Господарський суд волинської області
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16 травня 2025 року Справа № 903/270/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОССОВЕР"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕВЕЗЕННЯ - ЛОГІСТИКА - СЕРВІС
про стягнення 860172грн. 82коп.
встановив: позивач - ТОВ "КРОССОВЕР" звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ - ЛОГІСТИКА - СЕРВІС (відповідача) 860172грн. 82коп., з яких: 555316грн. 45коп. заборгованості по оплаті вартості перевезення вантажу, 199833грн. 85коп. пені, 83465грн. 02коп. інфляційних втрат та 21557грн. 50коп.- 3% річних. Також, просить стягнути з відповідача 10322грн. 07коп. сплаченого судового збору та 86000грн. витрат на правничу допомогу.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору №280322-1 надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2022, в частині оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.
28.03.2025 від відповідача надійшов відзив (вх..№01-75/1022/25) на позовну заяву, в якому останній вважає, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що із долучених до позовної заяви актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у відповідача по акту №368 від 02.11.2023 відсутня заборгованість, наявна заборгованість по акту №370 від 03.11.2023 на суму 27 208,65 грн. По актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №373 від 04.11.2023, №375 від 06.11.2023, №377 від 06.11.2023, №379 від 07.11.2023, №381 від 08.11.2023, №383 від 09.11.2023, №385 від 10.11.2023, №386 від 11.11.2023, №388 від 12.11.2023, №390 від 13.11.2023, №391 від 14.11.2023, №392 від 15.11.2023, №393 від 16.11.2023, №394 від 17.11.2023, №395 від 18.11.2023, №396 від 20.11.2023, №368 від 21.11.2023 заборгованість не визнається, оскільки між ТОВ КРОССОВЕР та ТОВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ - ЛОГІСТИКА - СЕРВІС не погоджувалася ціна (вартість) перевезення (провізна плата). Відомостей про те, яким чином позивач визначив вартість перевезення по актах долучених до позовної заяви, остання не містить.
Також відповідач вказує, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, за даними ТОВ КРОССОВЕР станом на 31.05.2024 заборгованість ТОВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ-ЛОГІСТИКА-СЕРВІС становила 695 361,45 грн, водночас за період із 05.06.2024 по 18.10.2024 ТОВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ-ЛОГІСТИКА-СЕРВІС сплатило позивачу по договору №280322-1 від 28.03.2022 150000грн. А тому не зрозуміло як позивач визначив суму заборгованості у розмірі 555 316,45 грн.
Крім того, в підтвердження надання послуг позивач посилається на акти здачі-приймання робіт (надання послуг), однак жодної товарно-транспортної накладної не надає.
Також 28.03.2025 від ТОВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ - ЛОГІСТИКА - СЕРВІС надійшла заява (вх..№01-75/1022/25) про застосування позовної давності.
07.04.2025 представник позивача подав суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх..№01-87/1415/25), в якій заперечив щодо викладеного відповідачем у відзиві на позов та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Щодо твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних зазначив, що позивач неодноразово надсилав відповідачу товарнотранспортні накладні за період з 01.08.2023 по 21.11.2023, копії супровідних листів з накладними долучались до позовної заяви з підтвердженням отримання транспортних накладних відповідачем через поштового відправника Нова Пошта. Також підтвердженням отримання та наявності оригіналів товарнотранспортних накладних є і те, що відповідач долучив товарнотранспортні накладні за 02.11.2023 до відзиву на позовну заяву. Поряд із цим вказує, що товарнотранспортні накладні за Договором №280322-1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2022 були долучені відповідачем до адміністративної справи № 140/36672/23.
Представник позивача просив на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України, витребувати у ТОВ Перевезення-Логістика-Сервіс оригінали товарно-транспортних накладних, зазначених у відповіді на відзив.
Ухвалою суду 09.04.2025 витребувано у ТОВ Перевезення-Логістика-Сервіс в порядку ст.91 ГПК України оригінали товарно-транспортних накладних, а саме: ТТН від 02.11.2023; ТТН від 03.11.2023; ТТН від 04.11.2023; ТТН від 06.11.2023;ТТН від 06.11.2023; ТТН від 07.11.2023; ТТН від 08.11.2023; ТТН від 09.11.2023; ТТН від 10.11.2023; ТТН від 11.11.2023; ТТН від 12.11.2023; ТТН від 13.11.2023; ТТН від 14.11.2023; ТТН від 15.11.2023; ТТН від 16.11.2023; ТТН від 17.11.2023; ТТН від 18.11.2023; ТТН від 20.11.2023; ТТН від 21.11.2023.
14.04.2025 від ТОВ Перевезення-Логістика-Сервіс надійшло пояснення по справі, в якому товариство вказало, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст..315 ГК України та ст..168 Статуту автомобільних доріг, які є спеціальними. Щодо переривання позовної давності вважає, що позовна давність повинна обчислюватися за кожним перевезенням окремо, оскільки сторони домовилися здійснювати періодичні самостійні перевезення. Також відповідач зазначив, що у адміністративній справі №140//36672/23 встановлено надання послуг у період 11.10.2023-16.10.2023, які були оплачені ТОВ Перевезення-Логістика-Сервіс, що не заперечується позивачем, водночас у позові позивач посилається на послуги перевезення за період 04.11.2023-21.11.2023. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
28.03.2022 між ТОВ "ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЛОГІСТИКА - СЕРВІС" (далі по тексту Замовник або Відповідач) та ТОВ «КРОССОВЕР» (далі по тексту Перевізник або Позивач) укладено договір №280322-1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі по тексту Договір).
Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору Перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а Замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Найменування, кількість вантажу або маса (вага), вартість перевезення та інші умови перевезення вантажу за Договором узгоджуються сторонами в Замовленнях на перевезення.
Ціна (вартість) перевезення (провізна плата) кожного окремого вантажу (партії вантажу) узгоджується сторонами до моменту здійснення перевезення, шляхом підписання Замовлення на перевезення. Замовник сплачує Перевізникові вартість (ціну) перевезення (провізну плату), протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту належного виконання Перевізником свого зобов`язання щодо доставки (перевезення) вантажу (партії вантажу) за адресою місця розвантаження вантажу (тобто з моменту одержання вантажу одержувачем), якщо інше не передбачено Замовленням на перевезення (п.3.1, 3.2. Договору).
Згідно п. 3.3. Договору, оплата вартості (ціни) перевезення (провізної плати) здійснюється Замовником на підставі рахунку Перевізника, за фактично надані послуги безготівково в національній валюті України гривні шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок Перевізника.
Пунктом 3.4. Договору узгоджено, що датою оплати вартості (ціни) перевезення (провізної плати) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.
Відповідно до п. 4.1.6. Договору Замовник зобов`язаний здійснити оплату фактично наданих послуг Перевізника в обсягах та в строк, передбачені цим Договором та/або додатками до нього.
Перевізник зобов`язаний приймати вантаж до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим чинним законодавством вимогам; забезпечити своєчасне подання транспортних засобі», що придатні для перевезення вантажів для завантаження, відповідно до погодженого Замовлення; під час перевезення вантажу не відхилятися від узгодженого сторонами маршруту, дотримуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу (4.3.1, 4.3.3, 4.3.6 Договору).
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що за прострочення Замовником свого зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу, фактично наданих Перевізником, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення.
Договір підписаний сторонами та завірений печатками.
Позивач зазначає, що за період з 02.11.2023 по 21.11.2023 в межах Договору №280322-1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом Перевізником були надані послуги Замовнику з перевезення вантажу згідно актів здачі приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 608 501,80 грн, а саме: Акт здачі приймання №368 від 02.11.2023 року на суму 36029,00 грн.; Акт здачі приймання №370 від 03.11.2023 року на суму 54320,00 грн.; Акт здачі приймання №373 від 04.11.2023 року на суму 8911,00 грн.; Акт здачі приймання №375 від 06.11.2023 року на суму 48924,40 грн.; Акт здачі приймання №377 від 06.11.2023 року на суму 51660,00 грн.; Акт здачі приймання №379 від 07.11.2023 року на суму 53529,00 грн.; Акт здачі приймання №381 від 08.11.2023 року на суму 35399,00 грн.; Акт здачі приймання №383 від 09.11.2023 року на суму 21581,80 грн.; Акт здачі приймання №385 від 10.11.2023 року на суму 44571,80 грн.; Акт здачі приймання №386 від 11.11.2023 року на суму 24258,00 грн.; Акт здачі приймання №388 від 12.11.2023 року на суму 22182,10 грн.; Акт здачі приймання №390 від 13.11.2023 року на суму 20197,50 грн.; Акт здачі приймання №391 від 14.11.2023 року на суму 48864,80 грн.; Акт здачі приймання №392 від 15.11.2023 року на суму 43883,20 грн.;. Акт здачі приймання №393 від 16.11.2023 року на суму 23617,00 грн.; Акт здачі приймання №394 від 17.11.2023 року на суму 23978,00 грн.; Акт здачі приймання №395 від 18.11.2023 року на суму 11969,20 грн.; Акт здачі приймання №396 від 20.11.2023 року на суму 25680,00 грн.; Акт здачі приймання №368 від 21.11.2023 року на суму 8946,00 грн.
Позивач вказує, що зазначені акти здачі прийняття були надані Замовнику, а також надіслано повторно відповідно до супровідного листа ТОВ «КРОССОВЕР» №16/12 від 16.12.2023 та експрес накладної Нової пошти № 59001072444452 від 19.12.2023. Документи були отримані відповідачем 19.12.2023.
Із зазначеної вартості перевезення відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 53140,35 грн. Залишок заборгованості за актами здачі приймання №370 від 03.11.2023 р..; №373 від 04.11.2023 р.; №375 від 06.11.2023 р.; №377 від 06.11.2023 р.; №379 від 07.11.2023 р.; №381 від 08.11.2023 р.; №383 від 09.11.2023 р.; №385 від 10.11.2023 р.; №386 від 11.11.2023 р.; №388 від 12.11.2023 р.; №390 від 13.11.2023 р.; №391 від 14.11.2023 р.; №392 від 15.11.2023 р.; №393 від 16.11.2023 р.; №394 від 17.11.2023 р.; №395 від 18.11.2023 р.; №396 від 20.11.2023 р.; №368 від 21.11.2023 р. становить 555 316,45 грн.
Відповідно до вимог ст. 201 ПК України позивачем було складено податкові накладні за господарськими операціями щодо реалізації партій товару: № 2 від 02.11.2023 р.; № 2 від 03.11.2023 р.; № 2 від 04.11.2023 р.; № 1 від 06.11.2023 р.; № 3 від 06.11.2023 р.; № 2 від 07.11.2023 р.; № 2 від 08.11.2023 р.; № 2 від 09.11.2023 р.; № 2 від 10.11.2023 р.; № 1 від 11.11.2023 р.; № 2 від 12.11.2023 р.; № 2 від 13.11.2023 р.; № 1 від 14.11.2023 р.; № 1 від 15.11.2023 р.; № 1 від 16.11.2023 р.; № 1 від 17.11.2023 р.; № 1 від 18.11.2023 р.; № 1 від 20.11.2023 р.; № 1 від 21.11.2023 р., які були прийняті Державною фіскальною службою України.
Позивач доводить, що враховуючи належне виконання постачальником вимог ст. 201 ПК України, за наслідками здійснених господарських операцій на підставі складених Перевізником податкових накладних відповідні суми податку на додану вартість було віднесено до податкового кредиту Замовника, що є додатковим доказом здійснення поставки партій товару Покупцю.
З метою досудового врегулювання спору ТОВ «КРОССОВЕР» надіслало відповідачу претензію щодо сплати заборгованості у розмірі 855 316,45 грн по Договору №280322-1 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2022.
У відповіді від 10.05.2024 на претензію відповідач зазначив, що у ТОВ Перевезення-Логістика-Сервіс відсутні документи, які підтверджують зазначену суму заборгованості, а позивачем не наведено посилань на первинні документи, на підставі яких була сформована претензія, а також посилання на замовлення, ТТН згідно яких наявна заборгованість.
Позивач звертає увагу, що після отримання претензії відповідач здійснив часткове погашення заборгованості по Договору в загальній сумі 300 000грн.
Позивач також вказує, що неодноразово надсилав відповідачу акти звіряння взаємних розрахунків як поштовим зв`язком так і через електронний документообіг, а саме програмне забезпечення «M.E.Doc», які були доставлені відповідачу.
У позовній заяві позивач зазначає, що станом на дату подання цієї позовної заяви заборгованість Замовника перед Перевізником за перевезення вантажу становить 860 172,82 грн, з яких: 555 316,45 грн заборгованість по оплаті вартості перевезення вантажу згідно актів здачі - приймання; 199 833,85 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором № 280322-1 від 28.03.2022; 83465,02 грн - інфляційні втрати, пов`язані із простроченням виконання грошового зобов`язання; 21 557,50 грн 3 % річних, нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Згідно з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
Судом встановлено, що на підтвердження надання відповідачу послуг з перевезення вантажів позивачем до позовної заяви надано: договір №280322-1 надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2022, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 02.11.2023 по 21.11.2023, не підписані замовником ТОВ Перевезення-Логістика-Сервіс, акти звірки взаємних розрахунків, не підписані відповідачем, податкові накладні з квитанціями про їх прийняття ДПС України, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №140/36672/23, претензію позивача з відповіддю відповідача на неї; інформацію із сайту про відстеження маршруту відправлення.
Заперечуючи позовні вимоги ТОВ Перевезення-Логістика-Сервіс зазначає, що із долучених до позовної заяви актів здачі-приймання робіт (надання послуг) у відповідача по акту №368 від 02.11.2023 відсутня заборгованість, наявна заборгованість по акту №370 від 03.11.2023 року на суму 27 208,65 грн. По актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №373 від 04.11.2023 року, №375 від 06.11.2023 року, №377 від 06.11.2023 року, №379 від 07.11.2023 року, №381 від 08.11.2023 року, №383 від 09.11.2023 року, №385 від 10.11.2023 року, №386 від 11.11.2023 року, №388 від 12.11.2023 року, №390 від 13.11.2023 року, №391 від 14.11.2023 року, №392 від 15.11.2023 року, №393 від 16.11.2023 року, №394 від 17.11.2023 року, №395 від 18.11.2023 року, №396 від 20.11.2023 року, №368 від 21.11.2023 року заборгованість не визнається, оскільки між сторонами не погоджувалася ціна (вартість) перевезення (провізна плата). Згідно платіжних інструкцій за період 05.06.2024 по 18.10.2024 ТОВ «ПЕРЕВЕЗЕННЯ-ЛОГІСТИКА-СЕРВІС» сплатило по договору №280322-1 від 28.03.2022 150 000,00 грн. Яким чином позивач визначив основну заборгованість по договору перевезення у розмірі 555 316,45 грн є не зрозуміло.
Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують, зокрема, наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути, в першу чергу, первинні документи, інші бухгалтерські документи та документи фінансової звітності, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відтак, згідно з положеннями частини 1 даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" : первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Згідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів позивачем суду не надано.
Щодо товарно-транспортних накладних позивач зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №140/36672/23 за позовом за позовом ТОВ "Перевезення-Логістика-Сервіс" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії було встановлено, що між ТОВ "ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЛОГІСТИКА - СЕРВІС" та ТОВ «КРОССОВЕР» здійснювались господарські операції щодо перевезення вантажів на виконання умов Договору перевезення від 28.03.22 №280322-1 в листопаді 2023 року. Дане рішення є преюдиційним.
Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України вказано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається зі змісту рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №140/36672/23, судом було встановлено надання послуг перевезення позивачем у період 11.10.2023-16.10.2023. Водночас у позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги перевезення за період з 02.11.2023 по 21.11.2023.
У позовній заяві позивач посилається на акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які не підписані представником Замовника ТОВ «ПЕРЕВЕЗЕННЯ-ЛОГІСТИКА-СЕРВІС».
Також звертає увагу, що зазначені акти здачі прийняття були надані Замовнику, а також надіслано повторно відповідно до супровідного листа ТОВ «КРОССОВЕР» №16/12 від 16.12.2023 та Експрес накладної № 59001072444452 від 19.12.2023, і які отримано відповідачем 19.12.2023.
Суд зазначає, що з наданої позивачем роздруківки із сайту Нової пошти слідує, що одержувачем є Лишук Д.Д., опис посилки: інше документи. Тобто у змісті роздруківки відсутня інформація, які саме документи були надіслані одержувачу.
Відповідач вказує, що між сторонами не погоджувалася ціна (вартість) перевезення (провізна плата) згідно даних актів.
Суд зазначає, що позивачем не надано підписаних між сторонами замовлень на перевезення згідно п.3.1 Договору, в яких мали узгоджуватися маршрут перевезення, найменування, кількість вантажу, ціна (вартість) перевезення кожного окремого вантажу до моменту здійснення перевезення та інші умови перевезення.
У Договорі перевезення сторони погодили, що Замовник сплачує Перевізникові вартість (ціну) перевезення (провізну плату), протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту належного виконання Перевізником свого зобов`язання щодо доставки (перевезення) вантажу (партії вантажу) за адресою місця розвантаження вантажу (тобто з моменту одержання вантажу одержувачем), якщо інше не передбачено Замовленням на перевезення (п. 3.2. Договору).
За відсутності ТТН не можливо встановити дату одержання вантажу одержувачем, щоб визначити з якого часу мало місце прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань.
Щодо наданих позивачем податкових накладних суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 червня 2022 року у справі № 922/2115/19 суд вказав, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
На підтвердження здійснення перевезення згідно наданих актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) позивачем долучено податкові накладні за господарськими операціями за період 02.11.2023 21.11.2023.
Водночас ТОВ «Кроссовер» не надав суду належних доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача).
Відповідачем надано суду підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №368 від 02.11.2023 на суму 36029грн, №370 від 03.11.2023 на суму 54320грн, товарно-транспортні накладні за 02.11.2023 та за 03.11.2023, а також платіжні інструкції.
З наданих відповідачем платіжних інструкцій за період 05.06.2024 18.10.2024 на загальну суму 150000грн не вбачається можливим встановити, згідно якого саме акту здачі-приймання робіт здійснювалася оплата. Призначення платежу відповідно до платіжних інструкцій: оплата за надані послуги згідно договору №280322-1 від 28.03.2022; за надані послуги згідно акту; опала за транс послуги згідно договору.
Таким чином позивачем на підтвердження надання послуг з перевезення згідно договору №280322-1 від 28.03.2022 не надано суду належних доказів здійснення перевезення згідно вказаних у позовній заяві непідписаних відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг).
У заяві про застосування позовної давності відповідач вказав, що згідно частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Позивач звернувся до суду 12.03.2025.
З врахуванням строків оплати (14 календарних днів) передбачених Договором (п. 3.2. Договору) позовна давність спливла: по акту №370 від 03.11.2023 року - 16.05.2024 року; по акту №373 від 04.1 1.2023 року - 20.05.2024 року; - по акту №375 від 06.11.2023 року - 20.05.2024 року; по акту №377 від 06.11.2023 року - 20.05.2024 року; по акту №379 від 07.11.2023 року - 21.05.2024 року; - по акту №381 від 08.11.2023 року - 22.05.2024 року; по акту №383 від 09.11.2023 року - 23.05.2024 року; по акту №385 від 10.11.2023 року - 24.05.2024 року; по акту №386 від 11.11.2023 року - 27.05.2024 року; по акту №388 від 12.11.2023 року - 27.05.2024 року; по акту №390 від 13.11.2023 року - 27.05.2024 року; - по акту №391 від 14.11.2023 року - 28.05.2024 року; по акту №392 від 15.11.2023 року - 29.05.2024 року; по акту №393 від 16.11.2023 року - 30.05.2024 року; по акту №394 від 17.11.2023 року - 01.06.2024 року; по акту №395 від 18.11.2023 року - 04.06.2024 року; по акту №396 від 20.11.2023 року - 04.06.2024 року; по акту №368 від 21.11.2023 року - 05.06.2024 року.
Просить суд застосувати позовну давність до заявлених вимог, що є підставою для відмови у позові.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
З огляду на зазначене, господарський суд не застосовує позовну давність, оскільки суд відмовляє у позові через його необґрунтованість.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відмову у позові в повному обсязі.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
У позові відмовити повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 21.05.2025.
СуддяО. Г. Слободян
Суд | Господарський суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 16.05.2025 |
Оприлюднено | 26.05.2025 |
Номер документу | 127570034 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі перевезення, транспортного експедирування, з них |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Слободян Оксана Геннадіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні