Ухвала від 22.05.2025 по справі 910/15559/23

УХВАЛА

22 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15559/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства ?Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Євро-Реконструкція?

до Комунального підприємства ?Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва?

про стягнення 103 237,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ?Євро-Реконструкція? (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства ?Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва? (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) про стягнення 103 237,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за отримані послуги за договором про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності від 01.06.2015 №31, у зв`язку з чим позивач просив стягнути борг у розмірі 80 348,13 грн, інфляційні втрати у розмірі 18 165,88 грн та 3% річних у розмірі 4 723,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 визнано справу малозначною та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025, позов задоволено в частині стягнення 65 637,29 грн основного боргу, 4 723,64 грн річних, 18 165,88 грн інфляційних втрат; у решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення суди послалися на відсутність у справі доказів не споживання відповідачем наданих послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення відповідача, документального підтвердження розміру заявлених у справі вимог про нарахування заборгованості за надані послуги, відсутність доказів надання позивачем послуг неналежної якості, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про пропущення позивачем строків загальної позовної давності про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з листопада 2014 року по 12.03.2017 включно та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 65 637,29 грн, 3% річних у розмірі 4 723,64 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 165,54 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, 07.05.2025 (через систему ?Електронний суд?) Підприємство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2024, в якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 ГПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення 103 237,65 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.

В якості обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченою підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що справа має для нього виняткове значення.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Водночас, саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили про її виняткове для скаржника значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.

Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

А тому вказані твердження, щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпункту ?в? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України судом відхиляються, як необґрунтовані.

Переглядаючи справу в касаційному порядку Верховний Суд виконує функцію ?суду права?, що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є ?судом фактів?.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами ?а?, ?б?, ?в?, ?г? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Розглянувши наведені підстави, що викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки незгода з судовими рішеннями суду не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених господарськими судами, однак Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

Судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень, адже скаржник не довів наявність виключних випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі можуть бути предметом перегляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/15559/23 за касаційною скаргою Комунального підприємства ?Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов