Постанова від 22.05.2025 по справі 461/8101/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 461/8101/24 пров. № А/857/33549/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м.Львова від 05 грудня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Павлюк О.В. час проголошення судового рішення 14 год 08 хв у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

03.10.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №554 від 19.09.2024.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 05.12.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення представниці відповідача, зокрема те, що необхідно отримувати дозвіл районної адміністрації на порушення правил благоустрою при виконанні таких робіт, перелік документів на дану послугу передбачено інформаційною картою, яка затверджена рішенням виконкому №127 від 10.02.2023 Про затвердження інформаційних карток адміністративних послуг, суб`єктами надання яких є районні адміністрації. Також не взято до уваги обізнаність позивача про необхідність отримання такого дозволу, а також не взято до уваги, що саме позивач проводив ці роботи, які на думку суду першої інстанції були вчинені ним з метою усунення небезпеки, яка загрожувала, зокрема його правам і свободам, власності, і ця небезпека, за цих обставин, не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода, а тому такі дії вчинені нею у стані крайньої необхідності. Не взято до уваги той факт, що позивач подаючи копію дозволу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №118 від 26.06.2019 (який був виданий на один місяць) видавався лише на роботи пов`язані із гідроізоляцією фундаменту за адресою : вул. Паркова, 16, а не як дописано у копії дозволу (синьою ручкою, що вбачається із долучених додатків до позовної заяви в електронному суді) виконувати роботи з гідроізоляції фундаменту та ремонту каналізації на вул. Паркова, 16, що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 27.05.2019 за надання послуг щодо здійснення нагляду за відновленням об`єктів благоустрою та пошкоджень цих об`єктів при виконанні робіт з гідроізоляції фундаменту по вул. Паркова, 16 (даний акт підписано виконавцем - ЛКП ШРА Галицького району та замовником - ОСОБА_1 ).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 21.08.324 ЛКП Княже місто скерувало попередження №554/01-10 від 21.08.2024 ОСОБА_2 , у якому зобов`язують в термін до 29.08.2024 надати дозвільні документи на проведення робіт на прибудинковій території, а саме розриття відмостки та частини прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 (скеровано рекомендованою кореспонденцією 21.08.2024 трекінг 7900073780043, отримано 23.08.2024).

ЛКП Княже місто 06.09.2024 склало протокол №124 за порушення ст.152 КУпАП щодо ОСОБА_1 , який проводить будівельні роботи на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 (зі сторони головного фасаду) без отримання дозволу районної адміністрації на порушення правил благоустрою, чим порушено вимоги п.20.1.23 Правил благоустрою Львівської МТГ, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011(зі змінами).

У ході проведення зазначених робіт відбувається забруднення прибудинкової території будинку. Копію протоколу скеровано на адресу проживання позивача 06.09.2024 (трекінг 7900000015900), який її отримав особисто 09.09.2024. До протоколу долучено фотосвітлину від 06.09.2024, на якій зображено процес проведення будівельних робіт та засмічення будівельними матеріалами та відходами прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .

Адміністративна комісія скерувала повістку №3 від 10.09.2024 рекомендованою кореспонденцією 10.09.2024 (трекінг 0600960729886З) на засідання, яке призначено на 19.09.2024.

Адміністративна комісія Галицької районної адміністрації Львівської міської ради постановою №554 від 19.09.2024 визнала позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП та наклала на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за забруднення територій, вулиць тощо, викликане самовільним виконанням будівельних, ремонтно-будівельних робіт на прибудинковій території подвір`я будинку АДРЕСА_1 без отримання відповідного дозволу районної адміністрації.

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача, описані в оспорюваній постанові були вчиненні ним у стані крайньої необхідності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 20 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 Про Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади (із змінами та доповненнями) передбачена відповідальність громадян та юридичних осіб за порушення у сфері благоустрою території, а саме п.20.1.23 Забруднення територій, вулиць тощо, викликане самовільним виконанням будівельних, ремонтно-будівельних робіт (без отримання дозволу районної адміністрації).

Згідно ч.1 ст.9, ст.10 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач здійснював забруднення територій, вулиць тощо, викликане самовільним виконанням будівельних, ремонтно-будівельних робіт на прибудинковій території подвір`я будинку №16 по вул. Парковій у м.Львові без отримання відповідного дозволу районної адміністрації, відповідальність за що передбаченаст. 152 КУпАП.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Разом з тим, справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Статтею 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була у стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за цих обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках):

- небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій;

- при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб;

- шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що внаслідок тривалої експлуатації будинку (будинок збудовано у 1926 році), вийшли з ладу система водовідведення дощових стоків, дренажних вод та система випуску каналізації. Через аварійний стан конструктивних елементів випуску каналізації, що знаходяться на прибудинковій території ззовні будинку в приміщеннях першого та цокольного поверхів чути запах фекалій від стічних вод каналізації, які просочуються крізь шви цегляної кладки фундаментів всередину приміщень, на підлозі яких з`являються калюжі, а на стінах грибок. Надмірне перезволоження грунту і його вимивання з під підошви основи фундаменту вже призвело до його просідання та утворення у ньому тріщини з шириною розкриття понад два сантиметри, що недопустимо.

Власники квартир двох суміжних будинків (Паркова 16 та Паркова 14), які мають спільну стіну, неодноразово інформували адміністрацію ЛКП Княже місто, Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА про те, що втрата несучої здатності основи фундаментів неминуче призведе до руйнування будинку.

На замовлення балансоутримувача будинку 19.06.2020 ЛКП Княже місто за кошти мешканців експертом по технічному обстеженню будівель та споруд, інженером-проектувальником Лобзіною О.М. були підготовлені Звіт про попереднє технічне обстеження та робочу документацію на проведення невідкладних аварійно-відновлювальних робіт з виведення з аварійного стану окремих конструктивних елементів мереж випуску каналізації житлового будинку АДРЕСА_1 . Так як зазначені будівельні роботи дуже багатовартісні (понад 300 тис. грн.) - у грудні 2020 року власники квартир будинку на особистому прийомі у заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства Львівської міської ради ОСОБА_3 просили сприяння щодо включення будинку №16 по вул. Парковій у м.Львові в титульний список об`єктів для виконання будівельних робіт на 2021 рік відповідно до програми співфінансування капітальних та поточних ремонтів будинків, які списані з балансу Львівських комунальних підприємств ухвалою Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018.

Як зазначає позивач, розгляд вказаного питання завершився безрезультатною перепискою між Львівською міською радою, управлінням охорони історичного середовища та Галицькою районною адміністрацією.

Листом №01-13/22 від 23.04.2024 мешканці знову звернулись до ЛКП Княже місто, як до управляючої компанії з обслуговування будинку з проханням провести невідкладні аварійно-відновлювальні роботи, зазначені у Висновку та робочій документації, підготовленій експертом.

У Додатку до заяви від 23.04.2024 також просили звернутися до ЛМКП Водоканал, як до підрядної організації на проведення вищезазначених будівельних робіт, адміністрації Галицького району щодо можливості включення вказаних робіт в бюджет розвитку Львівської територіальної громади на 2024 рік відповідно до програми підтримки співвласників багатоквартирних будинків, що списані з балансу Львівських комунальних підприємств у проведенні невідкладного ремонту спільного майна у багатоквартирних будинках у м. Львові на 2023-2024 роки.

У Додатку зазначали, що готові сплатити авансом кошти, необхідні на оплату проведення зазначених аварійно-відновлювальних робіт з віднесенням цих витрат на всіх співвласників квартир будинку в порядку, встановленомуст. 360 ЦК України.

29.03.2024 не одержавши відповіді, власники квартир будинку самостійно звернулись до ЛМКП Львівводоканал з колективною заявою щодо проведення ремонту каналізації та влаштування нового оглядового каналізаційного колодязя. У наданій ЛМКП Водоканал відповіді зазначається, що зруйновані дощові стояки та каналізаційний випуск з будинку є невід`ємною частиною споруди і обслуговуються власником (абонентом) будинку.

Оскільки питання ремонту зруйнованої каналізації управляючою компанією ЛКП Княже місто, як вказує позивач, не вирішувалось, 23.05.2024 мешканці будинку листами № 3-3-25748- Л-2502, від 06.05.2024, № 3-3-329642-2501 від 24.05.2024 та 25.05.2025 № 3-3-29772-Л-2501 повторно звернулись до начальника управління житлового господарства Львівської міської ради В.Іванова з проханням вжити заходи, притаманні заступнику міського голови Департаменту житлового господарства та інфраструктури у сприянні проведення невідкладних аварійно-відновлювальних робіт, зазначених у Висновку експерта.

У наданій відповіді №2501-вих-77595 від 30.05.2024 зазначається, що звернення скеровані у Галицьку районну адміністрацію з проханням спільно з управлінням охорони історичного середовища розглянути можливість включити в бюджет Львівської міської територіальної громади виконання ремонтно-реставраційних робіт будинку №16 по вул. Парковій згідно Програми підтримки співвласників багатоквартирних будинків, що списані з балансу Львівських комунальних підприємств.

У зв`язку із зазначеним та крайньою необхідністю проведення ремонту мереж випуску каналізації в місці найбільшого просочування каналізаційних вод крізь шви цегляної кладки фундамента всередину приміщень, відповідно до проекту, було проведено під`єднання одного з трьох аварійних дощових стояків Ст. 5 ВС до прибудинкового каналізаційного колодязяКК-1.

Дозволом голови Галицької районної адміністрації А.Зозулі №118 від 26.06.2019 позивачу було дозволено провести будівельні роботи з гідроізоляції фундаментів, влаштування пристінного дренажу та ремонту конструктивних елементів каналізації з під`єднанням до міського колектора.

25.05.2019 позивач та ЛКП Шляхово-ремонтним підприємством Галицької районної адміністрації було укладено Договір №118 на проведення ним вищезазначених будівельних робіт та оплачено рахунок за влаштування будівельного майданчика та надання послуг з боку адміністрації щодо здійснення нагляду за відновленням благоустрою.

Однак, у зв`язку з необхідністю узгодження прийняття рішень з проведення ремонту спільного майна багатоквартирного будинку на зборах співвласників будинку листом 07.05.19 за вх. № 3-3-87198-31 на адресу відділу комунального майна Галицької районної адміністрації, позивач просив перенести початок проведення вищезазначених будівельних робіт на час врегулювання вищезазначеного питання.

Статтею 24 Закону України Про охорону культурної спадщини, власник або уповноважений ним орган, зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цьогоЗаконута охоронного договору.

Згідно ст.14 цього Закону, не вважається порушенням режиму території пам`ятки, що охороняється, виконання відповідно до законодавства наступних робіт: - Благоустрою, ліквідації стихійного лиха, надзвичайних ситуацій, аварій та усунення їх наслідків, усунення негативних наслідків.

Згідно переліку документів Центру надання адміністративних послуг, затверджених Львівською міською радою, необхідних для отримання адміністративної послуги, а саме: Дозволу на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт з прокладання, реконструкції та планового ремонту інженерних мереж /каналізація відноситься до інженерних мереж/ згоди власників квартир будинкунепотрібно.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України Про благоустрій населених пунктів, громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії позивача, за які хоч і передбачена адміністративна відповідальність, були вчинені ним з метою усунення небезпеки, яка загрожувала, зокрема його правам і свободам, власності, і ця небезпека, за цих обставин, не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена, а тому такі дії вчинені нею у стані крайньої необхідності.

Згідно п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Формулювання абз.1 ст.247 КУпАП, дозволяє дійти до висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначенихстаттею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 286, 308, 310,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 05 грудня 2024 року по справі №461/8101/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук