Рішення
від 28.02.2025 по справі 915/711/24
ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року Справа № 915/711/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури, провул. Костенка, 2, м. Вознесенськ, 56500 (код ЄДРПОУ 02910048)

електронна пошта: voznes@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579)

електронна пошта: cancelar@mk.gov.ua

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404)

електронна пошта: mykolaiv@land.gov.ua

до відповідача Дорошівської сільської ради, вул. Миру, 65, с. Дорошівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56570 (код ЄДРПОУ 04376222)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), вул. Декабристів, 34/1, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 38694515)

електронна пошта: kultura@mk.gov.ua

про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні пам`яткою археології та землями історико-культурного призначення

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Бескровна І.І.

від позивача: не з`явились

від відповідачів: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернувся Керівник Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до відповідача Дорошівської сільської ради, в якій просить суд:

1. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.09.2018 за № 6472/0/14-18-СГ, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3, 4694 га.

2. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2018 за № 6513/0/14-18-СГ, в частині передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,4694 га, кадастровий номер 4822080400:07:000:0476, державної власності у комунальну власність територіальної громади сіл в особі Дорошівської сільської ради.

3. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Дорошівської сільської ради від 28.09.2018 № 2 в частині прийняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 3,4694 га, кадастровий номер 4822080400:07:000:0476 у комунальну власність Дорошівської об`єднаної територіальної громади в особі Дорошівської сільської ради.

4. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3,4694 га кадастровий номер 4822080400:07:000:0476, яка здійснена 21.09.2018 відділом у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

5. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом зобов`язання Дорошівської сільської ради повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації пам`ятку археології Курган № 1 із земельною ділянкою, площею 0, 7273 га, на якій розміщено такий об`єкт, та який має наступні координати поворотних точок:

точка № 1:Х 5247761,008 У 4229270;

точка № 2: Х 5247751,324 У 4229300,239 D 31,26;

точка № 3: Х 5247728,31 У 4229317,265 D 28,63

точка № 4: Х 5247698,116 У 4229318,128 D 30,21;

точка № 5: Х 5247673,258 У 4229304,603 D 28,3;

точка № 6: Х 5247661,008 У 4229270,52 D 36,22;

точка № 7: Х 5247672,719 У 4229238,365 D 34,22;

точка № 8: Х 5247695,519 У 4229223,681 D 27,12;

точка № 9: Х 5247722,044 У 4229222,212 D 26,57;

точка №10: Х 5247746,45 У 4229236,605 D 28,33;

точка №11: Х 5247761,008 У 4229270,52 D 36,91,

що знаходиться в межах земельної ділянки площею 3,4694 га з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, яка розташована на території Дорошівської сільської ради.

Прокуратура просить суд стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Призначено підготовче засідання на 20.08.2024.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 20.08.2024, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2024 призначено підготовче засідання на 19.11.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 20.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2024 ухвалено здійснювати розгляд справи в межах розумного строку відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 23.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025 закрито підготовче провадження у справі № 915/711/24. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 28.02.2025.

Сторони та третя особа явку повноважних представників в судове засідання 28.02.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом надіслання ухвали суду від 23.01.2025 до електронних кабінетів всіх учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

04.07.2024 від позивача на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі (вх. № 8046/24 від 04.07.2024), в якій позивач просить суд розглядати справу за відсутності представника Миколаївської обласної державної адміністрації (з 24.02.2022 - Миколаївської обласної військової адміністрації).

22.07.2024 від відповідача Головного управління Держгеокадастру на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 8858/24 від 23.07.2024), в якій позивач просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

09.08.2024 від відповідача Дорошівської сільської ради на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі (вх. № 9638/24 від 09.08.2024), в якій відповідач просить суд розгляд справи проводити без участі представника Дорошівської сільської ради, на підставі документів, що знаходяться в матеріалах справи.

11.11.2024 від третьої особи Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) на адресу суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі (вх. № 13894/24 від 11.11.2024), в якій третя особа просить суд справу № 915/711/24 за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури, призначену до розгляду на 12:30 19 листопада 2024 року, розглядати без участі третьої особи за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Заяви сторін та третьої особи про розгляд справи за відсутності повноважних представників сторін та третьої особи судом розглянуто та задоволено.

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином та завчасно повідомлені про розгляд справи, враховуючи заяви сторін та третьої особи про розгляд справи без участі представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін та третьої особи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 28.02.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція прокуратури.

Підставою позову прокуратурою зазначено наступні обставини.

Вознесенською окружною прокуратурою при виконанні повноважень виявлено факт протиправної передачі у комунальну власність земель історико-культурного призначення, що порушує інтереси держави у сфері земельних відносин та охорони культурної спадщини.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області проведено інвентаризацію земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Вознесенського району Миколаївської області, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.08.2018 № 6472/0/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою, на підставі якої сформовано та 21.09.2018 зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі і земельну ділянку площею 3,4694 га з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, що розташована в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Зазначена ділянка сформована як землі сільськогосподарського призначення вид використання: під господарськими будівлями і дворами.

В подальшому наказом ГУ ДГК в області № 6513/0/14-18-СГ від 26.09.2018 передано, а рішенням Дорошівської сільської ради № 2 від 28.09.2018 прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 142,3984 га, в тому числі і земельна ділянка площею 3,4694 га з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476.

Право комунальної власності Дорошівської сільської ради на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3,4694 га зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2018 (запис № 28229447).

Водночас встановлено, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 216 від 09.08.1988 на державний облік взято пам`ятку археології місцевого значення Курган № 1, розташованої в межах території Дорошівської сільської ради, Вознесенського району, Миколаївської області. Курган № 1 розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, яка має загальну площу 3,4694 га.

Прокуратура зазначає, що внаслідок незаконного формування спірної земельної ділянки та її передачі у комунальну власність, фактично земельна ділянка та Курган 1 як єдиний комплекс вибули з державної власності та перебувають у комунальній власності Дорошівської сільської ради як земельна ділянка сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами), що є порушенням вимог Закону України Про охорону культурної спадщини та Земельного кодексу України.

Прокуратура зазначає, що землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології (кургани), є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав та не можуть передаватися із державної власності ні у приватну, ні у комунальну власність, що унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Під час формування та передачі у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, на частині якої площею 0,7273 га розташований курган, фактично проведено незаконну зміну цільового призначення в цій частині земель історико-культурного призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Прокуратура зазначає, що ГУ ДГУ в області під час прийняття наказу в частині затвердження документації з землеустрою та наказу в частині передачі Дорошівській сільській раді у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,7273 га з розташованим на ній Курганом, перевищено власні повноваження та порушено вимоги земельного законодавства і законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Аналогічно перевищено повноваження і Дорошівською сільською радою під час прийняття оскаржуваного рішення № 2 від 28.09.2018 в частині набуття у комунальну власність земельної ділянки з розташованим на ній об`єктом особливої наукової та історико-культурної цінності.

Єдиним власником та розпорядником спірної земельної ділянки історико-культурно призначення з розташованою на ній пам`яткою археології є держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Отже, оскаржувані накази ГУ ДГК в області та рішення Дорошівської сільської ради суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тому, відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Право власності держави, зокрема, на пам`ятку археології імперативно установлене законом, а тому не потребує доказування правового титулу, що вказує на відсутність підстав використання правових механізмів захисту, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Прокуратура зазначає, що на час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 3,4694 га з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 належить на праві комунальної власності Дорошівській сільській раді та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Водночас, незаконно вилучена з державної власності ділянка під курганом лише частково накладається на спірну ділянку площею 3,4694 га (площа накладення становить 0,7273 га). Отже, спірна ділянка частково є землями комунальної власності сільськогосподарського призначення, а частково (площею накладення на курган) державною власністю та з іншим призначенням історико-культурним. Тобто, вимагати повернення державі всієї ділянки площею 3,4694 га немає правових підстав.

Таким чином, ділянка з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено нові об`єкти земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровим номером.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 16, 21, 179, 181, 183, 391 ЦК України, ст. 4, 5, 21, 53, 54, 78, 79, 117, 122, 150, 152 ЗК України, ст. 1, 2, 6, 17, 34 Закону України Про охорону культурної спадщини, ст. 1 Закону України Про охорону археологічної спадщини, ст. 2, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. 6, 16, 24, 25 Закону України Про Державний земельний кадастр, ст. 2 Закону України Про охорону земель, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та судовою практикою.

2.2. Правова позиція позивача.

Позивач в додаткових поясненнях (вх. № 8043/24 від 04.07.2024) зазначив, що Миколаївська обласна державна адміністрація (з 24.02.2022 Миколаївська обласна військова адміністрація) підтримує позовні вимога прокурора в повному обсязі та просить їх задовольнити, зазначивши, що кургани та земельні ділянки, на яких вони розташовані можуть перебувати виключно у державній власності та не підлягають відчуженню. Власником спірної земельної ділянки є держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Правова позиція обґрунтована приписами ст. 54 Конституції України, ст. 17, 84, 122, 150, 152 ЗК України, ст. 21, 391 ЦК України, Законом України «Про охорону культурної спадщини», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача Дорошівської сільської ради.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.. № 8334/24 від 10.07.2024) просить суд залишити позовну заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Дорошівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні пам`яткою археології та землями історико-культурного призначення без розгляду, зазначивши наступне.

Посилання позивача на те, що Дорошівська сільська рада не є добросовісним набувачем земельної ділянки в частині розташованого на ній об`єкта культурної спадщини «Кургану № 1» є безпідставним та суперечать доказам, доданими позивачем до позовної заяви.

Відповідно до наказу Головного управління Дергеокадастру у Миколаївській області № 6513/014-18-СГ від 26.09.2018, акту приймання-передачі від 27.09.2018 та переліку, який додано до нього, у комунальну власність передана земельна ділянка площею 3,4694 га з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476. В додатку до наказу ГУ ДГК в області відомості про обмеження використання земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3,4694 га не зареєстровані.

Звинувачення позивача щодо перевищення повноважень Дорошівською сільською радою під час прийняття рішення № 2 від 28.09.2018 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Дорошівської об`єднаної територіальної громади в особі Дорошівської сільської ради» та протиправність набуття у комунальну власність земельних ділянок є безпідставними та необґрунтованими.

Визнання незаконним та скасування рішення Дорошівської сільської ради № 2 від 28.09.2018 та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3,4694 га, зареєстрованої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в даному випадку є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, то відповідач зазначає, що будь-яких звернень щодо перешкод у користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою ні до передачі у комунальну власність Дорошівської сільської ради, ні після, від Миколаївської обласної державної адміністрації не надходило.

2.4. Правова позиція (заперечення) відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 8413/24 від 12.07.2024) просить суд в позові відмовити, враховуючи наступне:

1. Головне управління є неналежним відповідачем у справі.

До предмету спору належить земельна ділянка з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476. Серед усього числа позовних вимог є така, яка стосується скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, розташованої в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Зміст позову, поданого у справі № 915/711/24, так само як і документи, які подані в якості доказів, свідчать, що на час звернення до суду прокурором учасником спірних правовідносин є не Головне управління, а саме Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, яка є власником спірної земельної ділянки, права власності на яку заявляє і позивач у справі.

Головне управління у справі № 915/711/24 може мати статус виключно третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Проте, Головне управління не має жодного інтересу у справі № 915/711/24, який би був рівноцінним тому, який мають сторони спірних правовідносин, оскільки воно не має жодних майнових прав на спірну земельну ділянку (або ж її частину) з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476. Тому воно не може набути статус відповідача у даній справі.

У разі вирішення спору відносно майнових прав на спірну земельну ділянку, Головне управління матиме підстави для вчинення чергових реєстраційних дій відносно спірної земельної ділянки, не більше (ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Такі реєстраційні дії не пов`язані із реалізацією Головним управлінням будь-якої із правомочностей права власності на таку земельну ділянку (ст. 317 ЦК України, ст. 78 ЗК України), а спрямовані виключно на реалізацію компетенції його, як юридичної особи публічного права, уповноваженої державою на вчинення таких дій. Головне управління наголошує, що вимога про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки є похідною вимогою, а реальний спір між позивачем і Головним управлінням відсутній, що є свідченням неможливості набуття Головним управлінням статусу відповідача у справі № 915/711/24.

2. Щодо визнання незаконними та скасування наказів Головного управління від 25.09.2018 № 6472/0/14-18-СГ, від 26.09.2018 № 6513/0/14-18-СГ.

Даний позов подано в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) до Головного управління, як відповідача, з вимогою про визнання недійсним наказу, що є позовом держави до неї самої.

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

У справі, що розглядається, прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області). Зазначене не відповідає ч. 1 ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Незалежно від того, який позов подано - негаторний чи віндикаційний, вимоги статті 45 ГПК України діють імперативно, і ставлять вимогу, згідно якої позивач і відповідач не можуть поєднуватись в одній особі, оскільки це унеможливлює наявність спору.

3. Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

В матеріалах справи не міститься жодних належних і допустимих доказів, які б обґрунтовували наявність обставини зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, а тому висновки прокурора про нібито незаконність і порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є неспроможними та безпідставними. Жодним рішенням спірну земельну ділянку не було віднесено до земель історико-культурного призначення. Категорія земель із сільськогосподарського на землі історико-культурного призначення (і навпаки) не змінювалась, на час здійснення оспорюваної прокурором державної реєстрації спірна земельна ділянка вже була віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення.

За даними інформації Державного земельного кадастру від 11.07.2024 на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 обмеження щодо використання земельної ділянки (зона охорони пам`ятки культурної спадщини, до складу якої за визначенням входить охоронна зона пам`ятки культурної спадщини та зона охорони археологічного культурного шару) відповідно до постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051 не встановлено.

4. Щодо належності, допустимості та достовірності доказів у справі.

Головне управління зауважує, що у ході виконання інженером-землевпорядником відповідного виду робіт мало місце порушення вимог метрологічного законодавства в частині своєчасного проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, що у свою чергу містить підстави для обґрунтованого сумніву відносно того, чи є результати проведеної топографічної зйомки достовірними.

На підтвердження факту прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку або ж його державної реєстрації (з оформленням свідоцтва про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки) прокурором в рамках позову жодних документів та інформації не надано. Відтак, Головне управління наголошує позивачем не доведено, що спірний курган є пам`яткою археології.

Заперечення обґрунтовано приписами ст. 19, 61 Конституції України, ст. 186 ЗК України, ст. 24, Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст. 47, 50 Закону України «Про землеустрій», Законом України «Про охорону культурної спадщини», Законом України «Про охорону археологічної спадщини», ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051.

2.5. Правова позиція третьої особи.

Третя особа не скористалась наданим ст. 166 ГПК України правом на подання письмових пояснень по суті спору.

В заяві про розгляд справи без участі (вх. № 13894/24 від 11.11.2024) третя особа зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

3.1. Обставини справи щодо пам`ятки археології.

Відповідно до п. 1, 3 рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 216 від 09.08.1988 «Про державну охорону пам`яток історії та культури» взято під державну охорону та на облік вперше виявлені пам`ятники історії та культури (додаток № 1). Виконавчим комітетам міських та районних Рад народних депутатів та управлінню культури облвиконкому внести відповідні зміни в облік пам`яток та забезпечити їх охорону.

Додатком № 1 до рішення є «Перелік пам`ятників історії та культури, взятих під державну охорону», в якому під порядковим номером 381 обліковується пам`ятка археології місцевого значення № 1 як "Курган", , яка розташована в с. Білоусівка, дата/епоха до якої відноситься пам`ятка - утворення ІІІ-І тис. до н.е., дата відкриття 1987.

Відповідно до інформації Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної військової адміністрації № 1142/02-15 від 02.08.2024 пам`ятка археології місцевого значення «Курган № 1», яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, в рішенні виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів від 09.08.1988 № 216 облікована під номером 381, як "Курган", датування ІІІ тис до н.е. І тис. н.е, місцезнаходження с. Білоусівка, відкрито в 1987 році. Сучасна нумерація відображена в обліковій картці та акті візуального обстеження, які є частиною облікової документації на об`єкт культурної спадщини відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158.

В Обліковій картці на пам`ятку археології зафіксовано наступне:

- Курган № 1 утворений ІІІ тис. до н.е. І тис.н.е.,

- місцезнаходження: розташований на території Дорошівської територіальної громади, на території сільськогосподарських угідь, у південно-східній частині земельної ділянки, серед насаджень; географічно прив`язаний до с. Білоусівка; приблизні просторові параметри пам`ятки: діаметр 50 м, висота 4,5 м; тип об`єкта споруда;

- вид об`єкта: археологічний;

- категорія (рекомендована): пам`ятка місцевого значення;

- форма власності: не відомо;

- культурна цінність: археологічна;

- оцінка автентичності та цінності об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду: Курган є типовою могильною спорудою, які є притаманними для археологічних культур бронзової та залізної доби, і є одним із найрозповсюдженіших типів археологічних об`єктів на території Миколаївської області. Несе археологічну та історичну цінність, як джерело інформації про спільноти, які проживали в давні часи на теренах регіону;

- стислий опис характерних властивостей об`єкта, що становлять його історико-культурну цінність: Курган є поховальною спорудою у вигляді земляного насипу. Може потенційно репрезентувати поховальний інвентар та ритуальні обряди історико-археологічних спільнот, які проживали на території Північного Причорномор`я, починаючи з періоду бронзи до часів середновіччя (ІІІ тис. до н.е. - І тис. н.е.).

Додатково: Курган розташований на плато лівого берега р. Південний Буг, на орному полі, приблизно у 2,3 км на північний схід від с. Білоусівка. Курган зафіксований розвідкою Миколаївської експедиції у 1987 році. Насип задернований.

- перелік негативних чинників (загроз), що позначаються на об`єкті: природні ерозія ґрунтів, метеорологічні та кліматичні зміни, потенційна сейсмічна активність; антропогенні проведення меліоративних та сільськогосподарських робіт, робіт зі встановлення та прокладення інженерних мереж, розорення курганів з метою незаконного збагачення та привласнення культурно-археологічної спадщини держави;

- межі та режими використання території та зони охорони пам`ятки визначаються затвердженою науково-проєктною (науково-дослідною) документацією. До затвердження науково-проєктної (науково-дослідної) документації межі території та зона охорони визначається відповідно до чинного пам`ятокоохоронного законодавства. Проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, здійснюється за дозволом, виданим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Пам`ятка археології може перебувати виключно у державній власності.

В рамках кримінального провадження № 42021152040000055, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за фактом неналежного виконання службовими особами підприємств, установ та організацій, у віданні, користуванні та розпорядженні яких перебувають об`єкти культурної спадщини своїх посадових обов`язків, 21.06.2023 проведено огляд місця події із залученням спеціаліста з геодезичних робіт та фахівців Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації, за результатами якого встановлено, що "Курган № 1" розміщений на земельній ділянці, яка має загальну площу 3, 4694 га з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476.

Відповідно до інформації ФОП Альберт А. С., залученого в якості спеціаліста у кримінальному провадженні, при проведенні огляду місця події, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, площею 3,4694 га, за участі залучених спеціалістів в сфері охорони та збереження культурної спадщини було здійснено топографічну зйомку вище зазначеної земельної ділянки, з метою визначення площі та встановлення місцезнаходження кургану №1 на вказаній земельній ділянці, та встановлено, що загальна площа розорених ділянок становить 0,7273 га, з яких площа кургану № 1 становить 0,7273 га.

Відповідно до даних топографічної зйомки, який є також є додатком до протоколу огляду місця події від 21.06.2023, земельна ділянка площею 0, 7273 га, на якій розміщено "Курган № 1" має поворотні точки з наступними координатами:

точка № 1:Х 5247761,008 У 4229270;

точка № 2: Х 5247751,324 У 4229300,239 D 31,26;

точка № 3: Х 5247728,31 У 4229317,265 D 28,63

точка № 4: Х 5247698,116 У 4229318,128 D 30,21;

точка № 5: Х 5247673,258 У 4229304,603 D 28,3;

точка № 6: Х 5247661,008 У 4229270,52 D 36,22;

точка № 7: Х 5247672,719 У 4229238,365 D 34,22;

точка № 8: Х 5247695,519 У 4229223,681 D 27,12;

точка № 9: Х 5247722,044 У 4229222,212 D 26,57;

точка №10: Х 5247746,45 У 4229236,605 D 28,33;

точка №11: Х 5247761,008 У 4229270,52 D 36,91.

Відповідно до Акту візуального обстеження від 21.06.2023, складеного головним спеціалістом сектору охорони та збереження культурної спадщини управління культури. національностей та релігій Миколаївської обдвійськадміністранії Довбні В.В. щодо пам`ятки археології місцевого значення «Курган № 1», взятої на державний облік рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 216 від 09.08 1988:

- пам`ятка розташована за межами населеного пункту, на території сільськогосподарських угідь Дорошівської територіальної громади. Науково-проектна документація з визначення межі території пам`ятки не розроблялась. Межі території пам`ятки визначаються відповідно до пункту 1 частини третьої статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме - 300 метрів від орієнтовного географічного центру (центроїда) знахідки фрагмента ділянки археологічного культурного шару для курганів, які знаходяться за межами населеного пункту;

- номер та дата рішення про визначення зон охорони пам`ятки: науково-проєктна документація з визначення зон охорони пам`ятки не розроблялась. Зони охорони пам`ятки визначаються відповідно частини другої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме - 300 метрів від межі території пам`ятки, яка знаходиться за межами населеного пункту;

- пам`ятка археології місцевого значення «Курган № 1» знаходиться на території Дорошівської територіальної громади, за межами села Білоусівка. до якого географічно прив`язаний. Курган представляє собою задернований земляний насип, значною мірою вкритий чагарниками. З трьох сторін насип обмежений насадженнями дерев, з південної сторони обмежений ґрунтовою дорогою. Орієнтовні просторові характеристики: висота насипу 8 м діаметр - 50 м. Об`єкт знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476. Негативними чинниками, які впливають на об`єкт, є природні (ерозія ґрунтів, метеорологічні та кліматичні зміни) та антропогенні (проведення меліоративних та сільськогосподарських робіт) загрози. Загальна оцінка стану незадовільний;

- в результаті обстеження пам`ятки встановлено, що курган перебуває в комунальній власності. В той же час, відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка археології повинна перебувати в державній власності. Наявні сліди порушення земляного насипу, як тваринного, так і антропогенного походження.

Факт віднесення об`єкта "Курган № 1" до пам`ятки археології, його обліку та охорони, а також його розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 підтверджується наступними доказами:

- копією витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 216 від 09.08.1988 «Про державну охорону пам`яток історії та культури»;

- копією інформації № 1142/02-13 від 02.08.2024 Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної військової адміністрації;

- копією облікової картки на «Курган №1»;

- копією витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 42021152040000055;

- копією постанови від 20.06.2023 про залучення фахівця управління культури у якості спеціаліста по матеріалам кримінального провадження № 42021152040000055;

- копією протоколу огляду місця події з фототаблицею від 21.06.2023;

- копією акту візуального обстеження від 21.06.2023;

- копією інформації № 926/02-13 від 25.07.2023 Управління культури, національностей та релігій Миколаївської обласної державної адміністрації про відсутність погоджень проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- копією інформації ФОП Альберт А.С. № 15 від 02.08.2023 з матеріалами проведеної топографічної зйомки;

- копією кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника № 014448 від 03.08.2020, виданого Альберту А. С.;

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 1474/м від 07.10.2021, чинне до 07.10.2022;

- копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 1474/м від 07.10.2022, чинне до 07.10.2023;

- копією спецдозволу на використання топографо-геодезичних вишукувань під час дії воєнного стану від № 64/46-15 від 30.06.2022;

- копією Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Миколаївської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (пам`ятка археології "Курган № 1" відсутня в переліку);

- копією Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення Миколаївської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (пам`ятка археології "Курган № 1" відсутня в переліку).

3.2. Обставини справи щодо проведення інвентаризації земель та передачі земельної ділянки державної власності у комунальну власність.

Рішенням Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської № 11 від 19.05.2017 «Про припинення діяльності Білоусівської сільської ради та реорганізації Дорошівської сільської ради, що увійшли до складу Дорошівської ОТГ» вирішено припинити юридичну особу Білоусівську сільську раду (код ЄДРПОУ 04376179) шляхом приєднання до Дорошівської сільської ради, провести заходи з реорганізації Дорошівської сільської ради шляхом приєднання до Дорошівської сільської ради; вважати Дорошівську сільську раду правонаступником активів та пасивів, усіх майнових прав та обов`язків Білоусівської сільської ради.

Відповідно до п. 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" № 45 від 15.03.2018 наказано провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (далі - захід з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності).

На виконання вищевказаного наказу Головним управлінням Держгеокастру у Миколаївській області проведено інвентаризацію земель, за результатами якої сформовано земельну ділянку площею 3,4694 га з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 (підстава «Технічна документація з землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Вознесенського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Дорошівської об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням КМУ від 08.09.2015 року №1002-р»).

Відповідно до абз. 1 пункту «Проектне рішення» Технічної інвентаризації земельні ділянки, які формуються на підставі цієї технічної документації щодо інвентаризації земель, за критеріями, встановленими розділом ІІ Закону України від 06.09.2012 р. № 5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україні щодо розмежування земель державної та комунальної власності" відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), що розташовані на території Дорошівської ОТГ Вознесенського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Дорошівської ОТГ, затвердженого розпорядженням КМУ від 31.10.2018 року.

21.09.2018 Відділом у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області відкрито Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400070000476.

Відповідно до запису № 001 від 21.09.2018 з Поземельної книги земельна ділянка площею 3,4694 розташована у Миколаївської області, Вознесенському районі, на території Білоусівської сільської ради; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - землі запасу; код цільового призначення - 16.00 землі запасу; форма власності - державна власність.

25.09.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6472/0/14-18-СГ від 25.09.2018 «Про затвердження документації з землеустрою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Вознесенського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Дорошівської сільської об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 1002-р, загальною площею 142,3984 га.

26.09.2018 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6513/0/14-18СГ від 26.09.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано територіальній громаді сіл, в особі Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно переліку, що додається, загальною площею 1798,9818 га, які розташовані в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, зокрема, відповідно до Переліку, який є додатком до наказу, передано земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, загальною площею 3, 4694 га, яка розташована на території Білоусівської сільської ради, вид земельних угідь: під господарськими будівлями і дворами, що має цільове призначення земельної ділянки: 16.00 землі запасу, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку - відсутні; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані (п. 91 Переліку, що є додатком до наказу).

27.09.2018 на підставі Акту приймання-передачі земельних ділянок від 27.09.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2018 № 6513/0/14-18-сг передано із державної власності, а Дорошівською сільською об`єднаною територіальною громадою прийнято у комунальну власність Дорошівської сільської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки згідно з додатком, зокрема, передано земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3,4694 га (п. 91 Переліку, який є додатком до Акту). Акт підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

28.09.2018 пунктом 1 рішення Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області № 2 від 28.09.2018 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Дорошівської об`єднаної територіальної громади в особі Дорошівської сільської ради» прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Дорошівської об`єднаної територіальної громади в особі Дорошівської сільської ради згідно з додатком до акта та затверджено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Дорошівської об`єднаної територіальної громади від 27.09.2018 року, зокрема прийнято у комунальну власність зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 (п. 91 Переліку, що є додатком до рішення).

01.10.2018 проведено державну реєстрацію речового права - права комунальної власності на земельну ділянку. Так, відповідно до інформації № 38251281 від 12.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, площею 3,4694 на праві комунальної власності належить Дорошівській сільській раді. Підстава державної реєстрації речового права: рішення Дорошівської сільської ради № 2 від 28.09.2018, Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність б/н від 27.09.2018, наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 6513/0/14-18-СГ від 26.09.2018, відомості з ДЗК № 4543520 від 01.10.2018.

05.10.2018 до Державного земельного кадастру внесено відомості щодо зміни власника земельної ділянки. Так, відповідно до Поземельної книги внесено зміни в частині відображення власника земельної ділянки та відомостей про державну реєстрацію речового права земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400070000476, а саме: власник - Дорошівська сільська рада, форма власності комунальна, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 01.10.2018 (запис в ДЗК № 003 від 05.10.2018).

Факт проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, формування земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400070000476, передачі сформованої земельної ділянки з державної в комунальну власність, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно підтверджується наступними доказами у справі:

- копією рішення Дорошівської сільської ради № 11 від 19.05.2017 «Про припинення діяльності Білоусівської сільської ради та реорганізації Дорошівської сільської ради, що увійшли до складу Дорошівської ОТГ»;

- копією рішення Дорошівської сільської ради № 6 від 15.02.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність";

- копією клопотання Дорошівської сільської ради № 247-02-12 від 19.04.2018, адресованому Головному управлінню ДГК у Миколаївській області, про передачу у комунальну власність земельних ділянок;

- копією технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, який є додатком до договору від 16.03.2018 № 241;

- копією інформації Головного управління ДГК у Миколаївській області № ПФ-44/0-49/0/63-23 від 02.08.2023 з матеріалами «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та копією відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації за номером 2018МФ22МКВЩ000021;

- копією інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.21-2286/2-24 від 15.05.2024 про відсутність в документації із землеустрою відомостей та картографічних матеріалів з відображенням місця розташування пам`яток археології, а також відсутність у Головному управління відомостей та картографічних матеріалів з відображенням місця розташування пам`яток археології;

- копією наказу № 6472/0/14-18-СГ від 25.09.2018 Головного управління Держгеокадасту у Миколаївській області «Про затвердження документації із землеустрою»;

- копією наказу № 6513/0/14-18-СГ від 26.09.2018 Головного управління Держгеокадасту у Миколаївській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»;

- копією акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 з додатком;

- копією рішення Дорошівської сільської ради № 2 від 28.09.2018 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Дорошівської об`єднаної територіальної громади в особі Дорошівської сільської ради» з додатком;

- копією Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476;

- копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 38251281 від 12.06.2024;

- копією інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.07.2024;

- копією інформації Дорошівської сільської ради № 1474-02-11 від 24.07.2023 про відсутність обмежень на земельній ділянці з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476;

- копіями інформацій Миколаївської обласної державної адміністрації № 05-67/1918/5-23 від 01.08.2023 та № 05-67/2748/5-23 від 23.10.2023 про відсутність погоджень документації із землеустрою щодо відведення у приватну та / або комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

4.2. Склад та цільове призначення земель. Землі сільськогосподарського призначення. Землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 18 ЗК України (тут і далі в редакції від 01.04.2018) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Категорія земель історико-культурного призначення включає в себе як землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини (в тому числі і пам`ятки археології), так і охоронювані археологічні території (постанова ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

Частина перша статті 54 ЗК України, як і частина шоста статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає правовий режим земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Проте, на відміну від частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», стаття 54 ЗК України стосується земельних ділянок, на яких розташовані або можуть бути розташовані об`єкти культурної спадщини, в тому числі і об`єкти археологічної спадщини.

Тож стаття 54 ЗК України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель як землі історико-культурного призначення незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» стосуються окремої підкатегорії із категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави.

З врахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду констатує, що не існує колізії між приписами частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та частини першої статті 54 ЗК України (постанова ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

4.3. Правове регулювання обліку та охорони пам`яток археології.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.

Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» (тут і далі в редакції від 30.01.1984) пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Відповідно до ст. 4 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» пам`ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 1, 3 ст. 6 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» до пам`яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать, зокрема, пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Відповідно до ст. 8 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» з метою організації обліку і охорони пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки поділяються на пам`ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (тут і далі в редакції від 14.03.2018) пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за видами об`єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік об`єктів підводної культурної спадщини зі статусом морського меморіалу визначається Кабінетом Міністрів України.

Не підлягають державній реєстрації об`єкти, що є сучасними копіями існуючих пам`яток або спорудами (витворами), створеними за старовинними проектами чи науковими реконструкціями, в тому числі масові тиражовані копії.

Відповідно до п.п. «б» ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Відповідно до абз. 1, 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Пам`ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована (постанова ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

4.4. Повноваження щодо розпорядження земельними ділянками.

Відповідно до ст. 80 ЗК України (тут і далі в редакції від 01.04.2018) суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції на час розгляду справи) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

4.5. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність. Припинення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України (в редакції від 01.04.2018) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 ЗК України (в редакції від 01.04.2018) до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

4.6. Правове регулювання проведення інвентаризації земель.

Відповідно до п.п. "а" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про землеустрій" (тут і далі - в редакції від 01.04.2018) землеустрій базується на таких принципах, зокрема, дотримання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Відповідно до п.п. "к" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" види документації із землеустрою, зокрема: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (тут і далі - в редакції від 04.06.2017) у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (тут і далі в редакції від 29.11.2017), цей Порядок установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація).

Відповідно до п. 2 Порядку інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.

Відповідно до п. 8 Порядку підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Відповідно до п. 23 Порядку окремо складаються переліки земельних ділянок (земель): наданих у власність (користування) з кадастровими номерами; наданих у власність (користування) без кадастрових номерів; не наданих у власність та користування у розрізі угідь; що використовуються без документів, які посвідчують право на них; що використовуються не за цільовим призначенням; невитребуваних земельних часток (паїв); відумерлої спадщини.

На підставі зазначених переліків складається зведена порівняльна таблиця даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, та інформації, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, і Державному земельному кадастрі, в якій за наявності відображаються розбіжності.

Відповідно до п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт розробляється технічна документація, склад якої встановлений статтею 57 Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до п. 28 Порядку технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 30 Порядку відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.

Відповідно до п. 97 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (в редакції від 27.02.2018) до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, зазначені у пункті 22 цього Порядку, на підставі матеріалів інвентаризації земель.

4.7. Правове регулювання прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані Плисківській ОТГ як землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, Велика Палата Верховного Суду констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області за встановлених судами конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 і підстави для відступу від цього висновку не встановлені (постанова ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

4.8. Скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

4.9. Правове регулювання негаторного позову.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. У такому разі, позовну вимогу про повернення земельної ділянки можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанови ВС від 05.10.2022 у справі № 557/303/21, від 04.04.2024 у справі № 317/372/22, постанова ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

4.10. Право на мирне володіння майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб`єктами публічного права під час втручання у право власності.

Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (далі - Перший протокол) та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.

У статті 1 Першого Протоколу містяться три норми: 1) кожна особа має право мирно володіти своїм майном; 2) позбавлення власності є допустимим винятково в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; 3) держава має повноваження вводити у дію закони, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном: а) відповідно до загальних інтересів; б) для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ наголошує на тому, що зазначені норми не є окремими, а друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном.

Зокрема, втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі (рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine).

Перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden»).

Щодо першого припису ЄСПЛ у пунктах 63-64 рішення у справі «Маркс проти Белгії» (Marckx v. Belgium) зауважив, що, визнаючи право на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності. Держава сама визначає «необхідність» відповідного закону, а наявність «спільного інтересу» може спонукати державу до «здійснення контролю за використанням власності», включаючи розпорядження та спадкування.

ЄСПЛ визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited v. Ukraine).

Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.

Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять «принцип автономного тлумачення понять», «принцип еволюційного (динамічного) тлумачення», «принцип європейського консенсусу», «принцип розсуду держави», «принцип ефективного тлумачення» та «принцип пропорційності та балансу інтересів».

Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.

Так, у рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави.

У цьому рішенні ЄСПЛ вказав на неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.

Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.

ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність.

Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження.

Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатись у законі, а зміст закону повинен буди доведений до відома громадянам.

Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного.

Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.

Втручання у права має відповідати вимогам співмірності.

Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним.

Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.

Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

На виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" № 45 від 15.03.2018 у 2018 році проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності та наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.09.2018 за № 6472/0/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Вознесенського району Миколаївської області з урахуванням Перспективного плану формування території Дорошівської сільської об`єднаної територіальної громади.

На підставі цієї технічної документації сформовано та зареєстровано у ДЗК земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3, 4694 га, яка розташована у Миколаївської області, Вознесенському районі, на території Білоусівської сільської ради; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання - землі запасу; форма власності - державна власність.

В подальшому 25.09.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6472/0/14-18-СГ від 25.09.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), а 26.09.2018 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 6513/0/14-18СГ від 26.09.2018 та акту прийому-передачі передано у комунальну власність земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476. Право комунальної власності Дорошівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2018.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної ради народних депутатів № 216 від 09.08.1988 відповідно до ст. 8, 17 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» взято на держаний облік та затверджено перелік пам`яток історії та культури місцевого значення, зокрема, взято на облік пам`ятку археології місцевого значення «Курган № 1», розташованої в межах території Дорошівської сільської ради, Вознесенського району, Миколаївської області. Згідно облікової картки об`єкту культурної спадщини на «Курган № 1» такий об`єкт віднесено до пам`яток археології місцевого значення. Враховуючи, що в обліковій картці міститься запис "форма власності: не відомо", відтак, в силу ст. 4 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» пам`ятка історії та культури, до яких належать пам`ятки археології (кургани) вважається таким, що перейшов у державну власність. Як вказано судом вище, відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення. В силу приписів ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що "Курган № 1" є пам`яткою археології місцевого значення, а відтак, земельна ділянка, в межах якої розташована пам`ятка археології, належить до земель державної власності (землі історико-культурного призначення), які в силу ч. 2 ст. 117 ЗК України не можуть передаватись у комунальну власність.

Матеріалами справи підтверджено, що під час формування та передачі у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3, 4694 га, не враховано, що на частині земельної ділянки площею 0,7273 га розташований курган (пам`ятка археології), тобто частина земельної ділянки, на якій розташовано пам`ятку археології, належить до земель історико-культурного призначення, є обмежено оборотоздатним об`єктом цивільних прав та не може передаватись із державної власності ні у приватну, ні у комунальну власність.

Щодо посилань відповідача Дорошівської сільської ради на порушення ст. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то суд зазначає наступне. Як вказано вище, відповідно до абз. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В спірному випадку, внаслідок незаконного формування спірної земельної ділянки та її передачі у комунальну власність, фактично земельна ділянка та «Курган 1» як єдиний комплекс вибули з державної власності та перебувають у комунальній власності Дорошівської сільської ради як земельна ділянка сільськогосподарського призначення (під господарськими будівлями і дворами), що є порушенням вимог ст. 117 ЗК України, ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», тобто земельна ділянка площею 0, 7273 га, на якій розташовано пам`ятку археології, в силу ст. 117 ЗК України та ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не могла та не може на даний час перебувати у комунальній власності. Крім того, поверненню у державну власність підлягає земельна ділянка площею 0, 7273 га, на якій розміщено пам`ятку археології "Курган № 1".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області під час прийняття оскаржуваного наказу в частині затвердження документації з землеустрою та наказу в частині передачі Дорошівській сільській раді у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,7273 га з розташованим на ній Курганом, а також Дорошівською сільською радою під час прийняття рішення № 2 від 28.09.2018 в частині набуття у комунальну власність земельної ділянки з розташованим на ній курганом перевищено власні повноваження та порушено вимоги земельного законодавства і законодавства у сфері охорони культурної спадщини, у зв`язку з чим вищевказані накази Головного управління Держгеокадастру в частині затвердження документації із землеустрою, на підставі якої сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, та наказ про передачу вказаної земельної ділянки в комунальну власність, а також рішення Дорошівської сільської ради про прийняття у комунальну власність вказаної земельної ділянки підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Як зазначено в постанові ВП ВС від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21 з огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані Плисківській ОТГ як землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, Велика Палата Верховного Суду констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області за встановлених судами конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.

Враховуючи, що незаконно передана з державної власності ділянка під курганом лише частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3,4694 га (площа накладення становить 0,7273 га), суд дійшов висновку, що спірна ділянка частково є землями комунальної власності сільськогосподарського призначення, а частково (площею накладення на курган) державною власністю та з іншим призначенням історико-культурним. Отже, остання не може існувати у встановлених межах та з визначеним кадастровим номером як об`єкт земельних відносин та цивільних прав в розумінні ст. 79, 79-1 ЗК України, у зв`язку з чим державна реєстрація в Державному земельному кадастрі вказаної земельної ділянки підлягає скасуванню.

Суд також дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав та інтересів держави у спірних правовідносинах є зобов`язання Дорошівської сільської ради усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,7273 га з розташованим на ній курганом (з зазначеними вище координатами поворотних точок) шляхом її повернення на користь держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 7 267, 20 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь Миколаївської обласної прокуратури пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 4 844, 80 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати з відповідача Дорошівську сільську раду на користь Миколаївської обласної прокуратури пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.09.2018 за № 6472/0/14-18-СГ, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476 площею 3, 4694 га.

3. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.09.2018 за № 6513/0/14-18-СГ, в частині передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3, 4694 га, кадастровий номер 4822080400:07:000:0476, державної власності у комунальну власність територіальної громади сіл в особі Дорошівської сільської ради.

4. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Дорошівської сільської ради від 28.09.2018 № 2 в частині прийняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 3, 4694 га, кадастровий номер 4822080400:07:000:0476 у комунальну власність Дорошівської об`єднаної територіальної громади в особі Дорошівської сільської ради.

5. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 3, 4694 га кадастровий номер 4822080400:07:000:0476, яка здійснена 21.09.2018 відділом у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

6. Усунути перешкоди власнику Миколаївській обласній державній адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій вона розташована, шляхом зобов`язання Дорошівської сільської ради, вул. Миру, 65, с. Дорошівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56570 (код ЄДРПОУ 04376222) повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 00022579) пам`ятку археології Курган № 1 із земельною ділянкою, площею 0, 7273 га, на якій розміщено такий об`єкт, та який має наступні координати поворотних точок:

точка № 1:Х 5247761,008 У 4229270;

точка № 2: Х 5247751,324 У 4229300,239 D 31,26;

точка № 3: Х 5247728,31 У 4229317,265 D 28,63

точка № 4: Х 5247698,116 У 4229318,128 D 30,21;

точка № 5: Х 5247673,258 У 4229304,603 D 28,3;

точка № 6: Х 5247661,008 У 4229270,52 D 36,22;

точка № 7: Х 5247672,719 У 4229238,365 D 34,22;

точка № 8: Х 5247695,519 У 4229223,681 D 27,12;

точка № 9: Х 5247722,044 У4229222,212 D 26,57;

точка №10: Х 5247746,45 У4229236,605 D 28,33;

точка №11: Х 5247761,008 У4229270,52 D 36,91,

що знаходиться в межах земельної ділянки площею 3,4694 га з кадастровим номером 4822080400:07:000:0476, яка розташована на території Дорошівської сільської ради.

7. Стягнути з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) (Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA 748201720343150001000000340):

- 7 267, 20 грн. (сім тисяч двісті шістдесят сім грн. 20 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

8. Стягнути з відповідача Дорошівської сільської ради, вул. Миру, 65, с. Дорошівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56570 (код ЄДРПОУ 04376222) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) (Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA 748201720343150001000000340):

- 4 844, 80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 80 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

9. Накази видати прокуратурі та позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 22.05.2025

Суддя Е.М. Олейняш

СудДоманівський районний суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення28.02.2025
Оприлюднено23.05.2025
Номер документу127534715
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Судовий реєстр по справі —915/711/24

Рішення від 28.02.2025

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е. М.

Рішення від 28.02.2025

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е. М.

Ухвала від 23.01.2025

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е. М.

Ухвала від 20.12.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е. М.

Ухвала від 19.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е. М.

Ухвала від 07.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Олейняш Е. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні