Рішення

від 22.05.2025 по справі 577/2096/25

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/2096/25

Провадження № 2-о/577/139/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

за участю секретаря

судового засідання Цуканової О.В.

адвоката Данилюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Конотопі справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дубов`язівська селищна рада Конотопського району, приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Сумської області Фесенко Анатолій Олексійович про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше, як п`ять років до часу відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , уточнивши вимоги, просить встановити факт її проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 24.08.1999 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті, за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог представник заявника адвокат Данилюк Н.М. вказала, що ОСОБА_1 після святкування свого 30-річчя, на якому був присутнім також і ОСОБА_2 , наступного дня, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 , перейшла до останнього жити. Вони проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, вели спільне господарство (тримали птицю, обробляли город, зробили ремонт будинку тощо), мали спільний сімейний бюджет за рахунок чого придбавали продукти харчування, побутові прилади, зокрема газові плиту та лічильник, магнітолу, праску, а також інше. Поховання чоловіка ОСОБА_1 здійснила за власні кошти та зберігає усі документи належні ОСОБА_2 .

Внаслідок смерті співмешканця відкрилася спадщина, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, оскільки неможливо встановити факт проживання однією сім`єю, не менше 5 років до смерті зі спадкодавцем ОСОБА_2 , тому як заявниця зареєстрована за іншою адресою, а шлюбних відносин офіційно оформлено не було.

Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги підтримала фактично пославшись на викладене вище.

Заінтересовані особи Дубов`язівська селищна рада Конотопського району та приватний нотаріус Конотопського районного нотаріального округу Фесенко А.О., кожен окремо, подали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників, перший вимоги підтримує, другий - при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши доводи сторони заявника, пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які підтвердили факт проживання ОСОБА_1 спільно зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю з 1999 року і по день смерті останнього, дослідивши представлені докази дійшов висновку про задоволення вимог виходячи із такого.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а також - Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За положеннями ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК).

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК, постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений у ч. 1 ст. 315 ЦПК та не є вичерпним.

Зокрема, за положеннями ч. 2 цієї статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно правозастосовних орієнтирів викладених у абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» (далі постанова), якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сім`янівка, Конотопського району. За життя проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , де мешкав спільно з ОСОБА_1 однією сім`єю, як чоловік та дружина, з 24.08.1999 року і по день смерті (а.с. 9,17).

Даний факт також підтвердили вищевказані свідки, кожен із яких пояснив, що під час спільного проживання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були добрі сімейні відносини, вони мали спільний бюджет, вели господарство, обробляли город, тримали птицю, здійснили ремонт будинку за місцем реєстрації спадкодавця по АДРЕСА_1 . Крім того, саме заявник займалася похованням спадкодавця.

Ці доводи також підтверджуються довідкою виконкому Дубов`язівської селищної ради Конотопського району, придбанням під час спільного проживання газової плити та лічильника, магнітоли, праски, зберігання особистих документів спадкодавця тощо.

Проте, нотаріус відмовив ОСОБА_1 в оформленні спадщини за недоведеністю факту спільного проживання зі спадкодавцем (а.с. 7), що і стало підставою звернення до суду.

У п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання із спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За положеннями ч.ч. 1-2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Крім того, про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї»), в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Відповідно до відповіді нотаріуса після померлого ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась, спадкоємці з заявами про прийняття спадщини, про відмову від її прийняття або про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертались (а.с.8).

Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У ст. 3 наведеного Закону визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином особа, яка проживала разом із спадкодавцем на час його смерті без реєстрації має право у судовому порядку встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на момент його смерті.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року по цивільній справі №317/2329/15-ц та від 28.02.2018 року по цивільній справі №633/344/16-ц, у яких також роз`яснено, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду.

На переконання суду заявник довів цей факт належними та допустимими доказами, що є підставою для задоволення вимог.

Керуючись ст. ст. 81, 315, 319, 258, 259, 268 ЦПК України, ст. ст. 1258, 1259, 1264 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сем`янівка, Конотопського району, Сумської області, однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 24.08.1999 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день смерті, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 23.05.2025 року.

Суддя Кравченко В. О.