Рішення від 19.05.2025 по справі 914/825/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2025 Справа № 914/825/25

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «СГМ-ПАК», м. Хмельницькийдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт», м. Львівпро:стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Вага Ю.В. адвокатка;від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГМ-ПАК» (надалі Позивач, ТОВ «СГМ-ПАК») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (надалі Відповідач, ТОВ «Юнісопт») про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 24.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 28.04.2025.

Ухвалою від 28.04.2025 судове засідання у справі відкладено на 19.05.2025.

Представниця позивача взяла участь у судовому засіданні 19.05.2025 у режимі відеоконференції, подала до суду заяву про долучення доказів понесених судових витрат (вх. №11736/25 від 06.05.2025), просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 19.05.2025, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвала від 28.04.2025 доставлена до його електронного кабінету 29.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 01.12.2023 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №01/12-01, на виконання якого позивач поставив відповідачу за допомогою поштового сервісу «Нова Пошта» товар, а саме мішки паперові вартістю 60`274,20 грн. Разом з цим, відповідач не оплатив вартості поставленого товару, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість.

Зважаючи на це, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 60`274,20 грн. основного боргу, 20`119,46 грн. пені, 8`577,35 грн. інфляційних втрат, 2`189,69 грн. 3% річних, а всього 91`160,70 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.12.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №01/12-01 (надалі Договір), згідно із яким постачальник зобов`язується передати у зумовлені договором строки (строк) покупцеві мішок паперовий в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену в порядку передбаченому договором суму коштів.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що ціна одиниці товару узгоджується сторонами і вказується в замовленні покупця, рахунку-фактурі та видатковій накладній, та/або специфікації на товар. Загальна сума договору складається з сум вказаних у видаткових накладних складених на поставлений товар.

Позивач виставив відповідачу рахунок №559 від 12.12.2023 на оплату товару, а саме мішка паперового (органічне добриво) та мішка паперового (вапняк карбонатний), на загальну суму 60`274,20 грн.

Судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений сторонами товар, а саме мішки паперові (органічне добриво) у кількості 2`937 шт. та мішки паперові (вапняк карбонатний) у кількості 2`713 шт., загальною вартістю 60`274,20 грн. Вказана обставина підтверджується підписаною представниками обох сторін та скріпленою їх печатками видатковою накладною №530 від 14.12.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав замовлений відповідачем товар за допомогою оператора поштового зв`язку «Нова пошта» згідно із поштовою накладною 59001070405176. Відповідно до листа ТОВ «Нова пошта» №01679 від 11.03.2025 відповідач фактично отримав замовлений ним товар 15.12.2023.

За результатами проведеної господарської операції з поставки товару позивач здійснив нарахування податкових зобов`язань, що підтверджується копією податкової накладної №21 від 14.12.2023.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Договору покупець зобов`язаний здійснити передоплату товару в розмірі 50% його вартості при отриманні рахунку (що свідчить про взяття в роботу) та 50% протягом 10-ти календарних днів з дати відвантаження товару. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору, виставлених рахунків фактур та/або видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Зважаючи на це, а також враховуючи дату фактичного отримання товару, суд доходить висновку, що відповідач повинен був оплатити вартість поставленого йому товару у строк до 25.12.2023.

Разом з цим, відповідач не оплатив вартості поставленого йому товару у встановлений строк. Позивач звертався до відповідача із Вимогою про сплату заборгованості від 12.03.2025, однак така була проігнорована останнім.

Як передбачено пунктом 8.3 Договору, в разі порушення пункту 6.1 за прострочення в оплаті товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.

На підставі вказаного пункту, а також частини 2 статті 625 ЦК України позивач здійснив нарахування на основну суму боргу відповідача 20`119,46 грн. пені, 8`577,35 грн. інфляційних втрат та 2`189,69 грн. 3% річних, про стягнення яких також просить суд.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №01/12-01 від 01.12.2023.

Згідно із частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 60`274,20 грн., що свідчить про виконання ТОВ «СГМ-ПАК» свого договірного обов`язку у повному обсязі.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 6.1 Договору покупець зобов`язаний здійснити передоплату товару в розмірі 50% його вартості при отриманні рахунку (що свідчить про взяття в роботу) та 50% протягом 10-ти календарних днів з дати відвантаження товару.

Враховуючи той факт, що відповідач фактично прийняв поставлений йому товар 15.12.2023, то він був зобов`язаний оплатити його вартість у строк, встановлений пунктом 6.1 Договору, а саме до 25.12.2023.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що ТОВ «Юнісопт» у встановлені Договором строки не сплатило вартості поставленого йому товару. У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 60`274,20 грн.

Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ТОВ «СГМ-ПАК» та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

З цього приводу суд зазначає, що згідно із пунктом 8.3 Договору, в разі порушення пункту 6.1 за прострочення в оплаті товару покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що він проводить нарахування пені на суму у розмірі 60`274,20 грн. за період з 26.12.2023 по 12.03.2025, тобто за 443 дні.

Суд зазначає, що згідно із частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У даній справі позивач вправі нараховувати пеню поза межами шестимісячного строку, про який ідеться у процитованій вище нормі, адже згідно із пунктом 8.6 Договору за порушення його умов нарахування штрафних санкцій (штраф, пеня) припиняється через двадцять чотири місяці від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 20`119,46 грн. визначена правильно, а відтак підлягає стягненню із відповідача у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за період з 01.01.2024 по 28.02.2025, а 3% річних за період з 26.12.2023 по 12.03.2025. База нарахування інфляційних втрат та 3% річних є ідентичною та становить 60`274,20 грн.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення 8`577,35 грн. інфляційних втрат та 2`189,69 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3`028,00 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 24`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Суд зазначає, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Так, частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві вказано, що судові витрати, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24`000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено частиною 3 статті 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Остаточну суму судових витрат на професійну правничу допомогу позивач визначив у розмірі 24`000,00 грн., на підтвердження чого ним надано:

1) Копію Договору про надання правової допомоги №03 від 12.02.2025, згідно із яким ТОВ «СГМ-ПАК» (довіритель) доручає Адвокатського об`єднання «Стоїк» (виконавець) приймає на себе зобов`язання про надання юридичних послуг в обсязі та на умовах, передбачених договором. Виконавець зобов`язується з моменту підписання договору надавати довірителю правову допомогу з питань стягнення заборгованості з ТОВ «Юнісопт» на користь ТОВ «СГМ-ПАК», яка виникла за період співпраці з 2023 року по даний час, у т.ч. з Договору №01/12-01 від 01.12.2023 (але не виключно), а також з інших підстав.

Пунктами 4.2, 4.3 цього договору передбачено таке: у зв`язку із тим, що для підготовки і подачі позову до суду потребується здійснити значну роботу по збору доказів, адвокатських запитів, проаналізувати велику кількість документів, то сторони визначили, що вартість послуг з приводу збору доказів, підготовки позову та подача його до суду становитиме 16`000,00 грн., які підлягають оплаті протягом 10 днів з моменту підписання договору. Сторони також домовились, що за ведення справи в суді першої інстанції (надання пояснень, заперечень, додаткових доказів тощо) довіритель зобов`язується сплатити виконавцеві 8`000,00 грн. Вказану суму довіритель зобов`язується сплатити не пізніше 20 календарних днів з моменту прийняття справи до слухання судом.

2) Копію Акта про надані послуги правової допомоги від 28.04.2025, згідно із яким виконавцем надано послуги замовнику, а саме підготовлено та подано позов до суду про стягнення заборгованості з ТОВ «Юнісопт», а також здійснено ведення справи в суді першої інстанції. Загальна вартість наданих послуг становить 24`000,00 грн.

3) Копії рахунків на оплату від 12.02.2025 та від 28.04.2025 із доказами їх оплати згідно із платіжними документами №5874 від 14.03.2025, №5893 від 18.03.2025, №5979 від 28.04.2025.

У матеріалах справи наявні також оригінал ордеру серії ВС АІ №1847580 від 14.03.2025, виданий адвокатським об`єднанням «Стоїк» адвокатці Вазі Ю.В., та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6166/10 від 30.08.2017.

Здійснивши аналіз та оцінку представлених позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.

Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію розумності зважаючи на обставини цієї справи, зокрема відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог. Окрім цього, такий розмір не є пропорційним до предмета спору, адже становить майже третину ціни позову, а також враховуючи недоведення позивачем тих обставин, що справа №914/825/25 має особливе значення для нього, та зважаючи на те, що справа не викликала публічного інтересу.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10`000,00 грн. та стягнення вказаної суми із відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісопт» (79007, м. Львів, вул. Шпитальна, буд. 9, офіс, 10; код ЄДРПОУ 44462524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГМ-ПАК» (29000, м. Хмельницький, вул. Довженка, буд. 4/7; код ЄДРПОУ 38353206) 60`274,20 грн. основного боргу, 20`119,46 грн. пені, 8`577,35 грн. інфляційних втрат, 2`189,69 грн. 3% річних, 3`028,00 грн. судового збору та 10`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 23.05.2025.

СуддяКрупник Р.В.