Ухвала

від 20.05.2025 по справі 921/276/25

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/276/25 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

розглянув заяву Приватного підприємства "ВЕСТХІМ" про забезпечення позову (вх. №3602 від 16.05.2025)

у справі №921/276/25

за позовом Приватного підприємства "ВЕСТХІМ", вул. Юності, 62А, м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН", вул. Медова, 12, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості

Встановив:

Приватне підприємство "ВЕСТХІМ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 08.11.2024 за № 81124.

15.05.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") Приватне підприємство "ВЕСТХІМ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №3602 від 05.05.2025), в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, заявник просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти, що належить відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" в межах суми позову 8 267 212,07 грн.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.05.2025, для розгляду заяви у справі №921/276/25 визначено суддю Боровця Я.Я.

В обґрунтування заяви, заявник зазначає, що 08.11.2024 між Приватним підприємством "ВЕСТХІМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги за № 81124.

Як стверджує заявник, що станом на 01 травня 2025 року фінансова допомога не повернута та терміни її повернення закінчилися, а тому є загрози у відчуженні майна з метою уникнення цивільної відповідальності. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" може створити штучну заборгованість маючи доступ до рахунку шляхом укладення цивільно-правових угод, згідно яких у боржника може виникнути відповідальність на суму, що перевищує активи, що призведе до списання грошових коштів, а також може призвести до не передбачених стягнень у подальшому на підставі виконавчих документів (ДВС).

На переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову з високою вірогідністю призведе до ускладнення ефективного виконання судового рішення через недобросовісну поведінку відповідача.

На думку заявника, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у будь-який момент може відбутися відчуження майна, зазначений захід дозволяє уникнути відчуження майна на користь третіх осіб до вирішення справи судом.

Зазначені обставини дають можливість заявнику вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також, 16.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр" Віасан" надіслано заперечення (вх.№3606) на заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в яких зазначає, що основний борг у розмірі 7 625 000,00 грн оплачено, долучивши відповідну платіжну інструкцію №855 від 16.05.2025. А тому, просить суд відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, поряд із вказаним вище, при зверненні до суду з позовом кредитор має процесуальне право та можливість в якості гарантії забезпечення виконання майбутнього судового рішення на його користь, просити суд в якості забезпечення позову, тобто гарантії реального виконання судового рішення та реального стягнення коштів з боржника, в тому числі за рахунок його майна, просити суд накласти арешт на визначене майно боржника, у тому числі грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, на його рухоме майно у вигляді автомобілів, мотоциклів тощо, на його нерухоме майно у вигляді земельних ділянок, будинків, квартир, гаражів.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і статті 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову має значення оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.

Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтування та необхідність забезпечення позову, полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.04.2024 у cправі №922/5184/23.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зі змісту заяви не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).

Судом встановлено, що заява заявника про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти в межах ціни позову.

Крім того, заява про забезпечення позову не містить відомостей, потрібних для забезпечення позову, а саме, не містить відомостей про наявність рахунків в банківських/фінансових установах та відомостей щодо майна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН", вул. Медова, 12, м. Тернопіль .

Окрім того, суд звертає увагу заявника на таке.

05.05.2025 Приватне підприємство "ВЕСТХІМ" вже зверталося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №3260), в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник просив застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН" в межах суми позову 8 527 212,07 грн, так і на майно, яке належить відповідачу, в межах тієї ж суми позову.

Ухвалою суду від 08.05.2025 у задоволенні заяви (вх. №3260 від 05.05.2025)про забезпечення позову, відмовлено. У даній ухвалі судом зазначено, що заява про забезпечення позову не містить відомостей, потрібних для забезпечення позову, а саме, не містить відомостей про наявність рахунків в банківських/фінансових установах та відомостей щодо майна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "ВІАСАН", вул. Медова, 12, м. Тернопіль.

Отже, заявником знову не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" надіслало до суду заперечення (вх.№ 3606 від 16.05.2025) на заяву про забезпечення позову, в яких просить суд у задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовити.

Зі змісту заперечень вбачається, що ТОВ "Медичний центр "Віасан" оплачено основний борг у розмірі 7 625 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №855 від 16.05.2025.

Отже, твердження заявника, які викладені у заяві про забезпечення позову спростовуються фактом оплати заборгованості у розмірі 7 625 000,00 грн.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову, який є однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Заходи забезпечення позову можуть бути застосовані господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. З цією метою, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, покладено обов`язок обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись, а не тих, які, з настанням певних обставин, можуть бути порушені в майбутньому.

Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

Відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Відповідно до вимог статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136-141, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання "21" травня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу надіслати заявнику до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець