Рішення від 08.05.2025 по справі 468/2869/23

Справа № 468/2869/23

2/468/176/25

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря судового засіданняСерак Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Матвієнко Вікторія Василівна, до Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Матвієнко Вікторія Василівна, звернулася до суду з позовом до Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на житловий будинок. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 24.10.1999 року вона (позивач) придбала у ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження укладення та виконання даної угоди було складено та підписано в присутності свідків відповідну розписку. Також була досягнута домовленість в подальшому посвідчити даний договір нотаріально, але через похилий вік та погане самопочуття продавця нотаріальне посвідчення угоди неодноразово відкладалось. ІНФОРМАЦІЯ_1 продавець ОСОБА_2 померла, спадкоємці відсутні. На теперішній час позивач має намір оформитися у правах власника на даний будинок, однак не може це зробити через недотримання при його придбанні нотаріального посвідчення угоди, як того вимагало законодавство того часу та смерть продавця. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку, укладений між нею та продавцем ОСОБА_2 24.10.1999 року та визнати за нею право власності на даний будинок.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її та позивача відсутності, позов підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомленні вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не надходив.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію розписки від 24.10.1999; довідку Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 16.11.2023; копію довідки Баштанського психоневрологічного інтернату від 29.10.2000; висновок про вартість об`єкту оцінки; акт підтвердження місця проживання від 24.10.2023; довідку Лоцкинського старостинського округу виконавчого комітету Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 24.10.2023; копію свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 05.12.1994 року; копію технічного паспорту на житловий будинок; інформаційну довідку №358148619 від 12.12.2023), суд прийшов до висновку необхідності відмови в задоволені позову.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Згідно копії розписки, 24.10.1999 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 гроші у розмірі 1200 грн. за проданий нею будинок по АДРЕСА_1 (а.с.8).

Згідно повідомлення Лоцкинського старостинського округу Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 16.11.2023, ОСОБА_2 з 28.07.1998 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_2 , в Баштанському психоневрологічному інтернаті.

Згідно копіі довідки Баштанського психоневрологічного інтернату від 29.10.2000, ОСОБА_2 з 28.07.1998 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в Баштанському психоневрологічному інтернаті та похоронена на кладовищі дома інтерната (а.с.10).

Згідно акту підтвердження місця проживання від 24.10.2023 та довідки Лоцкинського старостинського округу виконавчого комітету Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 24.10.2023 (а.с.13,14) ОСОБА_1 проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 з 2000 року по теперішній час.

Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 05.12.1994 року, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.15).

Згідно інформаційної довідки №358148619 від 12.12.2023, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості відносно об`єкта нерухомості, розташованого АДРЕСА_1 (а.с.19).

Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В силу вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що правочин вчинено в 1999 році, тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР.

Відповідно до ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво або багатосторонніми (договори).

На підставі ст.42 ЦК УРСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Статтею 47 ЦК УРСР визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснення, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Слід зазначити, що положення ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР щодо визнання угоди дійсною, можуть застосовуватися тільки щодо угод, які підлягали нотаріальному посвідченню та не потребували ще і державної реєстрації договору.

Таким чином, вказаною правовою нормою передбачено можливе визнання судом дійсним договору лише з приводу недодержання сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, тобто, договору, для якого законодавцем передбачена таке посвідчення.

Визнання договору дійсним, відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, для якого передбачено не лише нотаріальне посвідчення, а й державна реєстрація, можливості не передбачено.

Враховуючи, що для укладення договору купівлі-продажу будинку обов`язкове не лише нотаріальне посвідчення, а й його державна реєстрація, правила ч.2 ст.47 ЦК УРСР на такий договір не поширюються, а тому вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу дійсним задоволенню не підлягають.

Що ж стосується вимог позивача про визнання за ним права власності на спірний житловий будинок, суд зазначає, що оскільки дана вимога є похідною від вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним, яка задоволенню не підлягає, тому підстави для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на житловий будинок теж задоволенню не підлягають.

Окрім наведених підстав необхідність відмови в задоволенні позову обумовлена наступним.

Суд звертає увагу на не доведеність позивачем того факту, що на час звернення до суду право власності на вищевказаний спірний житловий будинок залишається зареєстрованим саме за ОСОБА_2 , враховуючи, що надана позивачем інформація з Державного реєстру речових прав (а.с.19) не містить таких відомостей, а надане свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок з реєстраційним посвідченням (а.с. 15) відображає такі відомості лише станом на 05.12.1994 року (відсутні відомості КП «Баштанське РБТІ» станом на момент звернення до суду з даним позовом). При цьому слід зазначити, що визнаня права власності на нерухоме майно за позивачем без відомостей про власника майна станом на час звернення до суду є неприпустим, оскільки може призвести до порушення прав третіх осіб.

Також на думку суду є не доведеним позивачем факт ухилення продавцем від нотаріального оформлення даної угоди (зокрема факту отримання продавцем ОСОБА_2 пропозиції щодо нотаріального оформлення даної угоди тощо).

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №389/122/16ц (провадження №61-12634св18) зазначено, що для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.

Водночас слід звернути увагу на те, що в позові представник позивача наголошував на тому, що нотаріальне посвідчення угоди неодноразово відкладалось лише через похилий вік та погане самопочуття продавця ОСОБА_2 , тобто з причин, що не залежали від волі останньої, що у всякому випадку виключає можливість факту ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення угоди.

Відповідачем по справі заявлено Інгульську сільську раду Баштанського району Миколаївської області з посиланням на те, що продавець спірного будинку померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та спадкоємці, які б прийняли спадщину, відсутні.

Однак позивачем на підтвердженя факту смерті продавця ОСОБА_2 не долучено належних та допустимих доказів (відомості органу державної реєстрації актів цивільного стану). Водночас слід зазначити, що доводи сторони позивача про смерть ОСОБА_2 18.07.2000 року є суперечливими, з огляду на те, що згідно довідки Лоцкинського старостинського округу Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 16.11.2023 (а.с.9) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , натомість згідно довідки Баштанського психоневрологічного інтернату від 29.10.2000 (а.с.10) остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, недоведеність позивачем факту смерті продавця будинку ОСОБА_2 свідчить про недоведеність останньою того, що належним відповідачем по справі має бути саме Інгульська сільська рада Баштанського району Миколаївської області.

Як зазначалось вище, згідно статті 153 ЦК УРСР (1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

В даному випадку позивачем не доведено обставин укладення вищевказаного договору купівлі-продажу (досягнення згоди по всіх істотних умовах).

На підтвердження факту укладення угоди до позовної заяви долучено копію розписки (а.с.8), зі змісту якої вбачається, що 24.10.2000 року ОСОБА_2 видала позивачу розписку про отримання від неї грошей у розмірі 1200 грн. за проданий будинок в АДРЕСА_1 .

В той же час, розписка не містить умов щодо прав та обов`язків сторін, які виникають внаслідок передачі грошей однією з сторін та переходу права власності на майно до іншої з сторін.

Тобто, зміст розписки не дає підстав вважати, що сторони уклали у письмовій формі цивільно-правову угоду про купівлю продаж предмета нерухомості, оскільки в цьому документі відсутні докази, які свідчать про досягнення згоди з усіх істотних умов такої угоди, а саме не містить достатню інформацію щодо вартості предмета договору (не зазначено, чи є отримані продавцем за розпискою кошти саме узгодженою сторонами вартістю належного їй будинку (ціна), чи є ці кошти остаточним розрахунком за договором).

Сукупність вищенаведених судом обставин свідчить про необгрунтованість позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі ст.ст.47,227, ЦК УРСРта керуючись ст.ст.12,13,82,264,265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Матвієнко Вікторія Василівна, до Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним та визнання права власності на житловий будинок відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Баштанський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: Інгульська сільська рада Баштанського району Миколаївської області (вул. Травнева, 41, с. Інгулка, Баштанського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04376498)..

Повне судове рішення складене 08.05.2025 року.

Суддя: