Ухвала від 21.05.2025 по справі 903/1322/23

УХВАЛА

21 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/1322/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Вишнівської сільської ради

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,

про скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вишнівської сільської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 903/1322/23, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 про відмову у задоволенні заяви Вишнівської сільської ради про перегляд рішення Господарського суду Волинської області у справі від 27.02.2024 за виключними обставинами.

Перевіривши доводи заявника касаційної скарги та дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Вишнівської сільської ради Ковельського району Волинської області в якому просить суд :

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15, 5735 гектарів, цільове призначення (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель - землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі;

- зобов`язати Вишнівську сільську раду Ковельського району повернути Волинській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15, 5735 гектарів.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 позовні вимоги задоволені, постановлено:

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15,5735 га, з цільовим призначенням (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорією земель - землі сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі;

- зобов`язати Вишнівську сільську раду Ковельського району повернути Волинській обласній державній адміністрації (Волинській обласній військовій адміністрації) земельну ділянку з кадастровим номером 0723380800:03:003:1105 площею 15,5735 гектарів.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2024 касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 903/1322/23 скасовано, рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 залишено в силі.

25.02.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла заява Вишнівської сільської ради про перегляд судового рішення за виключними обставинами, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

В обґрунтування заяви Вишнівська сільська рада зазначає, що рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 ухвалене та сформоване на основі не чинного акта, що суперечить Конституції України, та який Законом заборонений до розповсюдження у органах влади, а саме - «постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599».

Вишнівська сільска рада посилається на те, що існує виключна правова проблема неконституційності документів, застосованих судом при вирішенні даної справи № 903/1322/23, а застосування постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у судовому процесі є порушенням Конституції України, ГПК України, міжнародних зобов`язань України, судової практики Верховного Суду та є недопустимим.

Суд встановив, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-24/2018 (1919/17) від 16.07.2019 № 9-p/2019, на яке посилається заявник, визнано таким, що відповідає Конституції України Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Судом першої інстанції в ухвалі про відмову у задоволенні заяви Вишнівської сільської ради, яка залишена без змін апеляційним судом, встановлено, що заявник у заяві та судовому засіданні не вказав, а суд не встановив норму Закону Україну "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", яка передбачає заборону використання актів органів влади, якими визначено межу прикордонної смуги, зокрема постанову обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599. Крім того, Вишнівська сільська рада зазначає, що останньою до Конституційного Суду України подано скаргу щодо неконституційності постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599, однак докази такого звернення зі скаргою чи рішення про неконституційність зазначеного документу у матеріалах справи відсутні.

Між тим, саме лише звернення до Конституційного Суду не дає підстави дійти обґрунтованого та правового висновку про неконституційність постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/59.

Отже, у даному випадку, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи заявника є передчасними, оскільки останній дійшов самостійного висновку про неконституційність постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/59.

За наведених обставин, правові підстави з якими закон пов`язує правомірність перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 за виключними обставинами відсутні, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, а зазначене рішення залишити без змін.

Не погодившись з таким судовим рішенням Вишнівська сільська рада звернулась до апеляційної інстанції зі скаргою, обґрунтованою тим, що і доводи касаційної скарги, зокрема зазначає, що хоча Конституційний Суд України не приймав окремого рішення щодо неконституційності Постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року № 39/599, рішення про конституційність Закону щодо заборони пропаганди комуністичних і нацистських режимів ставить на порядок денний обов`язковість дотримання принципів Конституції України щодо заборони пропаганди тоталітаризму, русифікації та його символіки на підставі якої здійснювався геноцид Українського народу.

Заявник вважає, що Постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року № 39/599, як основний доказ у справі № 903/1322/23 є нечинною, оскільки такий акт не був зареєстрований в належному порядку та не опублікований державною мовою, він не має юридичної сили і не може використовуватися, як доказ у судових справах.

Відповідач зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Крім того, відповідач зазначає, що дія сталінської постанови закінчилася ще до проголошення Акту Незалежності України, і вона втратила чинність навіть на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 «Про прикордонний режим», а також, дана постанова заборонена до застосування на основі Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів та заборону використання їх символіки».

Крім цього, в касаційній скарзі заявник зазначає, що постанова 1946 року не відповідала Конституції із самого початку, вже на момент розгляду справи і суд першої інстанції не застосував Конституцію України як акт прямої дії. Застосований судом акт - Постанова обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 ніколи не мав сили закону, не входив до сфери дії Закону України «Про правонаступництво» (стаття 3), не був інкорпорований до законодавства незалежної України, не перевірявся Міністерством юстиції, не оприлюднений у встановленому порядку, і з моменту проголошення незалежності України був юридично нікчемним у частині, що обмежує права громад, зокрема право комунальної власності на землі.

Згідно пункту 6 статті 11 ГПК України суди не повинні застосовувати нечинний або неконституційний акт, навіть якщо КСУ прямо ще не висловився щодо нього.

Як зазначалось в апеляційній скарзі, Вишнівська сільська рада зверталася до Конституційного суду щодо неконституційності постанови 1946 року (копія відповіді знаходиться у матеріалах справи). Конституційний суд надав роз`яснення, що згідно статей 147, 150 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та нормативно правових актів України.

Згідно статті 150 до повноважень Конституційного Суду України належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України.

Постанова 1946 року не підпадає під дію статті 150 Конституції України, отже це не в компетенції Конституційного Суду України, оскільки постанова 1946 року та постанови місцевих органів влади УРСР (зокрема облрад УРСР) не входять до переліку актів, що можуть бути предметом контролю КСУ на відповідність Конституції. Тобто, Конституційний Суд України не розглядає питання щодо відповідності Конституції України актів місцевих рад, не кажучи вже про архівні сталінські документи, навіть якщо вони обмежують права людини і відповідно не може офіційно скасувати дію постанови Волинської облради УРСР 1946 року.

Скаржник зазначає, що за своєю юридичною природою рішення Конституційного Суду України є похідними від Конституції України, яка має найвищу юридичну силу та є актом прямої дії. У випадках, коли норми Конституції є чіткими, самодостатніми та не потребують додаткового тлумачення чи деталізації, суд зобов`язаний діяти згідно закону та безпосередньо застосовувати Конституцію, не очікуючи окремого рішення Конституційного Суду. Саме Конституція, а не висновок КСУ, має пріоритетне значення при оцінці конституційності правозастосування. Відповідно, коли рішення суду ухвалено на підставі акта, що суперечить Конституції України, - це є законною підставою для перегляду такого рішення в касаційному порядку за виключними обставинами, передбаченими статтею 320 ГПК України.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій ухилилися від належного аналізу правозастосування, залишивши чинною сумнівну (фактично нечинну) постанову - 1946 року. В умовах наявності обґрунтованого сумніву в її конституційності, саме суд зобов`язаний був ініціювати звернення до Конституційного Суду України через Пленум Верховного Суду відповідно до Регламенту, затвердженого постановою Пленуму ВС від 06.10.2023 № 22, та статті 320 ГПК України.

Перекладання цього процесуального обов`язку на сторону у справі є неприпустимим, суперечить засадам змагальності, викладеним у статті 13 ГПК України, та фактично блокує доступ до правосуддя за виключними обставинами. Відсутність рішення КСУ не може бути підставою для відмови в перегляді, коли сам суд не застосовував норми Конституції України, як норми прямої, дії згідно з пунктом 6 статті 11 ГПК України та передбаченої законом процедури звернення.

Враховуючи вищевикладене, Вишнівська сільська рада просить задовільнити заяву Вишнівської сільської ради про перегляд судового рішення за виключними обставинами, шляхом скасування попередніх рішень та ухвалити нове рішення по справі № 903/1322/23, що відповідає вимогам Конституції України та чинному законодавству.

Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із частиною третьою статті 320 ГПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 ГПК України).

Частина третя статті 320 ГПК України містить вичерпний перелік обставин, за якими судові рішення можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

Наведеним положенням процесуального закону запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, при умові, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо дійде висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого частиною шостою статті 11 ГПК України і вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

Приписи пункту 1 частини третьої статті 4 Закону Україну «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» заборона використання та пропаганди символіки комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів не поширюється на випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму на документах державних органів та органів місцевого самоврядування (місцевих органів державної влади і управління), прийнятих чи виданих до 1991 року.

Частиною четвертою статті 5 вказаного закону встановлено, що архівні документи, зокрема документи колишніх радянських органів державної безпеки, пов`язані з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні, іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, а також будь-яка інформація, що міститься в них, не належать до інформації з обмеженим доступом. Держава здійснює оприлюднення, забезпечує можливість вивчення та доступ до зазначених архівних документів та інформації, що міститься в них.

Таким чином, приписи цього закону не встановлюють заборону використання актів органів місцевого самоврядування (місцевих органів державної влади і управління), якими визначено межу прикордонної смуги, в даному випадку Постанову обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 №39/599.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що у випадках, коли певне рішення Конституційного Суду України, на думку учасника справи, мало значення для правової оцінки спірних у справі відносин, це слід було заявити та використати як правове обґрунтування під час судового розгляду. Той факт, що сторони не посилалися на це рішення, а суд не застосовував його на етапі розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, не може бути підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами.

З приписів пункту 1 частини третьої статті 320, пункту 4 частини першої статті 321 ГПК України вбачається, що подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, а відтак і перегляд судового рішення можливий лише після офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Відповідна правова позиція щодо застосування вказаних норм ГПК України викладена у постановах Верховного Суду від 27.09.2022 та від 14.06.2023 у справі № 924/57/19, від 16.12.2022 у справі № 911/152/18.

Однак Конституційний Суд України не приймав окремого рішення щодо неконституційності Постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року № 39/599.

З урахуванням вищевикладеного суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального закону та виснували, що доводи заявника є передчасними, оскільки останній дійшов самостійного висновку про неконституційність Постанови обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599.

Крім цього, Вишнівська сільська рада скористалася своїм правом на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23, подавши відповідну апеляційну скаргу, а також брала участь у перегляді судового рішення у цій справі в касаційній інстанції, якою зокрема в п. 4.8. постанови зазначено: "...При наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим». Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 922/4669/23, від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі №454/2498/19, на які послався прокурор в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 444/1011/20)....".

У пункті 4.9 постанови Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №903/1322/23 зазначено: "4.9. Суд першої інстанції установив, що постановою обласної Ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси: а)заборонену прикордонну зону, в яку включений, у тому числі, Любомльський район; б) 2 кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.

При цьому, як вже зазначалося, обставини щодо визначення розмірів та ширини прикордонної смуги підтверджені судовими рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах № 163/985/20 та № 163/981/20, які набрали законної сили.

Накладення спірної земельної ділянки на землі прикордонної смуги підтверджується викопіюванням земель сільськогосподарського призначення Вишнівської сільради на землі, що розташовані в межах 800 м від лінії державного кордону, розробленим сертифікованим інженером-землевпорядником ПФ Реформатор, а зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 09.10.2023 вбачається, що спірна земельна ділянка розташована між орієнтовною лінією державного кордону та земельною ділянкою земель оборони з видом цільового призначення для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України в межах дії обмеження використання земель прикордонна смуга."

Поряд з цим, Верховний Суд у пункті 4.10. постанови від 11.02.2025 у справі №903/1322/23 зазначив: "....Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №444/1011/20, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані в межах прикордонної смуги, можуть перебувати виключно у державній власності, не можуть передаватися у приватну власність або в користування іншим особам, крім випадків, встановлених законом, оскільки їх правовий режим характеризується особливим значенням для забезпечення державної безпеки та охорони державного кордону. Передача цих земель у користування чи володіння іншим суб`єктам суперечить встановленому правовому режиму та може створювати загрози для національної безпеки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справах №903/1311/23 та №903/1324/23."

Отже, суди правильно констатували, що Вишнівська сільська рада намагається домогтися перегляду судового рішення, що набрало законної сили, з мотивів його незаконності шляхом його перегляду за виключними обставинами за її заявою, що не узгоджується із положеннями ГПК України та свідчить про порушення принципу обов`язковості судового рішення (пункту 7 частини третьої статті 2 ГПК України).

Наведене у сукупності виключає можливість задоволення заяви Вишнівської сільської ради про перегляд за виключними обставинами рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі №903/1322/23 в порядку частини третьої статті 320 ГПК України.

Відповідно до частин третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав з якими закон пов`язує правомірність перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 27.02.2024 у справі № 903/1322/23 за виключними обставинами, а відтак суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права на підставі встановлених обставин справи, тому в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про її необґрунтованість, яка зводяться виключно до переоцінки встановленого судами та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права, зокрема статей 320, 325 ГПК України.

Таким чином, для Верховного Суду правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права під час ухвалення оскаржуваних рішень у справі № 903/1322/23 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вишнівської сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 903/1322/23 на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки у даній справі правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вишнівської сільської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 903/1322/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. С. Міщенко

О. В. Случ