Рішення від 08.05.2025 по справі 914/3140/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 Справа № 914/3140/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леосталь"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ексім"

про стягнення 93634,82 грн

за участю представників:

від позивача Левицький І.В.

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Леосталь" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ексім" про стягнення 93634,82 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, у період з 01.03.2024 по 14.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Леосталь» здійснювало оплатне постачання товарів (листа нержавіючого) Товариству з обмеженою відповідальність «Терра Ексім» (відповідачу). При цьому позивач зазначив, що 31.05.2024 він направив йому акт звірки, згідно з яким станом на 31.05.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 99318,42 грн.

У позовній заяві також вказано, що 17.06.2024 відповідач сплатив позивачу кошти у розмірі 160000,00 грн, вказавши у призначенні платежу «згідно акту звірки», чим покрив наявну заборгованість перед позивачем у розмірі 99318,42 грн та здійснив переплату на суму 60681,58 грн.

В подальшому, а саме 18.06.2024 позивач здійснив поставку відповідачу товару (листа нержавіючого), згідно видаткових накладних №Л-00000599 від 18.06.2024 на суму 52776,00 грн, №Л-00000598 від 18.06.2024 на суму 103740,00 грн, про що позивачу був пред`явлений для оплати рахунок-фактуру №Л-00001274 від 12.06.2024 на загальну суму 156516,00 грн. 13.08.2024 відповідач сплатив позивачу кошти за поставлений товар у розмірі 18000,00 грн, а 14.08.2024 позивач здійснив поставку відповідачу товару (листа нержавіючого) згідно видаткової накладної №Л-00000772 від 14.08.2024 на суму 15800,40 грн.

Таким чином, як стверджує позивач, після 14.08.2024 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати за поставлений товар у розмірі 93634,82 грн.

26.11.2024 позивач направив відповідачу письмову вимогу про необхідність сплати боргу та письмову претензію, які були вручені відповідачу 02.12.2024.

Отже враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 93634,82 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 та частинами 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, згідно із частинами 1 та 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у відповідача виникла заборгованість за поставлений йому позивачем товар 18.06.2024 та 14.08.2024. При цьому, як зазначив позивач, до здійснення поставок 18.06.2024 та 14.08.2024, зі сторони відповідача мала місце переплата на суму 60681,58 грн, оскільки відповідно до платіжної інструкції №2724 від 17.06.2024 на суму 160000,00 грн (призначення платежу: оплата згідно акту звірки) відповідач погасив заборгованість в розмірі 99318,42 грн, яка існувала у нього за попередні поставки товару (поставки до 18.06.2024).

Факт поставки товару 18.06.2024 та 14.08.2024 підтверджується такими видатковими накладними: від 18.06.2024 №Л-00000598 на суму 103740,00 грн, від 18.06.2024 №Л-00000599 на суму 52776,00 грн та від 14.08.2024 №Л-00000772 на суму 15800,40 грн.

Факт часткової за поставлений товар підтверджується платіжною інструкцією №2869 від 13.08.2024 на суму 18000,00 грн (призначення платежу: оплата згідно рахунку-фактури №Л-00001653 від 13.08.2024). Інші докази оплат, які долучені позивачем до позовної заяви містять призначення платежу "оплата згідно акту звірки".

Отже, як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 93634,82 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 93634,82 грн є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3621 від 16.12.2024 на суму 3028,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Ексім" (79024, місто Львів, вулиця Б. Хмельницького, будинок 223 В, ідентифікаційний код 40698765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Леосталь" (79031, місто Львів, вулиця Демнянська, будинок 16, корпус А, квартира 120, ідентифікаційний код 41863281) заборгованість в розмірі 93634,82 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 19.05.2025.

Суддя Петрашко М.М.