Рішення

від 13.05.2025 по справі 902/280/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2025 р. Cправа № 902/280/25

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури (вул. Ростислав Покиньчереди, 14, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька обл., 23600) в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради (вул. М. Леонтовича, 1 м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька обл., 23600)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кирнасівський цукровий завод" (вул. Новозаводська, 1, смт. Кирнасівка, тульчинський район, Вінницька обл., 23652)

про стягнення 495293,17 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Ярмощук В.П.

позивача: не з`явився

відповідача: Довгань О.О.

В С Т А Н О В И В :

14.03.2025 Виконувач обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кирнасівський цукровий завод" про стягнення 495 293,17 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.03.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 19.03.2025 відкрито провадження у справі № 902/280/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.04.2025.

03.04.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/3460/25 від 03.04.2025), який долучений судом до матеріалів справи.

07.04.2025 від Тульчинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/3600/25 від 07.04.2025), яка долучена судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор та представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 19.03.2025.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 09.04.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 13.05.2025.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились прокурор та представник відповідача. Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового зсідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 09.04.2025.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Прокурор позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

13.05.2025 в судовому засіданні в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилаючись на те, що відповідач у період з 01.09.2022 по 29.10.2024 використовував незаконно земельну ділянку з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298 з 01.09.2022 (термін закінчення тимчасової угоди) до 29.10.2024 (рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/804/24), а саме не сплачував до місцевого бюджету кошти за користування землею. Тобто ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» без законних підстав зберіг у себе майно (ст. 1212 ЦК України) - кошти за оренду землі.

Відповідача проти обґрунтованості позову заперечував, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де останній просив суд у його задоволенні відмовити, оскільки умови для застосування ст.1212 ЦК України відсутні, з огляду на те, що будь-яких видів діяльності пов`язаних з сільським господарством, обробітком землі, виробництвом сільськогосподарської продукції тощо ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» не здійснює. Після постановлення Господарським судом Вінницької області у справі № 902/804/24 від 29.10.2024, відповідач надіслав Тульчинській міській раді лист у якому зазначив, що ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» не використовує земельну ділянку 0524382200:01:001:0298 і не перешкоджає органу місцевого самоврядування у користуванні земельною ділянкою. Заперечує користування земельною ділянкою 0524382200:01:001:0298, після 01.09.2022, - дати закінчення строку дії тимчасової угоди від 01.09.2021.

Представником відповідача зазначається, що договором суборенди від 27.07.2014, так і угодою від 01.09.2021, фактично визначали однакові умови в частині здійснення оплати за користування земельною ділянкою 0524382200:01:001:0298 у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки (1868326,42 грн) за 12 місяців (1 рік користування). Натомість наведений у позовній заяві розрахунок не ґрунтується на належних і допустимих доказах щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 0524382200:01:001:0298, а саме розрахунок не є детальним та відповідно є арифметично незрозумілим, ґрунтується на даних, які внесені до нього безпідставно, розрахунок виконано виходячи з сум вартості для ріллі без врахування фактичного цільового призначення землі.

Прокурор проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечує, позиція останнього викладена у відповіді на відзив, де зокрема зазначено наступне: відносно тверджень представника відповідача про необґрунтованість розрахунку безпідставно збережених коштів через відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки прокурором зазначається, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (від 06.06.2022 № 0-2-0.61-1779/2-22) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298 не розроблялась, тому розрахунки проведені Тульчинською міською радою відповідно до рішень сесії Тульчинської міської ради «Про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Тульчинської міської ради» та застосування при розрахунку суми недоотриманої орендної плати середньої нормативної грошової оцінки площі ріллі по Вінницькій області за відповідні роки, являються належними доказами відповідно до яких можливо достовірно визначити розмір безпідставно збережених коштів відповідачем.

Щодо доводів відповідача про відсутність даних, що визначають середню нормативну грошову оцінку площі ріллі по Вінницькій області, прокурором вказано, що усередненні показники нормативної грошової оцінки земель затвердженні наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 376 від 24.06.2022 «Про затвердження усереднених показників нормативної грошової оцінки земель», Інформація про нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів оприлюднюється на сайті Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру, що надає органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам вільний доступ для отримання даних.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне:

рішенням 20 сесії 4 скликання Богданівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 27.04.2005 та розпорядженням Тульчинської районної державної адміністрації № 194-р від 18.05.2005 вирішено надати на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Сахара» земельну ділянку загальною площею 68,73 га розташовану за межами населеного пункту с. Богданівка Тульчинського району Вінницької області.

12.05.2005 між Богданівською сільською радою в особі сільського голови Неборецького В.В. (орендодавця) з одного боку та ТОВ «Сахара» (орендаря) з другого, укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 68,73 га на 25 років (земельна ділянка несільськогосподарського призначення, а саме земля технічної інфраструктури для видалення відходів п. 2 Договору).

Передача земельної ділянки здійснювалась з розробленням технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та в подальшому було присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 0524382200:01:001:0298.

Згідно п. 9 Договору, встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 31893 грн 00 коп, розмір орендної плати переглядається один раз на три роки (п. 13 Договору).

Відповідно до п. 37 Договору, встановлено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбаний орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ліквідація юридичної особи - орендаря, договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що 12.09.2014 здійснено державну реєстрацію припинення (ліквідацію) юридичної особи ТОВ «Сахара» (ЄДРПОУ 33226883) у зв`язку із визнанням її банкрутом.

Судом встановлено, що у відповідності до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань дані про юридичних осіб-правонаступників ТОВ «Сахара» - відсутні.

Поряд з цим, прокурором під час досудового розслідування встановлено, що фактично земельну ділянку з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298, площею 68,7289 га використовує Товариство з обмеженою відповідальністю «Кирнасівський цукровий завод» на підставі Договору суборенди земельної ділянки.

Так, як слідує з матеріалів справи 27.07.2014 між ТОВ «Сахара» («Орендар»), в особі директора Кравець В.О. та ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» (далі «Суборендар»), в особі директора Данчук Н.Г. укладено Договір суборенди земельної ділянки (далі Договір).

Відповідно до п. п. 2.1 - 2.3 даного Договору, в суборенду передається земельна ділянка з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298, загальною площею 68,7289 га, яка належить на праві оренди Орендарю, місце розташування: Богданівська сільська рада Тульчинського району Вінницької області.

Орендар зобов`язується передати Суборендареві в довгострокове платне володіння і користування (суборенду) вищезазначену земельну ділянку, на строк погоджений сторонами, для її господарського використання, шляхом ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1.1. Договору).

Розмір суборендної плати за один календарний рік становить 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за один рік суборенди (п. 5.1.1 Договору), обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється суборендарем самостійно, на підставі цього Договору, із врахуванням індексації, яка буде проведена у наступних роках (п. 5.3. Договору).

Суборендар земельної ділянки має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур на земельній ділянці, на вироблену продукцію (пп. б п. 10.3.1. Договору) та зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату (пп. г п. 10.4.1. Договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 даного Договору, договір укладено 27.07.2014 дата закінчення дії договору суборенди 01.07.2030. Договір набирає чинності дня його підписання Сторонами і скріплення печатками. Строк дії договору починає обраховуватись з дня його укладення. Договір діє протягом строку зазначеного у п. 3.1 цього Договору, але у будь-якому випадку не більше строку дії Основного Договору оренди.

Відповідно до п. 14.2 Договору, даний договір припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законами України, що регулюють земельні відносини, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та Суборендаря, ліквідації юридичної особи - Орендаря.

Як стверджується матеріалами справи, на виконання Договору суборенди земельної ділянки від 27.07.2014 Орендар передав, а Суборендар прийняв у володіння і користування (суборенду) земельну ділянку розташовану на території Богданівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки 0524382200:01:001:0298, загальною площею 68,7289 га, що стверджується актом прийому - передачі земельної ділянки від 27.07.2014.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 30.11.2021 державним реєстратором Шаргородської міської ради Вінницької області Бернадською Л.В., розглядаючи заяву та документи подані 30.11.2021 директором ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» Чоловським О.М. про реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298, площею 68,7289 га, зареєстроване право суборенди даної земельної ділянки за ТОВ «Кирнасівський цукровий завод», номер запису про інше речове право - 45356650 на підставі вищезазначеного Договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298.

За доводами прокурора 12.09.2014 було здійснено державну реєстрацію припинення (ліквідацію) юридичної особи ТОВ «Сахара» (ЄДРПОУ 33226883) у зв`язку із визнанням її банкрутом - Договір оренди, а відповідно і Договір суборенди припинили свою дію 12.09.2014 у зв`язку із ліквідацією юридичної особи орендаря на підставі п. 14.2 Договору суборенди земельної ділянки від 27.07.2014 та ст. 8 Закону України «Про оренду землі». Тобто, державний реєстратор Шаргородської міської ради Вінницької області в порушення норм законодавства здійснила реєстрацію незаконного речового права суборенди спірної земельної ділянки на підставі припиненого Договору суборенди земельної ділянки від 27.07.2014 укладеного між орендарем ТОВ «Сахара» та суборендарем ТОВ «Кирнасівський цукровий завод», а відповідно - ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» більш як через 6 років після припинення дії договору суборенди здійснив незаконну реєстрацію права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298 та незаконно використовував дану земельна ділянку на підставі Договору суборенди.

З огляду на вказані обставини з метою усунення порушень в законодавстваі при користуванні зазначеною земельною ділянкою на підставі Договору суборенди, виконувачем обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради до ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» про припинення права суборенди, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/804/24 від 29.10.2024 задоволено позов виконувача обов`язків керівника Тульчинської окружної прокуратури - визнано припиненим право суборенди ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» за Договором суборенди земельної ділянки від 27.07.2014, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298, загальною площею 68,7289 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Богданівка, Тульчинського району, Вінницької області, скасовано державну реєстрацію права суборенди ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» на земельну ділянку з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298 та зобов`язано ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» повернути Тульчинській міській раді земельну ділянку площею 68,7289 га з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298.

Прокурором вказується, що в даному рішенні судом встановлено, що Договір оренди припинився з 12.09.2014, відповідно Договір суборенди, укладений між ТОВ «Сахара» та ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» є таким, що припинився в силу закону. З огляду на, що ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» після припинення Договору суборенди зазначеної земельної ділянки у 2014 році незаконно її використовував до 29.10.2024, а саме до припинення права суборенди відповідача та скасування державної реєстрації права суборенди рішенням Господарського суду Вінницької області (дане рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили 28.11.2024).

Поряд з цим судом встановлено, між Тульчинською міською радою та ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» 01.09.2021 було укладено Тимчасову угоду про добровільну сплату фактичне користування земельною ділянкою площею 68,7289 га, яка розташована за межами с. Богданівка із терміном дії до 01.09.2022.

Відповідно до п. 2 угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 186832,42 грн.

Орендна плата за 12 місяців становить 56 049,79 грн, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки (п.3 угоди).

Отже, враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» не сплачуючи кошти використовував незаконно земельну ділянку з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298 з 02.09.2022 (01.09.2022 термін закінчення тимчасової угоди) до 29.10.2024 (рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/804/24), а саме не сплачував до місцевого бюджету кошти за користування землею.

Крім того матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298 використовувалась ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» для посівів сільськогосподарських культур, а саме посівів соняшника, що підтверджується протоколом огляду місцевості від 31.05.2024 за участю інспектора із землевпорядкування Тульчинської міської ради.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на потребі дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Прокурор звертається до суду з метою захисту інтересів держави, в основі яких завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій та програм.

Інтереси держави охоплюються здійсненням її функцій, діяльністю її органів, які законодавчо наділені певними повноваженнями.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (п. 5 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).

Слід зазначити, що бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципах єдності бюджетної системи, збалансованості, повноти, обґрунтованості, справедливості та неупередженості.

Статтею 95 Конституції України визначено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України Про місцеве самоврядування в Україні.

Частиною 1 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Дійсним власником коштів місцевого бюджету є саме територіальна громада, тому орган місцевого самоврядування має право розпоряджатись майном територіальної громади лише в межах повноважень та виключно у спосіб, передбачений чинними нормативно-правовими актами.

Розпорядження органом місцевого самоврядування бюджетними коштами в порушення вказаних положень не може вважатись вираженням волі дійсного власника.

Як свідчать матеріали справи, в спірних правовідносинах таким представницьким органом є Тульчинська міська рада.

Як зазначає прокурор в позовній заяві, пред`явлення ним позову у даному випадку зумовлено очевидним завданням шкоди інтересам держави бюджетній сфері, яке полягає в порушенні прав держави щодо неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету.

Прокурор зазначає, що на час звернення до суду Тульчинська міська рада не забезпечила належного захисту майнових прав територіальної громади, у тому числі у судовому порядку.

Прокурор вказує, що бездіяльність зазначеного органу в частині нездійснення заходів щодо стягнення з ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» до місцевого бюджету грошових коштів у зв`язку з несплатою плати за користування земельною ділянкою, порушує економічні інтереси держави та беззаперечно становить суспільний або публічний інтерес, що повинен захищатися державою.

Як свідчать матеріали справи, повідомлення про намір звернення до суду з даним позовом в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор надіслав на адресу Тульчинської міської ради листи від 19.11.2024, від 20.12.2024 та від 14.01.2025 в яких повідомляв раду про порушення інтересів держави у земельній сфері.

Водночас, як вбачається з інформації Тульчинської міської ради (від 15.01.2025 № 05-02-137) вона не зверталась та не планує звертатись до суду для захисту порушених інтересів.

Таким чином, як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом у межах даної справи.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокуратури в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради про стягнення з ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України коштів у розмірі 495 293,17 грн як безпідставно збережених за період з 01.09.2022 по 29.10.2024.

Як установлено судом, право комунальної власності, на земельну ділянку з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Тульчинською міською радою 19.08.2021.

Відповідно до інформації Тульчинської міської ради від 08.04.2024 № 05-02-1024 встановлено, що заяви, клопотання про надання в користування земельної ділянки з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298 на умовах оренди (суборенди) до міської ради протягом 2021-2024 років не надходили.

З матеріалів справи слідує, що Орендна плата ні від орендаря ТОВ «Сахара» ні від суборендаря ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» (за вищезазначеними договором оренди та договором суборенди) до місцевого бюджету за 2021-2024 роки не надходила.

Відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що оскільки, у спірний період відповідач не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то він і не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Як на правову підставу позовних вимог, прокурор посилається на приписи частини першої статті 1212 ЦК України, а саме особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно, тобто фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Судом встановлено наявність таких умов: 1. Відповідач зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою. 2. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Також відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю. 3. Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Отже, в даному випадку наявні усі три названі умови кондикційного зобов`язання.

Відтак, кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати, а саме стягнення з відповідача на користь Тульчинської міської ради безпідставно збережених коштів.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Вказане підтверджується позицією Верховного суду від 13.07.2022 року по справі №922/246/21.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача (Тульчинської міської ради) за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

В обраний прокурором спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки: до моменту придбання земельної ділянки у власність - сплата орендної плати; після придбання - земельний податок.

Відповідно до приписів ч. 1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером, 0524382200:01:001:0298 площею 68,73 га, що розташована за межами населеного пункту с. Богданівка, Тульчинського району, Вінницької області є сформованою відповідно до вище наведених норм законодавства (визначено їх площу і межі, їй присвоєно кадастровий номер, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру).

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (від 06.06.2022 № 0-2-0.61-1779/2-22) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298 не розроблялась.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного

Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2024 у справі № 646/4738/19 зроблено наступні висновки:- якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов 'язком (зменшення обов 'язку) (аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20); - згідно із частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Виконавши зазначені вказівки Верховного Суду та встановлюючи розмір безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції взяв до уваги поданий позивачем розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за використання земельної ділянки, наданий Департаментом територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що відповідно до розрахунків земельна ділянка, площею 2 514,22 кв. м від загальної площі розміром 5 384,00 кв. м, якою користується відповідач, не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, викладених під час касаційного перегляду цієї справи у постанові від 14 лютого 2022 року, у яких зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд вважає, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки за період з 01 грудня 2016 року до 30 червня 2019 року щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. У такому випадку рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого можна встановити та вирахувати нормативно грошову оцінку земельної ділянки, є належним доказом у справі..

Як уже встановлено судом та не спростовано відповідачем, земельна ділянка з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298, площею 68,7289 га фактично використовувалась для посіву сільськогосподарських культур, як рілля, тому при розрахунку суми недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою, Тульчинською міською радою була застосована середня нормативна грошова оцінка площі ріллі по Вінницькій області за 1 га станом на 01.01.2022 (27 184,00 грн), на 01.01.2023 (27 184,00 грн), на 01.01.2024 (28 570,38 грн), що слідує з листа Тульчинської міської ради (№ 05-02-3988 від 27.12.2024) в якому безпосередньо вказано, що відповідно до рішення 13 сесії Тульчинської міської ради 8 скликання від 16.06.2021 № 795 "Про втановлення ставок оренднї плати за земельні ділянки комунальної власності на території Тульчинської міської ради" було встановлено з 01.01.2022 розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ-01.01)-12 % та відповідно до рішення 34 (позачергової) сесії Тульчинської міської ради 8 скликання від 14.07.2022 № 1758 "Про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Тульчинської міської ради" було встановлено з 01.01.2023 по даний час розмір орендної плати за земельні ділянки комунальноївласності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ -01.01)-12%. враховуючи, що земельна ділянка фактично використовувалась не за цільовим призначенням, нормативно грошова оцінка іншого виду цільового призначення та затверджена відсоткова ставка орендної плати для проведення розрахунку не застосовується.

Суд перевірив розрахунки які надані прокурором та дійшов висновку, що розрахунок здійснено не вірно, з огляду на що судом здійснено перерахунок.

Таким чином здійснивши перевірку розрахунку суми та періоду орендної плати, суд визначив, що за період з 02 вересня по грудень 2022 року сума недоотриманої орендної плати складає - 74 120,44 грн (224199,17 грн : 12 місяців = 18683,26 грн * 3 місяці та 29 днів = 74 120,44 грн), за період з січня по грудень 2023 року сума недоотриманої орендної плати складає - 224 199,17 грн, за період з 01 січня по 29 жовтеня 2024 року сума недоотриманої орендної плати складає - 195 073,38 грн (235633,30 грн : 12 місяців = 19636,10 грн * 9 місяців та 29 = 195 073,38 грн).

Тому, враховуючи викладене, загальна сума безпідставно збережених коштів ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» за користування вищезазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 02 вересня 2022 року по 29 жовтня 2024 року складає 493 392,99 грн (74 120,44 + 224 199,17 + 195 073,38).

Отже, враховуючи викладене, належним та ефективним способом захисту прав позивача - Тульчинської міської ради, є стягнення з ТОВ «Кирнасівський цукровий завод» на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою у сумі 493 392,99 грн.

Суд погоджується із методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на нормах Земельного кодексу України; Податкового кодексу України.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 493 392,99 грн безпідставно збережених коштів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 7400,89 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кирнасівський цукровий завод» (вул. Новозаводська 1, смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ 39289301) на користь Тульчинської міської ради (вул. М. Леонтовича, 1 м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 04051141) 493 392,99 гривень безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0524382200:01:001:0298, загальною площею 68,7289 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Богданівка, Тульчинського району, Вінницької області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кирнасівський цукровий завод» (вул. Новозаводська, 1, смт. Кирнасівка, Тульчинський район, Вінницька область, 23652, код ЄДРПОУ 39289301) на користь Вінницької обласної прокуратури та перерахувати його на рахунок НОМЕР_1 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) судовий збір у розмірі 7400,89 грн.

4. В решті позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси: прокуратури - tulchyn@vin.gp.gov.ua; позивача - radatulchin@gmail.com, відповідача - 3482563@gmail.com та Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 23 травня 2025 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи