Рішення

від 22.04.2025 по справі 910/1124/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2025Справа №910/1124/25

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1"доДержавного агентства резерву Українипростягнення боргу у розмірі 969 825,46 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:ОСОБА_1.від відповідача:Михайлець О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентства резерву України про стягнення боргу у розмірі 969 825,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" вказує, що в порушення умов Договору №10/12 відповідального зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.11.2005 та норм законодавства Державне агентство резерву України не виконало своїх зобов`язань щодо відшкодування витрат зберігачу за зберігання цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 за 2022 рік - у розмірі 879 203,81 грн та за 1-11 грудня 2024 року - у розмірі 60 621,65 грн, а за 2023 рік у Державного агентства резерву України наявний борг у розмірі 30 000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у загальному розмірі 969 825,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1124/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

21.02.2025 засобами поштового зв`язку від Державного агентства резерву України надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що ним не узгоджувались акти виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, для оплати витрат за зберігання матеріальних цінностей державного ІНФОРМАЦІЯ_2, Державна казначейська служба крім бюджетних зобов`язань, має взяти юридичні зобов`язання у вигляді додаткової угоди з визначенням суми фактичних витрат, але додаткова угода між сторонами не укладалася. Відповідач звертає увагу суду, що Державне агентство резерву України перебуває у стані ліквідації та згідно постанови КМУ від 26.09.2024 №1117 строк заявлення кредиторських вимог до відповідача був встановлений до 03.12.2024, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" не скористалось своїм правом щодо заявлення своїх кредиторських вимог. Також ліквідаційна комісія Державного агентства резерву України вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" пропущений процесуальний строк звернення до суду із позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 призначено у справі №910/1124/25 судове засідання на 20.03.2025.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 застосовано до представника відповідача захід процесуального примусу у виді попередження; зобов`язано позивача надати для огляду в наступному засіданні оригінал реєстру, копія якого долучена ним до позовної заяви; запропоновано відповідачу надати свої міркування щодо реєстру, наданого позивачем; запропоновано сторонам надати свої пояснення та міркування щодо не заявлення кредиторських вимог у двомісячний строк; оголошено перерву в судовому засіданні до 03.04.2025.

31.03.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач зазначає, що несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Також позивач вказує, що норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду. Позивач також зазначає, що кредиторські вимоги позивача, які виникли після прийняття рішення про ліквідацію, а саме заборгованість за грудень 2024 року є зобов`язаннями ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 прийнято пояснення позивача до розгляду; суд відхилив клопотання Державного агентства резерву України про відкладення розгляду справи, оскільки не вбачає підстав для відкладення засідання з огляду на те, що відповідачу раніше були відомі зазначені ним в клопотанні про відкладення засідання обставини і він міг завчасно про них повідомити суд; оголошено перерву в судовому засіданні у справі до 22.04.2025 для надання можливості відповідачу надати свої заперечення на пояснення позивача.

22.04.2025 через систему "Електронний суд" від Державного агентства резерву України надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач вказує, що позивач не скористався своїм правом щодо заявлення своїх кредиторських вимог до Державного агентства резерву України, що свідчить про порушення вимог законодавства, що також підтверджується Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" у додаткових поясненнях у справі. Також відповідач вказує, що процедура проведення розрахунків та відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей державного резерву відбувалася відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532, пунктом 2 якого визначено, що сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем. Проте ліквідаційною комісією Держрезерву не узгоджувалася сума витрат, що підлягає відшкодуванню, а також не узгоджувалися акти виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того відповідач зазначає, що акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 за 4 квартал 2022 року та за 4 квартал 2023 року були повернуті позивачу листами від 05.04.2023 №904/0/4-23, від 08.02.2024 №417/0/4-24, у зв`язку із закінченням бюджетного періоду та з урахуванням регламенту роботи Державної казначейської служби України та її територіальних органів.

В судове засідання 22.04.2025 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, а Державне агентство резерву України проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 долучено пояснення Державного агентства резерву України до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.04.2025 судом завершено розгляд справи №910/1124/25 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2005 між Державним підприємством "ІНФОРМАЦІЯ_1", правонаступником якого згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1", (зберігач) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого внаслідок реорганізації згідно Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" є Державне агентство резерву України, (комітет) укладено Договір №10/12 відповідального зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - Договір), у п. 1.1 якого вказано, що зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.

Відповідно до пункту 1.2 Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1.

За умовами пункту 2.1 Договору зберігач зобов`язаний вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду.

Пунктом 2.7 Договору визначений обов`язок зберігача щороку подавати комітетові:

- станом на 1 січня - звіт форми №12 до 15 січня наступного за звітним року;

- станом на 1 липня - інформацію про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідальність цінностей цілям, для яких вони призначені, за формою, встановленою комітетом до 15 липня кожного року.

Пунктом 2.8 Договору визначений обов`язок зберігача щороку разом з річним звітом форми №12 подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 на наступний рік.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що комітет зобов`язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

В пункті 3.2 Договору передбачено, що комітет зобов`язаний оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки).

Згідно п. 4.1 Договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У пункті 4.2 Договору вказано, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно поданих документів (узгодженого комітетом кошторису витрат, акту звірки заборгованості на момент сплати, акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей, затвердженого комітетом). У разі коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до ІНФОРМАЦІЯ_2 проводиться безпосередньо після отримання та погодження комітетом акта встановленої форми (п. 4.3 Договору).

У пункті 7.3 Договору сторонами погоджено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей (повного виконання нарядів комітету на відпуск матеріальних цінностей).

Згідно доводів позивача, які не заперечуються відповідачем, на виконання умов Договору зберігач прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву у зв`язку з чим позивачем з 2005 року здійснюється зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 на власних майданчиках та у власних приміщеннях.

Позивачем було надано суду наступні кошториси витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_2) в складських приміщенням та на відкритих огороджених майданчиках зберігача:

1) погоджений Державним агентством резерву України кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" на 2022 рік на суму 1 124 116,06 грн з ПДВ;

2) погоджений Державним агентством резерву України кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" на 2023 рік на суму 1 379 258,51 грн з ПДВ

3) погоджений Державним агентством резерву України кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" на 2024 рік на суму 1 375 258,51 грн з ПДВ.

Також позивачем було долучено до позовної заяви звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках зберігача, а саме:

1) згідно Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 1 півріччя 2022 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 284 259,31 грн;

2) згідно Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 3 квартал 2022 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 281 863,02 грн;

3) згідно Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 4 квартал 2022 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 313 081,48 грн;

4) згідно Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 1 квартал 2023 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 299 317,55 грн;

5) згідно Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 2 квартал 2023 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 286 100,63 грн;

6) згідно Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 3 квартал 2023 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 366 767,33 грн;

7) згідно Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" за 4 квартал 2023 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 359 194,04 грн;

8) згідно Звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" за період з 01 по 11 грудня 2024 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 на суму 60 621,65 грн.

При цьому, як зазначає сам позивач, стягнення заборгованості з відповідача за 2023 рік з урахуванням іншого періоду (2021 рік) вже було предметом розгляду у справі №910/6039/24.

Так, у травні 2024 року Державне підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_1" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного агентство резерву України про стягнення заборгованості в розмірі 1 476 595,14 грн за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 №10/12 від 14.11.2005.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі №910/6039/24 позов Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" задоволено; стягнуто з Державного агентства резерву України на користь Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1" заборгованість в розмірі 1 476 595,14 грн та судовий збір в розмірі 22 148,14 грн.

Дане рішення не оскаржувалось та набуло статусу остаточного.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" вказує, що предметом розгляду у справі №910/6039/24 був борг Державного агентство резерву України з відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 за 2023 рік в частині 1 281 379, 55 грн, в той час як весь борг відповідача за 2023 рік складає 1 311 379,55 грн.

Таким чином, спір у даній справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про наявність у Державного агентства резерву України боргу з відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 за 2022 рік у розмірі 879 203,81 грн, за 2023 рік - у розмірі 30 000,00 грн, за 2024 рік у розмірі 60 621,65 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання, який має певні особливості, визначені Законом України "Про державний матеріальний резерв" (втратив чинність 16.12.2023) та Законом України "Про державні резерви" (набрав чинності 16.12.2023).

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України).

У даному випадку суд констатує, що оскільки предметом спору є стягнення боргу з відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 за період 01.01.2022 по 11.12.2024, то порядок укладання та виконання договорів, пов`язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву регулюється до 16.12.2023 Законом України "Про державний матеріальний резерв", а після 16.12.2023 Законом України "Про державні резерви".

Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про державні резерви" вказано, що відповідальне зберігання державного матеріального резерву - послуга із зберігання з дотриманням необхідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей у суб`єктів господарювання незалежно від форми власності (резидентів та нерезидентів), у тому числі поза межами території України, відповідно до порядку та умов, визначених цим Законом та договором

Державний резерв призначається для: забезпечення потреб України в особливий період; надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів; подання гуманітарної допомоги; забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (ст. 3 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Натомість згідно статті 2 Закону України "Про державні резерви" державні резерви складаються з державного матеріального резерву та ІНФОРМАЦІЯ_2. Державний матеріальний резерв призначається для: 1) забезпечення потреб України в особливий період; 2) забезпечення стратегічних потреб України; 3) надання гуманітарної допомоги. Мобілізаційний резерв призначається для забезпечення потреб України в особливий період.

Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про державний матеріальний резерв" мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.

За приписами частини 6 статті 10 Закону України "Про державні резерви" мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів. Особливості формування і розміщення ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснення поставок, порядок фінансування заходів, закладення і відпуску матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2, відшкодування витрат з проведення операцій створення, накопичення, подання та проходження звітності про їх рух, порядок освіження та розбронювання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 визначаються Кабінетом Міністрів України.

Для державних підприємств, установ та організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також для суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, визнаних відповідно до законодавства України суб`єктами господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву є обов`язковим (абз. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державні резерви").

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується факт зберігання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (як правонаступником Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1") матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2022-2024 роках (до 11.12.2024). Зокрема в матеріалах справи наявні звіти про витрати на зберігання розброньованих матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 у складському приміщенні та на відкритому огородженому майданчику за 2022-2024 роки (по 11.12.2024), складені сторонами кошториси витрат на зберігання розброньованих матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 на відкритому огородженому майданчику на 2022 рік, на 2023 рік та на 2024 рік.

До того ж, факт надання позивачем послуг за Договором із зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 неодноразово встановлювався в судовому порядку (справа №910/25552/13, №910/1184/22, №910/6039/24), в той час як відповідачем не надано доказів повернення позивачем із відповідального зберігання ввіреного йому майна після розгляду цих справ, зокрема справи №910/6039/24.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт зберігання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (як правонаступником Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1") матеріальних цінностей державного (ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2022-2024 роках (до 11.12.2024).

За змістом частин 1 та 2 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Згідно з п. 3 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов`язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2.

У статті 7 Закону України "Про державні резерви" зазначено, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення державних резервів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Держава гарантує повне і своєчасне фінансування державних резервів в обсязі, достатньому для їх належного забезпечення.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору встановлено обов`язок комітету (відповідача) відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Комітет зобов`язаний оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки).

Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 4.1 Договору).

Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2002 №532 (далі за текстом - Порядок) запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям (далі - відповідальні зберігачі) витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.

За змістом пункту 3 статті 21 Законом України "Про державні резерви" до приведення інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом їх норми діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Порядку застосовуються і після грудня 2023 року та підлягає застосуванню до даного спору.

Пунктом 2 Порядку закріплено, що сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.

Відповідно до пункту 5 Порядку Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.

Пунктом 7 Порядку визначено, що відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Отже, відповідач (поклажодавець) зобов`язаний оплатити витрати позивача (зберігача) на зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 за весь час зберігання такого майна.

За розрахунками позивача, здійсненими згідно погоджених сторонами кошторисів витрат, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (як правонаступником Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1") було понесено витрати на виплату заробітної плати працівникам, на електричну енергію, сплату земельного податку та інше у 2022 році у загальному розмірі 879 203,81 грн, за 2023 рік - у розмірі 1 311 379,55 грн (частина якої у розмірі 1 281 379,55 грн була стягнута з відповідача в межах справи №910/6039/24, тому наразі борг відповідач за 2023 рік складає 30 000,00 грн), за 2024 рік (за період з 01.12.2024 по 11.12.2024) у розмірі 60 621,65 грн.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 4.2 Договору вказано, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно поданих документів (узгодженого комітетом кошторису витрат, акту звірки заборгованості на момент сплати, акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей, затвердженого комітетом). У разі коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до ІНФОРМАЦІЯ_2 проводиться безпосередньо після отримання та погодження комітетом акта встановленої форми (п. 4.3 Договору).

За приписами частин 1 та 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Із умов п.п. 4.2, 4.3 Договору вбачається, що сторонами не погоджено ні строку, ні терміну оплати витрат зберігача на зберігання майна. Як і не встановлено такого строку Законом України "Про державний матеріальний резерв" та Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532.

Таким чином, в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якими визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що направляв відповідачу акти на відшкодування витрат на зберігання за спірний період, в той час як відповідач підтверджує, що акти за 4 квартал 2022 року та за 4 квартал 2023 року були ним отримані, проте повернуті листами у зв`язку з закінченням бюджетного періоду. Також відповідач зазначив про не направлення позивачем акту за період з 01.12.2024 по 11.12.2024.

Позивачем дійсно лише частково було надано суду докази на підтвердження направлення актів на відшкодування витрат на зберігання за спірний період відповідачу (наприклад, на підтвердження направлення акту №1 від 12.12.2024, акту виконаних робіт за 3 квартал 2022 року, акту виконаних робіт за 1 півріччя 2022 року).

Проте доказів направлення відповідачу іншої частини актів на відшкодування витрат на зберігання матеріали справи не містять, як і не містять доказів направлення Державному агентству резерву України претензії щодо сплати заборгованості за надані послуги відповідального зберігання матеріального цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2022-2024 роках (за виключенням 2023 року, частина боргу за який була заявлена до стягнення в судовому порядку у 2024 році).

Разом з тим, у жовтні 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" було направлено Державному агентству резерву України акт звірки взаємних розрахунків, в якому було відображено загальний розмір заборгованості, а також з розбивкою по періодам / кварталам.

Відтак суд презюмує, що Державне агентство резерву України починаючи як мінімум з жовтня 2024 року було обізнане про наявність в нього обов`язку з відшкодування позивачу витрат на зберігання за 2022-2024 роки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів здійснення Державним агентством резерву України відшкодування витрат Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 за 2022 рік у розмірі 879 203,81 грн, за 2023 рік - у розмірі 30 000,00 грн, за період з 01.12.2024 по 11.12.2024 у розмірі 60 621,65 грн.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо посилань відповідача щодо надання позивачем актів на відшкодування витрат після закінчення бюджетного року, а відтак і на відсутність підстав та бюджетних асигнувань погодити даний акт, то, по-перше, несвоєчасне передання зберігачем передбачених Договором документів на підтвердження фактично понесених ним витрат на зберігання не нівелює обов`язку відповідача відшкодувати такі витрати (навіть у разі значного прострочення), а лише відтерміновує початок перебігу строку для такої оплати.

По-друге, відсутність бюджетних асигнувань не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від виконання обов`язку та/або від відповідальності за порушення зобов`язання, яке мало місце після виконання зберігачем своїх зобов`язань за Договором. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446, правовій позиції Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, а також рішенням Європейського суду з прав людини "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

При цьому судом враховано відсутність зауважень чи то претензій з боку відповідача в частині виконання позивачем умов Договору.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем порядку пред`явлення вимог кредитора до боржника, який ліквідується за рішенням власників, суд зазначає наступне.

Суд відхиляє посилання відповідача на правові висновки у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №922/2194/21 щодо неналежного способу захисту, оскільки в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №905/451/22 здійснено відступ від такого правового висновку.

За змістом п. 95 вказаної постанови враховуючи висновки, сформульовані у цій постанові, Об`єднана палата відступає від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №924/478/16, від 20.01.2020 у справі №922/416/19, від 25.11.2021 у справі №922/2194/21, від 12.09.2023 у справі №909/101/21 про те, що коли юридична особа перебуває у стані припинення, то належному способу захисту прав кредитора відповідає позовна вимога про зобов`язання юридичної особи включити до проміжного ліквідаційного балансу боржника вимог кредитора, а не про стягнення з такої юридичної особи боргу.

Таким чином, правова позиція Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 30.08.2024 у справі №905/451/22, зводиться до того, що позовна вимога про стягнення грошових коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, відповідає способу захисту, встановленому законом (примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 20 Господарського кодексу України)), і цей спосіб захисту є ефективним.

Статтю 112 Цивільного кодексу України не можна тлумачити так, що вона забороняє примусове виконання судового рішення, ухваленого щодо боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення. Такого регулювання стаття 112 Цивільного кодексу України не містить (та й не може містити з огляду на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики Європейського суду з прав людини).

Правовий висновок про неефективність такого способу захисту, як стягнення коштів з боржника - юридичної особи, яка перебуває у стані припинення за рішенням її засновника (учасників), був заснований передусім на тому, що відповідне судове рішення за таких умов не підлягає примусовому виконанню (відповідні приписи містила стаття 67 Закону №606-XIV). Натомість воно має бути виконане самим боржником добровільно. Однак у новому Законі України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" будь-яке застереження, аналогічне статті 67 Закону №606-XIV, відсутнє і це вказує не на прогалину в регулюванні, а на те, що законодавець відмовився від підходу, який був передбачений статтею 67 Закону №606-XIV.

Також суд відхиляє як необґрунтовані твердження про відсутність звернення із вимогами до ліквідаційної комісії Державного агентства резерву України у двомісячний строк з моменту оголошення про ліквідації через наявність факту направлення Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" 11.10.2024 відповідачу акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2024 із сальдо на користь позивача у розмірі 3 435 571,06 грн.

Сутність такого звернення зводиться до інформування Державного агентства резерву України про наявність претензій Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на визначену суму, а тому є достатнім для кваліфікації такого звернення як вимог до ліквідаційної комісії. Приписи законодавства не визначають істотних вимог до такого звернення, а тому на думку суду таким може бути будь-яке звернення кредитора до боржника в якому він інформує про розмір своїх вимог. Інше тлумачення, а особливо в контексті правовідносин двох державних суб`єктів, буде свідчити про надмірний формалізм.

Так само суд не може не звернути увагу на правову позицію, викладену у схожих правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду у від 20.03.2019 у справі №456/450/16-ц) в якій вказано, що обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.

Посилання Державного агентства резерву України на існування підстав для часткового закриття провадження у справі через вирішення частини вимог у справ №910/6039/24 є безпідставним.

Дійсно, у справі №910/6039/24 розглядались вимоги про стягнення витрат за 2023 рік і суд дійшов висновку про документально підтверджений загальний розмір таких витрат у розмірі 1 311 379, 55 грн, проте позивачем у вказаній справі було заявлено до стягнення лише частину боргу у сумі 1 281 379, 55 грн (про що чітко зазначено у абз. 7 на ст. 3 рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2024 у справі №910/6039/24), і саме у такому розмірі дана вимога задоволена судом.

Предметом спору у справі №910/1124/25 в частині 2023 року є різниця між сумою витрат, та сумою, яка була предметом спору у попередній справі, що виключає тотожність предметів спорів у таких справах.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання з відшкодування витрат на зберігання за спірним договором в розмірі 969 825,46 грн не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що станом на дату розгляду даної справи Державне агентство резерву України є таким, що прострочило виконання свого зобов`язання з відшкодування витрат Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" на зберігання матеріальних цінностей ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2022-2024 роках (до 11.12.2024).

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення з Державне агентство резерву України боргу у розмірі 969 825,46 грн є правомірним та обґрунтованим, а тому задовольняється судом у повному обсязі.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В поданій до суду через систему "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у розмірі 969 825,46 грн.

В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 11 637,91 грн (969 825,46 грн х 0,015 х 0,8).

Натомість за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Державного агентства резерву України боргу у розмірі 969 825,46 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" сплачено судовий збір у розмірі 14 547,38 грн, що платіжною інструкцією №182582 від 27.01.2025.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 2 909,47 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 2 909,47 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/1124/25, в той час як суд, керуючись принципом процесуальної економії, вважає за доцільне за власною ініціативою повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір.

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 11 637,91 грн, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказана сума судового збору покладається на відповідача з огляду на задоволення позову повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28; ідентифікаційний код 37472392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1) борг у розмірі 969 825 (дев`ятсот шістдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 11 637 (одинадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн 91 коп. Видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_1) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2 909 (дві тисячі дев`ятсот дев`ять) грн 47 коп., сплачений за платіжною інструкцією №182582 від 27.01.2025.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 22.05.2025.

Суддя Р.В. Бойко