Ухвала від 23.04.2025 по справі 921/109/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

23 квітня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/109/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участі секретаря судового засідання Крутіної Ю. С.

Розглянув матеріали справи

за позовом Виконуючого обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури, бульвар Шевченка, 7, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, в особі Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", проспект Злуки, 2 В, м. Тернопіль

до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня № 2", вул. Р.Купчинського, 14, м. Тернопіль

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів у розмірі 62 920, 82 грн.

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Вигонна І.В. прокурор,

від відповідача 1: Драпак Г.В. представник,

від відповідача 2: Коцюба Н.Я. адвокат.

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в особі Тернопільської міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" та Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня № 2" про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 26.10.2022 та стягнення грошових коштів у розмірі 62 920,82 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025, для розгляду справи №921/109/25 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.03.2025 відкрито провадження у справі №921/109/25 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.03.2025.

Протокольною ухвалою від 27.03.2025 підготовче засідання відкладено на 23.04.2025.

Представниця прокуратури в підготовче засідання 23.04.2025 з`явилася.

Представник позивача - Західного офісу Держаудитслужби в підготовче засідання 23.04.2025 не з`явився.

Представник позивача Тернопільської міської ради в підготовче засідання 23.04.2025 не з`явився.

Представниця відповідача 1 в підготовче засідання 23.04.2025 з`явилася, підтримала клопотання про зупинення провадження у справі №921/109/25 до ухвалення постанови Великої Палати Верховного суду у справі №920/19/24 з підстав, викладених в ньому (вх. № 2887 від 23.04.2025). Зокрема зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду здійснюється розгляд справи №920/19/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024. Передаючи справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні пункту 2 частини п"ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики), та на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо можливості застосування пункту 2 частини п"ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказує, що предмет та підстави позовних вимог, а також те, що питання застосування приписів пункту 2 частини п"ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" до спірних правовідносин є предметом судового розгляду у даній справі, заявник просить зупинити провадження у справі №921/109/25 на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України до прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24. Вважає, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 може мати суттєве значення для правильного вирішення справи №921/109/25.

Представниця відповідача 2 в підготовче засідання 23.04.2025 з`явилася, щодо клопотання про зупинення провадження у справі не заперечила.

Представниця прокуратури щодо клопотання про зупинення провадження у справі поклалась на думку суду.

Відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. При цьому можливість вчинення сторонами ряду процесуальних дій обмежена закінченням підготовчого провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 182 ГПК України суд у підготовчому засіданні, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, заслухавши думку прокурора, дослідивши норми чинного законодавства, суд встановив таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним.

Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 26.10.2022 та стягнення грошових коштів у розмірі 62 920,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор стверджує, що додаткова угода №3 від 26.10.2022, підлягає визнанню недійсною як така, що завідомо суперечить інтересам держави, на підставі пункту 2 частини п"ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас судом встановлено, що на розгляді Великої палати Верховного Суду перебуває справа №920/19/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024.

Передаючи справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказувала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні пункту 2 частини п"ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики), та на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо можливості застосування пункту 2 частини п"ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 §1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).

На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах C.G. та інші проти Болгарії (C. G. and Others v. Bulgaria, заява №1365/07, 24 April 2008, §39), Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, §170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65).

Згідно з приписами статті 286 ГПК України, Верховний Суд є судом касаційної інстанції у господарських справах.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд (стаття 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Як зазначено статтею 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом .

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На думку суду, однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до правосуддя.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на те, що судове рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 матиме суттєве значення для вирішення даної справи, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд вважає за доцільне клопотання ТОВ "Тернопільелектропостач" задовольнити та, відповідно, зупинити провадження у справі №921/109/25 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №921/109/25.

За приписами пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення.

Відповідно до статті 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи та оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвали (частина 2 статті 232 ГПК України).

Частиною 5 статті 233 ГПК України зазначено, ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

Керуючись статтями 177, 181, 228, 229, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" про зупинення провадження у справі №921/109/25 задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі №921/109/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення.

3. Зобов`язати учасників спору повідомити Господарський суд Тернопільської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №921/109/25.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі №921/109/25 на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано "23" травня 2025 року.

Суддя Я.Я. Боровець