахунок з стороною 1.

Відповідно до підпунктів 5.1.1-5.1.2 пункту 5.1 договору внесок сторони-1 у даному договорі є: майно, а саме земельна ділянка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ № 000072; трудова участь у вирощуванні сільськогосподарської продукції.

Відповідно до підпункту 5.1.3. пункту 5.1 договору доля сторони 1 у даному договорі становить 12%.

Згідно підпунктів 5.2.1-5.2.2 пункту 5.2 договору внесок сторони-2 складається з: майна, до якого відноситься сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, посівний матеріал, засоби захисту рослин, тощо; трудова участь: вирощування сільськогосподарської продукції та її транспортування.

Відповідно до підпункту 5.1.3. пункту 5.1 договору доля сторони 2 у даному договорі становить 88%.

Відповідно до пункту 6.3 договору керівництво спільною діяльністю за договором доручається стороні - 2.

Згідно з пунктом 7.1 договору весь вирощений на земельній ділянці урожай є спільною власністю сторін.

В пункті 7.2 договору визначено, що всі доходи, отримувані за даною угодою внаслідок спільної діяльності, використовуються у першу чергу на відшкодування понесених матеріальних затрат.

Згідно з пунктом 7.3 договору продукція, що отримають сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно долям, визначеним в розділі 5 цього договору при цьому сторона - 2 зобов`язана провести грошовий розрахунок з стороною-1 у розмірі не менше 174000,00грн. на рік на розрахунковий рахунок UA8782017203142810003202159283.

Пунктом 7.4 договору визначено, що грошові кошти у повному розмірі сторона-2 виплачує стороні-1 в період до 01 грудня кожного року.

Відповідно до пункту 7.5 договору усі розрахунки за договором проводяться у готівковій формі.

Згідно пункту 7.6 договору оподаткування спільної діяльності здійснюється сторонами в порядку, згідно чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Договір укладено строком на 10 років, який починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1 договору та завершується 03.05.2031 (пункт 11.2 договору).

Отже, як зазначав прокурор, виходячи з положень вказаного договору процес його укладення не передбачав підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Прокурор зазначав, що відповідно до листа Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області від 26.06.2024 №01-21/433 опорний заклад фінансується з місцевого бюджету та державної субвенції із цільовим використанням отриманих коштів. Він не є сільськогосподарським підприємством та не має власних засобів сільськогосподарського виробництва та штатних працівників для здійснення свого обов`язку з використання земельної ділянки за цільовим призначенням. У зв`язку з цим Опорного закладу ЗОШ №4 залучив до співпраці у формі спільної діяльності з обробітку земельної ділянки СФГ "Каміла", яке є сільгоспвиробником, створеним у відповідній організаційно-правовій формі фермерського господарства (т.1 а.с.29).

В листі Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області від 13.09.2024 № 01-21/576 зазначено, що договір, укладений між Опорним закладом Гребінківська ЗОШ №4 та СФГ "Каміла" затверджено начальником відділу освіти Гребінківської міської ради Радченко Л.М.

Під час воєнного стану у країні, здобувачі освіти Опорного закладу ЗОШ № 4 Гребінківської міської ради до навчальних (сільськогосподарських) робіт згідно даного договору не залучалися. Навчальний заклад отримав виплати у сумі 174 тисячі грн. згідно умов договору 29.07.2024. Земельна ділянка за кадастровим номером 5320885300:00:002:0093 дійсно є земельною ділянкою, стосовно якої Стукалівській неповній середній школі було видано Державний акт на право постійного користування І-ПЛ №000072 від 22.05.1998 (т.1 а.с.66).

Також, з листа Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області від 18.10.2024 № 01-21/ 629 вбачається, що навчальний заклад отримав виплату згідно договору за 2021, 2022 та 2023 роки, що підтверджується виписками державної казначейської служби України (т.1 а.с.71), а саме:

- відповідно до виписки з рахунків Державної казначейської служби за листопад 2021 року (дата формування 14.10.2024) за договором про спільну діяльність від 03.05.2021 на Стукалівську ЗОШ (яка ліквідована і правонаступником якої є Опорний заклад ЗОШ №4) у 2021 році надійшло 174000,00грн. (т.1 а.с.72).

- відповідно до виписки з рахунків Державної казначейської служби від 25.11.2022 за договором про спільну діяльність від 03.05.2021 на Стукалівську ЗОШ (яка ліквідована і правонаступником якої є Опорний заклад ЗОШ №4) у 2022 році надійшло 174000,00грн. (т. а.с.74)

- відповідно до виписки з рахунку Державної казначейської служби від 30.11.2023 за договором про спільну діяльність від 03.05.2021 на Стукалівську ЗОШ (яка ліквідована і правонаступником якої є Опорний заклад ЗОШ №4) у 2023 році надійшло 174000,00грн. (т.1 а.с.73)

Вказані обставини, як стверджував прокурор, вказують на систематичність отримання грошових коштів Опорним закладом Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 від СФГ "Каміла" відповідно до умов оспорюваного договору, що є однією з основних ознак орендних відносин.

Отже, зі змісту умов договору про спільну діяльність від 03.05.2021 №95 вбачається, що фактично він передбачає передачу земельної ділянки за кадастровим номером 5320885300:00:002:0093 від їхнього користувача - Опорного закладу ЗОШ №4 до СФГ Каміла, тобто є прихованим договором оренди вказаної земельної ділянки, що укладений з порушенням вимог законодавства України.

Окрім викладеного, прокурор також звертав увагу на те, що відповідно до пункту 1.2 Статуту Опорного закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, який затверджено рішенням 10 сесії Гребінківської міської ради 7 скликання від 17.08.2018 №399 (надалі Статут від 2018 року т.1 а.с.75-86) встановлено, що опорний навчальний заклад є правонаступником прав і обов`язків Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Гребінківської міської ради Полтавської області, Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Гребінківської міської ради Полтавської області, Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Гребінківської міської ради Полтавської області, Мар`янівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. Є. П. Гребінки Гребінківської міської ради Полтавської області, знаходиться у комунальній власності.

В пункті 1.5 Статуту від 2018 року вказано, що навчальний заклад є юридичною особою публічного права, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер, може мати самостійний баланс, рахунок в установі банку та має у своєму складі 3 (три) філії.

Згідно з пунктом 1.8 Статуту від 2018 року головною метою навчального закладу є: забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти; створення єдиного освітнього простору; створення єдиної системи виховної роботи; забезпечення рівного доступу дітей до якісної освіти.

В пункті 1.9 Статуту від 2018 року вказано, шо головними завданнями навчального закладу є: забезпечення реалізації права громадян на повну загальну середню освіту; виховання громадянина України; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй, тощо.

Згідно з пунктом 1.14 Статуту від 2018 року навчальний заклад має право: проходити в установленому порядку державну атестацію; визначати форми, методи і засоби організації навчально-виховного процесу за погодженням із власником (засновником); визначати варіативну частину робочого навчального плану; спільно з вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами та центрами проводити науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу, що не перечить законодавству України; бути власником і розпорядником рухомого і нерухомого майна, згідно законодавством України та власним Статутом; отримувати кошти і матеріальні цінності від органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області затвердженого рішенням 10 сесії 8 скликання Гребінківської міської ради 23.06.2021 №733 (надалі Статут), Опорний заклад ЗОШ №4 створений рішенням восьмої сесії сьомого скликання Гребінківської міської ради Полтавської області від 08.06.2018 №291 "Про створення освітнього округу в межах Гребінківської міської об`єднаної територіальної громади з визначенням опорного навчального закладу".

У п.1.2 Статуту визначено, що Опорний заклад є правонаступником прав і обов`язків Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Гребінківської міської ради Полтавської області, Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Гребінківської міської ради Полтавської області, Гребінківської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів № 2 Гребінківської міської ради Полтавської області, Мар`янівської загальноосвітньої школи І- III ступенів ім. Є.П. Гребінки Гребінківської міської ради Полтавської області, Стукалівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Гребінківської міської ради Полтавської області, що знаходиться у комунальній власності.

В пункті 1.5 Статуту визначено, що Опорний заклад є юридичною особою публічного права, має печатку, штамп, ідентифікаційний номер, може мати самостійний баланс, рахунок в установі банку та має у своєму складі 3 (три) філії, які не є юридичними особами:

1) Гребінківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів №1 Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Гребінківської міської ради,

2) Гребінківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів №2 Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Гребінківської міської ради

3) Мар`янівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів ім. Є. П. Гребінки (с.Мар`янівка) Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Гребінківської міської ради.

В пункті 1.8 Статуту визначено, що головною метою Опорного закладу є: забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти; створення єдиного освітнього простору; створення єдиної системи виховної роботи; забезпечення рівного доступу дітей до якісної освіти.

Згідно пункту 1.9 Статуту головними завданнями Опорного закладу є забезпечення реалізації права громадян на повну загальну середню освіту; виховання громадянина України; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй; формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення; тощо.

Відповідно до пункту 1.14 Статуту Опорний заклад має право проходити в установленому порядку інституційний аудит; визначати форми, методи і засоби організації освітнього процесу за погодженням із власником (засновником); визначати

варіативну частину робочого навчального плану; в установленому порядку розробляти і впроваджувати експериментальні та індивідуальні робочі навчальні плани; спільно з вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами та центрами проводити науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу, що не суперечить законодавству України; використовувати різні форми морального і матеріального заохочення до учасників навчально-виховного процесу; бути власником і розпорядником рухомого і нерухомого майна, згідно з законодавством України та власним Статутом; отримувати кошти і матеріальні цінності від органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до пункту 9.1 Статуту фінансово-господарська діяльність закладу здійснюється на основі його кошторису, що затверджується керівником відділу освіти виконавчого комітету' Гребінківської міської ради.

Згідно з пунктом9.2 Статуту Фінансово-господарська діяльність закладу проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України, законів України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту" та інших нормативно-правових актів.

У пункті 9.3 Статуту визначено, що джерелами фінансування Опорного закладу та його філій є: кошти засновника; кошти місцевого, державного бюджетів (субвенції) у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти; кошти, отримані за надання платних послуг; доходи від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання; благодійні внески юридичних і фізичних осіб; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Проте, як стверджував прокурор, Опорним закладом Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області не було надано будь-яких документів, які свідчать про те, що оспорюваний договір враховувався у навчальних планах закладу на рік, у навчальному процесі, і він становить будь-яку науково-освітню цінність, а його укладення не суперечило інтересам навчального процесу.

Положення договору фактично підтверджують, що наміри сторін на ведення спільної діяльності для досягнення зазначених у договорах цілей є удаваними, оскільки всі дії з обробітку землі, що є складовою права постійного користування землею у вигляді правомочності самостійного господарювання, відповідно до оспорюваного договору буде здійснюватись СФГ Каміла, а тому реально та фактично договір спрямований на передання земельної ділянки у користування суб`єкту господарювання для ведення сільськогосподарського виробництва, а не на спільну діяльність, адже СФГ Каміла не має права здійснювати будь-якої діяльності у сфері освіти згідно своїх КВЕДів.

В оспорюваному договорі сторонами визначена конкретна земельна ділянка, щодо якої укладено договір, а грошовий розрахунок у розмірі 174000,00грн. за своєю природою є орендною платою, яка вноситься за користування земельною ділянкою, а також визначено строк лії договору - 10 років, який починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1 договору та завершується 03.05.2031.

Таким чином, сторонами договору фактично узгоджено такі істотні умови договору оренди землі: об`єкт оренди, орендна плата, строк її внесення та строк дії договору оренди. Отже, спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди землі та містить всі істотні умови такого договору.

Прокурор наголошував, що СФГ Каміла фактично самостійно володіє, користується та експлуатує земельну ділянку за кадастровим номером 5320885300:00:002:0093 згідно договору, що перебуває у постійному користування Опорного закладу ЗОШ №4, за рахунок власної техніки, інвентаря, робочої сили та сплачує відповідну плату за користування земельною ділянкою навчальному закладу. Вказана земельна ділянка використовується СФГ Каміла для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі. Договір оренди землі укладено саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

З огляду на те, що на думку прокурора, укладений між сторонами договір від 03.05.2021 №95 не може вважатись договором про спільну діяльність, оскільки є фактично прихованим договором оренди земельної ділянки, 01.12.2024 заступник керівника Лубенської окружної прокуратури в особі Гребінківської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Опорного закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області та Селянського фермерського господарства "Каміла", в якому просив суд:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність від 03.05.2021, укладений Опорним закладом Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області та Селянським фермерським господарством Каміла;

- зобов`язати Селянське фермерське господарство Каміла передати земельну ділянку, площею 52,46 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ПЛ №000072 від 22.05.1998 перебуває у користуванні Опорного закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, а Опорному закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 прийняти зазначену земельну ділянку (т.1 а.с.1-101).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у даній справі позов задоволено (т.1 а.с.219-224).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти належить, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" визначено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Стаття 92 Земельного кодексу України визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб`єктно-об`єктним складом: об`єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб`єктами можуть бути лише юридичні особи визначені законом.

Отже у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, укладення правочинів.

Особа, яка користується землею на праві постійного користування, на відміну від власника, позбавлена права розпоряджатися землею, тобто укладати будь-які правочини, спрямовані на передачу земельної ділянки чи іншим способом вирішувати подальшу долю землі.

Право розпорядження майном в силу статті 317 Цивільного кодексу України є виключно у власника, а не постійного користувача.

Відповідно до класифікатора видів економічної діяльності, які вказані у витязі з інтернет-ресурсу Міністерства юстиції України, Селянське фермерське господарство "Каміла" не має КВЕД щодо участі у навчальному чи освітньому процесі (т.1 а.с.93-94).

У даному випадку за умовами оспорюваного договору навчальний заклад передав у користування земельну ділянку. Тобто, вчинив правочин, не маючи повноважень на його укладання.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України, землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже, саме навчальний заклад як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими статтею 95 Земельного кодексу України правами щодо земельних ділянок, належним йому на праві постійного користування.

Формулювання законодавця "право самостійно господарювати" підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи, що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Взявши на себе вказані права та обов`язки за спірними договорами, навчальний заклад здійснив розпорядження зазначеними земельними ділянками, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельних ділянок. Водночас, повноважень щодо розпорядження землею у вказаного суб`єкта немає.

Використання наданої навчальним закладом оспорюваних земельних ділянок для ведення товарного сільського господарства порушує принцип цільового використання землі.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Обов`язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений статтею 96 Земельного кодексу України, це обов`язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення), так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства).

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі №1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені. Відповідно, у постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою. Водночас земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній або комунальній власності.

Проте, заклад освіти самостійно не господарює на належних йому на праві користування земельних ділянках, а передав це право СФГ "Каміла".

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 11.04.2023 у справі №916/508/22 визначено, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. Отже, положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду) чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений саме відповідний орган (у цьому випадку орган місцевого самоврядування), уповноважений державою на здійснення таких функцій.

Порядок ведення спільної діяльності врегульовано положеннями глави 77 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Як визначено в статті 1132 Цивільного кодексу України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Проте, оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність, оскільки є фактично прихованим договором оренди земельної ділянки, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту договору про спільну діяльність від 03.05.2021 №95, Опорний заклад Гребінківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області фактично надає доступ до земельної ділянки Селянському фермерському господарству "Каміла", а останнє приступає до здійснення сільськогосподарських робіт на ній за допомогою своєї техніки та матеріалів, а також здійснює за це оплату навчальному закладу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі": об`єкт оренди, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

При оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою, її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція. Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Відповідно до умов договору Селянське фермерське господарство "Каміла" зобов`язується на даній площі виконати весь комплекс агротехнічних робіт вирощуванні сільськогосподарських культур, а саме: підготовку ґрунту для посіву, посів з обов`язковим внесенням мінеральних добрив, культивацію та збір урожаю, самостійно вносить пестициди, використовувати своє насіння, пальне, техніку тощо.

Всі сільськогосподарські роботи проводяться за рахунок Селянського фермерського господарства "Каміла" (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору Селянське фермерське господарство "Каміла" зобов`язується після підписання цього договору невідкладно приступити до виконання робіт; після збирання і реалізації врожаю з прибутку проводить грошовий розрахунок з Опорним закладом Гребінківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області.

Згідно підпунктів 5.1.1-5.1.2 пункту 5.1 договору внесок Селянського фермерського господарства "Каміла" складається з майна, до якого відноситься сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, посівний матеріал, засоби захисту рослин, тощо; трудова участь: вирощування сільськогосподарської продукції та її транспортування.

Крім того, у пункті 7.3 договору визначено, що продукція, яку отримають сторони від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно долям, визначеним в розділі 5 цього договору, разом з цим СФГ "Каміла" зобов`язана провести грошовий розрахунок з Опорним закладом Гребінківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області у розмірі не менше 174000,00грн. на рік.

Згідно з пунктом 7.4 договору, грошові кошти у повному розмірі СФГ "Каміла" виплачує Опорному закладу Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області в період до 01 грудня кожного року.

Відповідно до пункту 7.5 договору усі розрахунки за договором проводяться у готівковій формі.

Судова колегія зазначає, що наведені положення договору фактично підтверджують, що наміри сторін на ведення спільної діяльності для досягнення зазначених у договорах цілей є удаваними, оскільки всі дії з обробки землі, що є складовою права постійного користування землею у вигляді правомочності самостійного господарювання, відповідно до оспорюваного договору буде здійснюватись СФГ "Каміла". Тому, фактично договір спрямований на передання земельної ділянки у користування суб`єкту господарювання для ведення сільськогосподарського виробництва, а не на здійснення спільної діяльності, оскільки СФГ "Каміла" не має права здійснювати будь-якої діяльності у сфері освіти згідно своїх КВЕДів.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, з аналізу умов укладеного між сторонами договору вбачається, що спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди землі та містить всі істотні умови такого договору.

В оспорюваному договорі сторонами визначено об`єкт оренди - земельна ділянка, грошовий розрахунок у розмірі 174000,00грн. що за своєю природою є орендною платою, яка вноситься за користування земельною ділянкою, строк дії договору 10 років.

Отже, сторонами договору фактично узгоджено такі істотні умови договору оренди землі, як орендна плата, її розмір, строк її внесення, строк дії договору.

Відповідно до пункту 14.1.136 статті 1 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

На думку колегії суддів, дослідження умов оспорюваного договору надає підстави вважати, що основною його ознакою є платне користування СФГ "Каміла" земельною ділянкою протягом певного строку..

Земельна ділянка використовується СФГ "Каміла" для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі.

Договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

А відсутність акту прийому-передачі земельної ділянки, а отже неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки (аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 924/263/17).

Відповідно до пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Податковим кодексом України, однак вказаний договір сторонами для реєстрації в органи податкової служби не подавався.

Згідно листа Головного управління ДПС у Полтавський області від 09.09.2024 № 168596/5/16-31-12-01-09 оспорюваний договір про спільну діяльність, укладений Опорним закладом Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області та Селянським фермерським господарством "Каміла" на обліку в органах ДПС у Полтавській області не перебуває (т.1 а.с.64).

За таких обставин, судова колегія робить висновок, що спірний договір за своєю суттю є договором оренди землі та містить всі істотні умови такого договору.

Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно з положеннями статті 92 Земельного кодексу України та право самостійного господарювання як право, надане відповідно до пункту "а" частини 1 статті 95 Земельного кодексу України саме землекористувачеві, згідно з умовами спірного договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка на праві постійного користування Опорним закладом Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області, а відповідачем, що суперечить вимогам вказаної норми права.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір не відповідає вимогам статей 92, 95 Земельного кодексу України, статті 80 Закону України "Про освіту".

Зі змісту глави 15 Земельного кодексу України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, вбачається, що існує 6 правових підстав використання земельної ділянки: 1) власником; 2) на правах оренди; 3) на правах постійного користування; 4) на правах земельного сервітуту; 5) на правах емфітевзису (користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) та 6) на правах суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

Земельні ділянки, які використовує відповідач згідно з оспорюваним договором, не належить йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ним за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Використання ж відповідачем земельної ділянки, наданої на праві постійного користування навчальному закладу, як спеціальному суб`єкту, суперечить положенням частини 1 статті 95 Земельного кодексу України та статті 80 Закону України "Про освіту".

Колегія суддів зазначає, що завдання нормативного регулювання земельних відносин не може бути досягнуто шляхом здійснення землекористування суб`єктом, здатним її раціонально використовувати, а не спеціальним суб`єктом, якому вона була надана. І так само відсутність ресурсів у спеціального суб`єкта землекористування не може компенсуватися внаслідок зміни суб`єкта землекористування без зміни титулу чи цільового використання.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 Земельного кодексу України. Відповідно до норм вказаної статті така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Повноваження щодо розпорядження (надання у власність та користування) спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення належать виключно до компетенції Гребінківської міської ради, а Опорний заклад Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області, будучи на момент укладення договору лише користувачем земельної ділянки, не наділений правом її передачі в користування іншій особі та укладення спірного правочину не у користування, а в оренду стаття 124 Земельного кодексу України.

Отже, за оспорюваним договором відбулось розпорядження земельною ділянкою неповноважним суб`єктом, а спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме статтям 92, 93, 96 Земельного кодексу України, статей 1130-1132 Цивільного кодексу України що свідчить про його недійсність на підставі частин 1, 2, 5 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, статті 80 Закону України "Про освіту".

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з`ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У спорах про визнання договорів оренди землі недійсними необхідно з`ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені у ньому, а тому підлягає визнанню недійсним і зобов`язання за ним має припинитись на майбутнє.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 1, 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.05.2018 у справі № 924/263/17, неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Визнання правочину недійсним пов`язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб.

Зі змісту договору вбачається, що всі послідовні дії, які починаються від їх укладення, а саме: виконання механічних робіт на цій земельній ділянці, фінансування спільного обробітку, ведення бухгалтерського обліку, збору вирощеної продукції і її реалізації, свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, який отримав її без достатньої правової підстави, тому зобов`язаний її звільнити.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18.

Про удаваність укладеного правочину, а відтак його недійсність, також свідчить невиконання сторонами вимог податкового законодавства.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у відповідних статтях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п. 14).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У частині першій та другій статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

А отже, спір, переданий на вирішення суду з дотриманням правил юрисдикції та підсудності, має бути розглянутий по суті заявлених позовних вимог. При вирішені спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлених обставин вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Наявність повноти судового захисту залежить від дій суду, який відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України повинен справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, ураховуючи частину третю цієї ж статті.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у статті 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Враховуючи те, що зобов`язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, у зв`язку із неможливістю повернення одержаного за ним, то оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов`язань за ним на майбутнє.

Щодо вимоги про зобов`язання передати земельну ділянку та складення відповідного акту, колегія суддів зазначає, що у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження формальної частини передачі вказаної земельної ділянки у володіння СФГ "Каміла", відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зворотне повернення земельної ділянки.

Крім того, колегії суддів очевидно, що вимога про складення "акту зворотного повернення" не захищає права позивача.

У спірних правовідносинах, керуючись частиною 3 статті 16 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, колегія суддів вирішила зобов`язати СФГ "Каміла" звільнити земельну ділянку.

Такий спосіб захисту є достатнім і доцільним.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності викладеної у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.113-118), судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи відповідач наголошував на тому, що строк позовної давності за оспорюваним договором від 03.05.2021 сплинув, оскільки початок перебігу строку позовної давності має розраховуватись з дати укладення оскаржуваного договору про спільну діяльність, а саме з 03.05.2021, отже станом на момент звернення прокурора до суду - 01.11.2024 термін позовної давності сплинув.

Судова колегія відхиляє вказані доводи відповідача, як безпідставні, з огляду на те, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із змінами і доповненнями, якою встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану в Україні, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк звернення до суду з відповідним позовом прокурором не пропущено.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що при зверненні до суду з відповідним позовом прокурором не було обґрунтовано та не надано належних доказів наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, не надано жодних доказів та обґрунтувань відносно того, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, з огляду на те, що оспорюваним договором чітко визначено його предмет земельна ділянка площею 52,46 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ №000072 від 22.05.1998 перебуває у користуванні Опорним закладом Гребінківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Гребінківської міської ради Полтавської області; весь цикл сільськогосподарських робіт на ньому здійснює СФГ "Каміла"; договір укладений на певний строк (у пункті 11.2 договору визначено, що він укладається терміном на 10 років; договір є платним (відповідно до пункту 7.3 договору СФГ "Каміла" зобов`язується перерахувати гімназії внесок в розмірі 174000,00грн); всупереч пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України оспорюваний договір не було зареєстровано в органах ГУ ДПС у Полтавській області, про що зазначено у листі ГУ ДПС у Полтавській області від 09.09.2024 №168596/5/16-31-12-01-09.

Згідно з пунктом 3 статті 131-1 Конституції України, статей 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII за прокуратурою визначено функцію представництва інтересів держави у суді у випадках, визначених законом.

Правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

В пунктах 76-77 цієї постанови Великої Палати Верховного Суду визначено , що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81 вказаної постанови).

Прокурор при здійсненні представництва інтересів держави в суді не вважається альтернативним суб`єктом звернення до суду і не замінює належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Однак, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Отже, при наявності порушення інтересів громади, держави та бездіяльності органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме здійснення органами прокуратури представництва інтересів держави.

Листами Лубенської окружної прокуратури № 53/2- 4969вих-24 від 01.08.2024 та №53/2-5701вих-24 від 30.08.2024, №53/2-7257вих-24 від 31.10.2024 Гребінківську міську раду повідомлено про факт укладення договору про спільну діяльність та вказано, якими нормами регламентується укладення договору оренди стосовно земельної ділянки (т.1 а.с.51-52, 67-68, 98).

Проте, у своїх листах-відповідях № 03-44/1933 від 09.08.2024, від 17.09.2024 №03-44/2185 та від 31.10.2024 №03-44/2523 Гребінківська міська рада, що є спеціально уповноваженим органом у даних правових відносинах, не вказала, що вживала будь-яких заходів представницького характеру стосовно усунення порушень інтересів держави шляхом пред`явлення позову про розірвання оспорюваного договору, а також не заперечувала щодо представництва держави Лубенською окружною прокуратурою, що вказує на нездійснення зазначеним органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави (т.1 а.с.53, 69, 99).

З урахуванням викладеного, прокурор належним чином обґрунтував правові підстави для представництва інтересів держави в суді в особі компетентного органу за здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, оскільки прокурор виконав свою субсидіарну роль, замінивши в судовому провадженні відповідний державний орган з метою захисту інтересів держави.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарським судом першої інстанції ухвалено вірне по суті рішення про визнання правочину недійним. Однак, вимога про зворотне передання земельної ділянки не поновлює порушене право позивача, тому в цій частині рішення підлягає зміні.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу дії статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на все вищеописане колегія суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та необхідність зміни пункту 3 резолютивної частини рішення шляхом зобов`язання Селянського фермерського господарства "Каміла" звільнити земельну ділянку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Каміла" залишити без задоволення.

Пункт 3 рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у справі №917/1880/24 змінити, виклавши його в такій редакції:

Зобов`язати Селянське фермерське господарство Каміла (код ЄДРПОУ 25165044) звільнити земельну ділянку, площею 52,46 га, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею І-ПЛ №000072 від 22.05.1998 перебуває у користуванні Опорного закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 (Полтавська область, Лубенський район, м.Гребінка, вул. Магістральна,120, 37400, код ЄДРПОУ 23548491).

В решті рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2025 у справі №917/1880/24 залишити без змін.

Повна постанова складена 22.05.2025.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий