Рішення

від 22.05.2025 по справі 520/26442/24

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 р. № 520/26442/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 37764460), в якому просять суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області у відмові ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України виготовленого у вигляді паспортної картки;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідачем протиправно відмолено позивачу у видачі паспорта громадянина України у вигляді картки.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Відповідач, на адресу суду, відзив на позовну заяву не надав.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024, з 23.12.2024 по 15.01.2025 та з 28.04.2025 по 02.05.2525 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

22 листопада 1988 року Відділом внутрішніх справ Дзержинського райвиконкому м.

Вважаючи дії відповідача, які полягають у зупиненні пенсійних виплат, відмові поновлення пенсійних виплат та здійснення щомісячної страхової виплати, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх прав.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

22 листопада 1988 року Відділом внутрішніх справ Дзержинського райвиконкому м. Харкова було видано на ім`я позивачки - ОСОБА_1 , паспорт громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік серії НОМЕР_1 .

16 листопада 1988 року місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , про що у паспорті Відділом внутрішніх справ Дзержинського райвиконкому м. Харкова було зроблено відповідну відмітку.

З 05 червня 1991 року місце проживання позивачки було змінено на адресу: АДРЕСА_3 , про що також у паспорті Відділом внутрішніх справ Дзержинського райвиконкому м. Харкова було зроблено відповідну відмітку.

За вказаним місцем проживанням ОСОБА_1 була зареєстрована до 22 січня 1992 року, після чого 24 січня 1992 року місце її реєстрації було змінено на адресу: АДРЕСА_4 (копія паспорта з відповідними відмітками міститься у матеріалах справи).

16 грудня 1992 року відповідним управлінням Міністерства внутрішніх справ України зроблено відмітку щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України.

Представником позивача зазначено, що у зв`язку з належністю до громадянства України 21 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою, в якій просила здійснити обмін її паспорта серії НОМЕР_1 на паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки.

Новобаварським відділом у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області була надана відповідь від 14.06.2024 № 6320- 973/6320-24, в якій зазначено, що з 03.02.1995 по теперішній час, відповідно до паспорта зразка 1974 року серії НОМЕР_1 виданого Дзержинським ВВС міста Харкова, позивач постійно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , з чого вбачається можлива належність до громадянства Туркменістану. Також зазначено, що для виключення факту належності до громадянства Республіки Туркменістан, позивачу необхідно звернутися до дипломатичного представництва Республіки Туркменістан. Відповідачем зазначено, що після виконання вимог законодавства України про громадянство та наявність вісіх необхідних документів, позивач зможе звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про встановлення належності до громадянства України та подальшому документуванні паспортом громадянина України у вигляді картки.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає

Закон України «Про громадянство України» від 08 січня 2001 року № 2235-ІІІ (далі - Закон № 2235-ІІІ)

Згідно з приписами статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Закону № 2235-ІІІ повноваження щодо встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України" Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі по тексту - Порядок).

Цей Порядок відповідно до Закону України "Про громадянство України визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Порядку встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті "а" цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.

Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України.

Однак, як убачається з копії паспорта громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року остання проживала за адресою: АДРЕСА_3 , про що у паспорті Відділом внутрішніх справ Дзержинського райвиконкому м. Харкова було зроблено відповідну відмітку. Суд звертає увагу, що вказаним обставинам, відповідач, у своєму листі, оцінки взагалі не надав.

Отже, процедура встановлення належності до громадянства України не може стосуватися позивачки, яка є громадянкою України в силу положень ч. 3 Закону України «Про громадянство України» від 08 січня 2001 року № 2235-ІІІ.

Разом з тим, суд звернути увагу на той факт, що у вищезазначеному паспорті 16 грудня 1992 року відповідним управлінням Міністерства внутрішніх справ України зроблено відмітку щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України, що також спростовує позицію органу Державної міграційної служби України, що позивачка повинна надати будь-які документи для встановлення належності до громадянства України.

06 грудня 2012 року набув чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI).

На підставі частини 1 статті 21 вказаного Закону паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Частиною 2 статті 21 Закону № 5492-VI встановлено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302). викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів".

Відповідно до п. 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

Подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта здійснюється лише до територіального органу/ територіального підрозділу ДМС у разі:

- набуття особою громадянства України (за винятком випадків набуття особою громадянства України відповідно до статті 7 Закону України Про громадянство України);

- оформлення особі паспорта вперше після досягнення 18-річного віку без подання документів з фотозображенням особи, виданих уповноваженими органами, установами, організаціями;

- оформлення паспорта вперше після досягнення 18-річного віку особі, яка надала рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

- повернення на проживання в Україну особи, яка постійно проживала за кордоном; оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, якщо така особа не отримувала паспорта, оформленого із застосуванням засобів Реєстру; відбування особою покарання в установах виконання покарань або обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або перебування на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу.

Згідно з п. 20 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) територіальному органу/ територіальному підрозділу ДМС, уповноваженому суб`єкту за місцем звернення особи.

На виконання вимог вищезазначених положень позивач ОСОБА_1 , звернулася до Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою, в якій просила здійснити обмін її паспорта серії НОМЕР_1 на паспорт громадянина України, виготовлений у вигляді паспортної картки.

Так, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не видано позивачу паспорта громадянина України у вигляді картки.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області у відмові ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України виготовленого у вигляді паспортної картки, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2024 щодо здійснення обміну її паспорта серії НОМЕР_1 на паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області у відмові ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України виготовленого у вигляді паспортної картки.

Зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.05.2024 щодо здійснення обміну її паспорта серії НОМЕР_1 на паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Новобаварського відділу у місті Харкові Головного управління ДМС України в Харківській області на корить ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов