Ухвала від 20.05.2025 по справі 903/347/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

20 травня 2025 року Справа № 903/347/24 За заявою ОСОБА_1

про грошові вимоги до боржника

у справі №903/347/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Традекс Агрі

до боржника: Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

про банкрутство

Суддя Шум М. С.

Секретар с/з Тимощук М. В.

Учасники справи:

від Відділу з питань банкрутства Мусієнко Т.І.

від боржника Грибан Ж. В.

в с т а н о в и в:

Ухвалою суду від 11.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (45665, Волинська обл., Луцький район, с.Баківці, вул.Перемоги, буд.8; код ЄДРПОУ 00729273); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Традекс Агрі до Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на загальну суму 3 100 509 грн 21 коп та зобов`язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 102280 грн - вимоги першої черги; 2998229 грн 21коп - вимоги четвертої черги; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 28.11.2024; залучено до участі у справі про банкрутство Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, заснованого на основі державної власності, представників Національної академії аграрних наук України, як органу уповноваженого управляти державним майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну; вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

13.06.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України судом було здійснено оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (дата публікації на сайті ВГСУ 13.06.2024 за №73419).

Ухвалою суду від 21.10.2024 розгляд справи №903/347/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Традекс Агрі» до боржника: Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про банкрутство прийнято до провадження Господарським судом Волинської області у складі судді Шума Миколи Сергійовича.

03.03.2025 через Електронний суд надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№01-74/796/25) про визнання кредиторських вимог до Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на суму 479 247, 77 грн.

Ухвалою суду від 17.03.2025 заяву ОСОБА_1 (вх.№01-74/796/25) про визнання кредиторських вимог до Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на суму 479 247, 77 грн прийнято та призначено до розгляду на 01.04.2025. Зобов`язано розпорядника майна боржника повідомити заявника та суд про результати розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами до боржника. Запропоновано боржнику повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами.

Відповідно до ст. 44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний, серед іншого, розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог.

Ухвалами суду від 01.04.2025 та від 29.04.2025 розгляд заяви з грошовими вимогами відкладався.

В поясненнях від 20.05.2025 та в судовому засіданні представник боржника звертає увагу суду, що розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 визначив відповідно до довідки про розмір заборгованості по заробітній платі на момент звільнення ОСОБА_1 , згідно якої розмір заборгованості становить 404490,13 грн.

В той самий час, відповідно до картки рахунку № НОМЕР_1 за період з лютого 2024 року по березень 2025 року розмір заборгованості перед ОСОБА_3 становить 394484,78 грн.

Зважаючи на вищевикладене, Державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України визнає частково, а саме: в частині суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати просить зменшити з 404490,13 грн до 394484,78 грн. В частині розміру середнього заробітку в розмірі 74784,64 грн. не заперечує.

Щодо заяви ОСОБА_1 (вх.№01-74/796/25) про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 479 247, 77 грн., з яких 404 490, 13 грн нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та 74 784, 64 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, "конкурсні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; "поточні кредитори" - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; "забезпечені кредитори" - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Частиною ч. 14 ст. 39 КУзПБ передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Відповідно до ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Відповідно до ч.6 ст.45 КУзПБ ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Суд встановив, що кредитором ОСОБА_1 відповідну заяву подано після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ.

При цьому, грошові вимоги заявника є нарахованою але невиплаченою заробітною платою та середнім заробітком за час затримки розрахунку.

З матеріалів грошової вимоги вбачається, що ОСОБА_1 працював в ДП «ДГ «Перемога» з 26.08.2020 по 03.12.2024, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Під час звільнення ОСОБА_2 отримав копію наказу про звільнення з займаних посад, належно оформлену трудову книжку, однак не було проведено повного розрахунку. Тобто, не було виплачено всіх сум, що підлягають виплаті працівникові при звільнені, зокрема - заробітна плата, індексація грошового забезпечення, компенсація грошового забезпечення.

Довідку про розмір заборгованості по заробітній платі на момент звільнення ОСОБА_1 отримав 05.02.2025, згідно з якою боржник боргує заробітку заробітну плату в сумі 404 490, 13 грн.

При цьому, судом встановлено, що згідно з наданою суду карткою рахунку 661 за лютий 2024 березень 2025 щодо працівника ОСОБА_1 заборгованість перед заявником становить 394 484, 78 грн

Згідно зі ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про оплату праці» у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (який діяв до 21.10.2019р.).

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016 року, № 6-788цс16 від 14.12.2016 року, № 6-2912цс16.

Заборгованість ДП «ДГ «Перемога» перед кредитором ОСОБА_1 на загальну суму 394 484, 78 грн заборгованості по заробітній платі підтверджується карткою рахунку НОМЕР_1 ДП ДГ «Перемога» Волинської ДСГДС ІК НААНУ за лютий 2024 березень 2025 (дані бухгалтерського обліку щодо працівника ОСОБА_1 ), боржником не заперечуються.

Відтак, суд визнає заборгованість по заробітній платі перед заявником в розмірі 394 484, 78 грн. Заявлені грошові вимоги на суму 10 005, 35 грн заборгованості по заробітній платі суд залишає без задоволення у зв`язку з недоведеністю.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Сукупний аналіз приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України вказує, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто не входить до структури заробітної плати.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку із працівником у строки, визначені законодавством, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримання по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з наданим суду розрахунком заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідна заборгованість становить 74 784, 32 грн.

Суд враховуючи приписи чинного трудового законодавства, перевіривши розрахунки заявника, визнає грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 74 784, 64 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Боржник розміру середнього заробітку в сумі 74784,64 грн. не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини 1 статті 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

З огляду на зазначене, керуючись положеннями ст. 64 КУзПБ грошові вимоги ОСОБА_1 визнаються судом частково на суму 469 269, 10 грн із черговістю їх задоволення:

394 484, 78 грн вимоги першої черги (заробітна плата)

74 784, 64 грн вимоги четвертої черги (середній заробіток за час затримки розрахунку)

У визнанні грошових вимог на суму 10 005, 35 грн заборгованості по заробітній платі суд відмовляє.

Щодо віднесення заборгованості із середнього заробітку за час затримки розрахунку до четвертої черги задоволення, суд зазначає таке:

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 вказала, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що заявлені до визнання вимоги середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є вимогами 1 черги задоволення, оскільки як встановлено судом, вказана заборгованість не відноситься до заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, тобто вказані вимоги підлягають до задоволення в 4 чергу.

Аналогічних правових висновків дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 8/568.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 (вх.№01-74/796/25) про визнання кредиторських вимог до Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України на суму 479 247, 77 грн задовольнити частково.

2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного підприємства Дослідне господарство Перемога Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (45665, Волинська обл., Луцький район, с.Баківці, вул.Перемоги, буд.8; код ЄДРПОУ 00729273) на загальну суму 469 269, 10 грн та зобов`язати розпорядника майна боржника включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості:

394484, 78 грн вимоги першої черги

74 784, 64 грн вимоги четвертої черги

3. У визнанні грошових вимог на суму 10 005, 35 грн заборгованості по заробітній платі відмовити.

У відповідності до ч.4 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду підписана 23.05.2025

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст.256 Господарського процесуального кодексу України

Суддя Микола ШУМ