Рішення

від 20.05.2025 по справі 904/1456/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1456/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн". м Дніпро

про стягнення 201860,00грн

Представники:

Від позивача: Ткаченко Святослав Миколайович, посвідчення №532 від 03.08.2022, самопредставництво

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн" кошти у сумі 201 860грн за договором №898 від 15.08.2024, з яких 101 860,00грн - ймовірне завищення вартості товарів; 100 000,00грн сума сплаченого ПДВ, а також 3 028,00грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 02.04.2025 позовну заяву залишено без руху.

08.04.2025 від позивача надійшли заяви про усунення недоліків.

Ухвалою від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.04.2025.

17.04.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради в повному обсязі.

21.04.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить розглянути справу без участі позивача та його представника, за наявними у матеріалах справи документами, з урахуванням систематичних повітряних тривог, які унеможливлюють безпечну та своєчасну участь у судовому засіданні, позов задовольнити в повному обсязі.

Судове засідання 29.04.2025 не відбулося в зв`язку з відпусткою судді Назаренко Н.Г.

30.04.2025 через систему "Електронний суд " від Відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 05.05.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.05.2025. Явку повноважного представника Позивача в судове засідання визнано обов`язковою.

12.05.2025 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, позов задовольнити.

15.05.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

15.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, в задоволенні позову відмовити.

20.05.2025 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

20.05.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн" укладено договір №898 від 15.08.2024. Вказаний договір виконаний у повному обсязі, як замовником, так і виконавцем: замовником оплачено вартість виконаних робіт. У 2025 році позивачем було з`ясовано, що відповідач мав бути звільнений від оподаткування на підставі п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України. З метою отримання документів, необхідних для аналізу, оцінки та належного виконання договірних зобов`язань позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3/1-154 від 12.03.2025 про надання всіх оригіналів документів та/або належним чином засвідчених копій, що підтверджують те, що використані відповідачем будівельні матеріали відповідають середньо ринковим цінам. Однак вимога позивача не виконана. Дії відповідача створюють перешкоди для реалізації права позивача на отримання документів та інформації, що унеможливлює належний контроль за виконанням договірних зобов`язань, з приводу ймовірного права на пільгу, визначену п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України.

При цьому позивач посилається на приписи статті 1212 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що у повному обсязі виконав умови Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними Позивачем без зауважень чи претензій.

Відповідач вказує, що Позивач, підписавши акти виконаних робіт без застережень, підтвердив належність виконання зобов`язань Відповідачем. Відсутність доказів неналежного виконання з боку Позивача, як того вимагає ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює обґрунтованість позовних вимог.

Також Відповідач стверджує, що Позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх тверджень, зокрема експертних висновків, порівняльних аналізів чи інших документів. Відповідно до умов Договору, ціна була визначена як тверда, погоджена сторонами та зафіксована Позивачем. Зміна ціни після укладення договору не передбачена.

Відповідач наполягає, що закупівля матеріалів здійснювалася Відповідачем за ринковими цінами, чинними на момент виконання робіт, що підтверджується висновком судової товарознавчої експертизи № 24-01-01/2025 від 20.01.2025.

Крім того, Відповідач вказав, що нормами ДБН А.2.2-3:2014, де нове будівництво визначається як зведення будівель, тоді як капітальний ремонт, відповідно до наказу Держкомітету ЖКГ від 17.05.2005 № 76, передбачає відновлення чи поліпшення експлуатаційних показників без зміни габаритів. Рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області, де було роз`яснено, що капітальний ремонт не є будівництвом доступного житла чи будівництвом за державні кошти, а отже, оподатковується за загальною ставкою ПДВ (20%).

Відповідач зазначає, що, у цих справах позивачем є Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, а відповідачем є його контрагент/виконавець, то з урахуванням норм ч.3, ч.4 ст.75 ГПК України обставини що застосування пільги за п. 197.15 ст. 197 ПК України, вже встановлені рішенням суду в господарській справі № 904/5280/24 та справі № 904/5281/24, що набрали законної сили, тож останні не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На думку Відповідача, застосування ст. 1212 ЦК України є неправомірним через наявність договірної підстави, виконаної роботи на підставі якої були отримані грошові кошти.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що Відповідач порушив обов`язок щодо надання інформації (ст. 235 ГК України, ст. 13 та 526 ЦК України), що позбавило його можливості належним чином оцінити правомірність витрат і нарахувань, тому на думку Позивача, Відповідач діяв недобросовісно: формально відповів на вимогу, проте жодних підтвердних документів не надав.

На думку Позивача, твердження про відсутність у договорі обов`язку Виконавця надавати документи Замовнику не виключає його можливості та необхідності надання таких документів. Виконавець мав право, та фактично обов`язок надати відповідні документи або експертизу на вимогу Замовника. У разі належного виконання цього обов`язку виникнення даного спору можна було б уникнути.

Позивач вважає, що посилання Відповідача на «тверду» ціну договору не має вирішального значення. Зафіксована ціна не звільняє сторони від обов`язку дотримуватися вимог чинного законодавства.

Позивач вказує, що позовна вимога щодо повернення 100 000 грн як надмірно сплаченого ПДВ є законною та обґрунтованою. Підставою є положення п. 197.15 ст. 197 ПК України. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин.

Оскільки роботи не передбачали призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності) то, на думку Позивача, фактично не має підстав для віднесення робіт, які здійснювалися на підставі договору, до капітального ремонту, відповідно до визначення, яке дано Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є встановлення факту права відповідача на пільгу, визначену п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України та факту завищення цін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн" укладено договори договором №898 від 15.08.2024 на виконання робіт з капітального ремонту: об`єкт капітального ремонту Капітальний ремонт з утеплення фасадів житлової будівлі за адресою: вул.. Гладкова, 35 у. м. Дніпрі заходи енергозбереження. Коригування, код ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація, (далі-Роботи). (п. 1.1. договору).

Загальна вартість робіт визначається на основі договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору, є твердою і складає 8666310,43грн, у тому числі ПДВ 1444385,07грн, у тому числі:

кошти з місцевого бюджету 8666310,43грн, у тому числі ПДВ 1444385,07грн. (п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 20.11.2024).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п.9.1. договору).

На виконання умов договору сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в від 27.08.2024, № КБ-2в від 22.11.2024.

Вказаний договір підряду був виконаний сторонами в повному обсязі, позивачем сплачено вартість виконаних підрядних робіт у розмірі 8 666 310,43 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 1444385,07грн.

Позивач вважає, що у спірних правовідносинах відповідач імовірно є суб`єктом господарювання, який станом на 2024 рік має право на пільгу, передбачену п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України. З метою отримання документів, необхідних для аналізу, оцінки та належного виконання договірних зобов`язань позивач звернувся до відповідача з вимогою № 3/1-154 від 12.03.2025 про надання всіх оригіналів документів та/або належним чином засвідчених копій, що стосуються укладених договорів. Надання такої інформації є обов`язком сторони, відповідно до принципів добросовісності та належного виконання зобов`язань. Дії відповідача створюють перешкоди для реалізації права позивача на отримання документів та інформації, що унеможливлює контроль за виконанням договірних зобов`язань, з приводу ймовірного права на пільгу, визначену п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.

Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 201 860,00грн, як безпідставно отримані кошти, які складаються з 101 860,00грн - ймовірне завищення вартості товарів; 100 000,00грн сума сплаченого ПДВ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір на виконання капітального ремонту є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частини першої ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частини третьої ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно частини першої ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно частини першої ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини другої ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно частини четвертої ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Умови відшкодування збитків у сфері господарювання, а також порядок застосування штрафних та оперативно-господарських санкції, визначені Главою 25, 26 ГК України.

Разом із тим, посилаючись в позові на вчинення Відповідачем правопорушення у сфері господарювання, Позивач не заявляє вимог про відшкодування збитків, стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу), або застосування до Відповідача оперативно-господарських санкцій.

Позивач не доводить існування самих умов для застосування наведених господарських санкцій, зокрема, не доводить наявність в діях відповідача повного складу господарського правопорушення для стягнення збитків, а також, не наводить умов договору, якими встановлено розмір штрафної санкції, або передбачено вид оперативно-господарської санкції за ненадання додаткових документів на вимогу сторони договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути спірні кошти як безпідставно отримане чи збережене майно в порядку ст. 1212 ЦК України, але положення наведеної норми не можуть бути застосовані як вид господарської санкції.

В силу положень статті 1212 ЦК України, на яку позивач посилається як на правову підставу позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що взаємовідносини сторін з капітального ремонту відбувались в рамках укладеного Договору від 15.08.2024 №898, тобто, за наявності відповідних правових підстав, а отже, положення ст.1212 ЦК України, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, позивачем та відповідачем підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаним договором, які повністю оплачені замовником.

Таким чином, позивач, який підписав акти наданих послуг, мав спростувати факт надання послуг шляхом подання відповідних доказів, що ним зроблено не було. Отже, надані у справі докази свідчать про виконання відповідачем взятих за договором зобов`язань, тоді як позивач обґрунтованість своїх вимог не довів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми коштів.

Щодо права відповідача застосувати пільгу, визначену в пункті 197.15 ст.197 Податкового кодексу України під час виконання робіт з капітального ремонту ліфтів в житлових будинках.

Підпунктом 9.1.3. пункту 9.1. ст. 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що до загальнодержавних податків належать податок на додану вартість (далі ПДВ).

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно підпункту 1 пункту 180.1. ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до підпункту б пункту 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 194.1 статті 194 ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.

Пунктом 193.1. ст. 193 ПК України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (основна ставка), 0 відсотків та 7 відсотків.

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

Згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Разом з тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 №17671/6/99-99-19-04-02-15 застосування податкової пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла залежить від виконання певних умов як то:

суб`єкти підприємницької діяльності мають бути визначені як забудовники та виконавці регіональної цільової програми будівництва у паспорті такої програми;

земельні ділянки, на яких здійснюються відповідне будівництво, мають бути включені до переліку регіональної цільової програми;

будівництво має відповідати вимогам щодо фінансування та технічних умов будівництва, визначеним у спеціальному законодавстві.

За результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про відповідність відповідача всім умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з виконання капітального ремонту ліфтового обладнання в житлових будинках.

Предметом договору №898 від 15.08.2024, укладених між позивачем та відповідачем, є капітальний ремонт з утеплення фасадів житлової будівлі, що становить складову частину житлового будинку. Капітальний ремонт не підпадає під визначення "будівництва доступного житла", або "будівництва за державні кошти", отже, вказані операції оподатковуються за загальною ставкою ПДВ (20%).

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є виконавцем робіт з виконання капітального ремонту з утеплення фасадів житлової будівлі та не є суб`єктом господарювання - платником податку, який має право на застосування пільги, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Будкомплект дизайн". м Дніпро про стягнення 201860,00грн відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.05.2025.

Суддя Н.Г. Назаренко