Рішення від 23.05.2025 по справі 907/653/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/653/24

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Керівника Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області, місцезнаходження 90202, Закарпатська область, Берегівський район, місто Берегове, вулиця І.Сечені, 15,

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 39766716, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, 4,

до відповідача 2 Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350317, місцезнаходження 90242, Закарпатська область, Берегівський район, село Великі Береги, вулиця Ракоці Ф., 78,

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні шляхом визнання недійсним наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, рішення сільської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

за участі представників сторін:

від прокуратури Романюк Д.В., прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури,

від відповідача 1 не з`явилася,

від відповідача 2 - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та до Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області, у якій просить:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 3819-СГ від 17.12.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок», яким затверджено технічну документації з землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 36-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Великоберезькій сільській раді Берегівського району Закарпатської області у комунальну власність земельної ділянки за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га;

- визнати недійсним рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 87 від 29.01.2021 «Про прийняття земельних ділянок з державної в комунальну власність Великоберезької сільської ради» в частині прийняття в комунальну власність Великоберезької сільської ради з державної власності земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га, яка розташована за межами населених пунктів Великоберезької сільської ради (ОТГ), згідно акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га за Великоберезькою сільською радою з припиненням права власності Великоберезької сільської ради на дану земельну ділянку;

- стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 15140 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи №907/653/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 14.08.2024.

08.08.2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву від 07.08.2024 (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/6152/24).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2024 відкладено підготовче засідання на 04.09.2024.

21.08.2024 від Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 13.08.2024 №07.50-101-294-24/4172вих-24 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/6521/24).

До початку підготовчого засідання 04.09.2024 від керівника Берегівської окружної прокуратури на електронну адресу суду надійшло клопотання від 03.09.2024 за № 07.50-101-294-24/4515 вих 24 (зареєстроване за вх. № 02.3.1-02/6809/24) про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

У підготовчому засіданні 04.09.2024 суд згідно ухвали, постановленої, не виходячи до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання, задовольнив подане клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 19.09.2024.

19.09.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області від 18.09.2024 за № 07.50-101-294-24/4762 вих- 24 (зареєстровані за вх.№02.3.1-02/7278/24), згідно яких, прокурор просить суд приєднати до матеріалів справи додаткові пояснення з додатками (письмовими доказами) у справі і врахувати їх при прийнятті рішення.

19.09.2024 на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області від 18.09.2024 за № 07.50-101-294-24/4761 вих- 24, згідно з якою прокурор вважає за необхідне уточнити позовні вимоги шляхом викладення пункту 5 прохальної частини позовної заяви в такій редакції: скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га за Великоберезькою сільською радою з припиненням права власності Великоберезької сільської ради на земельну ділянку.

Згідно ухвали суду від 19.09.2024 задоволено клопотання прокурора про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 26.09.2024.

Через оголошення 26.09.2024 у період з 10:01 год. до 12:12 год. у місті Ужгороді сигналу "повітряна тривога" та неявку в судове засідання учасників справи, призначене на 12 годину 26.09.2024 підготовче засідання не відбулося. У зв`язку з наведеним згідно ухвали суду від 26.09.2024 наступне підготовче засідання призначене на 10.10.2024.

Згідно ухвали суду від 10.10.2024 прийнято до розгляду заяву Берегівської окружної прокуратури від 18.09.2024 № 07.50-101-294-24/4761 вих- 24 про уточнення позовних вимог та постановлено здійснювати в подальшому розгляд справи з урахуванням поданої заяви. Відкладено підготовче засідання на 31.10.2024.

Згідно ухвали від 31.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2024.

Згідно ухвали від 27.11.2024 відкладено судовий розгляд справи по суті на 15.01.2025.

14.01.2025 через систему «Електронний суд» від Берегівської окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів від 14.01.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/221/25).

Згідно з ухвалою суду від 15.01.2025 задоволено клопотання прокурора про відкладення судового розгляду та постановлено відкласти судовий розгляд справи по суті на 12.02.2025.

04.02.2025 через систему «Електронний суд» від Берегівської окружної прокуратури надійшло клопотання про долучення доказів від 04.02.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/1009/25).

Згідно ухвали від 05.02.2025 задоволено клопотання від 04.02.2025 Берегівської окружної прокуратури про поновлення строку для подання доказів і про долучення доказів до справи, поновивши прокурору строк на подання доказів згідно клопотання від 04.02.2025. Долучено до матеріалів справи копію інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.09.2024 про право власності та речові права на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129.

У судовому засіданні 12.02.2025, згідно ухвали, постановленої без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, суд постановив: залишити без розгляду клопотання Берегівської окружної прокуратури про долучення доказів від 14.01.2025.

12.02.2025 у ході розгляду справи по суті, розпочавши з`ясування обставин справи та дослідження доказів, суд заслухав вступне слово прокурора та представника відповідача 1, після чого згідно ухвали від 12.02.2025 відклав судове засідання на 12.03.2025.

12.03.2025 у ході розгляду справи по суті, суд за участі прокурора і представника відповідача 1 продовжив з`ясування обставин справи та дослідження доказів, під час чого у порядку статті 210 ГПК України дослідив письмові докази та пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи, після чого згідно ухвали від 12.03.2025 відклав судове засідання на 09.04.2025.

14.03.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів від 14.03.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/2492/25).

Ухвалою суду від 25.03.2025 задоволено клопотання відповідача 1 про поновлення строку для подання доказу і про долучення доказу до справи, поновивши відповідачу-1 строк на подання доказу згідно клопотання від 14.03.2025, долучено до матеріалів справи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129.

Ухвалою суду від 09.04.2025 задоволено клопотання відповідача-1 про відкладення (перенесення) розгляду справи, відкладено судовий розгляд справи по суті на 14.05.2025.

Ухвали суду від 23.07.2024, 14.08.2024, 04.09.2024, 19.09.2024, 26.09.2024, від 10.10.2024, 31.10.2024, 27.11.2024, 15.01.2025, 05.02.2025, 12.02.2025, 12.03.2025, 09.04.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 ГПК України були доставлені до Електронного кабінету прокурора і відповідачів.

Отже, сторони про дату, час та місце розгляду справи по суті, призначеного на 16 годину 00 хвилин 14.05.2025, належним чином повідомлені.

14.05.2024 суд, з`ясувавши, що представниками сторін, які присутні у судовому засіданні, під час розгляду справи по суті повідомлені усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повідомив про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами (про що зазначено у протоколі судового засідання), після чого перейшов до судових дебатів, у ході яких заслухав виступи з промовами (заключними словами) прокурора та представника відповідача 1. Після судових дебатів відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення 23.05.2025 о 12:15 год.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 23.05.2025 судом було проголошено повне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Згідно з ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

На підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд прийняв рішення, вступна та резолютивна частини якого були оголошені 23.05.2025 в повідомлений судом 14.05.2025 у судовому засіданні час. Після цього повне рішення суду негайно вручено учасникам справи, які присутні у судовому засіданні, та направлено в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч.5 ст. 6 ГПК України до Електронних кабінетів учасників справи.

Щодо неявки відповідача 2 в судові засідання, то суд зазначає, що Великоберезькою сільською радою Берегівського району Закарпатської області, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та розгляду справи по суті, не уповноважено свого представника в підготовчі засідання 23.07.2024, 14.08.2024, 04.09.2024, 19.09.2024, 26.09.2024, від 10.10.2024, 31.10.2024, а також для участі в розгляді справи по суті 27.11.2024, 15.01.2025, 05.02.2025, 12.02.2025, 12.03.2025, 09.04.2025, 14.05.2025.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, суд констатує, що відповідач 2 належним чином повідомлявся судом про розгляд справи у суді та мав можливість, передбачену законом, на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення учасників процесу.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України України).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач 2, будучи неодноразово належним чином повідомлений судом про розгляд справи, про дату, час і місце судових засідань, у строк, встановлений ч.1 ст. 251 ГПК України відзиву на позов не подав і не забезпечив явку представника в судові засідання.

За таких обставин, відповідно до ст. 202 ГПК України, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд розглянув справу без участі представника відповідача 2, на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Стислий виклад позицій учасників процесу

Суть спору за позицією позивача

Позовні вимоги прокурором (позивачем) обґрунтовані прийняттям 17.12.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області наказу № 3819-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок», яким затверджено технічну документації з землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території Квасівської сільської ради Берегівського району, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га.

10.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області прийнято наказ №36-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», яким передано Великоберезькій сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 117,393 га, в тому числі земельну ділянку за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га.

На підставі вищевказаного наказу рішенням Великоберезької сільської ради №87 від 29.01.2021 «Про прийняття земельних ділянок з державної в комунальну власність Великоберезької сільської ради», прийнято в комунальну власність Великоберезької сільської ради 7 земельних ділянок загальною площею 190,2324 га, в тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га (кадастрова документація містить посилання щодо обмежень у використанні у виді прибережної захисної смуги площею 0,2720 га).

26.03.2021 державним реєстратором Великоберезької сільської ради Марочканичем В.В. зареєстровано право комунальної власності за Великоберезькою сільською радою на земельну ділянку за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129.

За твердженням позивача, віднесення вказаної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення здійснено з істотним порушеннями Земельного та Водного кодексів України.

В ході проведення огляду 09.05.2024, у кримінальному провадженні №_42021072060000029 від 27.08.2021 за ч. 1 ст. 367 КК України, з залученням спеціаліста сертифікованого інженера землевпорядника Зигара М.С. встановлено, що 0,79 га земельної ділянки з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 потрапляє в 25 метрову прибережну захисну смугу річки Боржава, передбачену Земельним кодексом України.

Позивач зазначає, що частина земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129, площею 0,79 га відноситься до земель водного фонду, оскільки перебуває у прибережній захисній смузі річки Боржава.

За твердженням позивача, у результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га порушено вимоги Земельного Кодексу України щодо визначення цільового призначення земельної ділянки, водоохоронну зону уздовж річки Боржава, а землі водного фонду в межах прибережної захисної смуги протиправно перенесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Позивач покликається на порушення відповідачем 1 інвентаризації земельної ділянки, за результатами якої сформовано земельну ділянку 2120485400:02:000:0129, оскільки такою незаконно віднесено вказані земельні ділянки до земель сільськогосподарського призначення, що стало підставою винесення наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 3819-сг від 17.12.2019, яким спірну земельну ділянку незаконно віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, за твердженням позивача, незаконним є рішення Великоберезької сільської ради № 87 від 29.01.2021 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Великоберезької сільської ради», в частині прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номерам 2120485400:02:000:0129, оскільки прийняття органом місцевого самоврядування вказаного рішення призвело до порушення ст. 60 Земельного кодексу України, а саме - до вибуття з державної власності земель водного фонду.

Відведення за рахунок водного фонду земельної ділянки сільськогосподарського призначення супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч. 1 ст. 20 ЗК України та ст. 88 ВК України. Земельна ділянка з кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Боржава, а отже не може відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Позивачем листом № 07.50-101-294-24/687вих-24 від 06.02.2024, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено Великоберезьку сільську раду про виявлені порушення та про надання інформації щодо вжиття органом місцевого самоврядування заходів з приводу відповідності спірної земельної ділянки до законного цільового призначення. Позивач зазначає, що зі змісту листа Великоберезької сільської ради № 166/О3-14 від 16.02.2024 та № 02-36/555 від 07.05.2024 встановлено, що нею як уповноваженим органом не вжито достатніх заходів, спрямованих на захист інтересів держави в особі територіальної громади.

У відповіді на відзив, прокурор (позивач) вказує на порушення ст. 35 Закону України «Про землеустрій» та пунктів 1-3 Порядку проведення інвентаризації земель при проведенні інвентаризації земельної ділянки, за результатами якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129. Оскільки за результатами інвентаризації незаконно віднесено вказану земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення.

Стверджує, що відсутність встановленої Земельним кодексом України документації по оформленню прибережної захисної смуги, не позбавляє її статусу земель водного фонду.

Крім того, на думку позивача, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129 змінено з земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення (пасовища), тобто визначення в наказі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №3819-СГ від 27.12.2019 та технічної документації в складі угідь земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 як пасовища, призвело до незаконного віднесення вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, поза як така відноситься до земель водного фонду, оскільки частина її площі (0,79 га) складає прибережна захисна смуга річки Боржава.

Позивач не погоджується із твердженнями відповідача 1, викладеними у відзиві на позовну заяву щодо неефективності способу захисту у спірних правовідносинах та відсутності порушення інтересів держави.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просив викласти пункт 5 прохальної частини позовної заяви в новій редакції, зокрема, позивач просить:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 3819-СГ від 17.12.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок», яким затверджено технічну документації з землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га;

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 36-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Великоберезькій сільській раді Берегівського району Закарпатської області у комунальну власність земельної ділянки за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га;

- визнати недійсним рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області № 87 від 29.01.2021 «Про прийняття земельних ділянок з державної в комунальну власність Великоберезької сільської ради» в частині прийняття в комунальну власність Великоберезької сільської ради з державної власності земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га, яка розташована за межами населених пунктів Великоберезької сільської ради (ОТГ), згідно акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га за Великоберезькою сільською радою з припиненням права власності Великоберезької сільської ради на дану земельну ділянку;

- стягнути з відповідачів на користь Закарпатської обласної прокуратури судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 15140 грн.

Позиція відповідача 1

Відповідач 1 на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву №9-7-0.7-3876/2-24 від 07.08.2024 (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/6152/24), за змістом якого зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області, забезпечує науково-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, землеоціночних робіт, вживає організаційних заходів щодо проведення земельних торгів; здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель.

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 сільськогосподарського призначення, розташована за межами населених пунктів на території Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області площею 14,3652 га проінвентаризовано у 2019 році відповідно до вимог Порядку проведення інвентаризації земель, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476.

Технічна документація із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області розроблена Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» на підставі договору від 12.02.2019 №12-Г.

Наказом Головного управління від 17.12.2019 №3819-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, а саме земельної ділянки з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129, площею 14,3652 га.

10.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №36-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Великоберезькій сільській раді Берегівського району, передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 117,4393 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Великоберезької та Квасівської сільських рад Берегівського району Закарпатської області, в тому числі й спірну земельну ділянку з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129, площею 14,3652 га, та п.2 вказаного наказу рекомендовано Великоберезькій сільській раді здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При проведенні інвентаризації земельних ділянок виконавцем робіт використано матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; дані з державної статистичної звітності про площі земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (форма №6-зем); відомості та документи Державного земельного кадастру; електронні документи, що містять результати робіт із землеустрою та оцінки земель; схеми розпаювання сільськогосподарських земель в електронному вигляді; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани; перелік об`єктів інвентаризації (земельних ділянок) з нанесенням на картографічну основу в межах району або сільської, селищної, міської ради; копій документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідач 1 вказує, що згідно вихідних даних, наданих відділом у Берегівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, контур №306 відноситься до земель сільськогосподарського призначення пасовища.

В результаті виконаних робіт щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на території Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області сформовано земельну ділянку загальною площею 14,3652 га, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру.

На проінвентаризованих землях загальною площею 14,3652 га встановлене обмеження у використанні земельної ділянки у вигляді прибережної захисної смуги площею 0,8230 га (8230 кв.м.).

За твердженнями відповідача 1, на підставі викладеного спростовується посилання позивача на обмеження щодо використання та набуття земель водного фонду у приватну власність, встановлені ст. 59 Земельного кодексу України та на ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, відповідно до якої землі водного фонду, крім випадків визначених цим Кодексом не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідач 1 покликається на перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності, та на відсутність достатніх і належних доказів порушення прав держави чи мешканців територіальної громади при проведенні інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129.

Відповідач 1, посилаючись на положення Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про місцеве самоврядування в Україні», Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, стверджує, що для скасування державної реєстрації земельних ділянок необхідні належні правові підстави.

Крім того, вказує, належним способом захисту порушеного права, на думку відповідача 1, є зобов`язання Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129, сформувавши дві земельні ділянки, одна з яких буде земельною ділянкою з площею 0,79 га, що знаходиться в прибережній захисній смузі.

Відповідач 1 на підставі викладеного, у зв`язку з відсутністю порушеного права у позивача та неналежним способом захисту порушеного права, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позиція відповідача 2

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав, не уповноважив свого представника для участі в розгляді справи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч.9 ст. 165, ч.2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами, без врахування позиції відповідача 2 щодо суті спору.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

21.02.2019 в.о. голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Колотіліним О. видано наказ №59 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» (т.1 а.с.62-69).

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 №129 «Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності» внесено зміни до наказу Держгеокадастру від 21.02.2019 №59 (т.1 а.с.70-78).

Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» у 2019 році сформовано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за адресою: за межами населених пунктів, на території Квасівської сільської ради, Берегівського району, Закарпатської області.

Вказана технічна документація містить пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельні ділянки у Державному земельному кадастрі, відповідно до яких встановлені наступні обмеження у використанні земельної ділянки площею 14,3652 га, а саме:

- прикордонна смуга вздовж державного кордону, площею 14,3652 га (143652 кв. м.), код обмеження 04.01.

- прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, навколо річки Боржава шириною 25м, площею 0,8230 га (8230 кв. м.), код обмеження 05.02. (т.1 а.с.79).

17.12.2019 в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Островським М. видано наказ №3819-сг «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок», яким затверджено технічну документації з землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території Квасівської сільської ради Берегівського району, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га (т.1 а.с.33-34).

10.12.2020 начальником, головою комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Завальнюк І. видано наказ №36-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно з пунктом 1 якого передано Великоберезькій сільській раді Берегівського району Закарпатської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 117,4393 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Великоберезької та Квасівської сільських рад Берегівського району Закарпатської області.

Пунктом 2 наказу №36-ОТГ рекомендовано Великоберезькій сільській раді Берегівського району Закарпатської області здійснити державну реєстрацію права власності на земельні ділянки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до додатку до наказу Головного управління від 10.12.2020 №36-ОТГ серед земельних ділянок наявна, зокрема й земельна ділянка з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га (т.1 а.с.35-36).

Згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від грудня 2020 року, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 10.12.2020 №36-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передає із державної власності, а Великоберезька сільська рада Берегівського району Закарпатської області приймає у комунальну власність земельні ділянки згідно з додатком. Цей акт разом із вищезазначеним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області на вказані у додатку земельні ділянки.

Згідно додатку до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від грудня 2020 року, серед земельних ділянок наявна, зокрема й земельна ділянка з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку не зареєстровані, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: прикордонна смуга 14,3652 га, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах 0,4342 га, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах 0,2750 га, прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах 0,2750 га (т.1 а.с.195-196).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ділянка з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га, номер витягу НВ-2103984732019 у розділі «Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки» встановлено вид обмеження Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, підстава для виникнення обмеження у використанні земельної ділянки Закон стаття 60 Земельного кодексу України, строк дії обмеження безстроково (т.2 а.с.45-47).

Рішенням №87 від 29.01.2021 5 сесії VIII скликання Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області «Про прийняття земельних ділянок з державної в комунальну власність Великоберезької сільської ради» прийнято в комунальну власність Великоберезької сільської ради (ОТГ) Берегівського району Закарпатської області 7 (сім) земельних ділянок загальною площею 190,2324 га, які розташовані за межами населених пунктів Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області, згідно акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, згідно додатку 1.

Згідно пункту 2 вказаного рішення Великоберезькому сільському голові провести державну реєстрацію права комунальної власності на 7 (сім) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 190,2324 га, за Великоберезькою сільською радою (ОТГ) Берегівського району Закарпатської області, згідно додатку 1.

Додатком 1 рішення 5 сесії VIII скликання Великоберезької сільської ради №87 від 29.01.2021 встановлено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які передаються з державної власності у комунальну власність Великоберезької сільської ради (ОТГ), в тому числі за №5 земельну ділянку за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га, код класифікації видів цільового призначення земель 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (т.1 а.с.37-39).

26.03.2021 державним реєстратором Великоберезкої сільської ради Марочканичем В.В. зареєстровано право комунальної власності за Великоберезькою сільською радою на земельну ділянку за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 383329491 від 18.06.2024, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129, площею 14,3652 га, встановлено, що 26.03.2021 державним реєстратором Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області Марочканич В.Й. зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради, код ЄДРПОУ - 04350317, номер відомостей про речове право: 41264902 (т.1 а.с.31-32).

06.02.2024 Берегівською окружною прокуратурою направлено запит №07.50-101-294-24/687ВИХ-24 Великоберезькому сільському голові про вжиті сільською радою заходи щодо усунення порушень вимог земельного законодавства при користуванні Великоберезькою сільською радою земельними ділянками за кадастровим номером 2120480800:03:000:0057 та 2120485400:02:000:0129 (т.1 а.с.41-42).

Листом Великоберезького сільського голови від 16.02.2024 №166/03-14 Берегівську окружну прокуратуру повідомлено про відсутність можливості під час діє воєнного стану вжити заходів щодо скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №36-ОТГ від 10.12.2020 та рішення Великоберезької сільської ради від 29.01.2021 №87 в частині передачі у комунальну власність Великоберезькій сільській раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2120480800:03:000:0057 площею 9,9422 та 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га (т.1 а.с.43).

18.06.2024 прокурором Берегівської окружної прокуратури винесено постанову про надання дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування (т.1 а.с.104-105).

Протоколом огляду місця події від 09.05.2024 з залученням спеціаліста геодезиста Зигара М.С. встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 знаходиться в 25 метровій прибережній захисній смузі річки Боржава (т.1 а.с.106-108).

Листом Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса №06/105 від 26.01.2024 Берегівську окружну прокуратуру повідомлено, що розпорядником інформації щодо водозабірної площі річок є Закарпатський обласний центр з гідрометеорології (т.1 а.с.44).

Листом Закарпатського обласного центру з гідрометеорології №998 01-136/998-05 від 30.01.2024 надано інформацію, що водозабірна площа річки Боржава, від витоку до впадіння, становить 1360 кв.км (т.1 а.с.45).

Вважаючи дії відповідачів протиправними, Берегівська окружна прокуратура як позивач звернулась до суду з даним позовом, у якому повідомляє про незаконність набуття Великоберезькою сільською радою права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га (далі земельна ділянка); зазначає, що у такий спосіб порушено конституційний принцип законності набуття та реалізацію права власності на земельну ділянку водного фонду в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Прокурор зазначає, що його звернення до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності набуття та реалізації права власності земельної ділянки водного фонду, враховуючи особливий статус таких земель, визначений Земельним та Водним кодексами України.

За таких обставин Берегівська окружна прокуратура просить усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, рішення сільської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Правове обґрунтування і оцінка суду

Щодо процесуального статусу прокурора у cправі

Згідно положень ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас п.3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках та у порядку, що визначені законом.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Суд враховує, що перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Так, у справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" необхідністю захисту порушених законних інтересів держави щодо охорони земель водного фонду з приводу безпідставного їх віднесення (щодо прибереженої захисної смуги вздовж річки) під час проведення інвентаризації до земель сільськогосподарського призначення, що призвело до реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з неправильним цільовим призначенням та подальшого незаконного передання земельної ділянки в комунальну власність з порушенням вимог земельного законодавства. У зв`язку з цим звернення прокурора до суду спрямоване на усунення порушень земельного законодавства з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо реалізації права власності земельної ділянки водного фонду, враховуючи, особливий статус таких земель.

Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Обгрунтовуючи підстави подачі позову як самостійним позивачем, керівник Берегівської окружної прокуратури зазначив, що відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яким приймались спірні накази №3819-СГ від 17.12.2019 та №36-ОТГ від 10.12.2020 та Великоберезька сільська рада, якою приймалося спірне рішення №87 від 29.01.2021, на підставі яких частину земельної ділянки незаконно віднесено до земель сільськогосподарського призначення, та не враховано, що частина такої розміщена в прибережно захисній смузі річки Боржава. Враховуючи те, що одна і та сама особа не може виступати позивачем і відповідачем по справі за одними й тими самими правовідносинами, а інший уповноважений державою орган відсутній, прокурор у позовній заяві зазначає, що він звертається з позовом самостійно в інтересах держави та набуває статусу позивача.

Суд погоджується з доводами прокурора про наявність підстав для подачі ним позовної заяви самостійно як позивачем з урахуванням зазначених ним підстав представництва інтересів держави та беручи до уваги положення п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, ст.53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і такі правові позиції Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Отже, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

З урахуванням положень п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, ст.53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абз. 2 ч. 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч.5 ст.53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пунктах 51 52 постанови від 15.10.2024 в справі № 921/504/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду зробила такий правовий висновок, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

Отже, зважаючи на заявлені прокурором у справі, що розглядається, позовні вимоги про визнання недійсними рішень Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області та Великоберезької сільської ради, згідно з якими відповідачем 2 протиправно набуто право власності на спірну земельну ділянку; врахувавши підстави обґрунтування таких позовних вимог та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд виснує, що керівник Берегівської окружної прокуратури правильно визначив свій статус позивача, та правомірно визначив Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області та Великоберезьку сільську раду відповідачами у цій справі, навів підстави для представництва інтересів держави та обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів.

Як зазначалося вище, звертаючись з позовом у справі, прокурор посилався на те, що частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129 площею 0,79 га (фактично згідно встановлених судом відомостей площею 0,8230 га), яка відноситься до прибережної захисної смуги навколо річки Боржава, є землями водного фонду, на які розповсюджується особливий порядок їх використання. А тому цільове призначення такої земельної ділянки під час інвентаризації земель державної власності незаконно було визначено як землі сільськогосподарського призначення та у подальшому незаконно передано земельну ділянку в комунальну власність Великоберезькій сільській раді Берегівського району Закарпатської області з таким цільовим призначенням, без врахування, що частина спірної земельної ділянки є землями водного фонду (через наявність прибережної захисної смуги навколо річки Боржава площею 0,8230 га).

Щодо спірних правових відносин

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст.13 Конституції України).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч.ч. 1, 2 ст.79 Земельного кодексу України (тут і далі всі нормативні акти в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За змістом ст. 3 Водного кодексу України до водного фонду України належать, зокрема, природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти.

Згідно з ч.1 ст.58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 05.06.2019 (далі - Порядок, в редакції чинній станом на момент проведення та затвердження матеріалів інвентаризації) цей Порядок визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель.

Пунктом 2 Порядку передбачалось, що інвентаризація земель проводиться з метою, встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Інвентаризація земель проводиться виходячи з принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. 4 Порядку).

Отже, інвентаризація земель проводилась з метою встановлення правового статусу земельних ділянок, віднесення таких до певної категорії та прийняття органами державної влади відповідних рішень.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, зокрема як встановлено із технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за адресою: за межами населених пунктів, на території Квасівської сільської ради, Берегівського району Закарпатської області, яка була затверджена згідно спірного наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №3819-сг від 17.12.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок», як встановлено із витягу з Державного земельного кадастру НВ-2103984732019 від 13.12.2019 про земельну ділянку ділянка з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га, частину такої спірної земельної ділянки становить прибережна захисна смуга навколо річки Боржава шириною 25м та площею 0,8230 га, з приводу чого у Державному земельному кадастрі зареєстровані відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, вид обмежень: «прибережна захисна смуга вздовж річки, навколо водойм та на островах» площею 0,4342 га, 0,2750 га, 0,1138 га.

Водночас, як було вказано вище за змістом ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ч. 1 ст.60 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 88 Водного кодексу України).

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (ч.2 ст. 60 Земельного кодексу України, ч.2 ст.88 Водного кодексу України, абз. 2 п.2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів).

Відповідно до положень ст.ст.61, 62 Земельного кодексу України, 89, 90 Водного кодексу України, абз. 2 п.8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додатку 13 до цих правил прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування.

За змістом положень ст.61 Земельного кодексу України і ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства; розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (див, зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, від 20.07.2020 у справі № 923/196/20).

Склад земель регулює ст. 18 ЗК України, а її категорії визначає ст. 19 цього Кодексу. Так, відповідно до вказаних норм до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, у тому числі, на землі водного фонду.

У пунктах 5.34 5.35. постанови від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст.ст. 61 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 89 90 Водного кодексу України, абз.2 п. 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у Земельному кодексі України та Водному кодексі України. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 12.12.2023 у справі № 917/1024/22, від 01.12.2021 у справі № 917/1082/20.

Отже, наявність прибережної захисної смуги навколо річки Боржава площею 0,8230 га на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га свідчить про незаконне віднесення такої земельної ділянки при проведенні інвентаризації земель державної власності до категорії земель сільськогосподарського призначення, так як землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, тобто відносяться до категорії земель із цільовим призначенням, визначеним у пункті «є» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України - землі водного фонду.

Щодо цього суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду (див., зокрема постанову Верховного Суду від 18.07.2022 у справі № 330/1009/19). В Україні землі водного фонду є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання (див. також постанову Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 495/4980/21).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. "а" ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Вказані вимоги законодавства є доступними і чіткими, а наслідки порушення таких вимог законодавства є передбачуваними як для Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, тобто органу, який затвердив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, незаконно визначивши категорію спірної земельної ділянки як «землі сільськогосподарського призначення» та незаконно передав її у комунальну власність із таким цільовим призначенням згідно оскаржуваних наказів № 3819-СГ від 17.12.2019 та № 36-ОТГ від 10.12.2020, так і для Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області, яка незаконно прийняла земельну ділянку у комунальну власність згідно оскаржуваного рішення №87 від 29.01.2021 як земельну ділянку сільськогосподарського призначення, всупереч фактичним обставинам справи, згідно з якими за наявності прибережної захисної смуги навколо річки Боржава площею 0,8230 га на спірній земельній ділянці, означена частина ділянки є землями водного фонду.

За змістом ст. 15,16 Цивільного кодексу України, що кореспондуються із приписами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з п. 10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий же спосіб захисту передбачений п.«г» ч.3 ст.152 Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 05.12.2019 у справі №914/73/18, від 14.01.2020 у справі №910/21404/17, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19.

Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини справи, які підтверджені дослідженими судом доказами, згідно з якими частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 0,8230 га є прибережною захисною смугою навколо річки Боржава, а тому є землями водного фонду, на які розповсюджується особливий порядок їх використання, та не могла бути віднесена під час інвентаризації до категорії земель із цільовим призначенням «землі сільськогосподарського призначення», а, отже, і не могла бути передана у комунальну власність із таким цільовим призначенням та відповідно не може бути об`єктом цивільних прав із таким цільовим призначенням, то наведене свідчить про наявність підстав для визнання недійсними оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №3819-СГ від 17.12.2019 та №36-ОТГ від 10.12.2020 та оскаржуваного рішення Великоберезької сільської ради №87 від 29.01.2021.

З означених підстав вказані акти є незаконними і підлягають визнанню недійсними згідно з встановленим в п.«г» ч. 3 ст. 152 ЗК України та у п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту прав на земельні ділянки шляхом визнання їх недійсними. У цьому випадку та у випадку задоволення інших позовних вимог прокурора (про що зазначено нижче), буде відновлено становище, яке існувало до порушення, що призведене до поновлення порушених інтересів держави.

При оцінці обраного прокурором способу захисту прав в спірних правовідносинах суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У п. 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21).

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту шляхом оскарження рішень (наказів) уповноваженого органу про передачу земельної ділянки у власність, прийняття її у комунальну власність органом місцевого самоврядування безпосередньо передбачений у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України та, за встановлених судами конкретних обставин справи, є ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язує порушення прав та інтересів держави (незаконне вибуття з державної власності та незаконна передача в комунальну власність земельної ділянки водного фонду, до якої відноситься прибережна захисна смуга вздовж річки Боржава через наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Державному земельному кадастрі записів про реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку як землі сільськогосподарського призначення), то у цьому випадку скасувань рішень уповноваженого органу та органу місцевого самоврядування (які продовжують діяти як підстави виникнення та існування права комунальної власності на означену земельну ділянку), скасування реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з припиненням права власності сільської ради на земельну ділянку, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки призведе до усунення порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

Задоволення позовних вимог у даній справі є ефективним способом захисту порушених прав і не потребуватиме додаткових засобів захисту, оскільки у відповідача 2 припиняться правові підстави власності на земельну ділянку, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно буде скасовано державну реєстрацію права власності відповідача 2 спірною земельною ділянкою.

Відтак, такий спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки спричинятиме потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо, а також відповідатиме принципу процесуальної економії, тобто забезпечить відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №903/1173/15 та від 14.03.2023 у справі №909/221/22.

Щодо позовних вимог у частині скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, судом також враховані правові позиції, наведені у п.п. 49 - 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, щодо застосування положень ч.10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр":

"Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

У зв`язку з наведеним за конкретних встановлених судами обставин цієї справи та за умови, що державна реєстрація речових прав Ради та ІП "ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ" на спірну земельну ділянку вже скасована судами у межах цієї справи, що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №916/1517/22".

У пунктах 31 37 постанови від 21.01.2025 у справі №904/6886/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що «колегія суддів вважає, що за умов конкретних встановлених судами обставин цієї справи (державна реєстрація права комунальної власності Ради на спірну земельну ділянку вже скасована судом першої інстанції у межах цієї справи, тобто відбулося припинення відповідного речового права), наведеному вище правовому висновку, викладеному в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22, відповідає обґрунтований висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, який (висновок) ґрунтується на тому, що:

1) під час обрання ефективного способу захисту щодо спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення необхідно враховувати, що її вибуття з державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок;

2) скасування державної реєстрації земельної ділянки можливе лише щодо сформованого об`єкта цивільних прав - спірної земельної ділянки та повернення її позивачу (Дніпропетровській ОДА) з подальшим виготовленням Облдержадміністрацією технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки на дві окремі частини з урахуванням різного цільового призначення її частин та подальшої їх реєстрації в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3) оскільки спірна земельна ділянка частково (площею 6,3841 га) відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України", то відповідно до положень статей 20, 83, 122, 141, 142, 149 ЗК України та з огляду на її цільове призначення, враховуючи недопустимість її передачі в комунальну власність за наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 06.06.2018 № 4-2201/15-18-СГ, не передбачається можливості відведення спірної земельної ділянки в комунальну власність виключно за категорією земель сільськогосподарського призначення, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що є належним способом захисту порушеного права держави».

Підсумовуючи наведене, суд виснує про обгрунтованість усіх позовних вимог прокурора (позивача у справі) про визнання недійсними спірних наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №3819-СГ від 17.12.2019 і №36-ОТГ від 10.12.2020, рішення Великоберезької сільської ради №87 від 29.01.2021, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності відповідача 2 на земельну ділянку, з припиненням права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. А тому такі позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки підтверджені згідно досліджених судом належних, допустимих і достовірних доказів, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, положень законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, та практики Верховного Суду в подібних справах.

Щодо заперечень відповідача 1 проти позовних вимог

Суд відхиляє заперечення відповідача 1 проти позовних вимог щодо відсутності достатніх і належних доказів порушення прав держави чи мешканців територіальної громади при проведенні інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129, так як зазначає, що незаконне віднесення під час проведення інвентаризації спірної земельної ділянки, частину якої займає прибережна захисна смуга навколо річки Боржава, до земель сільськогосподарського призначення та у подальшому незаконна передача земельної ділянки в комунальну власність Великоберезькій сільській раді Берегівського району Закарпатської області з таким цільовим призначенням, без врахування, що її частина є землями водного фонду, очевидно призвела до порушення законних інтересів держави щодо охорони земель водного фонду, враховуючи особливий порядок їх використання, а також враховуючи, що розподіл земель, тим більше особливо цінних земель, має відбуватися виключно з дотриманням принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства, з урахуванням, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи щодо вчинення дій по розпорядженню землями, прийняття земель у власність зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також суд відхиляє доводи відповідача 1 щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову, враховуючи можливість Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером: 2120485400:02:000:0129, сформувавши дві земельні ділянки, одна з яких буде земельною ділянкою з площею 0,8230 га, що знаходиться в прибережній захисній смузі. Не погоджуючись з такими доводами відповідача 1, суд зазначає, що у листі Великоберезької сільської ради від 16.02.2024 №166/03-14 орган місцевого самоврядування повідомив Берегівську окружну прокуратуру про те, що він згідний з такими допущеними порушеннями земельного законодавства і питання про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки буде вирішено сільською радою по закінченню воєнного стану. Тобто, відповідач 2, маючи можливість впродовж тривалого часу усунути порушення земельного законодавства, в тому числі шляхом поділу спірної земельної ділянки не вчиняє і не бажає вчиняти таких дій, оскільки сам по собі воєнний стан не є перешкодою у вчиненні дій по поділу земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Як уже неодноразово зазначалося судом у рішенні, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки нормами законодавства не передбачено обов`язку органу місцевого самоврядування вчиняти дій по поділу земельної ділянки, оскільки відповідач 2, визнаючи порушення земельного законодавства при набутті ним права комунальної власності на земельну ділянку, повідомляє про можливість скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та не вчиняє упродовж тривалого часу жодних дій по поділу спірної земельної ділянки, за відсутності перешкод до вчинення таких дій, то у цьому випадку суд доходить висновку, що єдиним способом захисту порушених інтересів держави в спірних правових відносинах є задоволення позовних вимог у повному обсязі і такі висновки суду (з урахуванням наведеного) спростовують аргументи відповідача 1 щодо незгоди з позовними вимогами.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.

Розподіл судових витрат

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 9 ст. 129 ГПК України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору

А тому судові витрати прокурора по сплаті судового збору в розмірі 15140 грн на підставі ст.129 ГПК України покладаються судом порівну на відповідачів, позаяк саме з їх неправильних дій виник даний спір між сторонами.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №3819-СГ від 17.12.2019 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок» щодо затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №36-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Великоберезькій сільській раді Берегівського району Закарпатської області у комунальну власність земельної ділянки за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га.

Визнати недійсним рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області №87 від 29.01.2021 «Про прийняття земельних ділянок з державної в комунальну власність Великоберезької сільської ради» в частині прийняття в комунальну власність Великоберезької сільської ради з державної власності земельної ділянки за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04350317, місцезнаходження 90242, Закарпатська область, Берегівський район, село Великі Береги, вулиця Ракоці Ф., будинок 78) на земельну ділянку за кадастровим номером 2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Квасівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, проведену на підставі рішення державного реєстратора Великоберезької сільської ради Марочканич В.Й. від 26.03.2021 (номер відомостей про речове право - 41264902) з припиненням права власності Великоберезької сільської ради на дану земельну ділянку.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером №2120485400:02:000:0129 площею 14,3652 га в Державному земельному кадастрі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 39766716, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2А) 7570 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) на відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04350317, місцезнаходження 90242, Закарпатська область, Берегівський район, село Великі Береги, вулиця Ракоці Ф., будинок 78) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909967, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, 2А) 7570 грн (сім тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено і підписано 23.05.2025.

Суддя С.В.Сисин