Ухвала

від 23.05.2025 по справі 583/2129/25

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/2129/25

2/583/911/25

УХВАЛА

про залишення без руху

23 травня 2025 року

м. Охтирка

Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Семенова О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна казначейська служба України, Управління державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням суду,

УСТАНОВИЛА:

21 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим цивільним позовом про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 486699 грн (11745 доларів) на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати 50000 грн., загальна сума ціни позову 536699 грн (еквівалент 12952 дол. по курсу НБУ на 08.05.2025), шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, Головного управління державно казначейської служби України у Сумській області, або направлення справи на пере розгляд, також клопоче про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 4 Цивільного процессуального кодексу України (далі-ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 суддя дійшла висновку про залишення позовної заяви без руху, виходячи з такого.

Позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Як визначено в п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно із ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відтак ціна позову повинна бути визначена позивачем самостійно як в іноземній валюті, так і в еквіваленті національної валюти України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В позовній заяві позивач зазначив, що розмір матеріальної шкоди завданої незаконним, за його твердженням, рішенням суду становить 11745 доларів в еквіваленті /486699 грн/ з розрахунку вартості долару по 41,4388 гривні, по курсу НБУ на 08.05.2025 зазначаючи, що нерухоме майно коштує 486699 гривень, а саме що справа стосується його спадщини. Суддя Охтирського міськрайонного суду на його думку постановила незаконне рішення суду № 2-104/2009 від 15 червня 2009 року, надавши право власності на нерухоме майно померлому спадкоємцю ОСОБА_2 , застосувавши ст. 548, 549 ЦК УРСР. Вважає рішення незаконним оскільки спадщина відкрилась по новому ЦК України, але дане рішення набрало законної сили. Через незаконне рішення суду № 2-104/2009, яке набуло законної сили від імені держави він втратив своє нерухоме майно, яке належало йому по закону. Тому в нього великі претензії до держави, оскільки держава взяла на роботу суддів. Просить повернути справу № 2-104/2009 на пере розгляд за згодою відповідачів, тоді вартість майна не треба відшкодовувати, лише відшкодувати судові витрати 50000 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем не надано доказів, а саме: до позовної заяви не долучено довідку НБУ про офіційний курс гривні щодо іноземних валют на дату подачі позовної заяви, також позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та незаконними діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому матеріальної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідачів призвела до матеріальних втрат, не вказано в чому конкретно полягає завдана матеріальна шкода, не вказані обставини з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення йому матеріальної шкоди незаконним рішенням суду.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому будь-яких негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідачів. При цьому, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір матеріальної шкоди в сумі 486699 грн.

Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачами матеріальної шкоди, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди.

Позивач зазначив загальну ціну позову 536699, 00 гривень (еквівалент 12952 дол. по курсу НБУ на 08.05.2025).

Позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.11, ч. 2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Однак, суд не бере до уваги оскільки в позові не надано жодного доказу, що підтверджував би, що рішення суду є незаконним та заподіяння матеріальної шкоди саме цим рішенням суду.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Положеннями ст.ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір" за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно надати суду документи, що підтверджують підстави звільненнявід сплатисудового збору абонаправити доОхтирського міськрайонногосуду Сумськоїобласті оригіналквитанцій просплату судовогозбору за1вимогу майновогохарактеру,що складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 має містити докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи, а саме: довідку НБУ про офіційний курс гривні щодо іноземних валют на дату подачі позовної заяви, докази причино-наслідкового зв`язку між бездіяльністю або рішеннями кожного з відповідачів, та факту завдання матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк усуне вказані недоліки, позовна заява буде вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі ст. 185 ЦПК України суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна казначейська служба України, Управління державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконними рішеннями суду, надавши позивачу строк десять днів з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усуне недоліки, позовна заява вважається неподаною і повертається йому.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя А.І.Савєльєва