Рішення

від 12.05.2025 по справі 916/4549/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4549/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;

за участю представників:

прокурор: Бойчук М.М.;

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: Клачок Б.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Варненська, 19) в інтересах держави в особі: Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24; код ЄДРПОУ 37471967) та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12; код ЄДРПОУ 20029342);

до відповідача: Фермерського Господарства "ГРОНО" (68750, Одеська обл., Болградський р-н, село Баннівка, вул. Центральна, буд. 65; код ЄДРПОУ 32625315);

про стягнення 441 106,15 грн.,-

1. Суть спору.

14.10.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№4660/24) Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерство аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського Господарства "ГРОНО" про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки у сумі 441 106,15 грн, з яких основна заборгованість в сумі 258 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 127 068,91 грн, пеня в сумі 29 139,35 грн, 3 % річних в сумі 26 897,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору № 40 ФГ-2016 від 12.12.2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, в частині здійснення повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі згідно встановленого графіку.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

14.10.2024 разом із позовною заявою до суду надійшла заява Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх.№2-1599/24).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2024

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2024 було відкрито провадження у справі № 916/4549/24 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

06.11.2024 до суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшли письмові пояснення (вх.№40154/24).

У судове засідання 11.11.2024 з`явися прокурор, інші учасники справи у судове засідання нне з`явились.

У судовому засіданні 11.11.2024, суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 05.12.2024 о 14:00.

У судовому засіданні 05.12.2024, суд встановив строк для надання відзиву до 20.12.2024 та ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 23.12.2024 о 12:45.

17.12.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№45174/24).

У судовому засіданні 23.12.2024, суд, за результатом задоволення клопотання відповідача, ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 20.01.2025 о 15:30.

17.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1637/25).

20.01.2025 до суду від прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1917/25).

У судовому засіданні 20.01.2025, суд встановив строк для надання відповіді на відзив до 30.01.2025, для надання заперечень до 10.02.2025 та за результатом задоволення клопотання прокуратури, ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 13.02.2025 о 14:00.

29.01.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№3121/25).

13.02.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4953/25).

У судовому засіданні 13.02.2025 за результатом задоволення клопотання представника відповідача суд ухвалою без оформлення окремого документа відклав розгляд справи на 10.03.2025 о 10:30.

У судовому засіданні 10.03.2025 суд без оформлення окремого документа постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 07.04.2025 о 15:00.

У судовому засіданні 07.04.2025 суд без оформлення окремого документа оголосив перерву в розгляді справи до 12.05.2025 о 14:00.

08.05.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки (вх.№14685/25).

У судовому засіданні 12.05.2025, за участі прокурора та представника відповідача, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та відклав складення повного рішення на строк до 22.05.2025.

3.Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури.

У якості обґрунтування своїх вимог, прокурор зазначає, що 12.12.2016 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «ГРОНО» укладено Договір за №40 ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Свої зобов`язання за договором Укрдержфонд виконав в повному обсязі, а саме в частинні надання ФГ «ГРОНО» фінансової підтримки на поворотній основі в розмірі 300 000,00 грн., водночас останнім свої зобов`язання виконанні лише частково, а саме лише в розмірі 42 000,00 грн.

Прокурор зазначає, що невиконання зобов`язань по Договору про надання фінансової підтримки ФГ «ГРОНО» спричинило збитки державі, оскільки Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств.

Також прокурор вказує, що неповернення бюджетних коштів ФГ «ГРОНО» перешкоджає формуванню Державного бюджету України, зокрема абз. 3 п. 3 ст. 30 Бюджетного Кодексу України формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам.

Крім цього прокурор вважає, що невиконання зобов`язань відповідачем ставить під загрозу порушення майнових інтересів позивача, який від імені держави реалізує державну політику в аграрній сфері; ненадходження коштів, наданих з метою підтримки фермерських господарств, до Державного бюджету України, безпосереднім чином зачіпає майнові інтереси держави та завдає матеріальні збитки, позбавляє можливості фінансувати відповідні державні програми. Також інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання законності при використанні коштів державного бюджету.

На думку прокурора, необхідність захисту інтересів держави полягає у відновленні економічних інтересів держави в частині повернення коштів до бюджету, необхідних на кредитування розвитку фермерських господарств.

Як зазначає Болградська окружна прокуратура, звернення прокурора до суду з позовною заявою фактично спрямоване на захист інтересів держави щодо забезпечення державної політики в сфері задоволення суспільних потреб розвитку фермерських господарств, оскільки несвоєчасне виконання або невиконання умов кредитних угод, укладених Укрдержфондом, призводить до зменшення фінансових надходжень, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також обумовлює зниження якості послуг, що надаються Укрдержфондом, що в свою чергу порушує права та законні інтереси інших осіб, які б мали можливість отримати відповідні кредити на будівництво при умові своєчасного погашення боргу недобросовісними одержувачами коштів фінансової підтримки для зазначених цілей.

У зв`язку з наявністю заборгованості в розмірі 258 000, 00 грн. на суму боргу відповідача прокурором здійснено нарахування інфляційних витрат в розмірі 127 068,91 грн., 3 % річних в розмірі 26 897,89 грн. та пені в розмірі 29 139,35 грн.

Ураховуючи викладене, та той факт, що після залишення відповідачем претензії без задоволення, позовну заяву про стягнення заборгованості до суду не подано уповноваженим органом, прокурор вважає, що виникла необхідність представництва Болградською окружною прокуратурою в суді інтересів держави.

3.2. Аргументи Міністерства аграрної політики та продовольства України.

У своїх поясненнях Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) вказує, що ним за пропозицією Укрдержфонду та за погодженням з Мінфіном здійснює розподіл бюджетних коштів у розрізі регіонів для надання фінансової підтримки фермерським господарствам на поворотній основі з урахуванням обсягу виробництва фермерськими господарствами сільськогосподарської продукції (у постійних цінах) за попередні три роки, що передують звітному року, відповідно до статистичної інформації, наданої Держстатом за запитом Мінагрополітики.

Мінагрополітики вказує, що внаслідок неналежного виконання умов договору ФГ «ГРОНО» нараховуються господарські санкції до 24.02.2022 на суму простроченої заборгованості, пеня, інфляційні втрати та 3% річних, які в силу положень Цивільного кодексу України та статті 232 Господарського кодексу України підлягають стягненню з ФГ «ГРОНО» до Державного бюджету України. Загальна сума заборгованості ФГ «ГРОНО» перед Укрдержфондом становить 441 106 грн 15 коп.

Враховуючи вищезазначене, Мінагрополітики зазначає, що повноваження щодо контролю за виконанням та поверненням зобов`язань за договорами надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерським господарствам, претензійно- позовної діяльності щодо вирішення спорів у таких правовідносинах належать Укрдержфонду, як відповідальному виконавцю бюджетних програм, та його регіональним відділенням. Також, у зв`язку з невиконанням ФГ «ГРОНО» умов Договору, що в свою чергу унеможливлює здійснення функцій держави щодо наповнення спеціального фонду Державного бюджету України, Мінагрополітики вважає за доцільне підтримати вимоги прокуратури висвітлені в позовній заяві.

3.3. Аргументи Фермерського Господарства "ГРОНО"

У своїх заявах по суті справи, відповідач зазначає, що грошові кошти, отримані ним від Укрдержфонду за Договором №40 ФГ-2016 від 12.12.2016 у розмірі 300 000,00 грн. були використані за цільовим призначенням, та на цілі передбачені положенням Договору. Також на виконання умов зазначеного Договору, відповідач вказує що ФГ «Гроно» було сплачено на користь Укрдержфонду 42 000,00 грн., водночас, починаючи з 2018 року у зв`язку з несприятливими погодними умовами, що привели до значної загибелі врожаю, а також у зв`язку з несвоєчасним виконанням фінансово-господарських зобов`язань контрагентами відповідача, у ФГ «Гроно» не було грошових коштів, які останнє могло б використати для погашення заборгованості перед Укрдержфондом, у якості підтвердження чого надає до суду відповідні документи. Також відповідач вказує, що на даний час ФГ «ГРОНО» не має прибутку від своєї господарської діяльності.

На думку відповідача невиконання ним своїх зобов`язань перед Укрдержфондом за Договором №40 ФГ-2016 було викликано обставинами, які жодним чином не залежали від волі та бажання господарства, проте через їх непереборний характер у відповідача відсутня можливість виплати кредитних коштів з огляду на спричинення йому значних збитків та неможливість отримати дохід через несприятливі погодні умови, бо дохід фермерського господарства, на жаль, напряму пов`язаний з кількістю та якістю отриманого врожаю.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд здійснити зменшення заявленої до стягнення прокурором неустойки та здійснити розстрочення виконання рішення по даній справі строком один рік із встановленням щомісячного платежу до повного погашення боргу до визначеного судом строку.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

12.12.2016 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі-Укрдержфонд) та Фермерським господарством «ГРОНО» (далі ФГ «ГРОНО») укладено Договір за №40 ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі - Договір), відповідно до умов якого Укрдержфонд підтримки фермерських господарств зобов`язується надати фінансову підтримку на поворотній основі ФГ «ГРОНО» в сумі 300 000,00 гривень, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 2 Договору, фінансова підтримка на поворотній основі надається для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів`я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козо-маток) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових (загальною площею не більш як 125 кв. метрів), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперацій, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102.

Згідно з п. п. 3.2.1., 3.2.2. Договору, фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Пунктом 3.4.2. Договору визначено, що ФГ «ГРОНО» зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду підтримки фермерських господарств згідно з встановленим графіком:

до 01 грудня 2017 року в сумі 12 000,00 грн.;

до 01 грудня 2018 року в сумі 30 000,00 грн.;

до 01 грудня 2019 року в сумі 48 000,00 грн.;

до 01 грудня 2020 року в сумі 90 000,00 грн.;

до 01 грудня 2021 року в сумі 120 000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору, встановлено, що фінансова підтримка надається ФГ «ГРОНО» з кінцевим терміном повернення 01.12.2021 та повертається останнім згідно з встановленим графіком, крім випадків зміни умов Договору та розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки

Крім того, згідно п. п. 5.1., 5.2. Договору, відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу; за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор): стихія, оголошена війна, терористичний акт, блокада, пожежа, вибух, тобто не з вини Сторін, неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань. У цьому випадку строк виконання зобов`язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна угода.

Пунктом 7.2. Договору, сторони визначили, що він діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.

Як вбачається з наявної в матеріалах квитанції, Український державний фонд підтримки фермерських господарств перерахував фермерському господарству «ГРОНО» 300 000,00 грн. (Призначення платежу надання кредиту ФГ «ГРОНО» дог.№ №40 ФГ-2016 від 12.12.2016), чим виконав свої зобов`язання по Договору в повному обсязі.

ФГ «ГРОНО» здійснило повернення Українському державному фонду підтримки фермерських господарств грошові кошти в розмірі 42 000,00 грн., що вбачається з виписки по рахунку Укрдержфонду.

Згідно Акту обстеження стану виноградників ФГ «ГРОНО» Болградського району Одеської області 12.06.2019 комісією у складі директора ФГ «ГРОНО», голови Баннівської сільської ради, голови Голицької сільської ради встановлено, що в результаті весняних заморозків весною 2019 розвиток виноградних лоз почало розвиватися в порушення природних термінів вегетації, а в результаті низької (майже нульової) кількості опадів восени 2018 р. та навесні та влітку 2019 р. розвиток виноградних грон зупинилося на стадії дрібної горошини або взагалі висохли. Також комісією встановлено, що станом на момент проведення обстеження, виноградники ФГ «ГРОНО» знаходяться в незадовільному стані внаслідок несприятливих природних умов, що призвело до значної втрати врожайності і незначної загибелі виноградних кущів.

Згідно розрахунку збитків ФГ «ГРОНО» від 10.06.2020, обсяг заподіяних збитків фермерському господарству становить 3725,38 тим. грн.

Довідкою Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського моря Державної служби України з надзвичайних ситуацій за №292/09 від 12.09.2019, встановлено несприятливі погодні умови для вирощування виноградних насаджень у весняно-літній період 2019 року на землях ФГ «ГРОНО».

Також даною довідкою встановлено, що посушливі умови які спостерігались у весняно-літній період 2019 року негативно впливали на стан виноградних насаджень на землях ФГ «ГРОНО» Болградського району одеської області.

Відповідно до Протоколу №59 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 20.08.2020, зазначеною комісією було проведено обстеження багаторічних насаджень виноградників які постраждалих від посухи у сільськогосподарському підприємству ФГ «Грона» с. Баннівка які звернулися з заявою про необхідність обстеження виноградників. Загальна кількість обстежених виноградників склала 58.31 га. Розрахункова сума збитків від загибелі ФГ «Грона» складає 986.1 тисяч гривень.

Також комісією визначено, що ситуація яка виникла на території Болградського району на весні 2020 року та восени 2020 року, що пов`язана з масовим засиханням та загибеллю посівів, у наслідок засухи та заморозків підпадає під надзвичайну ситуацію місцевого рівня, природного характеру.

Довідкою про несприятливі погодні умови у весняно-літній період 2022 року щодо стану багаторічних насаджень (плодоносні виноградники) на території Болградського району № 10/12-1 від 10.12.2024, виданою директору ФГ «ГРОНО» Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів ДСНС України засвідчено, що «несприятливі явища (дефіцит опадів, ґрунтова посуха, суховії) у весняно-літній період 2022 року негативно впливали на формування врожаю винограду на землях ФГ «Гроно» Болградського району Одеської області».

Довідкою про несприятливі погодні умови у весняно-літній період 2024 року щодо стану багаторічних насаджень (плодоносні виноградники) на території Болградського району № 10/12-2 від 10.12.2024, виданою директору ФГ «ГРОНО» Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів ДСНС України засвідчено, що «несприятливі метеорологічні явища у весняно-літній період 2024 року, які негативно впливали на вирощування винограду, могли призвести до зниження врожаю культури на землях ФГ «Гроно» Болградського району Одеської області».

Одеське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств зверталося до ФГ «ГРОНО» із претензією №53-15/25 від 23.01.2024, з вимогами повернути Державному бюджету України кошти фінансової допомоги.

Водночас дана претензія залишилася без відповіді та виконання.

24.05.2024 Одеське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств направило листа до Болградської окружної прокуратури за №53-15/93 в якому виклало обставини укладення Договору за №40ФГ-2016 від 12.12.2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, укладеного Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «ГРОНО», та наявності в останнього боргу за вказаним Договором в розмірі 258 000,00 грн. Зазначала про невиконання направленої претензії та просило прокуратуру в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернутися до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Болградська окружна прокуратура направляла Українському державному фонду підтримки фермерських господарств листа за №57-2738ВИХ-24 від 13.06.2024, в якому зазначала про обставини укладення Договору за №40 ФГ-2016 від 12.12.2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, укладеного Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «ГРОНО», та неповернення останнім частини боргу. Також в даному листі прокуратура, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила повідомити чи вживалися Одеським відділенням Укрдержфонду підтримки фермерських господарств заходи щодо стягнення з ФГ «ГРОНО» грошових коштів за Договором, інфляційних втрат та пені за неналежне виконання умов вказаного Договору, та які саме. Крім того, прокуратура просила надати розрахунок неустойки (пені та штрафу) за прострочення виконання зобов`язання ФГ «ГРОНО». Додатково прокуратура просила надати належним чином завірені копії:

-статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;

-положення про Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;

-договору №40ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі ФГ «ГРОНО»;

-платіжне доручення щодо перерахування коштів у розмірі 300 000,00 грн.;

-виписок про часткове повернення ФГ «ГРОНО» фінансової допомоги;

-договору застави з ФГ «ГРОНО».

Крім того, Болградська окружна прокуратура направляла Одеському відділенню Укрдержфонду підтримки фермерських господарств листа за №57-3667ВИХ-24 від 12.08.2024, в якому зазначала про обставини укладення Договору за №40 ФГ-2016 від 12.12.2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, укладеного Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «ГРОНО», та неповернення останнім частини боргу. Також в даному листі прокуратура, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила повідомити чи вживалися Одеським відділенням Укрдержфонду підтримки фермерських господарств заходи щодо стягнення з ФГ «ГРОНО» грошових коштів за Договором, інфляційних втрат та пені за неналежне виконання умов вказаного Договору, та які саме. Крім того, прокуратура просила надати розрахунок неустойки (пені та штрафу) за прострочення виконання зобов`язання ФГ «ГРОНО». Додатково прокуратура просила надати належним чином завірені копії:

-статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;

-положення про Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств;

-договору №40ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі ФГ «ГРОНО»;

-платіжне доручення щодо перерахування коштів у розмірі 300 000,00 грн.;

-виписок про часткове повернення ФГ «ГРОНО» фінансової допомоги;

-договору застави з ФГ «ГРОНО».

Також листом за №57-3668ВИХ-24 від 12.08.2024 Болградська окружна прокуратура звернулася до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому зазначала, про обставини укладення Договору за №40 ФГ-2016 від 12.12.2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, укладеного Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «ГРОНО», та неповернення останнім частини боргу, а також просило надати відомості стосовно того, чи було відомо Міністерству аграрної політики та продовольства України про зазначений факт порушення інтересів держави щодо неповернення грошових коштів ФГ «ГРОНО». У відповіді прокуратура також просила вказати чи вживались Міністерством заходи щодо стягнення з ФГ «ГРОНО» заборгованість у розмірі 258 000,00 грн. на користь державного бюджету за Договором.

Листом за №21-2020-07/180 від 03.09.2024 Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило Болградську окружну прокуратуру, що у разі звернення прокуратурою до суду в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення судом Мінагрополітики стороною у справі, Міністерство забезпечить представництво інтересів під час судового провадження.

Листом за №56-15/180 від 06.09.2024 Одеське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств повідомило Болградській окружній прокуратурі Одеської області, що кошторисом за бюджетною програмою КПК 2801310 «Організація та регулювання діяльності установ в системі агропромислового комплексу» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для Укрдержфонду на сплату судового збору на 2024 рік не передбачено виділення коштів. У зв`язку з вищевикладеним, було вказано, що Укрдержфонд не має фінансової можливості сплатити судовий збір, який встановлено Законом України «Про судовий збір», та звернутись з позовною заявою про стягнення заборгованості з фермерського господарства «ГРОНО», яке порушило умови договору в частині повернення отриманих коштів. Просило прокуратуру надати допомогу в захисті державних інтересів в суді шляхом подання позову про стягнення простроченої заборгованості на користь держави з ФГ «ГРОНО».

Болградська окружна прокуратура направила Українському державному фонду підтримки фермерських господарств та Міністерству аграрної політики та продовольства України листи за №57-4393ВИХ-24 та №57-4394ВИХ-24 від 30.09.2024, в яких в порядку п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ «ГРОНО» про примусове стягнення заборгованості за Договором у сумі 441 106,15 грн, з яких основна заборгованість в сумі 258 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 127 068,91 грн, пеня в сумі 29 139,35 грн, 3 % річних в сумі 26 897,89 грн.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

5.1. Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та гл. 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Так, здійснивши аналіз абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як було встановлено судом, Болградська окружна прокуратура направляла Українському державному фонду підтримки фермерських господарств лист №57-2738ВИХ-24 від 13.06.2024 та Міністерству аграрної політики та продовольства України лист №57-3668ВИХ-24 від 12.08.2024, в яких запитувала інформацію про вжиття заходів щодо стягнення з ФГ «ГРОНО» грошових коштів за Договором №40 ФГ-2016 від 12.12.2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, укладеного Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «ГРОНО», інфляційних втрат та пені за неналежне виконання умов вказаного Договору.

Водночас Міністерство аграрної політики та продовольства України листом за №21-2020-07/180 від 03.09.2024 та Одеське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств листом за №56-15/180 від 06.09.2024 повідомило Болградську окружну прокуратуру, про невжиття таких заходів та вказували про відсутність заперечень щодо вжиття прокуратурою заходів передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У зв`язку з викладеним, Болградська окружна прокуратура направила Українському державному фонду підтримки фермерських господарств та Міністерству аграрної політики та продовольства України листи за №57-4393ВИХ-24 та №57-4394ВИХ-24 від 30.09.2024, в яких в порядку п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ «ГРОНО» про примусове стягнення заборгованості за Договором у сумі 441 106,15 грн.

Також суд зазначає, що згідно з п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 30 Бюджетного Кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Бюджетного Кодексу України, у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

За положенням ст. 29 Закону України "Про фермерські господарства", фермерське господарство несе повну відповідальність за дотримання умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка є органом, уповноваженим державою виконувати функції з реалізації державної політики щодо державної підтримки становлення і розвитку фермерських господарств (ст. 10 Закону України "Про фермерські господарства"), основним завданням останнього є надання поворотної фінансової допомоги фермерським господарствам. Після повернення фермерським господарством фінансової допомоги, кошти надходять до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 3 ст. 30 Бюджетного кодексу України).

Згідно п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 (в редакції на день надання фінансової підтримки) встановлено, що фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов`язання щодо повернення бюджетних коштів:

новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, строком від трьох до п`яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам строком до п`яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів`я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Натомість невиконання ФГ «ГРОНО» зобов`язань за Договором перешкоджає формуванню Державного бюджету України та спричиняє збитки державі, оскільки Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств.

Також, неповернення бюджетних коштів ФГ «ГРОНО» перешкоджає формуванню Державного бюджету України, оскільки п.п. 3 п. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам.

Несвоєчасне та не в повному обсязі повернення наданих Укрдержфондом кредитів порушує економічні інтереси держави, негативно впливає на реалізацію завдань Укрдержфонду та виконання регіональних програм забезпечення розвитку фермерських господарств.

Крім того, необхідність захисту інтересів держави полягає у відновленні економічних інтересів держави в частині повернення коштів до бюджету, необхідних на кредитування розвитку фермерських господарств.

Фактично звернення прокурора до суду з позовною заявою спрямоване на захист інтересів держави щодо забезпечення державної політики в сфері задоволення суспільних потреб розвитку фермерських господарств, оскільки несвоєчасне виконання або невиконання умов кредитних угод, укладених Укрдержфондом, призводить до зменшення фінансових надходжень, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також обумовлює зниження якості послуг, що надаються Укрдержфондом, що в свою чергу порушує права та законні інтереси інших осіб, які б мали можливість отримати відповідні кредити на будівництво при умові своєчасного погашення боргу недобросовісними одержувачами коштів фінансової підтримки для зазначених цілей.

Таким чином, прокурор, у відповідності з вимогами ст.131-1 Конституції України, ст.53 Господарського процесуального кодексу України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

5.2. Щодо заявлених позовних вимог прокурора по суті спору.

Відповідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд зазначає, що укладений сторонами Договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству за №40ФГ-2016 від 12.12.2016 за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За таких умов, за своєю правовою природою, Договір, укладений між сторонами, є договором позики, а тому до спірних правовідносин застосовуються вищевикладені норми права.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема, ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, судом було встановлено, що свої зобов`язання за Договором №40 ФГ-2016 від 12.12.2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, з надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству «ГРОНО» в розмірі 300 000,00 грн. Український державний фонд підтримки фермерських господарств виконав в повному обсязі. Натомість ФГ «ГРОНО» свої зобов`язання зі своєчасного повернення суми фінансової допомоги виконало не в повному обсязі, лише в розмірі 42 000,00 грн.

Відтак суд доходить висновку щодо підтвердження позовних вимог прокурора про стягнення з ФГ «ГРОНО» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 258 000,00 грн. фінансової допомоги що залишилася неповернутою відповідачем.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, щодо своєчасної сплати заборгованості у розмірі 258 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На суму основного боргу прокурором було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 26 897,89 грн. та інфляційних втрат у розмірі 127 068,91 грн.

Суд, переривши надані прокурором розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, встановив що такі розрахунки є арифметично правильними, а вимоги про стягнення таких сум правомірними та такими що підлягають задоволенню.

Також, на суму основного боргу відповідача прокурором здійснено нарахування пені в розмірі 26 897,89 грн., щодо чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 230 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, керуючись положеннями п.5.2. Договору, прокурором було здійснено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що становить розмір 26 897,89 грн.

Водночас, як встановлено судом із наданого розрахунку, прокурор здійснює нарахування пені протягом строку більшого ніж передбачено ч. 6 ст. 230 Господарського Кодексу України.

Відтак, згідно положень п. 3.4.2, п. 5.2. Договору та ч. 6 ст. 230 ГК України, суд доходить висновку що розрахунок пені в даному випадку повинен виглядати наступним чином

на суму боргу в розмірі 48 000,00 грн. на період з 01.12.2019 до 31.05.2020 що становить розмір 5 336,95 грн.;

на суму боргу в розмірі 90 000,00 грн. на період з 01.12.2020 до 31.05.2021 що становить розмір 5 826,53 грн.;

на суму боргу в розмірі 120 000,00 грн. на період з 01.12.2021 до 31.05.2022 що становить 11 602,19 грн.

Таким чином загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача в даному випадку становить розмір 22 765,67 грн.

Між тим, щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, вирішуючи питання щодо застосування ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, зазначив, що розмір неустойки (пені, штрафу) у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

1) характером неустойки (договірний або встановлений законом);

2) підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

3) складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

4) умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити, тому можливість зменшення заявленої до стягнення пені до певної суми (на відповідний відсоток) залежить виключно від оцінки судами фактичних обставин справи та обґрунтованості доводів і заперечень сторін.

Таким чином, питання про зменшення розміру пені у кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених аргументів.

У постановах Верховного Суду у справах №910/22964/17 та №916/469/19, колегіями суддів при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру пені було застосовано ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та наведено правовий висновок, який полягає у наступному.

Відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки (пені, штрафу) у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора або якщо їх розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен: з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків; об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків; взяти до уваги майновий стан як боржника, так і стягувача. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємств мають значення для вирішення питання про зменшення пені; оцінити співвідношення розміру заявленої до стягнення неустойки, зокрема з розміром збитків кредитора; врахувати інтереси обох сторін, відповідно, досліджуючи питання щодо зменшення неустойки суди повинні об`єктивно оцінювати, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів також й стягувача, а не лише боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У даній справі встановлено, що заборгованість за договором у відповідача виникла з об`єктивних причин, які відбувались в результаті настання певних обставин. Судом також враховано, неврожайність виноградних насаджень у весняно-літній період 2019, 2020, 2022 та 2024 років на землях ФГ «ГРОНО», позбавило останнього здійснити повернення частини фінансової допомоги наданої Українським державним фондом підтримки фермерських господарств. Отже, внаслідок таких обставин відповідач об`єктивно опинився в умовах неможливості проведення своєчасної та повної оплати за договором.

Як визначено у постанові об`єднаної палати КГС від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22, при вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Таким чином, враховуючи обставини неврожайності виноградних насаджень відповідача про доцільність зменшення розміру пені з 22 765,67 грн. до 15 000,00 грн. Стягнення з відповідача такого розміру пені на переконання суду дозволить забезпечити баланс між інтересами позивача та відповідача, тобто - розумно забезпечить відновлення майнових втрат позивача і відповідатиме платоспроможності відповідача.

Щодо необхідності здійснення розстрочення виконання судового рішення у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 ГПК України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно до ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

Суд зазначає, що в даному випадку ФГ «ГРОНО» було надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у відзиві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням необхідності погашення заборгованості перед позивачем.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції.

Надання такого розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.

При цьому, господарський суд зазначає, що дане розстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки у випадку надання розстрочки боржник зможе протягом 6 місяців, поступово, без негативних наслідків (зокрема, зупинення та/або обмеження здійснення господарської діяльності) повністю сплатити на користь стягувача всю заборгованість за рішенням суду.

Враховуючи викладене, оскільки розстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, та є способом подолання певних обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, а також проаналізувавши надані відповідачем копії документів, суд доходить висновку про можливість здійснити розстрочення виконання рішення по даній справі шляхом сплати рівними частинами протягом 6 місяців.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку що позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерство аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Фермерського Господарства "ГРОНО" основного боргу, 3 % річних та інфляційних нарахувань є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачем під час розгляду справи, відтак, підлягають задоволенню, натомість в частині стягнення пені, позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського Господарства "ГРОНО" (68750, Одеська обл., Болградський р-н, село Баннівка, вул. Центральна, буд. 65; код ЄДРПОУ 32625315) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, буд. 9/12; код ЄДРПОУ 20029342; р/р UA 5082017203551590550000155503; банк Державна казначейська служба України, м. Київ) основний борг в розмірі 258 000/двісті п`ятдесят вісім тисяч/грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 127 068/сто двадцять сім тисяч шістдесят вісім/грн 91 коп., пеню в розмірі 15 000/п`ятнадцять тисяч/грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 26 897/двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто сім/грн 89 коп., розстрочивши виконання рішення шляхом сплати рівними частинами протягом 6 місяців наступним чином:

1. до 30.06.2025 71 161,13 грн.;

2. до 31.07.2025 71 161,13 грн.;

3. до 31.08.2025 71 161,13 грн.;

4. до 30.09.2025 71 161,13 грн.;

5. до 31.10.2025 71 161,13 грн.;

6. до 30.11.2025 71 161,13 грн.

3.Стягнути з Фермерського Господарства "ГРОНО" (68750, Одеська обл., Болградський р-н, село Баннівка, вул. Центральна, буд. 65; код ЄДРПОУ 32625315) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552) витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 6520/шість тисяч п`ятсот двадцять/грн 66 коп. та за забезпечення позову в розмірі 1514/одна тисяча п`ятсот чотирнадцять/грн 00 коп. за такими реквізитами: р/р UA808201720343100002000000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101.

4.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 22 травня 2025 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська