Постанова

від 21.05.2025 по справі 712/6355/24

НЕ ВКАЗАНО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

Справа № 712/6355/24Провадження № 22-ц/821/340/25Категорія: 301030400

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ВасиленкоЛ.І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря Глущенко І. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Черкаси впорядку спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргу Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання за особою права користування житловим приміщенням, у складі судді Пироженко В. Д.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання за особою права користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що 11.11.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 , та вона, ОСОБА_1 , почали проживати спільно за адресою АДРЕСА_1 . У відповідності до ордеру на заселення № 2 від 29.09.1993, квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після смерті ОСОБА_2 , вона продовжила проживати у квартирі. На даний час вона здійснює всі фактичні витрати з утримання квартири, а також оплату всіх комунальних послуг. З метою подальшого переоформлення користування квартирою АДРЕСА_2 , вона звернулася до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради з відповідною заявою.

У відповідності до листа Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради № 133 від 01.12.2023, для вирішення питання зміни договору найму необхідно подати копію ордеру на заселення квартири. Але надати ордер на заселення у неї немає можливості у зв`язку з тим, що він втрачений.

Просить визнати за нею право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 та зобов`язати Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради змінити договір найму квартири АДРЕСА_3 , змінивши ОСОБА_2 як попереднього наймача на ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямСоснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 .

Зобов`язано Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради змінити договір найму квартири АДРЕСА_2 із ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Мотивація рішення суду зводиться до того, що судом дослідженні докази надані позивачем, заслухані свідки, та згідно чого встановлено, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_2 , належним чином сплачує всі необхідні комунальні послуги та ними користується.

Таким чином, твердження відповідача про те, що відсутні докази проживання в даній квартирі померлого ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 спростовується поданими доказами.

Суд вважав доведеним факт того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї наймача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнав за нею, як членом наймача, право на користування квартирою АДРЕСА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі скаржник Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, посилаючись на те, що оскаржуване рішення незаконне, необґрунтоване, винесене за неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, судом не в повній мірі досліджено та оцінено докази, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що квартиронаймачу ОСОБА_2 29.09.1993 був виданий ордер № 2 на заселення до квартири АДРЕСА_2 , проте ОСОБА_2 жодного дня не був зареєстрований за вказаною адресою. За даними копії паспорта він був зареєстрований з 15.07.1987 по 12.06.2020 за адресою АДРЕСА_4 , а з 12.06.2020 за адресою АДРЕСА_5 . Більш того за даними Департаменту ЦНАП ЧМР від 16.07.2024 за адресою АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб немає.

Зауважує, що ОСОБА_2 мав право на приватизацію свого житла, проте таким правом не скористався. Також з матеріалів справи вбачається, що письмову згоду на вселення ОСОБА_1 ОСОБА_2 не надавав.

Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 , не було надано доказів, що вона фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та не вказаний період проживання за даною адресою. Відповідно до копії паспорту ОСОБА_1 , вона з 08.01.1980 та по даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Також скаржник в своїй скарзі звертає увагу на те, що спірна квартира, є комунальною власністю та належить територіальній громаді в особі Черкаської міської ради, проте ЧМР не була залучена до участі в справі.

Оскільки термін дії ордеру ОСОБА_2 закінчився, ОСОБА_1 в даній квартирі не була зареєстрована тому дана квартира вважається квартирою поточного вивільнення і підлягає повернулася до комунального житлового фонду територіальної громади м. Черкаси для подальшого розподілу серед громадян, що потребують поліпшення житлових умов. 07.11.2024 спірна квартира була розподілена ОСОБА_3 , як особі з числа дітей позбавлених батьківського піклування, особі з інвалідністю І групи.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції

Відповідно Ордеру на заселення № 2 від 29.09.1993, квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 .

Станом на 1993 рік гуртожиток по АДРЕСА_6 перебував в повному господарському віданні Черкаської державної житлово-будівельної фірми «Обрій-1», яка була наймодавцем житла, а отже, саме ця організація мала повноваження на надання в користування житлових приміщень та несла відповідальність за зміну договору найму згідно з вимогами Житлового кодексу України.

Постановою господарського суду Черкаської області від 29 вересня 2009 року Черкаську державну житлово-побутову фірму «Обрій -1» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Статус будинку змінений з гуртожитку на житловий будинок, який переданий на баланс КП «РЕУ-7».

11.11.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане 12.11.2019 виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області /а.с. 7/.

У відповідності до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.07.2024 ОСОБА_4 на праві власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_5 /а.с.41/.

Згідно паспортагромадянина Українимісцем реєстрації ОСОБА_1 з 08.01.1980 по теперішній час є АДРЕСА_5 /а.с.3/

Відповідно до паспортагромадянина УкраїниОСОБА_2 був зареєстрований з 15.07.1987 по 12.06.2020 за адресою АДРЕСА_4 , а з 12.06.2020 за адресою АДРЕСА_5 /а.с.4-5/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер в м. Золотоноша, Золотоніського району Черкаської області, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого 22.02.2022 /а.с. 6/.

Згідно копій: квитанції від Черкаського міського РЕМу за червень 2005 року на ім`я ОСОБА_2 , на сплату 1,56 грн за електричну енергію та квитанцію за серпень 2005 року на ім`я ОСОБА_2 , на сплату 788,20 грн за квартплату, опалення, гарячу воду і тепло (проживаючих мешканців 0) /а.с. 8/.

Згідно акту опитування сусідів від 06.06.2024, після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 здійснила його поховання та продовжує користуватися квартирою по АДРЕСА_1 , проводить поточні ремонти, оплачує квартирну плату та комунальні послуги /а.с. 21/.

У відповідності до копії позовної заяви прокуратури м. Черкаси до ОСОБА_2 було пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за комунальні послуги в сумі 235,73 грн станом на 01.11.1998 /а.с. 13-14/.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно дост. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,пояснення представника Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради Кирмана В. О., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2ст. 367 ЦПК України).

Згідно зіст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3ст. 3 ЦПК Українипередбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Однією зосновоположних засадцивільного законодавстває добросовісність(п.6ч.1ст.3 Цивільного кодексу України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1ст. 16 ЦК України).

Згідно зіст. 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч. ч. 4, 5ст. 9 ЖК Україниніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно зіст. 310 ЦК Українифізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, установлених законом.

Відповідно дост. 58 ЖК Українина підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) інаймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (ст. 61 ЖК України).

За змістомст. 64 ЖК Україничлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені у частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно зіст. 65 ЖК Українинаймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18), від 26 грудня 2024 року у справі № 489/1183/21 (провадження № 61-7939св24).

За правилами доказування, визначеними ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а також докази, які містяться у матеріалах справи, виходив з того, що позовні вимоги підлягали до задоволення, оскільки позивач довела, що проживає в квартирі АДРЕСА_2 , належним чином сплачує всі необхідні комунальні послуги та ними користується. Також, суд першої інстанції вважав доведеним факт того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї наймача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання за нею, як члена сім`ї наймача, право на користування квартирою АДРЕСА_2 .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

При вирішенні спору суд першої інстанції встановив, щомісце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 з 08.01.1980 по теперішній час.

Чоловік позивача ОСОБА_2 за життя був останнім квартиронаймачем спірної квартири АДРЕСА_2 , проте зареєстрованим за цією адресою не був. За даними копії паспорта він був зареєстрований з 15.07.1987 по 12.06.2020 за адресою АДРЕСА_4 , а з 12.06.2020 за адресою АДРЕСА_5 . Тобто, судом першої інстанції було вірно встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб немає.

Позивач стверджувала, що вона після реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 почала проживати за адресою АДРЕСА_1 , та після його смерті вона фактично продовжила проживати за вказаною адресою та здійснювати всі фактичні витрати на утримання квартири.

На підтвердження факту утримання квартири позивачем надана копія квитанції від Черкаського міського РЕМу за червень 2005 року на ім`я ОСОБА_2 , на сплату 1,56 грн за електричну енергію та квитанцію за серпень 2005 року на ім`я ОСОБА_2 , на сплату 788,20 грн за квартплату, опалення, гарячу воду і тепло /а.с. 8/.

Окрім зазначеного, позивачем не надано доказів утримання спірного житла, зокрема сплати комунальних послуг за період з 12.11.2019 (дата реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 ) по теперішній час. Позивачем також не надано безспірних доказів її правомірного вселення та проживання у спірній квартирі.

У пунктах 40-44 рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем.

За висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 359/4376/22, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Разом із тимст. 107 ЖК Українивизначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.

Згідно із ч. 1ст. 70 ЖК Українипри тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Водночас, у цій справі позивач не довів, що квартира за адресою АДРЕСА_1 була її постійним житлом, також не доведено нерозривного зв`язку із спірною квартирою, як єдиним житлом, яким вона постійно користується тривалий час.

Разом з тим, жилі приміщення підлягають наданню у порядку черговості громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши дані, що знаходяться в матеріалах справи та дослідивши докази у їх сукупності, апеляційний суд доходить переконання, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, щодо визнання за ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_2 , тому рішення суду першої інстанції слід скасувати, а в задоволенні позовної заяви відмовити.

Частиною 13ст. 141 ЦПК Українипередбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненнідо апеляційногосуду представникомДепартаменту економікита розвиткуЧеркаської міськоїради буласплачено судовийзбір врозмірі 3633,60 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідача.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання за особою права користування житловим приміщенням відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради судовий збір в розмірі 3633,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 травня 2025 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков