Ухвала від 19.05.2025 по справі 911/896/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" травня 2025 р. Справа № 911/896/25

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

за участю представників

прокуратури: Недвига Н.О. посвідчення № 077784 від 08.05.2023;

позивача: не з`явився;

відповідача: Ковалевський Р.В. адвокат, довіреність № 12/2024/153 від 31.12.2024; Філатова Н.А. адвокат, ордер серії ВВ № 1027807 від 10.01.2023;

третьої особи: не з`явився;

встановив:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 13.03.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі відповідач, ТОВ «ФК «Форінт»), у якій просить суд витребувати у ТОВ «ФК «Форінт» на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:006:0013 площею 1,6 га, яка знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області в категорію земель лісогосподарського призначення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що в рамках судової справи № 372/378/17-ц в якості преюдиційних фактів зазначено, що першим власником у договорах купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 23.10.2007 зазначений ОСОБА_1 , який у законний спосіб земельні ділянки не набував, державні акти на право власності на земельні ділянки, в тому числі і на спірні земельні ділянки, в 2004 році не отримував. Судами у справі № 372/378/17-ц встановлено безпідставне набуття права на майно (в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:006:0013), яке є власністю держави та перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, речове право якого у передбаченому законом порядку не припинено.

Прокурор стверджує, що всупереч вимогам земельного та лісового законодавства перший власник спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , яку в подальшому на підставі цивільно-правових угод набуло ТОВ «ФК Форінт», незаконно набув у власність земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка не вибувала з державної власності, без прийняття попередньо рішення про її вилучення у постійного землекористувача лісогосподарського підприємства.

На думку прокурора, оскільки спірна земельна ділянка приватної форми власності з кадастровим номером 3223155400:06:006:0013 повністю накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України», ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є заявлення віндикаційного позову про витребування спірної земельної ділянки відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.04.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 05.05.2025. Зазначеною ухвалою суд також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Через підсистему «Електронний суд» 17.04.2025 від ТОВ «ФК «Форінт» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач, серед іншого, посилається на те, що ТОВ «ФК «Форінт» набуло право власності на спірну майно шляхом укладення оплатного правочину, через законну процедуру аукціон, проведений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; перевіривши відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановивши відсутність будь-яких обтяжень та обмежень на розпорядження нерухомим майном, придбав таке майно, будучи впевненим у безпечності набуття такого майна та відсутності вимог будь-яких третіх осіб на таке майно; в розумінні положень законодавства ТОВ «ФК «Форінт» є добросовісним власником такого майна.

Через підсистему «Електронний суд» 22.04.2025 від ТОВ «ФК «Форінт» надійшла заява, у якій відповідач просить суд залишити позов без руху та зобов`язати позивача надати суду експертно-грошову оцінку спірної земельної ділянки, чинної на дату подання позовної заяви, та доказів внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.

Обгрунтовуючи заяву, відповідач зазначає, що 09.04.2025 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12.03.2025 (далі Закон № 4292-IX), яким внесено зміни до Цивільного кодексу України.

За твердженнями відповідача, внесеними змінами до законодавства визначено, що постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади поставлено в залежність від попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.

Відповідач звертає увагу на те, що прокурор у своїй позовній заяві зазначає про незаконність вибуття земельної ділянки з державної власності, на підставі начебто підроблених державних актів і насправді спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та просить витребувати у ТОВ «ФК «Форінт» на користь Київської обласної державної адміністрації (тобто на користь держави) зазначену земельну ділянку. Однак відповідач вважає себе добросовісним набувачем спірної земельної ділянки; відповідач набув її на аукціоні, організованому Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, за відплатним договором, без будь-яких зареєстрованих обмежень щодо її розпорядження.

Отже, на думку відповідача, з метою виконання вимог законодавства, з урахуванням внесених Законом № 4292-IX змін, а саме доповнення частиною шостою статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), прокурор має надати суду документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

На підставі усного клопотання прокурора про надання додаткового часу для ознайомлення із заявою відповідача від 22.04.2025 про залишення позову без руху та для підготовки відповідних заперечень суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.05.2025.

Через підсистему «Електронний суд» 15.05.2025 від прокурора надійшли письмові заперечення від 14.05.2025 на заяву про залишення позову без руху, у яких прокурор просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Форінт» про залишення позову без руху.

Прокурор вважає, що норми ГПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії звернення прокурора з позовом до суду (27.02.2025). Оскільки позовна заява відповідає вимогам статті 164 ГПК України у редакції, чинній на дату звернення прокурора до суду 27.02.2025 та дату відкриття провадження у справі 02.04.2025, підстав для подання прокурором до суду оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) земельної ділянки та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів вартості земельних ділянок, на даний час немає.

Крім того прокурор зауважує, що у позові стверджується про обізнаність відповідача щодо незаконності виділення земельної ділянки та його недобросовісність у спірних правовідносинах. Саме такому правовому обґрунтуванню позовних вимог має надаватися оцінка судом.

Через підсистему «Електронний суд» 16.05.2025 від ТОВ «ФК «Форінт» надійшли пояснення на заперечення Київської обласної прокуратури на заяву про залишення позову без руху.

Відповідач вважає, що приймаючи зміни до Цивільного кодексу України законодавець переслідував конкретну мету: посилення захисту прав добросовісного набувача. Ця мета знайшла своє відображення у внесенні змін у статей 388, 390, 391 Цивільного кодексу України. Реалізуючи дану мету, законодавець зазначив, що положення в частині компенсації вартості майна та граничного строку можливості витребування майна мають зворотну дію в часі. Суд може ухвалити рішення виключно в тому випадку та після того, як позивачем буде внесено кошти на депозитний рахунок суду, фактично прийняття судом рішення поставлено в залежність від попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду.

Також відповідач зауважує, що питання добросовісності має вирішуватися виключно судом, на стадії вирішення справи по суті, після дослідження обставин та матеріалів справи і надання їм оцінки. Позивач не наділений таким правом і доводи прокурора, що суд має прийняти «як єдину істину» доводи прокурора про недобросовісність відповідача не ґрунтуються на положеннях та основних принципах процесуального законодавства.

У підготовчому засіданні 19.05.2025 прокурор і представник відповідача в усній формі виклали свою позицію стосовно можливості залишення без руху позову в цій справі.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху, суд виходить із такого.

09.04.2025 набрав чинності Закон України від 12.03.2025 № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».

Так, Законом № 4292-ІХ доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п`ятою такого змісту:

« 5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною другою такого змісту:

« 2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту:

« 6. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту:

«Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму».

При цьому пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Таким чином, держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.

Суд з`ясував, що експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:006:0013 площею 1,6 га, чинна на дату подання позовної заяви, у матеріалах справи відсутня.

Зважаючи на те, що предметом цього спору є вимога прокурора про витребування земельної ділянки у відповідача на користь держави в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України, положення Закону № 4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна підлягають застосуванню у цій справі.

Суд зазначає, що хоча позов подано прокурором до набрання чинності згаданими вище змінами, однак з огляду на зміст пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов`язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ.

Так, згідно із частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі № 924/1277/20 зазначив, що особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер і це означає обов`язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії (більш пізня норма процесуального права скасовує дію попередньої норми, яка регулює ті самі відносини).

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX прямо передбачено зворотну дію норм закону в часі у частині умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна добросовісному набувачеві у справах, у яких на момент набрання чинності цим Законом не ухвалено рішення судом першої інстанції про витребування майна.

Оскільки у цій справі на день набрання чинності Законом № 4292-IX не ухвалено остаточне рішення, то під час розгляду справи підлягають застосуванню норми зазначеного Закону, зокрема: частина п`ята статті 390 Цивільного кодексу України, яка передбачає обов`язок органу державної влади або органу місцевого самоврядування попередньо внести вартість спірного майна на депозитний рахунок суду; частина шоста статті 164 ГПК України, що вимагає долучення до позовної заяви відповідних підтверджуючих документів про внесення коштів на депозитний рахунок суду; абзац третій частини другої статті 174 ГПК України щодо наслідків невнесення коштів на депозитний рахунок суду.

Доводи прокурора щодо незастосування положень Закону № 4292-ІХ, які ґрунтуються на посиланні на обґрунтування позовної заяви про недобросовісність кінцевого набувача спірної земельної ділянки ТОВ «ФК «Форінт», суд вважає передчасними та необґрунтованими.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Зазначена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб`єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку.

У контексті норм Господарського процесуального кодексу України, спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.

Вказане відповідає також загальним засадам господарського судочинства, зокрема принципам змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом і судом, передбаченим статтями 7 та 13 ГПК України.

З урахуванням викладеного, будь-які твердження про недобросовісність або нерозумність поведінки сторони, які мають на меті спростування презумпції, не можуть бути взяті до уваги, оскільки така оцінка можлива лише за результатами дослідження доказів у ході розгляду справи по суті.

Водночас суд вважає слушними зауваження відповідача на те, що можливі негативні наслідки від залишення позову без руху є неспівмірними з тими негативними наслідками, які можуть виникнути у випадку незастосування судом частини шостої статті 164 ГПК України, адже залишення позову без руху є тимчасовим заходом і не позбавляє прокурора можливості захистити порушені, на його думку, права та інтереси держави, за умови дотримання положень ГПК України.

На думку суду, незастосування на цій стадії судового розгляду справи положень Закону № 4292-ІХ може зумовити негативні правові, майнові та процедурні наслідки для відповідача, в тому числі втрату майна без компенсації.

До того ж незастосування нових положень законодавства під час розгляду справи, в якій не ухвалено рішення на момент набрання ними чинності, суперечитиме прямій вказівці законодавця про їхню зворотну дію, а також принципу верховенства права і справедливості у контексті захисту прав добросовісного набувача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у цій справі наявні підстави для залишення позову без руху з метою усунення недоліку позовної заяви у вигляді відсутності у матеріалах справи документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Водночас суд звертає увагу, що згідно із частиною дванадцятою статті 176 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина тринадцята статті 176 ГПК України).

Керуючись статтею 164, частиною одинадцятою статті 176, статтями 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Повідомити заступника керівника Київської обласної прокуратури про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.

2. Встановити заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Встановити заступнику керівника Київської обласної прокуратури спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- надання суду оцінки (експертно-грошової оцінки) земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:006:0013 площею 1,6 га, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви;

- надання суду доказів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Господарського суду Київської області грошових коштів у розмірі вартості земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:006:0013 площею 1,6 га, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Реквізити для сплати: одержувач коштів Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ 03499945; рахунок UA578201720355269002000014298 (депозитний); банк Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.05.2025.

Суддя О.В. Щоткін