Герб України

Постанова від 21.05.2025 по справі 638/12894/23

Харківський апеляційний суд

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Харків

справа № 638/12894/23

провадження № 22-ц/818/1308/25

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Львової С.А.,

учасники справи:

позивачі Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАР Полтава», фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідачка ОСОБА_2 ,

позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАР Полтава», фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР Полтава», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 на рішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від11 листопада 2024 року в складі судді Подус Г.С.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАР Полтава», фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права користування на підставі договору оренди.

Позовна заява мотивована тим, що 08.08.2022 року між ТОВ «СПАР Полтава» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди нежитлових приміщень № 01-01/08/22-ОК по АДРЕСА_1 , загальною площею 353,10 кв м. На той час власником нерухомого майна був ОСОБА_3

10.08.2022 року частина орендованих приміщень загальною площею 250 кв м були передані ТОВ «СПАР Полтава» в суборенду фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 .

Зазначили, що ОСОБА_2 направила їм письмові вимоги, в яких повідомила про те, що з липня 2023 року саме вона є власником нежитлових приміщень і подальше користування ними без укладення нового договору оренди з нею є незаконним.

Вважали, що дія договору оренди № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 року продовжується для нового власника цих приміщень, договір суборенди між ТОВ «СПАР Полтава» і ФОП ОСОБА_5 також зберігає свою силу.

Просили визнати за ТОВ «СПАР Полтава» право користування нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ. «А-11», загальною площею 353,1 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди № 01-01/08/22 ОК від 08.08.2022 року; визнати за ФОП ОСОБА_5 право користування нежитловими приміщеннями 1-го поверху, загальною площею 250 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди б/н від 10.08.2022 року; вирішити питання щодо судових витрат.

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ТОВ «Спар Полтава», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним, про усунення перешкод у користуванні майном.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року у справі № 953/5637/20, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: АТ «АЛЬФА-БАНК», АТ «АЛЬТБАНК» про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задоволено, шлюб, зареєстрований 30 серпня 2002 року міським відділом реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1471, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано; після розірвання шлюбу позивачці залишено прізвище « ОСОБА_6 ».

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності: нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101; 795, 3 кв. м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101; 0, 0133 га земельної ділянки загальною площею 0, 0399 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності: гаражу літ. "Б-1" загальною площею 26.9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101; 1325, 1 кв м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності на яку, зареєстровано за відповідачем; 0, 0266 га земельної ділянки загальною площею 0, 0133 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015».

Зазначила, що у період перегляду рішення судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець без її згоди уклав щодо нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , договір оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК з ТОВ «СПАР Полтава».

В свою чергу ТОВ «СПАР Полтава» уклало з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір суборенди щодо вказаних нежитлових приміщень.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження та зупинено дію рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу майна подружжя до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вважала, що діями ОСОБА_3 щодо укладення спірних договорів без її згоди порушено її право на володіння, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності. Враховуючи той факт, що майно, яке використовується у підприємницькій діяльності належить подружжю на праві спільної сумісної власності, та будь-які договори (правочини) стосовно майна, що перебуває у спільній сумісній власності, мають бути укладені за згодою другого з подружжя.

Зазначила, що 08.08.2022 ОСОБА_3 , будучи обізнаним про наявність рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.02.2022 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, проте яке не набрало законної сили через його перегляд у суді апеляційної інстанції, розуміючи те, що наразі дані приміщення все ще є спільною сумісною власністю, уклав договір оренди об`єкта нерухомості № 01-01/02/22-ОК, без згоди іншого з власників на укладення такого договору, використавши при цьому майно, що перебуває у спільній сумісній власності для здійснення підприємницької діяльності, що є за своєю правовою природою розпорядженням таким майном, що тягне за собою можливість визнання даного договору недійсним.

Вказала, що договір оренди (за змістом суборенди) від 10.08.2022 має похідний характер від договору оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 і не може існувати без останнього.

Вважала, що відповідачі умисно здійснюють перешкоди їй, як співвласнику сумісного майна, у реалізації її права на користування спірними нежитловими приміщеннями.

Посилалася на те, що у договір оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 зазначено, що об`єкт оренди належить орендодавцю, тобто фоп ОСОБА_3 на прав приватної власності, що не відповідає дійсності, адже станом на 08.08.2022 обєкт оренди ще перебував у спільній сумісній власності; договором встановлено розмір орендної плати в розмірі 20850,00 грн, що є суттєво заниженим розміром орендної плати; закріплено положення про те, що перехід права власності на об`єкт оренди третім особам, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору; визначено, що оренда плата під час дії військового стану на території України не нараховується, що є неприйнятним.

Просила визнати недійсним з моменту укладення договір оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ «СПАР Полтава» щодо передачі у тимчасове користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним з моменту укладення договір оренди (по змісту суборенди) від 10.08.2022 укладений між ТОВ «СПАР Полтава» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо передачі у суборенду нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

усунути перешкоди у користуванні нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ТОВ «СПАР Полтава» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 негайно звільнити нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не пізніше 1 календарного дня, з моменту набрання чинності рішенням суду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2024 року в задоволенні позовних вимог за первісним позовом ТОВ «СПАР Полтава», ФОП ОСОБА_1 відмовлено; позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАР Полтава» щодо передачі у тимчасове користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним з моменту укладення договір оренди (по змісту суборенди) від 10.08.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАР Полтава» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо передачі у суборенду нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАР Полтава» та фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 негайно звільнити нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не пізніше 1 (одного) календарного дня, з моменту набрання чинності рішенням суду; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «СПАР Полтава», ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2147,22 гр. тобто по 715,74 грн з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «СПАР Полтава», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , подали апеляційні скарги, в яких ТОВ «СПАР Полтава», ФОП ОСОБА_1 просили рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, а ФОП ОСОБА_3 просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга ТОВ «СПАР Полтава», ФОП ОСОБА_1 мотивована тим, що вони не знали про те, що орендоване майно може належати ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, на момент укладання договорів одноосібним власником був ОСОБА_3 , він не повідомив їх про майнові претензії на приміщення своєї колишньої дружини, а отже укладаючи договір оренди із ОСОБА_3 вони діяли повністю добросовісно, що виключає можливість визнання недійсним договору оренди через відсутність на його укладання згоди іншого співвласника. На момент укладення оспорюваного договору оренди від 08.08.2022 року у підприємства були відсутні будь-які відомості про те, що нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 353,10 кв.м. на праві спільної сумісної власності можуть належати у тому числі позивачу за зустрічним позовом. ФОП ОСОБА_3 жодним чином не повідомляв підприємство про те, що вказані приміщення купувалися ним у шлюбі. У витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно наданому ОСОБА_3 не значилось про будь-які обтяження вказаного майна. Жодним нормативним актом не передбачено обов`язку отримувати інформацію стосовно об`єкту оренди саме станом на момент укладання договору оренди. Навіть якщо б товариство у серпні 2022 року отримало інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірних приміщень, у цій довідці все одно би було зазначено, що єдиним власником цих приміщень є ОСОБА_3 , оскільки позивач за зустрічним позовом зареєструвала за собою право власності на вказані приміщення лише у серпні 2023 року, тобто через рік після укладання оскаржуваних нею договорів оренди.

Апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 мотивована тим, що ще до укладення шлюбу з позивачкою, він був зареєстрований як фізична особа-підприємець та за час здійснення підприємницької діяльності ним було набуте майно, зокрема, й спірні нежитлові приміщення. Проведення ремонтних робіт у вказаних нежитлових приміщеннях здійснювалося також за рахунок доходів, одержаних ним від підприємницької діяльності. Відповідно до технічного паспорта та витягу з реєстру площа приміщень збільшена за рахунок його коштів як підприємця з 299,8 кв.м. на день придбання до 353,1 кв.м. за Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта. Відповідно до вказаної декларації площа приміщень у розмірі 53,3 кв.м. створена за рахунок витрат фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 . Після завершення реконструкції та ремонтних робіт, ці нежитлові приміщення використовувалися ним у своїй підприємницькій діяльності. При цьому, наголошує, що кошти сімейного бюджету для придбання, реконструкції та ремонту вказаного майна не використовувалися. Натомість позивачка підприємницькою діяльністю ніколи не займалася, грошей для сім`ї не заробляла. Вважав, що майно фізичної особи-підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, хоча спірні нежитлові приміщення набуті у період перебування з позивачкою у шлюбі, але за кошти від здійснення ним підприємницької діяльності й використовувалися ним у підприємницькій діяльності, тому вони є особистою приватною власністю останнього. З огляду на викладене, оскільки зазначений об`єкт нерухомості є його особистою приватною власністю, згода позивачки для укладення договору оренди йому не була потрібна. В межах справи № 953/5637/20 ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2020 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо спірних нежитлових приміщень до моменту вирішення справи по суті. Ухвалою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.09.2023 року відкрито касаційне провадження по справі № 953/5637/20 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.02.2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06.07.2023 року, а також зупинено дію рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.02.2022 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу майна подружжя до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Отже, рішення суду, що набрало законної сили, яким позивача визнано власником спірного приміщення відсутнє, а право його особистої приватної власності на цей об`єкт нерухомості не спростовано. Під час розгляду цивільної справи № 953/5637/20, він 08.08.2022 року уклав з ТОВ «СПАР Полтава» договір оренди нежитлових приміщень № 01-01/08/22-ОК, у відповідності до якого ним передано у тимчасове користування ТОВ «СПАР Полтава» нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 353,10 кв.м. Незважаючи на наявність ухвали Київського районного суду м. Харкова від 05.08.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову, обмежень щодо укладення ним договору оренди та передачі спірного нежитлового приміщення у тимчасове користування вона не містила. В ухвалі була заборона на розпорядження майном та здійснення щодо нього реєстраційних дій, проте заборони на передачу у користування майна вона не містила. Під час укладення договору оренди від 08.08.2022 року, представникам ТОВ «СПАР Полтава» надавався витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за інформацією з якого він значився єдиним власником цих приміщень і у ньому не було зазначено про будь-які обтяження. Вказаний витяг був отриманий ним у 2017 році. Зважаючи на це є незмістовними твердження суду першої інстанції про можливість ТОВ «СПАР Полтава» ознайомитися з наявністю обтяжень накладених Київським районним судом Харкова через надання витягу. Інформація, що об`єкт нерухомості набуто у власність під час перебування з позивачем у шлюбі та про наявність судового спору щодо нього, ТОВ «СПАР Полтава» також ним не повідомлялося. Отже, останнє при укладенні договору оренди згідно норм чинного законодавства діяло добросовісно. Вважав, що відсутні порушені права позивача, що є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову. Оскільки на момент пред`явлення даного позову він є єдиним власником спірних нежитлових приміщень, а доказів протилежного позивачем не надано, а також беручи до уваги добросовісність іншої сторони договору оренди, підстави для визнання недійсним договорів оренди та суборенди відсутні.

24 січня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 через свого представника до суду апеляційної інстанції подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ «СПАР Полтава», ФОП ОСОБА_1 , в якому вона вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначила, що судом презюмується, що усе майно, що було придбано подружжям під час шлюбу належить до спільної сумісної власності подружжя. ФОП ОСОБА_3 , під час укладення Договору оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 року не було повідомлено ТОВ «СПАР Полтава» про перебування у шлюбі, приналежність нежитлових приміщень по до спільної сумісної власності подружжя, наявність судового спору щодо цих приміщень. ТОВ «СПАР Полтава» та ФОП ОСОБА_1 не надали до суду жодних доказів для підтвердження своєї добросовісності під час укладення правочинів.

10 лютого 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 через свого представника до суду апеляційної інстанції подала відзив на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 , в якому вона вважала рішення суду законним, а апеляційні скарги необґрунтованими. При цьому зазначила, що майно фізичної особи-підприємця, придбане у шлюбі, належить до спільної сумісної власності подружжя. ФОП ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільного майна подружжя. Вказане, виключає віднесення набутого у шлюбі майна, документи на яке оформлювались ФОП ОСОБА_3 , до особистого приватного майна ОСОБА_3 . Усі реконструкції, що були проведені ФОП ОСОБА_3 щодо спірних нежитлових приміщень здійснені саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, адже для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 використовувалось майно, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя і доходи від використання майна, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя належали подружжю спільно, у рівних частках. Тому твердження ФОП ОСОБА_3 про те, що ним здійснювалась реконструкція нежитлових приміщень за власні кошти, отримані від здійснення підприємницької діяльності є такими, що не заслуговують уваги суду. Усі доходи, отриманні подружжям, під час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, внаслідок чого, і придбання спірних нежитлових приміщень і їх реконструкція здійснювалась за кошти подружжя. ТОВ «СПАР Полтава» та ФОП ОСОБА_1 не надали до суду жодних доказів для підтвердження своєї добросовісності під час укладення правочинів.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ТОВ «СПАР Полтава», ФОП ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недобросовісністю з боку ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «Спар Полтава» та ФОП ОСОБА_1 , порушення останніми вимог статті 65 СК України, статей 3, 13, 369 ЦК України, та відсутності правових підстав для здійснення господарської діяльності у спірних нежитлових приміщеннях, тому наявні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог, а первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 17 серпня 1998 року ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.16 том 2).

З 30 серпня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.19 том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 90218183 від 21 червня 2017 року за ОСОБА_3 19 серпня 2016 року зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху, № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ. «А-11», загальною площею 353,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2016 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК № 143171600989 від 09 червня 2017 року (а.с.9 том 1).

Аналогічна інформація міститься в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 186913500 від 30 жовтня 2019 року (а.с.22-26 том 2).

У 2020 році ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: АТ «АЛЬФА-БАНК», АТ «АЛЬТБАНК», про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року у справі № 953/5637/20 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 ,. до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Акціонерне товариство «Альтбанк» про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а,10в, 13, 15, 15а в літ "А- 11", загальною площею 353, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101 до моменту вирішення справи по суті; у задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено (а.с.197зворот-198 том 2, а.с.21-23 том 3).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року у справі № 953/5637/20 позовну заяву ОСОБА_2 задоволено, шлюб, зареєстрований 30 серпня 2002 року міським відділом реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис №1471, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_6 »;

у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності: нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101; 795, 3 кв. м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101; 0, 0133 га земельної ділянки загальною площею 0, 0399 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015;

у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності: гаражу літ. "Б-1" загальною площею 26.9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1219224263101; 1325, 1 кв м. нежитлової будівлі літ. "А-5" загальною площею 2120, 4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1237014463101, право власності на яку, зареєстровано за відповідачем; 0,0266 га земельної ділянки загальною площею 0, 0133 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 146020763101, кадастровий номер 6310136600:02:019:0015»; вирішено питання щодо судових витрат (а.с.22зворот-29 том 1, а.с.35-41,115-121 том 2).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційні скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_8 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року в частині поділу майна залишено без змін (а.с.29 зворот-35 том 1, а.с.42-47,122-127 том 2).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2023 року скасовано заходи забезпечення позову, які були застосовані на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року по цивільній справі № 953/5637/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: АТ «АЛЬФА-БАНК», АТ «АЛЬТБАНК» про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя у вигляді заборони відчуження та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нежитлових приміщень 1-гоповерху №1,1а,2,3,4,7,10,10а,10в,13,15,15ав літ"А-11", загальною площею 353,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101 (а.с.199-201 том 2, а.с.24-28 том 3).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 343260658 від 17 серпня 2023 року, за ОСОБА_2 14 серпня 2023 року зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ "А-11", загальною площею 353, 1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005280263101, на підставі вищевказаних судових рішень (а.с.35 зворот,62 том 1).

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Тищенко А.В., на рішення Київського районного суду м. Харкова від 1 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 6 липня 2023 року; витребувано з Київського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 953/5637/20; зупинено дію рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу майна подружжя до закінчення його перегляду в касаційному порядку (а.с.98-100 том 2).

08 серпня 2022 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «СПАР Полтава» укладено договір оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК, відповідно до умов якого передано у тимчасове користування частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , площею 353,10 кв м. розмір орендної плати за один календарний місяць складає 20850,00 грн з урахуванням ПДВ. Також сторони домовились, що орендна плата під час дії військового стану на території України не нараховується. Реорганізація орендодавця чи орендаря, або перехід права власності на об`єкт третім особам, не визначається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника об`єкту (його правонаступників) (а.с.5-7,58-60,182-184,210-214 том 1).

08 серпня 2022 року ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «СПАР Полтава» складено акт № 1 здачі-приймання нежитлового приміщення за договором оренди № 01-01/08/22-ОК від 08 серпня 2022 року (а.с.8,61,185,215 том 1).

10 серпня 2022 року між ТОВ «СПАР Полтава» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди, за умовами якого суборендар бере в тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 250 кв м (а.с.10-12,63-65,186-188,217-219 том 1).

10 серпня 2022 року ТОВ «СПАР Полтава» та ФОП ОСОБА_1 складено акт № 1 здачі-приймання нежитлового приміщення за договором оренди від 10 серпня 2022 року (а.с.13,66,200,220 том 1).

У вересні 2023 року ОСОБА_2 направила ТОВ «СПАР Полтава» та ФОП ОСОБА_1 вимоги про припинення незаконного та безпідставного користування нежитловим приміщенням (а.с.15-22,68-78 том 1, а.с.48-93 том 1).

ОСОБА_2 надала копію її заяви-згоди від 27 лютого 2015 року чоловіку ОСОБА_3 на дарування нежитлової будівлі літ. А-5 загальною площею 2918,4 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.27 том 2).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 361095216 від 08 січня 2024 року вбачається, що 07 серпня 2020 року внесено запис про обтяження нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , а саме заборона на нерухоме майно, на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2020 року у справі № 953/5637/20 (а.с.196-197 том 2, а.с.18-20 том 3).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

У частинах першій, другій статті 202ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 204ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу (оспорюваний правочин) (згідно зі статтею 215 ЦК України).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків таких його складових елементів: незаконність змісту правочину; недотримання форми; невідповідність, дефект, суб`єктного складу; невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Згідно із частинами другою, третьою статті 215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 236ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини першої статті 355ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18, а також у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі № 676/4308/21 (провадження № 61-7301св22).

Матеріали справи свідчать про те, що з 30 серпня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі, в період якого сторонами придбано, зокрема, нежитлові приміщення 1-го поверху, № 1, 1а, 2, 3, 4, 7, 10, 10а, 10в, 13, 15, 15а в літ. «А-11», загальною площею 353,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2016 року, декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХК № 143171600989 від 09 червня 2017 року.

08 серпня 2022 року ФОП ОСОБА_3 уклав з ТОВ «СПАР Полтава» договір оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК, відповідно до умов якого передано у тимчасове користування частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , площею 353,10 кв м.

10 серпня 2022 року між ТОВ «СПАР Полтава» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди, за умовами якого суборендар бере в тимчасове користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 250 кв м.

Спростовуючи поширення правового режиму спільного сумісного майна ОСОБА_3 зазначив, що хоча спірні нежитлові приміщення набуті у період перебування з позивачкою у шлюбі, але за кошти від здійснення ним підприємницької діяльності й використовувалися ним у підприємницькій діяльності, тому вони є особистою приватною власністю останнього.

Однак, спірне нерухоме майно використовувалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у підприємницькій діяльності без створення юридичної особи, тобто не передавалось у власність юридичної особи.

Майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів, а тому саме по собі використання ОСОБА_3 спірного майна в підприємницькій діяльності не спростовує поширення на спірне нерухоме майно, реєстраційним власником якого є ОСОБА_3 , правового режиму спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, установивши, що спірне нерухоме майно придбане під час шлюбу сторін, а ОСОБА_3 не надав належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя, дійшов правильного висновку про те, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду 01 червня 2022 року у справі № 559/758/17 (провадження № 61-17949св21).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (частини перша та друга статті 369 ЦК України).

Дружина,чоловік розпоряджаютьсямайном,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,за взаємноюзгодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (стаття 65 СК України).

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним зі співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника в разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина четверта статті 369 ЦК України).

Укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другогоз подружжя. (Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Судуу постановах від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц).

У постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість визнання недійсним договору стосовно розпорядження майном, яке перебуває у спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи - контрагента за таким договором.

Розвиваючи висновок, сформульований у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 вказала, що презумпція розпорядження спільним майном одним із подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема, знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той із подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Недобросовісною є особа, яка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18).

Отже, добросовісність насамперед характеризує поведінку кінцевого набувача, який за обставин, про які відомо суду, очевидно, міг або не міг дізнатися про факти, які становлять предмет доказування. Адже об`єктивно неможливо дізнатися, як та чи інша особа сприймає певні обставини. Тому й добросовісність не можна пов`язувати з внутрішнім сприйняттям кінцевим набувачем певних обставин.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Матеріали справи свідчать, що нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , набуті під час шлюбу і є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Однак, ОСОБА_2 не надавала згоди на укладення договору оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 року. Більше того, оспорювані правочини укладені в період вирішення в судовому порядку спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , предметом якого є нерухоме майно, яке було передано в оренду ТОВ «СПАР Полтава». У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорювані договори оренди спірного нежитлового приміщення суттєво порушують права та законні інтереси ОСОБА_2 як співвласника на вільне використання частини її майна.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 діяв недобросовісно під час укладення договору оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 року, а саме ним не було повідомлено ТОВ «СПАР Полтава» про його перебування у шлюбі, приналежність нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 до спільної сумісної власності подружжя, наявність судового спору щодо цих приміщень, а також наявність обтяжень щодо майна. При цьому дії контрагентів також були недобросовісними, оскільки інформація щодо нерухомого майна, його власника/власників та щодо обтяжень нерухомого майна, яка міститься у Державному реєстрі прав, є загальнодоступною та достовірною та мала бути з`ясована добросовісними контрагентами під час укладення правочину. Аналогічну інформацію з відкритих та достовірних джерел мала б з`ясувати і ФОП ОСОБА_1 . Доказів добросовісної поведінки під час укладення договорів позивачами за первісним позовом не надано.

Установивши, що ОСОБА_3 при укладенні оспорюваних договорів не надавала своєї згоди щодо здачі спірного майна в оренду, яке є спільною сумісною власністю подружжя, як того вимагає частина друга статті 65 СК України, що суттєво порушують права співвласника користуватися та розпоряджатися спірним майном, а також факт недобросовісності під час укладення такого договору з боку контрагента ТОВ «СПАР Полтава», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність договору оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 року.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 16 березня 2018 року у справі № 910/17082/17, від 15 травня 2019 року у справі № 909/500/18, з аналізу норм ст. ст. 761, 774 ЦК України випливає, що договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договору оренди, припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду. А тому договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить правовій природі договору суборенди.

Ураховуючи похідний характер договору суборенди від основного договору (договору оренди) та неможливість існування без останнього, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди від 10 серпня 2022 року.

Оскільки відсутні підстави для користування та здійснення будь-якої діяльності ТОВ «СПАР Полтава» та ФОП ОСОБА_1 у спірних нежитлових приміщеннях, останні створюють перешкоди у користуванні ОСОБА_2 ними, які належать їй на праві спільної сумісної власності, тому наявні підстави для задоволення вимоги ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у користуванні майном, що належить їй на праві спільної сумісної власності.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ «СПАР Полтава» та ФОП ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки перехід прав та обов`язків за договором найму від попереднього власника до нового можуть перейти лише в тому випадку, якщо такий договір буде чинним. Ураховуючи той факт, що договір оренди об`єкта нерухомості № 01-01/08/22-ОК від 08.08.2022 року та договір оренди від 10.08.2022 року укладені всупереч вимогам чинного законодавства, а саме всупереч нормам статті 65 СК України, статей 3, 13, 369 ЦК України, перехід прав та обов`язків до нового власника є неможливим.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «СПАР Полтава», ФОП ОСОБА_1 в апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР Полтава», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від11 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

О.Ю. Тичкова

СудХарківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення21.05.2025
Оприлюднено26.05.2025
Номер документу127555885
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них оренди

Судовий реєстр по справі —638/12894/23

Ухвала від 30.06.2025

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Постанова від 21.05.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Постанова від 21.05.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 06.05.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 27.01.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 27.01.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 13.01.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 13.01.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 13.01.2025

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

Ухвала від 16.12.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Пилипчук Н. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні