Постанова від 20.05.2025 по справі 916/2098/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2098/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Нероди В. Ю. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "РОКСОЛАНА - О" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 (суддя Невінгловська Ю. М.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (головуючий - Поліщук Л. В., судді Богатир К. В., Діброва Г. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН"

до: 1) Фермерського господарства "РОКСОЛАНА - О",

2) ОСОБА_1 ,

про стягнення 11 007 715,24 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 13.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ЕРІДОН" (далі - ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН", Товариство, постачальник, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства "РОКСОЛАНА - О" (далі - ФГ "РОКСОЛАНА - О", покупець, боржник, відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , поручитель, відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів 4 540 699,68 грн, з яких: 2 828 683,98 грн основної заборгованості за договором поставки від 13.01.2023 № 235/23/195 (далі - договір поставки від 13.01.2023, договір № 235/23/195); 36 % річних у сумі 540 264,02 грн; 720 352,04 грн процентів за користування товарним кредитом; 451 399,64 грн пені, посилаючись на положення статей 259, 525, 526, 530, 536, 543, 553, 554, 625, 655, 694, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 232, 265 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 28.08.2025 (далі - ГК України).

Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням ФГ "РОКСОЛАНА - О" зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару за договором № 235/23/195 як основного зобов`язання та невиконанням поручителем взятих на себе зобов`язань згідно з договором поруки від 28.11.2023 № ТЕ-00035621 (далі - договір поруки від 28.11.2023, договір № ТЕ-00035621), у зв`язку з чим виникла заборгованість покупця в спірній сумі, на яку постачальником нараховано 36 % річних, проценти за користування товарним кредитом і пеню.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 (суддя Невінгловська Ю. М.), постановленою на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрито провадження у справі в частині стягнення 300 000 грн основного боргу в зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині, що зумовлено добровільною сплатою відповідачем-1 зазначеної суми боргу під час розгляду справи.

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.10.2024), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ФГ "РОКСОЛАНА - О" та ОСОБА_1 2 828 683,98 грн основної заборгованості, 3 % річних в сумі 45 000 грн, 48 % процентів за користування товарним кредитом в сумі 720 352,04 грн, 451 399,64 грн пені. У задоволенні решти позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані частковою обґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що:

1) покупцем не виконано зобов`язання з оплати за поставлений Товариством товар у сумі основного боргу, за прострочення сплати якої позивачем правомірно нараховано пеню, відсотки річних і проценти за користування товарним кредитом;

2) ураховуючи викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висновок щодо права суду за певних умов зменшити розмір відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суд першої інстанції зменшив нараховані відповідачу-1 36 % річних до 3 %, що з урахуванням округлення становить 45 000 грн;

Водночас, аналізуючи правову природу заявлених позивачем до стягнення з відповідачів процентів за користування товарним кредитом, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що 48 % річних за своєю правовою природою не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини 5 статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Тобто зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України є неможливим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ФГ "РОКСОЛАНА - О" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-1 48 % процентів за користування товарним кредитом в сумі 720 352,04 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір стягуваних процентів із 48 % до 3 % в сумі 52 600 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на необхідності відступлення від висновку щодо застосування положень статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 908/24/18, від 18.12.2018 у справі № 908/639/18, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, які (постанови) ухвалено до початку війни з російською федерацією, яке (відступлення) відповідач-1 аргументує тим, що заздалегідь у договорі поставки від 13.01.2023 його сторонами було визначено процент за користування товарним кредитом - 48 %, який не відповідає здоровому глузду під час дії правового режиму воєнного стану, взаємовигідним партнерським відносинам при проведенні господарської діяльності, а також передбаченим статтею 3 ЦК України принципам справедливості, добросовісності, розумності, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин під час воєнного стану.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Відповідач-2 не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "РОКСОЛАНА - О" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 916/2098/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 13.01.2023 між ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" (постачальник) і ФГ "РОКСОЛАНА - О" (покупець) укладено договір № 235/23/195, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 2.4 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару. Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною. Ціна товару в іноземній валюті (долар США aбo Євро) та її еквівалент в національній валюті зазначається у додатках до цього договору. Ціна в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату виставлення постачальником рахунку на оплату такого товару та може змінюватись у відповідності до умов пункту 3.2 договору, на дату фактичної оплати такого товару з врахуванням інших умов цього договору. Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними з урахуванням пункту 3.2 договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

У пунктах 3.1- 3.3, 3.6 договору поставки від 13.01.2023 його сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Сторони погодили, що для визначення остаточної ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем в національній валюті України, сторони використовують курс продажу долару США або Євро до гривні, встановлений на Міжбанку на дату, що склався на день проведення оплати товару (надалі - курс Міжбанку). Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.

Пунктами 5.1- 5.3 договору № 235/23/195 передбачено, що умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору aбo у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки. Поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків та порядку оплати товару, передбачених договором. В разі неможливості поставити певний товар з причини непоставки такого товару його імпортером aбo виробником (його офіційним представником), з асортименту додатків до цього договору, постачальник вправі aбo відмовити в поставці такого товару, aбo здійснити постачання аналогічного виду товару інших виробників. Відмова в поставці (неможливість поставити товар) з зазначених причин не є порушенням постачальником умов цього договору в частині прострочення (затримки) поставки замовленого товару та не створює підстав для застосування до постачальника санкцій, передбачених умовами пункту 6.4. цього договору. Поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків та порядку оплати товару, передбачених договором. В разі порушення покупцем строків чи порядку оплати товару, постачальник має право притримати поставку товару по договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні покупцем порядку здійснення попередньої оплати на cтpoк більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів постачальник залишає за собою право відмовити покупцю в поставці товару, умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені покупцем. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару.

У пунктах 6.1, 6.2, 6.7, 6.8 договору поставки від 13.01.2023 його сторони погодили, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору. Крім відповідальності, встановленої пунктом 6.1 договору, покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. У разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару згідно з умовами цього договору, покупець відповідно до статті 625 ЦК України сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36 % (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій відповідно до статті 259 ЦК України продовжується до 3 (трьох) років. При цьому вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

За змістом пункту 9.2 договору № 235/23/195 договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

10. У подальшому між ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" і ФГ "РОКСОЛАНА - О" було укладено низку додатків до договору поставки від 13.01.2023, які є невід`ємною частиною цього договору поставки, а саме:

1) від 06.02.2023 № 235/23/195/1-ЗЗР про поставку товару на суму 1 414 627,02 грн (у т. ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору № 235/23/195 в такому порядку: 100 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 27.10.2023;

2) від 24.02.2023 № 235/23/195/2-ВН про поставку товару на суму 596 999,98 грн (у т. ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки від 13.01.2023 у такому порядку: 100 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 27.10.2023;

3) від 27.02.2023 № 235/23/195/3-МД/П про поставку товару на суму 1 097 798,40 грн (у т. ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору № 235/23/195 в такому порядку: 100 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 27.10.2023;

4) від 27.02.2023 № 235/23/195/2/4-МД/О про поставку товару на суму 180 507,60 грн (у т. ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки від 13.01.2023 у такому порядку: 20 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 03.03.2023 (для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого становить 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення); 80 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 27.10.2023;

5) від 02.03.2023 № 235/23/195/5-ЗЗР про поставку товару на суму 39 888,72 грн (у т. ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору № 235/23/195 в такому порядку: 100 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.03.2023 (для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого становить 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення).

У пунктах 4, 5 зазначених додатків до договору поставки від 13.01.2023 сторонами погоджена така відповідальність:

- у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % (сорок вісім відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару;

- нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами додатку, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

11. На виконання умов договору № 235/23/195 Товариство здійснило поставку покупцю обумовленого договором товару, про що складено та підписано сторонами такі видаткові накладні: 1) від 07.03.2023 № 9498 на загальну суму 159 199,97 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 26 533,33 грн); 2) від 07.03.2023 № 9508 на загальну суму 437799,91 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 72 966,65 грн); 3) від 10.03.2023 № 10251 на загальну суму 39 888,72 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 6648,12 грн); 4) від 13.03.2023 № 12870 на загальну суму 389 318,40 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 64 886,40 грн); 5) від 17.03.2023 № 12849 на загальну суму 24 067,68 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 4011,28 грн); 6) від 17.03.2023 № 12852 на загальну суму 96 270,72 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 160 45,12 грн); 7) від 22.03.2023 № 14543 на загальну суму 708 480 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 118 080 грн); 8) від 28.04.2023 № 32717 на загальну суму 233 128,80 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 38 854,80 грн); 9) від 10.05.2023 № 39373 на загальну суму 13 207,68 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 2201,28 грн); 10) від 30.05.2023 № 48526 на загальну суму 83 894,32 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 13 982,39 грн); 11) від 30.05.2023 № 48720 на загальну суму 17 506,80 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 2917,80 грн); 12) від 23.06.2023 № 59703 на загальну суму 192 308,46 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 32 051,41 грн); 13) від 27.06.2023 № 60515 на загальну суму 54 275,72 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 9045,95 грн); 14) від 29.06.2023 № 61325 на загальну суму 443 293,20 грн (в т. ч. ПДВ 20 % - 73 882,20 грн).

Таким чином, ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" поставило для ФГ "РОКСОЛАНА - О" товар на загальну суму 2 892 640,38 грн.

12. Відповідач-1 частково оплатив вартість поставленого позивачем товару, а саме на загальну суму 63 956,40 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи:

1) платіжна інструкція від 24.03.2023 № 6 на суму 24 067,68 грн, що становить 20 % від загальної вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 17.03.2023 № 12849 на виконання додатку від 23.02.2023 № 235/23/195/4-МД/О;

2) платіжна інструкція від 10.03.2023 № 90 на суму 39 888,72 грн, що становить 100 % від загальної вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 10.03.2023 № 10251 на виконання додатку № 235/23/195/5-ЗЗР від 02.03.2023.

13. 17.11.2023 між ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" (постачальник) і ФГ "РОКСОЛАНА - О" (покупець) укладено угоду на пролонгацію № ТЕ-000217 (далі - угода на пролонгацію), відповідно до пункту 1 якої покупець станом на 17.11.2023 підтверджує власну заборгованість перед постачальником за договором поставки від 13.01.2023 та додатками до нього: від 06.02.2023 № 235/23/195/1-ЗЗР, від 24.02.2023 № 235/23/195/2-ВН, від 27.02.2023 № 235/23/195/3-МД/П, від 27.02.2023 №235/23/195/4-МД/О, що становить 2 828 683,98 грн та є еквівалентом загального боргу, який складається із заборгованості в сумі 57 816,55 доларів США та 599 606,42 грн.

У пункті 2 угоди на пролонгацію її сторони погодили такі умови та порядок здійснення остаточних розрахунків за договором № 235/23/195 та додатками до нього:

- покупець зобов`язується сплатити постачальнику суму заборгованості за товар, отриманий за договором поставки від 13.01.2023 та додатками до нього, з урахуванням зміни курсу іноземної валюти (долара США/Євро) до гривні на дату оплати відповідно до пунктів 3.2- 3.5 зазначеного договору поставки, а саме: в строк до 30.03.2024 сплатити 100 % заборгованості, зазначеної в пункті 1 цієї угоди (підпункт 2.1);

- покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України додатково сплачує на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36 % річних, нарахованих на суму заборгованості за товар, отриманий за договором № 235/23/195 та додатками до нього. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється за період з 27.10.2023 і до моменту сплати покупцем зазначеної заборгованості в повному обсязі (підпункт 2.2);

- на забезпечення виконання зобов`язань, передбачених пунктом 2.1 цієї угоди, покупець зобов`язується в термін до 01.12.2023 надати постачальнику в заставу майно заставною (оціночною) вартістю не менше, ніж 2 630 676,10 грн, з наступною структурою по предметам застав: предмет застави - рухоме майно; питома вага - 100 %; заставна вартість майна - 2 630 676,10 грн (підпункт 2.3);

- покупець шляхом укладання відповідного договору поставки з постачальником зобов`язується протягом 2024 року придбати у постачальника товари (ЗЗР, насіння, міндобрива (основні)) на загальну суму 2 900 000 грн з ПДВ та належним чином виконати зобов`язання щодо оплати цих товарів відповідно до умов такого договору поставки (підпункт 2.4).

Пунктами 4- 6 угоди на пролонгацію у разі належного виконання умов цієї угоди покупцем постачальник зобов`язується не застосовувати до покупця штрафні санкції, передбачені договором поставки та додатками до нього і цією угодою та не вживати заходів примусового стягнення заборгованості. Ця угода змінює всі попередні усні чи письмові домовленості сторін, а також зобов`язання сторін, передбачені договором поставки від 13.01.2023 та додатками до нього, лише в частині оплати і є підставою для остаточних розрахунків між сторонами лише за умови її належного виконання. У разі невиконання (нереалізації) покупцем будь-яких умов цієї угоди постачальник має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання її умов та застосувати до покупця всі передбачені умовами договору № 235/23/195 санкції та штрафні стягнення. В такому разі вважатиметься, що угода з моменту укладення не створювала для постачальника жодних правових наслідків.

14. Як убачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, керівником ФГ "РОКСОЛАНА - О" є ОСОБА_1 .

15. 28.11.2023 між ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" (кредитор) і ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір № ТЕ-00035621, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ФГ "РОКСОЛАНА - О" (боржником) своїх зобов`язань за основним договором. Під основним договором в цьому договорі розуміється договір поставки від 13.01.2023 та додатки до нього, зокрема, проте не виключно: додаток від 06.02.2023 № 235/23/195/1-ЗЗР, додаток від 24.02.2023 № 235/23/195/2-ВН, додаток від 27.02.2023 № 235/23/195/3-МД/П, додаток від 27.02.2023 № 235/23/195/4-МД/О, з урахуванням угоди на пролонгацію від 17.11.2023 № ТЕ-000217, які були укладені між кредитором (постачальник) та боржником (покупець), а також додатки/угоди/додаткові угоди/додаткові договори тощо до основного договору, що будуть укладені між ними в майбутньому. Цим договором забезпечуються зобов`язання боржника перед кредитором з оплати у строки, встановлені основним договором та додатками до нього, вартості товару на загальну суму 2 828 683,98 грн, що відповідно до умов основного договору та додатків до нього складається з таких сум: 1) 2 231 684,10 грн, але не менше суми, еквівалентної 60 423,09 доларам США; 2) 596 999,88 грн, але в будь-якому випадку остаточний строк оплати не пізніше 30.03.2024, та будь-яке збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного договору, а також інші зобов`язання боржника перед кредитором за основним договором, що існують (укладені) та/або виникатимуть в майбутньому. Цим договором також забезпечуються виконання як дійсного зобов`язання, так і задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому на підставі основного договору та/або змін основного договору, у тому числі, але не виключно, з оплати суми втрат у зв`язку зі зміною курсу іноземних валют (долара США/Євро) до гривні відповідно до умов основного договору, плати за користування товарним кредитом, процентів (відсотків) річних, неустойки, пені, штрафу, інфляційних втрат, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним договором, збитків, завданих порушенням основного договору, та інших санкцій, передбачених умовами основного договору. Сторони передбачають в цьому договорі поруки можливість збільшення сторонами основного договору суми (розміру) зобов`язань за основним договором, і поручитель надає свою згоду на таку зміну зобов`язань та, відповідно, збільшення розміру своєї відповідальності. У разі порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами основного договору, а також щодо сплати санкцій у випадку порушення зобов`язань боржником.

Відповідно до пунктів 2.1- 2.3 договору поруки від 28.11.2023 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник. Відповідальність поручителя перед кредитором, зокрема, проте не виключно, включає зобов`язання сплатити кредитору вартість товару з врахуванням зміни курсу продажу долару США/Євро до гривні на день проведення оплати, як це передбачено основним договором (втрат, що пов`язані зі зміною курсу долару США та/чи Євро до гривні), а також зобов`язання сплатити кредитору відсотки за користування товарним кредитом, збитки, пені, інші неустойки, проценти (відсотки) річних, що передбачені основним договором, нараховані кредитором у разі порушення боржником умов основного договору. Оплата заборгованості, у разі порушення строків та умов проведення розрахунків, здійснюється поручителем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктами 3.1, 3.4 договору № ТЕ-00035621 передбачено, що відповідальність поручителя настає з моменту порушення умов основного договору боржником. Розрахунки за цим договором здійснюються поручителем шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитора протягом 5-ти робочих банківських днів з дати отримання вимоги кредитора сплатити непогашену заборгованість.

За змістом пунктів 5.1, 5.2, 5.4 договору поруки від 28.11.2023 порука припиняється: у разі виконання боржником зобов`язання перед кредитором, забезпеченого цим договором; у разі непред`явлення кредитором позову до поручителя щодо виконання умов цього договору протягом 3-х років з дня настання строку (терміну), що визначений у пункті 1.4 цього договору; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди відповідача-1 із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції саме в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 48 % процентів за користування товарним кредитом у сумі 720 352,04 грн і виключно в цій частині позову рішення суду першої інстанції було предметом апеляційного оскарження та перегляду, то колегія суддів здійснює касаційний перегляд зазначеної постанови лише у відповідній частині.

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. В основу висновку судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову (в частині вимог про солідарне стягнення з відповідачів 48 % процентів за користування товарним кредитом в сумі 720 352,04 грн покладено сформульований в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 908/24/18, від 18.12.2018 у справі № 908/639/18, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19 правовий висновок щодо правомірності одночасного стягнення з боржника процентів за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних, суть якого (висновку) полягає в тому, що:

1) проценти річних, про які йдеться в частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 цього Кодексу, оскільки стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина 5 статті 694 ЦК України);

2) підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами;

3) положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

19. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

20. За змістом статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

21. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

22. Відповідно до частини 1 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а в частині 5 цієї статті визначено, що у разі якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

23. Суд першої інстанції на обґрунтування оскаржуваного рішення послався на викладені в пункті 36 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/639/18 такі висновки щодо застосування норм статті 536, частини 2 статті 625, та частини 5 статті 694 ЦК України в подібних правовідносинах:

"Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 цього Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання".

24. Схожі за змістом висновки щодо необхідності чіткого розмежування відсотків річних, що нараховуються кредитором за прострочення виконання грошового зобов`язання (частина 2 статті 625 ЦК України), та процентів за користування товарним кредитом (частини 5 статті 694 ЦК України) викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 908/24/18, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 21.01.2025 у справі № 916/901/24 (за участю ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" як позивача) зі спорів, що виникли з подібних правовідносин.

Адже в наведених справах та в справі № 916/2098/24, що розглядається, подібним є зміст спірних правовідносин, предмет та підстави позовів, матеріально-правове регулювання, а також встановлені фактичні обставини, зокрема, умови договорів поставки (додатків до договорів), якими визначалися умови щодо оплати отриманого покупцем товару в разі порушення зобов`язання щодо його оплати протягом установленого в договорі строку та певний розмір процентів за користування товарним кредитом відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України.

25. Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

26. Однак пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини 5 статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому неможливим є зменшення їх розміру на підставі частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 921/395/20), чим спростовується твердження скаржника про необхідність зменшення стягнутих судом процентів за користування товарним кредитом із первісного розміру (48 %) до 3 %.

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржником, у пунктах 4, 5 додатків до договору поставки від 13.01.2023 його сторони погодили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець відповідно до вимог статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

Сума, визначена сторонами як плата за користування товарним кредитом, є, по-перше, грошовою сумою; по-друге, її розмір визначений договором, тобто цей розмір є наперед відомим; по-третє, підлягає сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, в додатках до договору № 235/23/195 сторони передбачили саме проценти за користування товарним кредитом, які відповідно до частини 5 статті 694 ЦК України нараховуються на прострочену покупцем суму оплати отриманого товару.

28. Ураховуючи наведені вище висновки Верховного Суду щодо комплексного застосування норм статті 536, частини 2 статті 625 та частини 5 статті 694 ЦК України, а також достовірно встановлений судами факт прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання з оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування постачальником (кредитором) 48 % процентів за користування товарним кредитом в сумі 720 352,04 грн, які підлягають стягненню солідарно з боржника та поручителя в повному обсязі, оскільки їх розмір не може бути зменшено з ініціативи суду на підставі частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України з огляду на те, що такі проценти за своєю правовою природою є боргом, тобто не відносяться до штрафних санкцій.

29. Відповідач-1 у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

30. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

31. Так, необхідність відступлення від висновку щодо застосування положень статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 908/24/18, від 18.12.2018 у справі № 908/639/18, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, які (постанови) ухвалено до початку війни з російською федерацією, відповідач-1 аргументує тим, що заздалегідь у договорі поставки від 13.01.2023 його сторонами було визначено процент за користування товарним кредитом - 48 %, який не відповідає здоровому глузду під час дії правового режиму воєнного стану, взаємовигідним партнерським відносинам при проведенні господарської діяльності, а також передбаченим статтею 3 ЦК України принципам справедливості, добросовісності, розумності, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин під час воєнного стану.

32. Проте колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про необхідність відступлення від зазначеного правового висновку з огляду на таке.

33. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

34. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21(пункт 45)).

35. У пунктах 8.13, 8.14, 8.33- 8.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (предмет позову - стягнення з покупця основного боргу за договором поставки, пені, штрафу та відсотків річних) викладено такі висновки щодо застосування норм статті 625 ЦК України та статті 233 ГК України:

"8.13. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

8.14. Тобто пункт 5.5 договору не передбачає умови про нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення виконання зобов`язання, тому й правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах від 12 грудня 2011 року у справі № 07/238-10 (провадження № 3-132гс11), від 24 грудня 2013 року у справі № 8/5025/1402/12 (провадження №3-37гс13), від 1 липня 2014 року у справі № 5010/1575/2012-20/83 (провадження №3-32гс14), від 1 липня 2014 року у справі № 11/5026/1925/2012 (провадження № 3-31гс14), не є застосовним до наведених вище умов договору.

8.33. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

8.34. Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом пункту 5.5 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

8.35. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

8.36. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

8.37. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

36. Таким чином, зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 переконливо свідчить про те, що в ній в силу специфіки предмета спору (стягнення відсотків річних, передбачених статтею 625 ЦК України) взагалі не формулювався висновок щодо застосування положень статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України в правовідносинах, пов`язаних із нарахуванням і стягненням із боржника процентів за користування чужими грошовими коштами, зокрема процентів за користування товарним кредитом, чим спростовується безпідставне посилання скаржника на можливість відступлення від висновку щодо застосування норм статті 625 ЦК України та статті 233 ГК України, викладеного в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Адже правове регулювання спірних правовідносин у цій справі та правовідносин у справі № 902/417/18 не є однаковим.

37. Крім того, колегія суддів зауважує, що ухвалюючи рішення про зменшення розміру стягуваних із покупця (скаржника) відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, із 36 % до 3 % (тобто в 12 разів), суд першої інстанції якраз врахував викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 правовий висновок, від якого помилково пропонує відступити скаржник.

38. Що стосується запропонованого скаржником відступлення від висновку щодо застосування положень статті 536 та частини 5 статті 694 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 908/24/18, від 18.12.2018 у справі № 908/639/18, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, яке (відступлення) відповідач-1 аргументує виключно визначенням сторонами заздалегідь у договорі поставки від 13.01.2023 завищеного (надмірного) проценту за користування товарним кредитом - 48 %, який не відповідає здоровому глузду під час дії правового режиму воєнного стану, взаємовигідним партнерським відносинам при проведенні господарської діяльності, а також передбаченим статтею 3 ЦК України принципам справедливості, добросовісності, розумності, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин під час воєнного стану, то колегія суддів наголошує на тому, що в раніше ухвалених постановах від 10.09.2018 у справі № 908/24/18, від 18.12.2018 у справі № 908/639/18, від 03.12.2019 у справі № 902/235/19, від 18.11.2021 у справі № 921/395/20, від 21.01.2025 у справі № 916/901/24 (за участю ТОВ "ФІРМА ЕРІДОН" як позивача) зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, сформувалася усталена правова позиція Верховного Суду щодо необхідності чіткого розмежування відсотків річних, що нараховуються кредитором за прострочення виконання грошового зобов`язання (частина 2 статті 625 ЦК України), та процентів за користування товарним кредитом (частини 5 статті 694 ЦК України), в зв`язку з чим зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а не пенею, що виключає можливість зменшення їх розміру судом на підставі частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.

39. Водночас апеляційний суд в оскаржуваній постанові правильно зазначив, що право передбачити в договорі обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною 5 статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов`язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 цього Кодексу, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

40. Разом з тим суд касаційної інстанції зауважує, що наведені скаржником доводи на обґрунтування відступлення від зазначеного усталеного правового висновку Верховного Суду зводяться передусім до фактичного оспорювання пункту 4 додатків до договору поставки від 13.01.2023, в якому його сторони за вільним волевиявленням погодили надмірний, на думку скаржника, розмір плати покупця за користування товарним кредитом (48 % річних), нарахованої на вартість отриманого, але неоплаченого товару, зокрема, на предмет відповідності зазначеної умови договору вимога статті 3 ЦК України, якою закріплено принципи справедливості, добросовісності, розумності, які, як вважає скаржник, обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин під час воєнного стану.

41. Натомість згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Наведена норма узгоджується з положенням статті 629 ЦК України, якою встановлено обов`язковість виконання договору його сторонами.

42. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

43. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 сформульовано висновок про те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

44. Водночас із матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено оспорювання та визнання недійсним пункту 4 додатків до договору поставки від 13.01.2023 в судовому порядку, зокрема в межах цієї справи шляхом подання зустрічного позову, то в судів попередніх інстанцій не було передбачених законом підстав навіть частково звільняти покупця від виконання визначеного договором обов`язку сплатити на користь постачальника 48 % річних за користування товарним кредитом у зв`язку з допущеним відповідачем-1 простроченням виконання основного зобов`язання (з оплати вартості поставленого товару).

45. За наведених вище обставин колегія суддів констатує, що скаржник належним чином не обґрунтував необхідності відступлення від зазначеного усталеного правового висновку Верховного Суду, правомірно врахованого судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, що виник з подібних правовідносин.

46. Отже, зазначена відповідачем-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави.

47. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів 720 352,04 грн заборгованості за процентами за користування товарним кредитом в зв`язку з їх обґрунтованістю.

48. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення солідарно з відповідачів 720 352,04 грн заборгованості за процентами за користування товарним кредитом, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

53. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 48 % процентів за користування товарним кредитом, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови.

Розподіл судових витрат

54. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "РОКСОЛАНА - О" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 916/2098/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай