Рішення від 15.05.2025 по справі 214/5481/24

Справа № 214/5481/24

2/214/815/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 травня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,

представника позивача - Повалій О.В.,

представника відповідача - Єгорової О.Ю. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/5481/24 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Повалій Олени Василівни до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті працівника, -

Представники сторін:

від позивача - адвокат Повалій О.В.,

від відповідача - адвокат Єгорова О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Повалій О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 17.06.2024 (зареєстровано 18.06.2024), в якій просила суд стягнути з ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» на користь ОСОБА_1 600 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_2 внаслідок отриманого ним професійного захворювання (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , з яким перебувала в офіційно зареєстрованому шлюбі з 23.09.1972 до моменту його смерті. Протягом тривалого часу, а саме, з 26.12.1983 до 09.12.2008, ОСОБА_2 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ». Згідно з актом №5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09.12.2008, встановлено наявність у ОСОБА_2 професійного захворювання: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першого ст., ЛН першого-другого ст. Вказане захворювання виникло у зв`язку з тим, що працюючи з 26.12.1983 по 09.12.2008 ОСОБА_2 виконував роботи, що характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала норми, внаслідок недосконалості робочих місць. Так, відповідно до п.17 акта, причинами виникнення професійного захворювання стали: перевищення рівня пилу в робочій зоні: протягом 18 років 4 місяців - пил з вмістом шамоту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6 мг/м3, протягом 6 років та 3 місяців вміст діоксида кремнія від 10 % до 70% концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3. На підставі довідки МСЕК від 14.01.2009 серії ДНА-02 № 028426 ОСОБА_2 первинно та безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 25%.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Висновком експерта №1-13 від 19.05.2014 встановлено судово-медичний діагноз: основний - хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Судовий експерт дійшов до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, що супроводжувався хронічною недостатністю дихання і ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності. Також посмертним епікризом від 08.10.2014 підтверджено основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Позивач вказала, що у зв`язку з протиправними діями відповідача по відношенню до її чоловіка ОСОБА_2 , що полягали у незабезпеченні безпечних умов праці, наслідком чого став розвиток хронічного професійного захворювання та його смерть, позивач зазнав порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів навколо неї. Вказуючи про тісні, чудові стосунки з чоловіком, позивач зазначала, що смерть ОСОБА_2 викликала у неї значні моральні страждання, вона відчуває розпач, відчай, розчарування життям та скорботу. Її страждання посилюються тим, що вона має проводити сімейні свята без чоловіка, проживати всі моменти свого життя без нього, а розміщені в квартирі фотографії ОСОБА_2 навіюють їй спогади та підвищують моральні страждання. Свої моральні страждання ОСОБА_1 оцінила у 600 000 грн., хоча й зазначивши, що грошову оцінку безповоротності втрати чоловіка не можливо надати. На переконання позивача, саме така сума зможе мінімально компенсувати втрати та хоча б частково відновити її моральний стан.

Ухвалою суду від 20.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

03.07.2024 від представника відповідача ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» - адвоката Єгорової О.Ю. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позов. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог, представник відповідача зазначила, що обов`язковою умовою покладення на ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» відповідальності за моральну шкоду, завдану позивачу смертю чоловіка ОСОБА_2 , є необхідним встановлення причинно-наслідкового зв`язку між його смертю та професійним захворюванням, що було встановлено за його життя. Посилаючись на положення ч.2 ст.78 ЦПК України, представник вказувала, що обставини справи, що за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тобто, позивач повинна довести належними та допустимими засобами доказування наявність причинно-наслідкового зв`язку між смертю її чоловіка ОСОБА_2 та професійним захворюванням, яке було встановлене йому за життя, а саме, 09.12.2008, що підтверджується актом №5 розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4. Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ №1317 від 03.12.2009, причини смерті особи, ступінь втрати працездатності якої визначений у відсотках, у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого, визначається міськими, міжрайонними та районними МСЕК. Порядок встановлення причинного зв`язку смерті потерпілого з професійним захворюванням, на яке за життя страждав потерпілий, визначається «Інструкцією про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженого наказом МОЗ від 15.11.2005 №606. Для можливості встановлення МСЕК причинно-наслідкового зв`язку смерті з професійним захворюванням, відповідній МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання, свідоцтво про смерть, виписний епікриз, завірений адміністрацією ЛПЗ, в якому перебував на лікуванні, диспансерному нагляді померлий, оригінал медичної картки амбулаторного хворого, з описом її змісту, зробленим ЛПЗ, копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічними дослідженням, затвердженого завідувачем патолого-анатомічного бюро, головним лікарем, чи акта СМЕ, чи судово-гістологічного дослідження затвердженого начальником обласного бюро СМЕ, медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та /або відсотка втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого). Остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті та профзахворювання, МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого. Такий висновок МСЕК оформлюється довідкою за встановленою формою на підставі акта визначення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням. Підставою є акт визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням або трудовим каліцтвом.

Відтак, представник відповідача наполягала на тому, що єдиним та допустимим доказом наявності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним за життя професійним захворюванням може бути лише довідка спеціалізованої МСЕК про встановлення такого зв`язку. Разом з тим, із долученої до позовної заяви довідки МСЕК серії ДНА-02 №028426 слідує, що 14.01.2009 ОСОБА_2 пройшов первинний огляд МСЕК у зв`язку із встановленим йому професійним захворюванням, під час якого йому було визначено 25% втрати професійної працездатності безстроково без встановлення групи інвалідності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, однак, доказів того, що його смерть пов`язана саме із професійним захворюванням, на яке він страждав за життя, позивач не надала. Представник вказувала, що встановлення причинного зв`язку потребує спеціальних знань та може бути здійснено виключно спеціалізованим органом, на підставі всебічного вивчення медичних документів складених протягом життя померлого, та ні суд, ні будь-який інший орган не може підміняти спеціалізований орган у цьому питанні. Більше того, позивач не зверталась до відповідної медичної установи (спеціалізованої МСЕК) із заявою про встановлення причинного зв`язку смерті чоловіка з професійним захворюванням, як і не зверталась до ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» як роботодавця з питання видачі направлення до відповідної спеціалізованої МСЕК, що є підставою для розгляду питання встановлення причинного зв`язку. Представник відповідача не заперечує той факт, що ОСОБА_2 тривалий час працював в ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ», однак смерть його настала не від нещасного випадку на виробництві, від дня встановлення профзахворювання померлий продовжував працювати, суду не надано інформації про умови його подальшої роботи, наявність чи відсутність шкідливих факторів, що також могли спонукати розвиток та загострення захворювання. Відповідач вважав надані позивачем докази недопустимими, а обставини на які він посилається як на підставою позовних вимог недоведеними. Відповідач обґрунтовуючи свою позицію посилався на позицію висловлену у постанові ВС по справі № 215/6248/13ц від 17.02.2016. Крім цього, представник відповідача заперечила доводи сторони позивача про те, що ОСОБА_2 працював в ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» протягом десятків років, адже згідно акта П-4, ОСОБА_2 за життя працював на інших підприємствах, де зазнавав впливу шкідливих факторів, зокрема в період з 03.11.1993 по 15.02.2000 монтажником ШБУ тресту «Кривбасшахтопроходка». Представник вважала, що говорити про смерть ОСОБА_2 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яким може бути визнане виробництво відповідача, можна лише в тому випадку, якщо смерть настала внаслідок нещасного випадку, гострого отруєння, тощо, пов`язаного з впливом джерела підвищеної небезпеки, а наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням отриманим за життя, можна лише за наявності відповідної довідки спеціалізованого органу. Зважаючи на відсутність такої довідки спеціалізованої МСЕК про встановлення причинно-наслідкового зв`язку між отриманим професійним захворюванням та посмертним діагнозом, тому у задоволенні пред`явлених вимог просила відмовити за необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставністю.

12.07.2024 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Повалій О.В. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказала, що обставини справи № 215/6248/13 не є ідентичними даній справі, а тому висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Вважав, що необхідність висновку МСЕК для встановлення причинного зв`язку між смертю потерпілого та профзахворюванням характерно лише у тому випадку, якщо особа претендує на отримання виплат від Фонду гарантування соціального старування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання, при цьому посилалися на положення постанови КМУ №1317 від 03.12.2009, що містить норму про те, що спеціалізована МСЕК визначає причинний зв`язок профзахворювання зі смертю тоді, коли законодавством передбачено надання пільг членам сім`ї померлого. Позивач, посилаючись на положення ч.8 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності», просить стягнути саме моральну шкоду, а не виплати, визначені законом. До того ж відповідно до ч.7 ст.36 цього Закону, причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров`я. Відтак, посилання представника відповідача на необхідність для розгляду даної справи наявності висновку МСЕК для встановлення причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та його профзахворюванням, на переконання представника позивача, є хибним, оскільки такий висновок потрібен для проведення страхових виплат Фондом соціального страхування України професійного захворювання, не є страховою виплатою та здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. У даному випадку акт №5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09.12.2008, копію якого було додано до позовної заяви, встановлює наявність у померлого ОСОБА_2 професійних захворювань. Висновком експерта №1013 від 19.05.2014 було встановлено судово-медичний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Після дослідження всіх обставин, які були надані судово-медичному експерту, він прийшов до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, і ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності. Посмертним епікризом від 08.10.2014 (копія міститься у матеріалах справи) було підтверджено основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного ігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Вищезазначені документи, на переконання представника позивача, достатньо підтверджують собою, що смерть ОСОБА_2 настала саме внаслідок професійного захворювання. Законом не встановлено спеціального порядку доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. А тому в даному випадку слід застосовувати загальні стандарти доказування, тобто позивач має надати належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 помер внаслідок хронічного професійного захворювання, набутого ним під час роботи на підприємстві відповідача. Подані позивачем копія акту форми П-4 від 09.12.2008 та висновку експерта № 1013 від 19.05.2014 належним чином доказують обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, а відповідачем не подано доказів, які б це спростовували.

03.09.2024, 26.02.2025, 05.05.2025 від представника відповідача ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» - адвоката Єгорової О.Ю. через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 12.09.2024 задоволено заяву представника відповідача ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» - адвоката Єгорової О.Ю. про її участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 14.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2025 апеляційну скаргу в ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» на зазначену ухвалу повернуто особі, яка її подала. 10.03.2025 матеріали справи повернуто до суду першої інстанції.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Присутня в судовому засіданні 05.05.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Повалій О.В. наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» - адвокат Єгорова О.Ю., беручи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 23.09.1972 Дзержинським райбюро РАЦС м. Кривого Рогу, актовий запис №1513, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.09.1972.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим 20.05.2014 Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

За життя ОСОБА_2 працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ».

09.12.2008 складено акт №5 розслідування хронічного професійного захворювання, форми П-4, затверджений 12.12.2008, відповідно до змісту якого, комісія, провівши розслідування випадку хронічного професійного захворювання, встановила, що ОСОБА_2 , вогнетривник, зайнятий на гарячих ділянках робіт, мав діагноз: сидеросилікоз першого ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст., ЛН першого-другого ст. супутній діагноз відсутній. Професійне захворювання виникло за обставин роботи: за період з 26.12.1983 по 02.01.1984 обрубувачем, з 02.01.1984 по 01.01.1986 стропальником, з 01.01.1986 по 30.07.1993, з 22.02.2000 по 01.11.2001 майстром ВАТ «КЦРЗ» термообрубувального цеху; з 01.11.2001 по час встановлення профзахворювання - вогнетривник термообрубувального цеху ЗАТ «КЗГО». Виконувані роботи ОСОБА_2 в цей період характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищували норму внаслідок недосконалості робочих місць. Працюючи з 03.11.1993 по 15.02.2000 монтажником гірничого устаткування на підземних роботах в ШБУ-4 треста «Кривбасшахтопроходка, ОСОБА_2 підпадав впливу пилу, що перевищував ГДК». Впродовж 18 років та 4 місяців в межах робочої зони ОСОБА_2 перевищувався рівень пилу з вмістом шамуту в концентрації 4,42 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3, пил оксиду заліза в концентрації 9,17 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3, а впродовж 6 років та 3 місяців - пил з вмістом діоксиду кремнію від 10 % в концентрації 5,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3.

Згідно змісту вказаного акта, встановлено, що ВАТ «КЦРЗ», ЗАТ «КЗГО» та ШБУ-4 тресту «Кривбасшахтопроходка» в період роботи в них ОСОБА_2 , порушили ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці». З метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням запропоновано працевлаштувати ОСОБА_2 згідно висновку ЛКК.

Таким чином, за змістом вищевказаного висновку встановлено допущення порушення вимог законодавства про охорону праці кожним із вищевказаних підприємств, на яких в певний період часу працював ОСОБА_2 . Разом з тим, безпосередньо в ПрАТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» при цьому, на підприємстві відповідача ОСОБА_2 працював лише 7 років 1 міс., на що звертав увагу представник відповідача та про що безпосередньо вказано у п.12 акта, а не 18 років як зазначав представник позивача у позові.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ДНА-02 №028426 від 14.01.2009, за результатами первинного огляду МСЕК ОСОБА_2 було встановлено ступінь втрати працездатності 25% з 12.01.2009, безстроково, у зв`язку з професійним захворюванням; визначено додаткову потребу в медикаментозному лікуванні, ВМП.

Із посмертного епікризу ОСОБА_2 , наданого амбулаторією №3 комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради 08.10.2014 слідує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі (працював охоронцем у ПП «ЕНЕРГОПРОМ»). 20.11.2008 рішенням профпатологічної МЕК УКРНІІ ПМ протокол №2615 було встановлено діагноз: сидеросиликоз І ст., ускладнений ХОЗЛ І ст. ЛН і-ІІ ст., у подальшому оформлені документи на МСЕК для визначення ступеню втрати працездатності. Із 12.01.2009 йому призначено регресну виплату в розмірі 25 % безстроково, а вже з 2009 року він взятий на «Д» облік з діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ с., СНА, проходив регулярні огляди. У березні 2010 та січні 2012 року ОСОБА_2 проходив лікування в терапевтичному відділенні з діагнозом: сидеросилікоз І ст., ускладнений ХОЗЛ І ст., фаза загострення, ЛН-І-ІІ ст., а останній огляд він пройшов 06.02.2014 з тим же клінічним діагнозом та супутнім діагнозом ІБС, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст., гіпертензивне серце, гіпертонічний ангіосклероз сітківки обох очей СН ІІА. В ході огляду в лютому 2014 року виявлені легеневі поля без видимих інфільтрацій, корні щільні, межі серця розширені вліво, був виписаний 11.02.2014 з позитивною динамікою.

Таким чином, зі змісту епікризу судом встановлено, що після встановлення ОСОБА_2 в 2008 році професійного захворювання, у останнього було виявлено також інші супутні захворювання, а саме, гіпертонічна хвороба, гіпертинзивне серце, дифузний кардіосклероз, дані про які відсутні в акті форми П-4 09.12.2008. До того ж з приводу наявності гіпертонічної хвороби ОСОБА_2 перебував на «Д» обліку ще з 1998 року. Позаяк, за змістом акта форми П-4, ОСОБА_2 у зв`язку з наявністю професійного захворювання підлягав медикаментозному лікуванню, ВМП, однак, доказів виконання рекомендацій задля підтримання нормального життєвого рівня та стану здоров`я, суду надано не було, як і не надано інформації про те, де після 2008 року був працевлаштований ОСОБА_2 , якими були його умови праці, що має суттєве значення для справи, адже він міг виконувати працю, рекомендовану ЛКК та чи була його трудова діяльність такою, що не суперечила рекомендаціям ЛКК.

Відповідно до змісту виписного епікризу, ОСОБА_2 було встановлено патологоанатомічний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) стадія загострення, дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз в просвіті бронхів, дифузний скроз прикореневих та при бронхіальних лімфатичних вузлів; ускладнення: буллезна емфізема легень, «легеневе серце», гіпертрофія міокарда серця, переважно за рахунок правих відділів, рідкий стан крові, переповнення кров`ю правих відділів серця, дрібноточкові крововиливи під зовнішню оболонку серця, легень; супутній: хронічна ішемічна хвороба серця, помірний атеросклероз судин мозку, серця аорти, мілковогневищевий кардіосклероз.

Відповідно до висновку експерта бюро СМЕ №1013 від 10.06.2014, складеного на підставі постанови слідчого СВ Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності, що і стало безпосередньою причиною смерті.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст.16, 23 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Нормативно-правовим актом, що згідно Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначав правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, на час смерті ОСОБА_2 був Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачалися ряд страхових виплат, що підлягали виплаті застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, зокрема, страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата), право на яку було за життя реалізовано ОСОБА_2 , що слідує зі змісту посмертного епікризу та не заперечувалося сторонами, а також в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника, та інших виплат.

Положення ст.33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначали право на страхові виплати у разі смерті потерпілого.

Положення ч.ч.7-9 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначали, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім`ї повинен бути не меншим за п`ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст.33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із ст.29 цього Закону. Причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Перехідні положення вказаного Закону містили пункт, відповідно до якого відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року. На підставі Закону України №77-VIII від 28.12.2014, вказаний Закон викладено в новій редакції, та Закон отримав назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Після численних змін та доповнень, станом на дату розгляду справи, Закон містить фактично аналогічні положення щодо: страхових виплат, зокрема страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); розслідування нещасного випадку та професійного захворювання, про те, що перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 30).

Відповідно до ч.8 ст.30 Закону, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст.35 Закону, аналогічно положенням ст.34 Закону в попередній редакції, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. У разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на його поховання несе уповноважений орган управління у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.7 ст.35 Закону, причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров`я.

На час виникнення спірних правовідносин (смерті ОСОБА_2 та звернення позивача до суду), діяла Постанова КМУ №1317 «Про медико-соціальні експертизи» від 03.12.2009, зі змінами, що передбачала повноваження саме міських, міжрайонних та районних комісій, визначати причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Наказом МОЗ № 606 від 15.11.2005, затверджено Інструкцію про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, та залишається чинною на час розгляду справи судом.

Так, відповідно до змісту вказаної Інструкції, причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті. Перелік МСЕК, на які покладаються функції щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затверджується відповідним наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров`я обласних, Севастопольської міської і Головного управління охорони здоров`я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій (п 2.1 Інструкції). Для розгляду причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України "Про охорону праці" (п. 2.2).

Розгляд питання про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом проводять на підставі таких документів: направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння), або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу (далі - ЛПЗ), суду чи прокуратури; свідоцтва про смерть або його копії; посмертного епікризу, завіреного адміністрацією ЛПЗ, в якому перебував на лікуванні, диспансерному нагляді померлий; оригіналу медичної карти амбулаторного хворого, з описом її змісту, зробленим ЛПЗ; копії протоколу патолого-анатомічного розтину з гістологічним дослідженням, затвердженої завідувачем патолого-анатомічного бюро, головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини або з поліклінічного розділу роботи, чи акта судово-медичного та судового гістологічного дослідження, затвердженого начальником обласного бюро (міського, районного відділення) судово-медичної експертизи (якщо вони були проведені); акта про нещасний випадок на виробництві, якщо був нещасний випадок; медико-експертної справи померлого (подається на підставі даних останньої довідки МСЕК про визначення інвалідності та/або відсотків втрати професійної працездатності, яку надають родичі померлого) (п. 2.4).

Відповідно до п.2.10. Інструкції, висновок про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Згідно з п.2.13 Інструкції, для розгляду особливо тяжких експертних випадків щодо встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, можливим є залучення МСЕК як консультантів наукових співробітників, головних фахівців різних медичних спеціальностей (профпатологи, травматологи, патологоанатоми та ін.). Критерії визначення причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, визначені в розділі 3 Інструкції. Остаточне рішення про наявність або відсутність причинного зв`язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом МСЕК може прийняти тільки після всебічного вивчення наданої медичної документації померлого, запиту й розгляду, у разі потреби, додаткових документів та проведення необхідних консультацій (п. 2.14). Рішення МСЕК з питань причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом може бути оскаржене до суду у встановленому законодавством порядку (п. 2.19).

Аналіз вищевказаних норм законодавства, в своїй сукупності свідчить про те, що вирішення питання наявності чи відсутності причинного зв`язку між смертю особи, якій за життя було встановлено відсоток втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, та цим професійним захворюванням, безумовно потребує ґрунтовних спеціальних знань, здійснюється на підставі детального аналізу сукупності факторів, що закріплені в медичній документації (перебігу хвороби, її загострення, виникнення та розвиток супутніх захворювань, тощо). Разом з тим, надані позивачем суду як докази наявності такого причинного зв`язку, а саме, акт форми 4-П, виписка з акта МСЕК від 2009 року, висновок експерта СМЕ, наданий на виконання постанови слідчого та посмертний епікриз, є лише частиною тієї документації, що має бути надана спеціально створеному суб`єкту для визначення наявності чи відсутності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та професійним захворюванням встановленим йому при житті.

З 01.01.2025 в цілому набрала чинності Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», яка серед іншого скасувала постанову КМУ № 1317, та затвердила Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно п.10 ч.9 якого експертні команди встановлюють причину смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого. Вказаною Постановою також затверджено Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, згідно п. 4 Загальної частини якого передбачено оцінювання осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві проводиться з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті.

Відповідно до п. 40 розділу «Результати проведення оцінювання» Порядку, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи не встановлення (або визначення) відповідно до законодавства, серед іншого, причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Отже, з 01.01.2025 функцію по встановленню причинного зв`язку смерті особи з наявним у неї професійним захворюванням, здійснюють відповідні експертні команди, до яких позивач також не зверталася після порушення провадження у даній справі.

Суд не може перебирати на себе функції (повноваження) відповідного органу (МСЕК чи експертної команди), що уповноважений встановлювати причинний зв`язок між смертю особи та професійним захворюванням, і лише у випадку оскарження відповідного висновку компетентного органу з цього питання до суду, суд може надавати оцінку його правомірності.

Суд неодноразово роз`яснював сторонам принципи цивільного судочинства, зокрема право подавати суду докази на обґрунтування своїх вимог і заперечень, клопотати про їх витребування, зокрема шляхом призначення експертиз, але незважаючи на отримання відзиву, в якому позивач категорично заперечував позовні вимоги, з посиланням на вищевказані норми законодавства, на відсутність висновку МСЕК про встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, позивач ОСОБА_3 , яка мала би довести перед судом обставину на якій ґрунтується її позов - наявність причинного зв`язку між смертю чоловіка та його професійним захворюванням, не реалізувала право на звернення до такої МСЕК до моменту пред`явлення позову (або іншого органу створеного на його заміну після 01.01.2025 в ході розгляду справи судом) для отримання відповідної довідки.

Доводи представника позивача про те, що позивач звернувся до суду не з метою отримання страхових виплат, а з метою стягнення моральної шкоди, відповідно наявність висновку МСЕК не потрібно, суд оцінює критично, оскільки як на час смерті ОСОБА_2 , так і на даний час, законодавство передбачає, що у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого (саме коли «законодавством передбачено надання пільг», а не реалізується певним суб`єктом право на отримання пільг передбачених законодавством), рішення щодо причини смерті особи, якій за життя було встановлено професійне захворювання, має прийматися спеціально визначений законодавством суб`єктом (МСЕК, експертна команда), відповідно до визначеного законодавством порядку, з наданням відповідного документа встановленої форми. Більш того, задоволення позовних вимог позивача за своїм змістом передбачає встановлення судом факту наявності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним професійним захворюванням, в той час як такий зв`язок має бути встановлений уповноваженим суб`єктом відповідно до дискреційних повноважень, а не судом поза межами таких повноважень, що може бути використано у подальшому як преюдиційний факт у відносинах, пов`язаних зі страховими виплатами.

Тобто, як і для виплат визначених спеціальним законодавством, що проводяться відповідними державними установами України, у зв`язку зі смертю особи, що перебуває у причинному зв`язку з професійним захворюванням, так і для відшкодування моральної шкоди членам сім`ї померлого за рахунок роботодавця, діяльність якого призвела до профзахворювання, що знаходиться в причинному зв`язку зі смертю потерпілого, необхідним є встановлення наявності чи відсутності причинного зв`язку смерті особи з професійним захворюванням, саме уповноваженим законодавством спеціальним суб`єктом (МСЕК, або органом створеним на його заміну), що оформлюється довідкою встановленої форми. Це зокрема зумовлено тим, що професійне захворювання, безумовно залишає слід на здоров`ї людини, але не завжди призводить до її смерті. При вирішенні вказаного питання, спеціальний суб`єкт, володіючи спеціальними знаннями, на основі аналізу медичної документації особи, даних щодо послідуючої життєдіяльності потерпілого до моменту смерті, встановлює наявність чи відсутність причинного зв`язку смерті особи з наявним у неї професійним захворюванням.

Посилання позивача на положення ст.ст.23, 1167 ЦК України не спростовують того факту, що для отримання відшкодування моральної шкоди, позивач серед іншого, зобов`язаний довести наявність причинного наслідкового зв`язку між шкодою, в даному випадку смертю ОСОБА_2 , та пов`язаними з цим страждання члена його сім`ї, та його професійним захворюванням, причиною якого було порушення умов праці, в тому числі на виробництві відповідача. Але, в силу ч.2 ст. 78 ЦПК України, такий причинний зв`язок має бути доведений саме доказом у формі довідки спеціального суб`єкта уповноваженого на встановлення причинного зв`язку між смертю особи та професійними захворюванням.

Доводи позивача, що викладені в позові, про те, що моральна шкода завдана позивачу смертю чоловіка на виробництві, суд розцінює критично, оскільки смерть ОСОБА_2 сталася не на виробництві, а після спливу більш як п`яти років з часу встановленні втрати професійної працездатності за іншим місцем роботи (відповідно до епікризу та висновку СМЕ - на території ПП «ЕНЕРГОПРОМ» під час його роботи охоронцем).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Як передбачено ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однак, в змагальному цивільному процесі, позивач та її представник не надали суду достаніх доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та наявним у нього професійним захворюванням, відповідні клопотання про їх витребування судом не заявлено, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, відповідно вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.

Оскільки позивач в силу п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, тому в силу ст. 141 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 277, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_1 - адвоката Повалій Олени Василівни до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті працівника - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ», код ЄДРПОУ 31550176, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд.1.

Вступну та резолютивну частини складено та підписано без проголошення у судовому засіданні о 14.00 год. 15.05.2025 після перерви, оголошеної 05.05.2025.

Повне рішення суду складене 22.05.2025.

Суддя О.І. Євтушенко