Ухвала від 21.05.2025 по справі 902/1371/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

21 травня 2025 р. Справа № 902/1371/24

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (вул. Богуна І., буд. 2, офіс 304, м. Вінниця, 21010; код ЄДРПОУ 40884934)

та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПЕРТ" (вул. Каштанова, буд. 54, м. Кагарлик, Київська область, 09200; код ЄДРПОУ 32010004)

до: Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (вул.Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226; код ЄДРПОУ 00496573)

про банкрутство

за участю :

від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ):

Глінчук К.О.

арбітражний керуючий Панченко Р.М. (в режимі відеоконференцзв`язку)

Туйчев В.Г.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває справа № 902/1371/24 за заявою ТОВ "ГРОУ СІДС" та ТОВ "АГРО ЕКСПЕРТ" до ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" про банкрутство.

Ухвалою суду від 03.03.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1371/24 про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України. Введено процедуру розпорядження майном боржника у справі № 902/1371/24. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Панченка Р.М.. Призначено попереднє засідання у справі на 09.06.2025 року.

При цьому, 07.03.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

02.05.2025 року до суду від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 02.05.2025 року (вх. № 01-36/527/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 120 000,00 грн у справі № 902/1371/24.

Ухвалою суду від 05.05.2025 року призначено заяву ОСОБА_1 б/н від 02.05.2025 року (вх. № 01-36/527/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1371/24 до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2025 року о 10:00 год..

Також, ухвалою суду від 15.05.2025 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Панченка Р.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1371/24, яке призначено на 21.05.2025 року о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 21.05.2025 р. в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явилися представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), арбітражний керуючий Панченко Р.М. та Туйчев В.Г..

При цьому, судом встановлено, що 20.05.2025 року від арбітражного керуючого Панченка Р.М. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-01/665 від 19.05.2025 року про розгляд заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі №902/1371/24.

В ході розгляду справи, ОСОБА_1 просив суд задоволити вказану кредиторську заяву.

Арбітражний керуючий вказав, що заперечення стосовно заявлених грошових вимог відсутні.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом заяви ОСОБА_1 б/н від 02.05.2025 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 25.03.2024 року Національною академією аграрних наук України було видано наказ № 144-ка від 01.04.2024 року про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" з 01.04.2024 року.

Згідно зазначеного наказу Національної академії аграрних наук України в Державному підприємстві "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" був виданий наказ № 1-К від 01.04.2024 року про призначення ОСОБА_1 на посаду виконуючого обов`язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" за сумісництвом з 01.04.2024 року на умовах неповного робочого дня з 16:00 до 18:00 з посадовим окладом 15 000,00 грн/місяць.

З 01.04.2024 року по 31.07.2024 року ОСОБА_1 знаходився у відпустці за свій рахунок, що підтверджується наказами № 2-КВ від 01.04.2024 року та № 2/1-КВ від 15.05.2024 року. Тому за вказаний період заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась.

З 01.08.2024 року по теперішній час виконуючий обов`язки директора ДП ДГ ПДСС ІС НААН, у відпустці не перебував. За даний період йому нараховувалась заробітна плата у розмірі 15 000,00 грн/місяць. Виплати заробітної плати не проводились, в зв`язку із відсутністю коштів на рахунку підприємства. Зазначене підтверджується звітами, що подавались до Державної податкової служби (додаються до заяви) та довідкою з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.04.2025 року на ім`я ОСОБА_1 № 0228-25-15070 (додається до заяви).

Як вбачається із довідки з Державного реєстру фізичних осіб ... (№ з/п 5, 6, 8, 10, 11, 13, 14) за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року ОСОБА_1 було нараховано та не виплачено 105 000,00 грн (15 000,00 грн щомісячно). Інформація у вказаній довідці за березень відсутня в зв`язку з тим, що інформація про доходи потрапляє до Державного реєстру фізичних осіб... через 20 днів після закінчення звітного періоду.

Станом на 21.04.2025 року заборгованість ДП ДГ ПДСС ІС НААН з виплати ОСОБА_1 заробітної плати становить 120 000,00 грн, з яких: 105 000,00 грн - заборгованість яка виникла до порушення справи про банкрутство, та 15 000, грн після порушення справи про банкрутство.

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "ДГ ПДСС ІС НААН", що складаються з суми 120 000,00 грн та включити відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Панченка Р.М. № 02-01/665 від 19.05.2025 року про розгляд заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі №902/1371/24, по справі надійшла заява б/н від 02.05.2025 р. ОСОБА_1 , в якій він просить визнати його кредитором ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" у розмірі 120 000,00 грн заборгованості по заробітній платі.

Розглянувши зазначену вище заяву та копії доданих до неї документів, розпорядник майна повідомляє, що вимоги ОСОБА_1 документально підтверджені, відповідно вони підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів з розміром вимог : 120000,00 грн - перша черга задоволення.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вказувалось вище, 07.03.2025 року оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до матеріалів справи, заява ОСОБА_1 б/н від 02.05.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1371/24, надійшла до суду 02.05.2025 року (сформована в системі "Електронний суд" - 02.05.2025 року) за вх. № 01-36/527/25, тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 року у справі № 910/6555/21, визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до наявної у справі копії наказу Національної академії аграрних наук України від 01.04.2024 року №144-ка "Про призначення Володимира Туйчева", призначено ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" з 01.04.2024 року до призначення директора у встановленому законом порядку (підстава - заява ОСОБА_1 від 25.03.2024).

В свою чергу, наказом Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" № 1-К від 01.04.2024 року "Про призначення в.о. директора за сумісництвом" (копія наявна у справі), призначено ОСОБА_1 на посаду виконуючого обов`язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" за сумісництвом з 01.04.2024 року на умовах неповного робочого дня з 16:00 до 18:00 з посадовим окладом 15 000,00 грн/місяць та оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (підстава - наказ НААН України № 144-ка від 01.04.2024р.).

Водночас, згідно наявних у справі копій наказів Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" № 2-КВ від 01.04.2024 року та № 2/1-КВ від 15.05.2024 року, ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати у періоди з 02.04.2024 р. по 14.05.2024 р., та з 16.05.2024 р. по 30.07.2024 р. відповідно.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами підтверджується твердження Заявника про те, що ОСОБА_1 , з 01.08.2024 року по теперішній час виконує обов`язки директора Боржника, та у відпустці не перебував.

Разом з цим, як вбачається із наявної у справі Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 17.04.2025 року стосовно ОСОБА_1 , останньому за період з серпня 2024 року по лютий 2025 року нараховано та не виплачено 105 000,00 грн (15 000,00 грн щомісячно) заробітної плати.

При цьому, у заяві Заявником повідомлено, що інформація по заробітній платі у вказаній довідці за березень відсутня, в зв`язку з тим, що така інформація про доходи потрапляє до відповідного Державного реєстру фізичних осіб... через 20 днів після закінчення звітного періоду.

За цих обставин, Заявник вказав про наявність заборгованості по заробітній платі за березень 2025 року в сумі 15 000,00 грн.

Відтак, Заявником заявлені до визнання кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 120 000,00 грн (105 000,00 грн + 15 000,00 грн) - заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2024 року по березень 2025 року (включно).

Слід зазначити, що помісячне нарахуванням заробітної плати в розмірі 15 000,00 грн за період з серпня 2024 року по березень 2025 року (включно), підтверджується також долученими до заяви копіями Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, а саме щодо ОСОБА_1 .

За змістом ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Тотожні норми містяться також у ст. 1 та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2024 року у по справі № 910/644/22 вказано, що зазначені вище норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою).

Конституційний Суд України в рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку долученим до кредиторської заяви документам, дійшов висновку, що заявлені до визнання Заявником кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 120 000,00 грн, відповідають наявним у справі доказам, а тому є правомірними.

Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 в загальній сумі 120 000,00 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

За змістом пункту 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому : у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 б/н від 02.05.2025 року (вх. № 01-36/527/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1371/24 в повному обсязі та визнання грошових вимог в розмірі 120 000,00 грн (перша черга задоволення вимог кредиторів), які підтверджені наданими доказами.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ОСОБА_1 б/н від 02.05.2025 року (вх. № 01-36/527/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1371/24, повністю.

2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" (вул. Наукова, буд. 1, с. Медвеже Вушко, Вінницький район, Вінницька область, 23226; код ЄДРПОУ 00496573) в розмірі 120 000,00 грн (перша черга задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1371/24.

3. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна) Панченку Р.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" по справі № 902/1371/24.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: представнику ТОВ "ГРОУ СІДС" та ТОВ "АГРО ЕКСПЕРТ" Нагірняк Я.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ДП "Дослідне господарство Подільської дослідної станції садівництва інституту садівництва Національної академії аграрних наук України" - dpdg496573@gmail.com; Національній академії аграрних наук України - prezid@naas.gov.ua, secretar@naas.gov.ua; арбітражному керуючому Панченку Р.М. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) - info@kv.minjust.gov.ua; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua.

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.