Рішення від 22.05.2025 по справі 640/21884/19

Справа № 640/21884/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРСЕРВІС до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2019 року №0022481404,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.05.2019 року №0022481404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією 20.09.2024 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 року, адміністративну справу за № 640/21884/19 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому посилається на те, що податкове повідомлення-рішення від 07.05.2019р. було прийняте за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ВТОРСЕРВІС» (код 23523657) по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» (код 39878571) за лютий 2017 року та показників декларації з податку на додану вартість. За наслідками перевірки був складений акт документальної позапланової виїзної перевірки від 09.04.2019 року № 358/26-15-14-04-05/23523657.

В описовій частині акту перевірки зазначено, що під час перевірки було встановлено операції по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє джерело походження ідентифікованого товару від ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» (код 39878571). В акті перевірки зазначено, що начебто позивачем не надано документи які ідентифікують виробника товару, країну походження, сертифікати відповідності, паспорта заводів виробників, документи що підтверджують якість та ідентифікацію товару.

Разом з цим, такі твердження ревізора позивач вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки всі документи, які вимагались були надані, вище перелічені паспорта та сертифікати не вимагали. Ревізор не навів нормативного обгрунтування необхідності наявності у позивача вище перелічених документів, у випадку коли позивач купує товар не у виробника. Факт ненадання вказаних документів Продавцем Покупцю не є безумовним доказом відсутності реальності здійсненної операції.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління ДПС у м. Києві не погоджуються з позовними вимогами та в цілому зазначає, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлення від 27.03.2019 року № 507/26-15-14- 04-05, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 22.03.2019 № 3622, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» (код 39878571) за лютий 2017 року показників декларації з податку на додану вартість. За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт від 09.04.2019 року № 358/26-15-14-04-05/23523657, в якому зазначено про виявлені порушення норм податкового кодексу України, а саме: п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого, встановлено заниження суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 30 000 грн., в тому числі: за лютий 2017 року - 30 000 гривень. За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено позивачу податкове повідомлення - рішення від 07.05.2019 року № 0022481404 на загальну суму 37 500,00 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є повністю обґрунтованим.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року прийнято справу № 640/21884/19 до розгляду. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (ВП 44116011).

Призначено перше судове засідання на 16 квітня 2025 року об 10 год. 00 хв. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, у залі судових засідань №30.

Ухвалою суду на місці, занесеною до протоколу судового засідання від 14.05.2025 року вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Станом на 22 травня 2025 року будь-яких інших заяв, клопотань з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що на підставі направлення від 27.03.2019 року № 507/26-15-14- 04-05, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 22.03.2019 № 3622, проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» (код 39878571) за лютий 2017 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт від 09.04.2019 року № 358/26-15-14-04-05/23523657, в якому зазначено про виявлені порушення норм податкового кодексу України, а саме: п.44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого, встановлено заниження суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 30 000 грн., в тому числі: за лютий 2017 року - 30 000 гривень.

За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено позивачу податкове повідомлення - рішення від 07.05.2019 року № 0022481404, яким визначено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 30 000,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним з даною позовною заявою.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до положень п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до положень п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України, платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Як встановлено в ході проведення перевірки та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Вторсервіс» (надалі - Покупець) в особі директора Бреня О.С., що діє на підставі статуту з однієї сторони та ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» (надалі - Постачальник), в особі директора Середи І.М., діючого на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено Договір поставки від 17.02.2017 року №4, згідно з п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник поставляє Покупець приймає, чушку латунну ЛС59 та оплачує її вартість.

На підтвердження реальності вказаного договору позивачем надано до суду та до перевірки, зокрема, копії вказаного договору, копію договору обробки та зберігання металобрухту № 01 від 01.01.2017 року, акт здачі-прийняття робіт, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, акт здачі-прийняття робіт.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено наступне:

«Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, у лютому 2017 року ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» на адресу ТОВ «Вторсервіс» оформлено (зареєстровано) видаткову та податкову накладну на загальну суму 180 000,00 грн., з них ПДВ 30 000,00 грн., яка оформлена за підписом Постачальника - директором ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» Середи І.М.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено ї JB «Вторсервіс» до податкового кредиту за лютий 2017 року та відображено у додатку 5 до таткової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

У відповідності до п.5.1 п.5 Договору поставки від 17.02.2017 № 4 «Приймання продукції за кількістю і якістю провадиться Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товари народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністри СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966року № П-7», так Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, передбачено: (мовою оригіналу)

«п.12. Приемка продукции по количеству производится по транспортным и сопроводительным документам (счету-фактуре, спецификации, описи, упаковочным ярлыкам и др.) отправителя (изготовителя)».

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості затвердженої Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1965 № П-7, передбачено: (мовою оригіналу)

«п.2. В целях сохранности качества поставляемой продукции, создания условий для своевременной и правильной приемки ее по качеству предприятие объединение и его производственная единица, предприятие, организация 2), изготовитель (отправитель) обязано обеспечить:

в) четкое и правильное оформление документов, удостоверяющих качество и мплектность поставляемой продукции (технический паспорт, сертификат, удостоверение качестве и т. п.), отгрузочных и расчетных документов, соответствие указанных в них данных о качестве и комплектности продукции фактическому качеству и комплектности ее».

До перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість та сертифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару, а саме: сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Крім того, слід зазначити, що товар, нібито поставлений ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» було відвантажено одного операційного дня у кількості 1 500 т, що потребує наявність основних засобів та трудових ресурсів необхідних для такої операції, однак у ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» відсутні необхідні ресурси. Відповідно до інформації, наявної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не встановлено ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» залучення інших суб`єктів господарювання для транспортування товару, його зберігання, оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до п.74.1. ст. 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформація по постачальнику ТОВ «ТЕЙЛ-ТРЕЙЛІНГ» (код 39878571): перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві. Директор, головний бухгалтер (на момент здійснення операцій) - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ). Остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2017 року.

Згідно ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» 27.02.2018 анульовано свідоцтво платника ПДВ за ненадання декларацій протягом року.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів ДФС не подано.

Таким чином, вищенаведені операції ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності.

Використовуючи ЄРПН, інформація з якого дозволяє прослідкувати рух сум ПДВ та номенклатуру податкових накладних при їх реєстрації встановлено наступну схему руху сум ПДВ за лютий 2017 року при реєстрації податкових накладних з наступною номенклатурою: невулканізована гумова суміш, шкіра свиней, цілі шкури великої рогатої худоби, текстильний матеріал (штучна шкіра), поліуретан (полімерний MDI) у первинній формі (паста), рекламні послуги, клеї (адгезиви) готові до використання на основі полімерів та канчуків).

ТОВ «Вторсервіс» встановлено декларування операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту її реального здійснення, оскільки відсутнє джерело походження (введення в обіг при первинному продажі від контрагента ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» ідентифікованого товару на які ТОВ «Вторсервіс» від контрагента ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» декларувало податковий кредит, та які вплинули на задекларовані ТОВ «Вторсервіс» показники звітності з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Крім того, до Єдиного реєстру судових рішень внесено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2017 справа № 757/73697/17-к щодо кримінального провадження 42017101060000055 від 23.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 1 ст. 205, ч.І ст. 358 КК України:

«Під час досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи створили ряд підприємств серед яких ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» (код 39878571) з метою прикриття незаконної діяльності. В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, використовуючи реквізити та рахунки вищевказаних підприємств з ознаками фіктивності, сприяли діючим суб`єктам підприємницької діяльності в ухиленні від сплати податків, шляхом створення видимості здійснення фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг). Слідством встановлено, що грошові кошти а рахунки ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ» перераховувались з банківських рахунків підприємств реального сектору економіки, з метою переведення їх з безготівкової форми в готівку.»

Окрім того, до Єдиного реєстру судових рішень внесено вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2017 справа № 757/47433/17-к відносно ОСОБИ-2, яким визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 358 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.».

Зазначений вирок суду наявний в матеріалах справи.

При цьому, суд зазначає, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі №808/9004/15.

У вказаній постанові Суд також зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди платника податків можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Верховний Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15 вказав про таке.

« п.17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

п.18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій"

Отже, платник податків під час вибору контрагента та укладення з ним договорів має керуватись належною обачністю, адже від цього залежить подальше фактичне виконання договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість (див. постанову Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 823/530/15).

Однак, встановлені під час розгляду обставини справи свідчать про недотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагентів за господарськими операціями.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 по справі № 640/9485/19 усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Підсумовуючи все вищевикладене, враховуючи обсяг робіт, між позивачем та ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ», а також беручи до уваги загальний обсяг задекларованих операцій, суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів наявності у контрагента достатніх трудових та матеріальних ресурсів, тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, для виконання спірних господарських операцій.

Встановлені під час розгляду обставини, в сукупності свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТЕЙД-ТРЕЙДІНГ».

Як підсумок, зазначене позбавляє первинні документи позивача юридичної значимості для цілей формування податного кредиту та витрат, а позивача - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому суд відхиляє доводи позивача, що надані первинні документи є належним чином оформленими і давали підстави на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, оскільки при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.02.2023 у справі № 820/4281/18.

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові зобов`язання є обґрунтованими, а позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРСЕРВІС до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2019 року №0022481404 є безпідставним.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРСЕРВІС до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267), Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2019 року №0022481404 відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТОРСЕРВІС» (03028, м. Київ, вул. Велика Китаївська, буд. 10-А, кв. 158).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Суддя С.О. Cтефанов

.