Постанова

від 08.05.2025 по справі 910/6579/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2025 р. Справа№ 910/6579/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Хрипуна О.О.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Ханчич Г.О., прокурор відділу Київської міської прокуратури,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 (повний текст складено 29.11.2024)

у справі № 910/6579/24 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс"

про скасування рішення про реєстрацію права власності, припинення права володіння берегоукріпленнями та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У травні 2024 року Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Міська рада, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (далі - ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс", відповідач) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 3,1878 га на Дніпровській Набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) літера "І" (цифра) площею 725,2 кв. м, літера "II" (цифра) площею 510,4 кв. м, літера "III" (цифра) площею 735,8 кв. м та літера "IV" (цифра) площею 402,6 кв. м, припинення права володіння відповідача на них та повернення земельної ділянки позивачу.

Позов мотивовано тим, що рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які розташовані в урочищі Берковщина в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, суперечать вимогам земельного та водного законодавства, оскільки фактично є реєстрацію права власності на землі водного фонду.

При цьому в силу вимог водного та земельного законодавства ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" не може бути власником вказаних об`єктів та речове право щодо них у товариства виникнути не може, оскільки державна реєстрація права власності здійснена на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які нерозривно пов`язані із водним об`єктом - річкою Дніпро та виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у даній справі в інтересах Київської міської ради, прокурор вказав, що здійснення відповідачем незаконної реєстрації права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) спрямовано на незаконне заволодіння комунальною земельною ділянкою водного фонду в Дарницькому районі міста Києва та посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави в особі Київської міської ради, як органу уповноваженого розпоряджатися землями міста Києва, який належним чином не здійснює покладені на нього обов`язки.

Короткий зміст судового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/6579/24 позов задоволено повністю.

Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 3,1878 га на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 наступним шляхом:

1) Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, індексний номер 53278369, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "І" (цифра) загальною площею 725,2 кв. м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14;

2) Припинення права володіння ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" нерухомим майном: берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "І" (цифра) загальною площею 725,2 кв. м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (номер відомостей про речове право 37457357) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2130332980000;

3) Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, індексний номер 53278655, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс", (ЄДРПОУ 38139665) на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "II" (цифра) загальною площею 510,4 кв. м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130350380000);

4) Припинення права володіння ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) нерухомим майном: берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "II" (цифра) загальною площею 510,4 кв. м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (номер відомостей про речове право 37457639) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2130350380000;

5) Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, індексний номер 53278829, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "III" (цифра) загальною площею 735,8 кв. м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130358280000);

6) Припинення права володіння ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) нерухомим майном: берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "III" (цифра) загальною площею 735,8 кв. м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (номер відомостей про речове право 37457760) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2130358280000;

7) Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.07.2020, індексний номер 53278970, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) на берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "IV" (цифра) загальною площею 402,6 кв. м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130367280000);

8) Припинення права володіння ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) нерухомим майном: берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "IV" (цифра) загальною площею 402,6 кв. м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14 (номер відомостей про речове право 37457888) шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 2130367280000.

Зобов`язано ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (ЄДРПОУ 38139665) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку водного фонду в урочищі Берковщина в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро загальною площею 2374 кв.м, яка є частиною земельної ділянки площею 3,1878 га на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на користь Київської міської прокуратури 27 252,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю матеріалами справи тих обставин, що спірна реєстрація права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які нерозривно пов`язані з водним об`єктом - річкою Дніпро, виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу, фактично є реєстрацією права власності на землі водного фонду, а отже ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" в силу вимог водного та земельного законодавства не може бути власником вказаних об`єктів та речове право щодо них у вказаного товариства виникнути не може.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності як такого, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право власності територіальної громади міста Києва на використання земельної ділянки з одночасним припиненням права володіння ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) літера "І" (цифра) площею 725,2 кв. м, літера "II" (цифра) площею 510,4 кв. м, літера "III" (цифра) площею 735,8 кв. м та літера "IV" (цифра) площею 402,6 кв. м.

При цьому посилаючись на приписи статей 116, 122-126, 212 Земельного кодексу України, суд першої інстанції також визнав обґрунтованою позовну вимогу про повернення позивачу самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки під берегоукріпленнями загальною площею 2374 кв. м, яка є частиною земельної ділянки площею 3,1878 га на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача і не було пропущено строку на пред`явлення позову у даній справі, оскільки до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном позовна давність не застосовується.

Крім того, суд першої інстанції визнав, що прокурором дотримано вказаний у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок повідомлення позивача про здійснення захисту інтересів держави і територіальної громади у спірних правовідносинах та доведено факт не вжиття позивачем заходів, направлених на здійснення такого захисту щодо користування землями водного фонду, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва інтересів держави у суді.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" 18.12.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/6579/24 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи скаржника зводяться до такого:

- ТОВ "Лівобережжя Плюс" на законних підставах отримало у користування земельну ділянку у межах прибережної смуги і здійснило будівництво берегоукріплень (гідроспоруд) разом з комплексом житлових будинків, які розташовані за адресою: м.Київ, вул. Дніпровська набережна, 14, що не оспорюється позивачем (не з`ясування обставин, що мають значення для справи);

- відповідач прийняв на баланс житлові будинки, у складі яких були і спірні гідроспоруди, що виключає намір відповідача здійснити захоплення земель водного фонду шляхом реєстрації права власності на такі споруди (недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими);

- берегоукріплення, як і дамба, є інженерними спорудами одного класу - 2152, а отже, за висновками Верховного Суду у справі №300/3657/226, право власності на берегоукріплення також підлягають обов`язковій державній реєстрації (неправильне застосування норм матеріального права);

- чинне законодавство прямо передбачає надання приватним особам права користування земельними ділянками у межах прибережної захисної смуги у випадку розміщення на ній гідроспоруд, в тому числі, берегоукріплень (неправильне застосування норм матеріального права);

- спірні гідроспоруди призначені для захисту житлових будинків та їх прибудинкової території, нерозривно пов`язані з ними, через що відповідач зобов`язаний прийняти їх на баланс як управитель багатоквартирних будинків за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 14 (не з`ясування обставин, що мають значення для справи);

- не вважається правопорушенням відсутність у відповідача зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване нерухоме майно, оскільки при переході права власності на берегоукріплення (гідроспоруди), відповідач набув право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статті 37 Цивільного кодексу України (неправильне застосування норм матеріального права);

- судом першої інстанції не залучено до участі у справі співвласників багатоквартирного будинку, що проживають за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 14, хоча відповідач наполягав на тому, що даний спір стосується таких осіб (порушення норм процесуального права);

- судом першої інстанції не витребувано у позивача оригіналів письмових доказів, які наявні в матеріалах справи, незважаючи на те, що відповідач клопотав про це і такі докази були взяті судом до уваги при винесенні оскаржуваного рішення (порушення норм процесуального права);

- позивачем у даній справі обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, який не відповідає чинному законодавству та судовій практиці Верховного Суду;

- прокурором не доведено належним чином підстави для представництва інтересів держави у суді.

24.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду (надіслано поштою 20.02.2025) від ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" надійшли пояснення по справі №910/6579/24.

З огляду на зміст зазначених додаткових пояснень фактично вони є відповіддю на відзив на апеляційну скаргу, поданою поза межами строку, встановленому судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 21.01.2025, без клопотання про його продовження, а тому такі пояснення залишаються судом апеляційної інстанції без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.12.2024, апеляційну скаргу ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/6579/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді - доповідача) Кравчука Г.А., суддів Хрипуна О.О., Коробенка Г.П.

09.01.2025 матеріали справи № 910/6579/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці з 01.01.2025 по 14.01.2025 включно, перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 10.01.2025 по 19.01.2025 включно, а також 20.01.2025, процесуальні дії у справі не здійснювались.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/6579/24, розгляд зазначеної апеляційної скарги у справі призначено на 04.03.2025 о 15 год 45 хв, запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.03.2025 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на рішення суду першої інстанції у даній справі відкладено на 02.04.2025 о 14 год 40 хв.

У судовому засіданні 02.04.2025 та 23.04.2025 з розгляду апеляційної скарги відповідача у справі №910/6579/24 оголошено перерву до 11 год 20 хв 23.04.2025 та 11 год 30 хв 30.04.2025, про що судом апеляційної інстанції винесено відповідні ухвали.

У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, враховуючи приписи статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо сталості складу суду, унеможливлено проведення судового засідання у призначений час, тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у даній справі призначено на 08.05.2025 о 10 год 00 хв.

Позиція інших учасників справи.

05.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За твердженням прокурора, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та помилковими, оскільки:

- відповідач не мав законних підстав зареєструвати право власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) у межах прибережної смуги земельної ділянки водного фонду комунальної власності;

- реєстрація права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) окремо від водного об`єкта, до якого вони відносяться (річка Дніпро), не передбачено вимогами чинного законодавства;

- висновки Верховного Суду у постанові від 05.03.2024 у справі №300/3657/22 не є релевантними до правовідносин у даній справі, що розглядається;

- доказами, які містяться у справі, спростовується твердження скаржника про нерозривність берегоукріплень (гідротехнічних споруд) з багатоквартирними житловими будинками, а підтверджується їх зв`язок з водним об`єктом;

- прокурором обрано належний спосіб захисту порушених прав територіальної громади міста Києва у спірних правовідносинах для забезпечення останній реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо комунальної земельної ділянки водного фонду;

- прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо своєчасного інформування Київської міської ради про виявлені порушення та необхідність вжиття відповідних заходів реагування, проте остання не вжила дієвих заходів, направлених на відновлення прав територіальної громади на земельну ділянку, що слугувало підставою для звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву щодо поданої апеляційної скарги в установленому порядку та строк, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Явка представників сторін.

У судове засідання 08.05.2025 з`явився представник прокуратури.

Позивач та відповідач не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

При цьому колегія суддів враховує, що позивачем заявлено клопотання, яке надійшло до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 22.04.2025, про розгляд, зокрема й апеляційної скарги ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс", без участі представника позивача у зв`язку із завантаженістю його представників в інших судових справах. У зазначеному клопотанні позивач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Представником відповідача - адвокатом Гордієнко А.В. 07.05.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обґрунтовано тим, що він не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, оскільки має симптоми вірусного захворювання. До клопотання представником відповідача додані документи на підтвердження даних обставин.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду його відхилила з таких підстав.

Відповідно до частин 11, 12 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що учасників справи було належним чином завчасно повідомлено про дату, час і місце розгляду справи у судовому засіданні 08.05.2025, явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, юридична особа не позбавлена можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні, представник апелянта брав участь у попередніх судових засіданнях і надав усні пояснення, отже колегія суддів дійшла висновку про те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Присутній у судовому засіданні представник прокуратури просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Київської міської ради від 23.10.2003 № 122-1/995 (зі змінами) земельна ділянка площею 7,0295 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0020 передана в оренду ТОВ "Лівобережжя Плюс" на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування культурно-оздоровчого центру з стоянкою для човнів на Дніпровській набережній 14 у Дарницькому районі міста Києва. На підставі зазначеного рішення між сторонами укладено Договір оренди від 31.05.2005, який зареєстровано 06.10.2005 № 63-6-00295(зі змінами).

Рішеннями Київської міської ради від 28.10.2010 № 184/4996 та від 06.12.2018 № 308/6359 змінено цільове призначення земельної ділянки 8000000000:90:141:0020 на "для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об`єктами інфраструктури" та розділено земельну ділянку 8000000000:90:141:0020 на земельну ділянку 8000000000:90:141:0205 площею 3,6746 га і земельну ділянку 8000000000:90:141:0030 площею 0,2603 га.

В подальшому, як свідчать Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8001347932021 та №НВ-8001347942021 від 14.07.2021 на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 21.04.2021, виготовленої ТОВ "Деметра Плюс" (копія яких міститься в матеріалах справи), 14.07.2021 здійснена державна реєстрація двох земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Київ, Дарницький район, Дніпровська набережна,14, з кадастровим номером 8000000000:90:141:0001 площею 0,4868 га та з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 площею 3,1878 га, які сформовані внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0205 площею 3,6746 га, цільове призначення: 02.07 Для іншої житлової забудови; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об`єктами інфраструктури.

На орендованій земельній ділянці 8000000000:90:141:0020 (з якої в подальшому утворилась земельна ділянка 8000000000:90:141:0002 внаслідок поділу земельної ділянки 8000000000:90:141:0205) ТОВ "Лівобережжя Плюс" здійснювало будівництво комплексу житлових будинків, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна 14.

Згідно з актами приймання-передачі з балансу на баланс житлових будинків №№1, 2, 3, 4, 5, 6 та прибудинкової території за адресою: Дніпровська набережна, 14 у Дарницькому районі міста Києва від 12.12.2012, 01.06.2016, 03.10.2016 відповідно, відповідач прийняв на баланс від ТОВ "Лівобережжя Плюс" разом з житловими будинками, в тому числі, берегоукріплення затоки р. Дніпро (розділ 5 Благоустрій прибудинкової території) загальною площею 400,39 кв.м, 395,42 кв.м, 396,67 кв.м, 369,76 кв.м, 362,14 кв.м, 362,94 кв.м.

За актами приймання-передачі з балансу на баланс Блоків соціально-побутового призначення №1 та №2 та прибудинкової території за адресою: Дніпровська набережна, 14 у Дарницькому районі міста Києва від 12.12.2012, відповідач прийняв на баланс від ТОВ "Лівобережжя Плюс" разом з будівлями, в тому числі, берегоукріплення затоки р. Дніпро (розділ 5 Благоустрій прибудинкової території) загальною площею 16,21 кв.м та 16,23 кв.м.

У 2013 році ТОВ "Лівобережжя Плюс" введено в експлуатацію берегоукріплення (гідроспоруди) на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої в Єдиній державній електронній системі у сфері будівельної діяльності за реєстраційним номером КВ 143133400679.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційні довідки від 23.05.2024 №379891152, №379891746), 16.07.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Чайка І.Г. до Реєстру внесено запис (відомості) за номером 37394578 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на об`єкт нерухомого майна - берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "V" (цифра) загальною площею 2374 кв.м за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 14, кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:141:0205 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 21270107800000).

Підставою внесення зазначеного запису до Реєстру слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53208079 від 20.07.2020, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Чайка І.Г.

Право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Реєстрі за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143133400679, який отримано з ЄРД.

21.07.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Чайка І.Г. здійснена державна реєстрація погашення речового права - права власності на об`єкт нерухомого майна берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "V" (цифра) загальною площею 2374 кв.м (реєстраційний номер 21270107800000), із закриттям розділу на підставі поділу об`єкта нерухомого майна згідно з Висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 1498/4, виданого 21.07.2020 ТОВ "Армовірбуд", про що до Реєстру 24.07.2020 внесено відомості, індексний номер рішення: 53279078.

Одночасно, на підставі вказаного Висновку від 21.07.2020 № 1498/4, державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Чайкою І.Г., 21.07.2020 здійснена державна реєстрація речових прав (з відкриттям розділів) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 14:

- берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "І" (цифра) загальною площею 725,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130332980000; номер відомостей про речове право 37457357; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер 53278369);

- берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "II" (цифра) загальною площею 510,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130350380000; номер відомостей про речове право 37457639; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер 53278655);

- берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "III" (цифра) загальною площею 735,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130358280000; номер відомостей про речове право 37457760; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер 53278829);

- берегоукріплення (гідротехнічна споруда), літера "IV" (цифра) загальною площею 402,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130367280000; номер відомостей про речове право 37457888; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2020, індексний номер 53278970).

Рішенням Київської міської ради від 18.05.2023 № 6366/6407, за взаємною згодою сторін, розірвано Договір оренди земельних ділянок від 06.10.2005 (зі змінами), укладений з ТОВ "Лівобережжя плюс".

За інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди ТОВ "Лівобережжя-плюс" на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:141:0001 площею 0,4868 га та 8000000000:90:141:0002 площею 3,1878 га припинено 14.06.2023.

Згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради від 18.05.2023 №6366/6407 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) необхідно повідомити ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан сіті сервіс" щодо необхідності оформлення права користування земельними ділянками в межах яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності та управління товариства.

У листі від 21.11.2023 № 05716-15438 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив прокурора про те, що до нього від ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" надійшло клопотання від 03.10.2023 № 426016366 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:141:0002) площею 3,1878 га в оренду для експлуатації та обслуговування житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об`єктами інфраструктури на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі м. Києва. У відповідь на вказане звернення ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 11.10.2023 за №0570202/3-13517 (копія якого додана до матеріалів справи) повідомив останнього про необхідність надання додаткових документів на виконання вимог Порядку набуття права на землю із земель комунальної власності у місті Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, у відповідності до якого буде вирішуватись питання по суті після усунення зазначених у цьому листі зауважень.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 площею 3,1878 га за вказаною адресою не зареєстровано.

За інформацією, що міститься у Витязі з Державного земельного кадастру від 14.07.2021 за №НВ-8001347942021 щодо земельної ділянки площею 3,1878 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002, встановлені обмеження у її використанні, зокрема, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах щодо частини ділянки площею 0,6289 га та 0,0023 га та водоохоронна зона площею 3,1878 га.

Із графічних зображень та проекту водоохоронної зони (витяг з якого міститься у Технічній документації щодо поділу земельної ділянки) убачається, що довжина берегозакріплення становить 475,0 м, смуга відведення гідротехнічних споруд та пішохідна доріжка складає 0,36 га.

Вважаючи, що рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які розташовані в прибережній смузі річки Дніпро, суперечать вимогам земельного та водного законодавства, оскільки фактично є реєстрацією права власності на землі водного фонду, прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що землі водного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Водночас, реєстрація права приватної власності за відповідачем на берегоукріплення загальною площею 2 374 кв. м призводить до вибуття земельної ділянки водного фонду в межах прибережної захисної смуги з власності територіальної громади міста Києва і неможливості її використання відповідно до цільового призначення та в інтересах мешканців міста.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором правомірно подано позов в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на не доведення прокурором належним чином підстав для представництва ним інтересів держави в суді.

На думку скаржника, неналежність представництва прокурором інтересів держави у даній справі полягає в тому, що перед поданням позову прокурором не в повному обсязі було досліджено обставини набуття у власність спірних гідроспоруд, так само як і не проаналізовано їх правовий статус та належність співвласникам багатоквартирних будинків, а також не надано належну оцінку правовим наслідкам скасування державної реєстрації права власності відповідача на берегоукріплення, які є предметом даного позову.

Перевіряючи обґрунтованість/необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо дотримання прокурором вимог статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" при поданні позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Київської міської ради, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13, та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Надаючи оцінку суб`єктному складу сторін та визначенню прокурором позивачем Київської міської ради, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що в позові прокурора заявлена вимога щодо повернення майна (спірної земельної ділянки), яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Отже, саме Київська міська рада є належним позивачем у цій справі.

Водночас, зважаючи на характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову, визначений прокурором відповідач - ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс", є тією особою, за рахунок якої можливе задоволення позовних вимог, тобто вказане залучення відповідача відповідає зазначеній у позові меті.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що оцінка правомірності дій прокурора щодо визначення суб`єкта, в інтересах якого подано позов, має здійснюватися з урахуванням підстав позову та обставин, на яких він ґрунтується.

Встановлення за результатами розгляду справи відсутності порушення прав суб`єкта, в інтересах якого подано позов, саме по собі не свідчить про порушення прокурором порядку реалізації представницьких повноважень відповідно до законодавства.

З огляду на це, посилання відповідача на не доведення прокурором в позовній заяві належними та допустимими доказами яким чином берегоукріплення (гідроспоруди) відповідача, які побудовані з метою захисту житлових будинків та їх прибудинкових територій, порушують права та законні інтереси територіальної громади міста Києва не можуть розглядатися як самостійна підстава для висновку про звернення прокурора в інтересах неналежного суб`єкта та з порушенням порядку представництва, передбаченого статтею 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо суті спору у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), припинення права володіння відповідача на зазначені споруди та повернення самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки під берегоукріпленнями (гідротехнічними спорудами) загальною площею 2 374 кв. м власнику землі - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що берегоукріплення (гідротехнічні споруди) літера "І" (цифра) площею 725,2 кв. м, літера "II" (цифра) площею 510,4 кв. м, літера "III" (цифра) площею 735,8 кв. м та літера "IV" (цифра) площею 402,6 кв. м, право власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем, за своїми фізичними властивостями нерозривно пов`язані з водним об`єктом - річкою Дніпро, виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу, тобто окреме функціонування таких споруд, як складових частин водойми, неможливе без існування водного об`єкту.

За таких обставин, посилаючись на приписи статей 181, 186, 187, 190, 316 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що спірна реєстрація права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які нерозривно пов`язані з водним об`єктом - річкою Дніпро, виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу, фактично є реєстрацією права власності на землі водного фонду в межах прибережної смуги, а отже ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" в силу вимог водного та земельного законодавства не може бути власником вказаних об`єктів та речове право щодо них у вказаного товариства виникнути не може.

Зважаючи на зазначене, для усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, у праві володіння, користування та розпорядження земельної ділянкою водного фонду в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, суд першої інстанції визнав за необхідне скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та припинити право володіння відповідача на спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди) з поверненням позивачу земельної ділянки під зазначеними спорудами загальною площею 2 374 кв.м як самовільно зайняту, оскільки право користування земельною ділянкою на Дніпровській набережній, 14 у Дарницькому районі міста Києва з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002, частиною якої є спірна земельна ділянка, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем не зареєстровано.

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що прокурор у даній справі звернувся до господарського суду з негаторним позовом.

Вказане також підтверджується змістом позовної заяви, відповідно до якої мотивуючи звернення до господарського суду, прокурор зазначив, що ним обрано спосіб захисту порушеного права позивача шляхом пред`явлення позову в порядку, визначеному статтею 391 ЦК України та статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), з метою усунення перешкод, які відповідач створює власнику у користуванні та розпорядженні землями водного фонду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами прокурора, що у випадку, якщо власник земельної ділянки залишається її володільцем, для захисту його права застосовується інститут усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Дійсно, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункт 80), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц (пункт 45)).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №372/1684/14, пункт 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі 487/10132/14-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №372/1684/15, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №487/10132/14, абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, ).

З огляду на вказані правові позиції, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що, враховуючи предмет та підстави поданого прокурором позову, як негаторного, до спірних правовідносин у даній справі не може бути застосована передбачена для віндикаційного позову правова конструкція, за якої не є необхідним визнання недійсними усіх рішень та правочинів, наступних після первинного вибуття майна з володіння законного власника.

Навпаки, власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку саме шляхом оспорювання відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів у сукупності з вимогою про повернення такої ділянки.

Так, судом першої інстанції встановлено, а учасниками даної справи не спростовано того факту, що станом як на момент звернення прокурора із відповідним позовом до господарського суду, так і на час розгляду цієї справи відповідач - ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" є власником об`єктів нерухомого майна - берегоукріплень (гідротехнічних споруд) літера "І" (цифра) площею 725,2 кв. м, літера "II" (цифра) площею 510,4 кв. м, літера "III" (цифра) площею 735,8 кв. м та літера "IV" (цифра) площею 402,6 кв. м, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143133400679, Актами приймання-передачі з балансу на баланс житлових будинків №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, Блоків соціально-побутового призначення №1 та №2 та прибудинкової території за адресою: Дніпровська набережна, 14 у Дарницькому районі міста Києва, Технічним паспортом на інженерну споруду (інвентаризаційна справа №1462/01/20), Висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №1498/4 від 21.07.2020, Технічними паспортами на інженерну споруду (інвентаризаційні справи №1498/01/20, № 1499/01/20, №1500/01/20, №1501/01/20), а також Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №379891152, №3798991746 від 23.05.2024.

З наявних у зазначених Інформаційних довідках відомостей слідує, що вказані об`єкти нерухомого майна (на момент проведення державної реєстрації права власності на них) розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:141:0205; документами для державної реєстрації права власності на них за відповідачем слугували: Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: КВ 143133400679 (16.07.2020), Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер:1498/4, виданий 21.07.2020, видавник: ТОВ "Армавірбуд" (21.07.2020); записи про право власності на відповідні об`єкти нерухомого майна внесені до Реєстру державним реєстратором (приватний нотаріус Чайка І.Г., КМНО, м. Київ) 16.07.2020 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 53208079 від 20.07.2020 (21.07.2020 закрито розділ, погашено право власності за рішенням з індексним номером 53279078), 21.07.2020 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами 53278369, 53278655, 53278829 та 53278970 від 24.07.2020 відповідно.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні погодився з доводами прокурора та дійшов висновку про те, що реєстрація права приватної власності за відповідачем на спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які розташовані на комунальній земельній ділянці водного фонду, фактично призводить до виникнення права власності на таку земельну ділянку у особи, за якою зареєстроване зазначене майно, що суперечить вимогам чинного водного та земельного законодавства. Оскільки землі водного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів, заволодіння громадянами та юридичними особами такими землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність, всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

Поряд з цим, оцінюючи зміст Декларації про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143133400679, дані Технічних паспортів на гідротехнічні споруди, Довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд від 05.04.2014, Свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 05.04.2019, Актів огляду гідротехнічної споруди від 06.02.2019 та від 15.04.2020, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди) за своїми фізичними властивостями нерозривно пов`язані з водним об`єктом - річкою Дніпро, виконують функції захисту від розмиву та укріплення берегу, тобто окреме функціонування таких споруд, як складових частин водойми, неможливе без існування водного об`єкта. За таких обставин, державна реєстрація права власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди) окремо від водного об`єкта, до якого вони відносяться та є його складовими частинами, вимогами чинного законодавства не передбачена, відповідач не може бути власником вказаних об`єктів та речове право щодо них у відповідача виникнути не може.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначені висновки суду першої інстанції вважає помилковими з огляду на таке.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За частиною 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина 1статті 181 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі (частина 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Матеріалами даної справи підтверджується, що первинна реєстрація права власності за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на берегоукріплення площею 2374 кв.м здійснена 16.07.2020, для державної реєстрації подано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143133400679.

Як вбачається із Декларації про готовність об`єкта до експлуатації КВ143133400679, яка міститься в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, об`єктом будівництва є берегоукріплення затоки річки Дніпро на території землевідводу ТОВ "Лівобережжя плюс"; вид будівництва - нове будівництво; код будівлі за ДК018 - 2152.5; площа смуги берегоукріплення - 2374 кв.м, довжина - 474,8 м, ширина - 5 м.

Згідно з даними Технічних паспортів на інженерні споруди, спірні гідротехнічні споруди є берегоукріпленнями затоки р. Дніпро, побудовані у 2013 році, призначенням яких є виконання функції захисту від розмиву та благоустрою території. Також передбачені секції, що виконують функції причальної набережної для причалювання суден (яхт) або розміщення плавучих причалів. Берегоукріплення території виконано у вигляді набережної вертикального профілю довжиною 474,77 м із застосуванням металевого шпунту, що виконує функції захисту від розмиву та благоустрою території; за описом конструкції - це берегоукріплювальні споруди вертикального профілю запроектовані у вигляді заанкерованого і безанкерного больверка із сталевого шпунта LARSSEN 601 та LARSSEN 603к+05. Для зняття гідростатичного тиску на стінку в ґрунті передбачені дренажні отвори. Також виконана дренажна щебенева розвантажувальна призма.

Відповідно до відомостей із Довідки про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд від 05.04.2019, Свідоцтва про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 05.04.2019, Актів огляду гідротехнічної споруди від 06.02.2019 та від 15.04.2020 зазначене берегоукріплення введене в експлуатацію у 2013 році, експлуатуючою організацією виступає ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс", призначення споруди - укріплення берегу, причалювання суден, берегоукріплення у вигляді набережної вертикального профілю довжиною 474,77 м, розташованої у Дарницькому районі м. Києва, на лівому березі р. Дніпро (Канівське водосховище) в урочищі Берковщина, в північній частині Княжого затону, що між Дарницьким і Південним мостами.

Отже, згідно з наведеними даними спірні берегоукріплення є спорудами (гідротехнічними/інженерними), призначенням яких є виконання функції захисту від розмиву та благоустрою території.

Як вже зазначалося судом апеляційної інстанції, за приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до об`єктів нерухомого майна, речові права на які підлягають реєстрації у Державному реєстрі прав, належать споруди.

Отже, для визначення правомірності/неправомірності проведення державної реєстрації права власності на спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди) необхідно дослідити правову природу вжитого у Законі терміну "споруди", можливості його поширення на берегоукріплення (гідротехнічну споруду).

Нормативно-правове регулювання містить різні семантично схожі визначення терміну "споруда".

Так, за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації речових прав на спірні об`єкти) (далі - ДК 018-2000) споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельномонтажних робіт.

У чинному з 01.01.2024 Класифікаторі будівель і споруд НК 018:2023, затвердженому наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 (далі - НК 018:2023), використовуються терміни, визначені Європейським класифікатором типів споруд, а саме: споруди - структури, пов`язані із землею, які створені з будівельних матеріалів і комплектуючих та/або для яких виконуються будівельні роботи.

Також Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442, містить положення про те, що споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо).

Термін "гідротехнічні споруди" вживається у Додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення (далі - ДБН В.2.4-3:2010). Це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Схожий термін використано у пункті 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 № 661 (далі - Правила №661), за яким гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

У ДК 018-2000 серед видів споруд також виділяються інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Як зазначено у Класифікаторі (ДК 018-2000), інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об`єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.

Відповідно до ДК 018-2000 до інженерних споруд за класифікацією "Дамби" (код 2152) віднесено дамби, загати та інші водозахисні насипні споруди (код підкласу 2152.5). Саме зазначений код підкласу, як код за ДК018, вказаний у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації КВ 143133400679, на підставі якої здійснювалася первинна державна реєстрація спірного об`єкта нерухомого майна (до його поділу).

Згідно з НК 018:2023 за класом 2152 споруди берегоукріплення також належать до інженерних споруд.

Таким чином, термін "гідротехнічна споруда" пов`язаний з конкретним функціональним об`єктом (конструкцією), є узагальнюючою назвою споруд, що використовуються на водних ресурсах, основним же є термін "споруда".

Водночас, споруда берегоукріплення є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення.

Приписами частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.

Виключенням є споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, перелічені у частині 4 зазначеної статті Закону, зокрема магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Отже, як інженерні (гідротехнічні) споруди, спірні берегоукріплення не є частиною чи приналежністю головної речі, не включені до переліку споруд, передбачених частиною 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди) належать до нерухомого майна, щодо якого повинна проводитися державна реєстрація речових прав, зокрема права власності.

Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про те, що спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди) за своїми фізичними властивостями нерозривно пов`язані із водним об`єктом (річкою Дніпро), є його складовими частинами, тобто не є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим також помилково дійшов висновку, що реєстрація права власності на спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди), окремо від водного об`єкта, до якого вони відносяться, не передбачена вимогами чинного законодавства.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що зі змісту статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" убачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

Приписами частини 2 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Із встановлених у даній справі обставин убачається та не заперечується учасниками справи, що відповідачем набуто право власності на об`єкт нерухомого майна (до його поділу) - берегоукріплення (код за ДК018: 2152.5) на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації за реєстраційним номером КВ 143133400679, яка міститься в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, як правоустановлючого документа. Саме у відповідності до вказаної Декларації здійснена первинна державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за відповідачем у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що оспорені прокурором у даній справі рішення про державну реєстрацію прав не були підставою для набуття відповідачем права власності на спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди), відповідач набув це право на них на підставі правоустановлюючого документа - Декларації про готовність об`єкта до експлуатації (після прийняття до експлуатації новоствореного майна), зазначена Декларація на час подання позову у даній справі та ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції не скасована з підстав, передбачених абзацом 1 частини 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", доказів внесення до Реєстру будівельної діяльності відомостей про скасування цієї Декларації матеріали справи не містять.

Крім того, як убачається з Декларації про готовність об`єкта до експлуатації за реєстраційним номером КВ 143133400679 будівництво спірних берегоукріплень (гідротехнічних споруд) здійснювалося на земельній ділянці, яка була надана замовнику в оренду на підставі Договору оренди №63-6-00514 від 15.10.2008, доказів оспорення якого прокурором чи позивачем матеріали справи не містять. Також прокурором вимог про визнання недійсним зазначеного договору оренди землі у даній справі не заявлено.

З огляду на те, що прокурором у даній справі подано негаторний позов, колегія суддів вчергове наголошує, що до спірних правовідносин не може бути застосована передбачена для віндикаційного позову правова конструкція, за якої не є необхідним визнання недійсними усіх рішень та правочинів, наступних після первинного вибуття майна з володіння законного власника. Тобто, навпаки, у даній справі, що розглядається, власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги про усунення перешкод Київській міській раді у користуванні та розпорядженні частиною земельної ділянки водного фонду шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди) з припиненням права володіння відповідачем зазначеними спорудами та поверненням частини земельної ділянки, без оспорення відповідного правовстановлюючого документа, на підставі якого вчинено державну реєстрацію за відповідачем зазначеного речового права, а також за відсутності доказів визнання недійсним договору оренди, за яким спірна земельна ділянка передана третій особі у користування, не підлягають задоволенню, оскільки є недоведеними та передчасними.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що відповідач не мав законних підстав зареєструвати право власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруд), які розташовані на комунальній земельній ділянці водного фонду в межах прибережної захисної смуги, оскільки зазначена реєстрація фактично призводить до виникнення права власності на таку земельну ділянку у особи, за якою зареєстровано спірне майно, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статей 19, 20 ЗК України (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема, на землі водного фонду, а віднесення їх до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється за рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з положеннями статті 3 Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об`єкти.

Частиною 1 статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Відповідно до положень частини 1 статті 59 ЗК України такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, водночас ця стаття у частинах з другої по четверту закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей, зокрема, на умовах оренди.

Згідно з пунктом "ґ" частини 4 статті 83 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності, взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності передбачені положеннями частини 2 статті 59 ЗК України, згідно з якою громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

В силу положень частини 4 статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів водного транспорту.

Таким чином, за змістом положень Земельного кодексу України землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема, зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, не можуть передаватись у власність громадян та юридичних осіб, оскільки є землями водного фонду України.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які належать до водного фонду, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 ЗК України.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Так, за змістом статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Згідно зі статтею 61 ЗК України та статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись та мати відповідні під`їзні шляхи, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

З наведеного убачається, що норми чинного земельного та водного законодавства, зокрема статті 59, 61 ЗК України та стаття 89 ВК України, передбачають можливість передання органами місцевого самоврядування на умовах оренди земельних ділянок прибережних захисних смуг для розміщення та обслуговування гідротехнічних споруд, а також на зазначених земельних ділянках водного фонду не забороняється будівництво гідротехнічних споруд.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:141:0020 (з якої в подальшому сформована земельна ділянка 8000000000:90:141:0002 внаслідок поділу земельної ділянки 8000000000:90:141:0205), на якій ТОВ "Лівобережжя Плюс" здійснювалося будівництво, в тому числі і спірних берегоукріплень (гідротехнічних споруд), передана в оренду останньому за Договором оренди земельних ділянок від 06.10.2005 (зі змінами) на підставі рішення Київської міської ради від 23.10.2003 №122-1/995 (зі змінами) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного та культурно-оздоровчого комплексу з об`єктами інфраструктури.

У відповідності до рішення Київської міської ради №1005/2061 від 09.07.2009 затверджено проект водоохоронної зони р. Дніпро на території землевідводу ТОВ "Лівобережжя Плюс"; внесено зміни до пункту 9 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 №122-1/995, а саме: слово та цифри "(зокрема площею 0,97 га водної акваторії)" виключено; зобов`язано ТОВ "Лівобережжя Плюс" забезпечити встановлення водоохоронних знаків на межі смуги відведення берегоукріплення р. Дніпро у Дарницькому районі м. Києва в межах території відповідно до договору оренди від 31.05.2005, зареєстрованого 06.10.2005 №63-6-00295 (із змінами до цього договору).

На підставі затвердженого проекту до Державного земельного кадастру, зокрема щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002 загальною площею 3,1878 га (сформованої внаслідок поділу земельної ділянки 8000000000:90:141:0205, яка, у свою чергу, сформована при попередньому поділі земельної ділянки 8000000000:90:141:0020) встановлені обмеження у використанні, зокрема, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах щодо частини ділянки площею 0,6289 га та 0,0023 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки від 14.07.2021 №НВ-8001347942021.

Відповідно до графічних зображень та проекту водоохоронної зони (витяги з яких містяться у технічній документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:141:0205) довжина берегоукріплення становить 475,0 м, смуга відведення гідротехнічних споруд та пішохідна доріжка складає 0,36 га.

Зазначені документи підтверджують обставини щодо розташування спірних берегоукріплень (гідротехнічних споруд) в межах прибережної захисної смуги земельної ділянки комунальної власності загальною площею 3,1878 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002.

Проте, вказані обставини з огляду на норми статей 59, 61 ЗК України та статті 89 ВК України, а також встановлення правомірності здійснення відповідачем реєстрації за собою права власності на спірні берегоукріплення, як на самостійні об`єкти нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спростовують висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не мав законних підстав зареєструвати право власності на берегоукріплення (гідротехнічні споруди), які розташовані на комунальній земельній ділянці в межах прибережної захисної смуги, а також, що зазначена державна реєстрація речових прав фактично призводить до виникнення права власності на вказану земельну ділянку у відповідача.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає відсутніми підстави для задоволення заявленого прокурором негаторного позову про усунення перешкод територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на спірні берегоукріплення (гідротехнічні споруди) за ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс", припинення права володіння товариства на них та повернення земельної ділянки водного фонду в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро загальною площею 2 374 кв. м, яка є частиною земельної ділянки площею 3,1878 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що у даній справі прокурором заявлена вимога про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро загальною площею 2 374 кв. м, яка є частиною сформованої земельної ділянки загальною площею 3,1878 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0002, отже позовна вимога про повернення земельної ділянки стосується лише частини сформованої земельної ділянки.

Разом з тим, визначена прокурором площа цієї земельної ділянки не відповідає площі прибережної захисної смуги, зазначеній у Державному земельному кадастрі, у позовній заяві не міститься обґрунтувань, в якій частині та в яких межах спірна земельна ділянка накладається на прибережну захисну, тобто спірна частина земельної ділянки не ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 98-107 ГПК України).

За змістом частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Отже, лише частина земельної ділянки, яка накладається на прибережну захисну смугу (підстави для повернення якої наявні) та межі якої відомі, може бути повернута власнику.

Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо.

Зважаючи на викладене та враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову прокурора у повному обсязі.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені та досліджені у даній справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/6579/24 слід скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до висновків цієї постанови.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/6579/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі №910/6579/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" про скасування рішення про реєстрацію права власності, припинення права володіння берегоукріпленнями та повернення земельної ділянки відмовити повністю.

4. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019; банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Юкрейніан Сіті Сервіс" (02095, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 14; ідентифікаційний код 38139665) 40 878,0 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

6. Матеріали справи №910/6579/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.05.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.О. Хрипун

Г.П. Коробенко