Постанова

від 14.05.2025 по справі 756/8307/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 756/8307/19

провадження № 61-6576св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Аксіома», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровенг Стейт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська Світлана Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Забара Юрій Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

від 18 березня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Аксіома» (далі - ПАТ «КБ «Аксіома»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровенг Стейт» (далі - ТОВ «ФК «Гровенг Стейт»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , яка 17 серпня 2012 року була передана ним у іпотеку на забезпечення виконання договору про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12.

3. 19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) і ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» укладений договір про відступлення права вимоги № 07-В-1 за договором про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12, а

25 серпня 2016 року між тими самими сторонами укладений та нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року.

4. 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» і ОСОБА_2 укладено два договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

5. 02 грудня 2016 року ОСОБА_2 відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку» уклала із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірної квартири, на підставі якого приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. здійснив реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 .

6. ОСОБА_1 стверджував, що 02 грудня 2016 року до його квартири вдерлися близько 10 осіб, які зламали вхідні двері, винесли з квартири речі, виштовхали осіб, які там знаходилися, у тому числі його малолітнього онука 2009 року народження та змінили замки на вхідних дверях.

7. Позивач вважав, що укладені між відповідачами договори відступлення права вимоги за своєю суттю є договорами факторингу та суперечать вимогам закону, а тому просив суд:

- визнати недійсними:

договір відступлення права вимоги № 07-В-1 за договором про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12, укладений 19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» і ТОВ «ФК «Гровенг Стейт»;

договір відступлення права вимоги № 26/08/16, укладений 26 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт»;

договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , реєстраційний номер 702;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31095399 та № 31095426;

- відновити становище, яке існувало до порушення його права власності, шляхом скасування рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32682199 від 02 грудня 2016 року номер запису про право власності 17772135 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1103294080000).

Інформація про судові рішення ухвалені у справі

8. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

9. Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки зі змісту оспорюваних договорів відступлення права вимоги вбачається, що у них визначено всі істотні умови для такого виду договорів (цесія) відповідно до вимог законодавства та інших нормативно-правових актів, воля сторін правочинів спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними з підстав, наведених у позовній заяві. Суд вказав на відсутність ознак факторингу в оспорюваних договорах та врахував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі

№ 346/1305/19.

10. Крім того, суд зазначав, що не підлягають оцінці додержання

ОСОБА_2 вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» при укладенні із ОСОБА_3 договору купівлі-продажу квартири, оскільки ці обставини не охоплюється вимогами та предметом позову.

11. Вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію є похідними від вимог про визнання договорів недійсними, тому задоволенню не підлягають.

12. Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Аксіома», ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 07-В-1 за договором про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12, укладеного 19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року, укладеного 26 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт», та провадження у справі в цій частині закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 право на подання до Київського апеляційного суду заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом десяти днів з дня отримання постанови.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року залишено без змін.

13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки

ОСОБА_1 оспорює господарські договори між юридичними особами, з урахуванням предмету спору та відповідних положень ЦПК України, ГПК України ці вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

14. Суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня

2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності, шляхом скасування рішення від 02 грудня 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 .

15. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Забари Ю. С., про передачу справи до Господарського суду м. Києва задоволено. Справу в частині вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Аксіома», ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 07-В-1 за договором про іпотечний кредит від 21 березня 2012 року № К-28/12, укладеного 19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт», договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором

від 17 серпня 2012 року, укладеного 26 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома» та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт», передано до Господарського суду м. Києва.

16. Постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Київського апеляційного суду

від 07 червня 2023 року скасовано в частині позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що розглянувши справу без повідомлення позивача та його представника, суд апеляційної інстанції позбавив ОСОБА_1 права на доступ до суду.

18. Верховний Суд переглядав справу в частині вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 .

19. Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року в частині позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру залишено без змін.

20. Апеляційний суд погодився з висновками і мотивами районного суду щодо відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня

2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру. При цьому апеляційний суд врахував висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

21. Крім того, відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд встановив, що представник позивача був належним чином повідомлений про розгляд справи, а його доводи про необхідність зупинення провадження у справі через перебування адвоката на військовій службі є безпідставними.

22. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд керувався положеннями частини першої статті 44 ЦПК України, врахував тривалість розгляду справи з 2020 року, комунікацію сторони позивача із судом, особисту присутність у судових засіданнях та належне повідомлення про розгляд справи, у зв`язку з чим дійшов висновку, що причини неподання цих доказів до суду першої інстанції не є поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Забара Ю. С., просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , а також відновлення становища, яке існувало до порушення права власності шляхом скасування рішення про реєстрацію права власності на квартиру, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24. У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Забара Ю. С., подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року.

25. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 756/8307/19, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

26. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 08 листопада

2023 року у справі № 206/4841/20, у постановах Верховного Суду

від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 20 березня 2020 року у справі № 910/2360/19, від 08 серпня 2020 року у справі № 922/2013/18,

від 09 червня 2021 року у справі № 203/2861/19, від 06 серпня 2021 року у справі № 639/6370/18, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16,

від 21 березня 2023 року у справі № 720/1277/20, у постановах Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі № 6-301цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 3-238гс16(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Крім того, вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 5 частини першої, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваний договір відступлення права вимоги за своєю юридичною природою є договором факторингу.

30. Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення оплати за оспорюваним договором.

31. Вказує, що справа розглянута без повідомлення сторони позивача про дату, час і місце судового засідання.

32. Зазначає, що фінансова компанія не могла відступити право вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. 21 березня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк» і

ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит № К-28/12, за умовами якого банком надано ОСОБА_4 кредит у сумі 900 000 грн на строк до 18 березня 2022 року на придбання у власність квартири

АДРЕСА_1 зі сплатою 15 % річних.

34. 29 березня 2012 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказану квартиру після повної оплати ОСОБА_4 її вартості. Відтак квартира придбана ОСОБА_1 за рахунок кредитних коштів ПАТ «ЕРДЕ Банк». Ці обставини встановлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, у справі № 756/16381/16-ц.

35. Для забезпечення виконання договору про іпотечний кредит, 17 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ЕРДЕ Банк» було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нумеріцькою С П. за реєстровим № 1552. За умовами цього договору ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру

АДРЕСА_1 .

36. 13 грудня 2013 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк» і ПАТ «КБ «Аксіома» укладено договір про відступлення права вимоги № 7, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. За умовами договору ПАТ «ЕРДЕ Банк» передав ПАТ «КБ «Аксіома» право вимоги за договором про іпотечний кредит № К-28/12 з усіма додатковими угодами та додатками до нього.

37. 16 січня 2014 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк» і ПАТ «КБ «Аксіома» укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк» і ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О. М. За умовами цього договору ПАТ «ЕРДЕ Банк» передав ПАТ «КБ «Аксіома» права іпотекодержателя.

38. 19 серпня 2016 року між ПАТ «КБ «Аксіома», в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Аксіома» Приходько Ю. В., і ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» укладений договір про відступлення права вимоги № 07-В-1, за умовами якого банк передав фінансовій компанії право вимоги за договором про іпотечний кредит № К-28/12 від 21 березня 2012 року, укладеним між

ПАТ «ЕРДЕ Банк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Аксіома» на підставі договору № 7 від 13 грудня 2013 року, та ОСОБА_4 .

39. 25 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. посвідчений укладений між

ПАТ «КБ «Аксіома», в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію

ПАТ «КБ «Аксіома» Приходько Ю. В., і ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим 17 серпня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Нумеріцькою С. П. за реєстровим № 1552.

40. 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги № 26/08/16, за умовами якого

ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» відступило ОСОБА_2 право вимоги за договором про іпотечний кредит № К-28/12, укладеним 21 березня 2012 року між

ПАТ «ЕРДЕ Банк» та ОСОБА_4 .

41. Крім того, 26 серпня 2016 року ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» укладено з

ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарськом С І., за умовами якого до ОСОБА_2 перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором, укладеним 21 березня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк» та ОСОБА_1 , для забезпечення виконання кредитного договору від 21 березня 2012 року, за яким у іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .

42. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31095399 та № 31095426 щодо реєстраціїіпотеки та обтяження об`єкту нерухомого майна.

43. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня

2021 року, яке набрало законної сили, у справі № 756/16381/16-ц встановлено, що згідно з укладеним між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 договором від 26 серпня 2016 року №26/08/16 про відступлення права вимоги, до

ОСОБА_2 перейшло право вимоги суми сформованої заборгованості за Договором про іпотечний кредит № К-28/12 від 21 березня 2012 року, строк платежу якої настав, згідно заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у справі № 756/85/15-ц за позовом

ПАТ «КБ «Аксіома» до ОСОБА_4 , Забари Ю. С. про стягнення боргу. Загальна сума права вимоги складає заборгованість в сумі 1 090 832,20 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 832 091,86 грн; заборгованість за процентами у розмірі 205 042,80 грн, пеня по кредиту у розмірі 25 793,17 грн, пеня по процентам у розмірі 27 904,37 грн.

44. Згідно вимоги про порушення зобов`язання від 29 серпня 2016 року, яка була передана через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарську С. І., ОСОБА_2 вимагала від ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання, у випадку невиконання якого заявлялося, зокрема, про продаж предмета іпотеки згідно зі статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Вимога отримана 30 серпня

2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджено дослідженими в судовому засіданні накладними ТОВ «Нова пошта»

№ 59000201548799 та № 59000201546910 відповідно. У накладних наявні підписи про отримання відправлення, адреси позичальника та іпотекодавця відповідають адресам зазначеним у кредитному договорі та договорі іпотеки.

45. 02 грудня 2016 року між ОСОБА_2 , як іпотекодержателем за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року, та ОСОБА_3 укладено договір

купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_2 продала квартиру ОСОБА_3 у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

46. 02 грудня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П. прийняв рішення індексний

№ 32682199 про реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2016 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

48. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

49. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

50. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

51. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

52. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

53. Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

54. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

55. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

56. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

57. Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

58. За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

59. Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

60. За статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

61. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частини перша та друга статті 203 ЦК України).

62. Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правовий висновок щодо критеріїв розмежування договору факторингу та договору відступлення права вимоги (цесії).

63. Так, у постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

64. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

65. За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

66. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

67. Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

68. Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

69. Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від

06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

70. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені в статті 6 Закону № 2664-III.

71. Крім того, в постанові від 16 березня 2021 року в справі

№ 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом

№ 2664-III умови; 5) мета договору полягає в наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

72. За договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

73. Така плата за надану фактором послугу може бути встановлена в твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, пункт 61).

74. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

75. Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

76. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

77. Правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження

№ 12-97гс18, пункт 106).

78. Водночас, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

79. Ці висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року в справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження

№ 12-42гс22).

80. У постанові від 08 листопада 2023 року в справі № 206/4841/20 Велика Палата Верховного Суду вкотре наголосила на тому, що фізична особа в

будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, в тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

Водночас у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на відсутність підстав для відступу від своїх висновків у постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває в процедурі ліквідації.

81. У постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ за умови, що попередній кредитор-банк був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, яка вимагає вчинення дій із метою максимального задоволення інтересів кредиторів банку, зокрема його вкладників.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама собою (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

Зміст зобов`язання, в якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.

82. У справі, яка переглядається, суди встановили, що 16 січня 2014 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ Банк», та ПАТ «КБ «Аксіома» був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором

від 17 серпня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О. М., за умовами якого ПАТ «ЕРДЕ Банк» передав

ПАТ «КБ «Аксіома» права іпотекодержателя.

83. 25 серпня 2016 року ПАТ «КБ «Аксіома», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Аксіома», та ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І.

84. Отже вказані договори про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року між ПАТ «ЕРДЕ Банк» і ОСОБА_1 , були укладені ПАТ «ЕРДЕ Банк» та ПАТ «КБ «Аксіома» в процедурі їх ліквідації.

85. З урахуванням наведеного, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 26 серпня 2016 року між ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» та ОСОБА_2 , оскільки первісні кредитори відчужили свої активи у процедурі ліквідації, а оспорюваний договір не є за своїм правовим змістом договором факторингу.

86. Цей висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яка підтверджена зокрема й у постанові від 19 березня 2025 року в справі

№ 947/17168/22.

87. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до порушення його права власності, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 колегія суддів дійшла таких висновків.

88. 02 грудня 2016 року ОСОБА_2 , як іпотекодержатель за іпотечним договором від 17 серпня 2012 року, та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого ОСОБА_2 продала квартиру ОСОБА_3 у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Того ж дня приватний нотаріус Ковальчук С. П. прийняв рішення про реєстрацію права власності на за ОСОБА_3 .

89. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі

№ 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та інші).

90. Судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в пункті 63 постанови від 22 вересня

2020 року в справі № 910/3009/18 та пункті 50 постанови від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19.

91. У пунктах 29-30 постанови від 08 листопада 2023 року Велика Палата Верховного Суду вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

92. Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

93. Обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

94. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні вимог про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки задоволення цих вимог, навіть за наявності відповідних підстав, не призведе до належного захисту права позивача на спірну квартиру, яке він вважає порушеним, оскільки якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування майна.

95. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 27 листопада 2024 року у справі № 753/2030/21.

96. Правова оцінка договорам відступлення права вимоги, укладеним між ПАТ «КБ «Аксіома» і ТОВ «ФК «Гровенг Стейт» буде надана господарським судом в межах розгляду відповідних вимог ОСОБА_1 .

97. Щодо доводів про неналежне повідомлення позивача та його представника про розгляд справи колегія суддів дійшла таких висновків.

98. Із матеріалів справи вбачається, що після її повернення на новий розгляд до апеляційного суду, ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року справу призначено до розгляду на 18 березня 2024 року з повідомленням учасників.

99. Згідно із супровідним листом наявним у матеріалах справи судову повістку представнику ОСОБА_1 було надіслано, зокрема і в електронній формі.

100. Ухвала Київського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року, якою справу призначено до розгляду на 18 березня 2024 року, доставлена до Електронного суду 06 лютого 2024 року та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 07 лютого 2024 року.

101. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат

Забара Ю. С. мають зареєстровані електронні кабінети в підсистемі Електронний суд

102. За цих обставин Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неповідомлення апеляційним судом позивача та його представника про дату, час і місце судового засідання 18 березня 2024 року.

103. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня

2018 року у справі № 909/968/16, від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 20 березня 2020 року у справі № 910/2360/19, від 08 серпня 2020 року у справі № 922/2013/18, від 09 червня 2021 року у справі № 203/2861/19, від 06 серпня 2021 року у справі № 639/6370/18, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 21 березня 2023 року у справі № 720/1277/20, у постановах Верховного Суду України від 06 липня 2015 року у справі № 6-301цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 3-238гс16, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

104. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

105. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

106. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

107. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович