Ухвала від 23.05.2025 по справі 497/1137/25

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.05.2025

Справа № 497/1137/25

Провадження № 2-о/497/91/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження по справі

"23" травня 2025 р. м.Болград

Суддя Болградського районного суду Одеської області Кодінцева С.В., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей Болградської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та вихованні, -

ВСТАНОВИВ:

До Болградського районного суду Одеської області 19.05.2025 року надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей Болградської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та вихованні.

Заявник просить встановити факт самостійного виховання та утримання своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ознайомившись із заявою та доданими до неї матеріалами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.186 ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Метою встановлення факту заявник визначила, що вона працює за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та обіймає посаду військовослужбовця НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Рішення судупро встановлення факту перебування дитини на самостійному вихованні та утриманні військовослужбовця відповідно до положень ст.315 ЦПК України є документом, що підтверджує право на звільнення з військової служби та прямо вимагається як документ, що подається разом з рапортом про звільнення з військової служби під час воєнного стану.

Заявник звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту самостійного виховання дитини, зокрема, (згідно з доводами заявника) з метою звільнення з військової служби. Заявлені у справі вимоги, враховуючи їх мету, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за особою певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження №14-132цс23) зроблено висновок про те, що доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Разом з цим, суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини матір`ю без участі батька не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останньої.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

При цьому, одночасно з позбавленням батьківських прав, суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.

Тому за неналежне виконання обов`язку щодо виховання дітей, передбачена відповідальність.

У своїй заяві ОСОБА_1 фактично просить встановити обставину ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини, що спричиняє доведеність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Отже, подана заява не може бути предметом судового розгляду в порядку окремого провадження.

Такі обставини як проживання дітей разом з батьком, виховання та утримання не можуть кваліфікуватись як юридичні факти в розумінні ст.315 ЦПК України, оскільки пов`язані з виконанням батьками своїх обов`язків, визначених положеннями Сімейного Кодексу України.

Батьківський обов`язок презюмується законодавством і лише під час вирішення сімейних правовідносин він може бути спростований. Тому відсутні підстави для повторення цієї правової аксіоми, шляхом встановлення факту судом, адже він нічого не з`ясовуватиме та не доповнюватиме, а по відношенню до матері дітей буде встановлювати обставину ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту неучасті батька у вихованні дитини та самостійного виховання і утримання матір`ю дитини не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків утримання та виховання дитини, то зазначене питання не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Тому в цій справі наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні (утриманню) та вихованні дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманні та вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Такий факт не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 .

Згідно ч.2 ст.186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.3 ст.186 ЦПК України)

Відповідно ч.4 ст.186 ЦПК України, ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.186, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити увідкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей Болградської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та вихованні.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя С.В.Кодінцева