Рішення

від 14.05.2025 по справі 755/21669/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/21669/24

Провадження №: 2-др/755/69/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в загальному позовному провадженні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ющенка Олексія Олеговича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання договору, стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення по справі

№ 755/21669/24 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання договору, стягнення грошових коштів, позов задоволено частково, розірвано попередній договір купівлі-продажу квартири від 30 липня 2021 року, укладений між ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О., зареєстровано у реєстрі за № 1277, стягнуто з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 30 липня 2021 року грошові кошти у сумі 1 442 129,45 грн. Стягнуто з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. У задоволення іншої частини позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» в дохід держави судовий збір у розмірі 12 308,93 грн.

21 квітня 2025 року (вхід. від 22 квітня 2025 року № 22657) представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ющенком О.О., подано заяву про стягнення понесених судових витрат.

Представник зазначив, що зі змісту позовної заяви вбачається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікував понести у зв`язку із розглядом справи, становив 50 000 грн, та було зазначено про те, що остаточний розрахунок буде наданий суду згодом, в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Між Ющенко О.О. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 07 грудня 2024 року, предметом якого є надання правничої (правової) допомоги клієнту щодо консультування з правових питань, підготовки, подання процесуальних та інших документів та представництва її інтересів у Дніпровському районному суді міста Києва у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири у зв`язку з істотними порушеннями майбутнім продавцем договірних зобов`язань, повернення коштів авансового платежу та вартість послуг (гонорар) є фіксованим і становить

50 000,00 грн. Враховуючи складність справи, заявлені позовні вимоги, ціну позову, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, участь представника відповідача в судових засіданнях, їх кількість та час, вказана сума є співмірною зі складністю провадження. У співвідношенні ціни позову до гонорару адвоката, заявленого до відшкодування, сума судових витрат у вигляді витрат на професійну правову допомогу становить менше 3 % від суми заявленої до стягнення. Фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

З огляду на викладене просив стягнути з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі

50 000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від

06 травня 2025 року заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Відповідно до частин другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З урахуванням положень частини третьої статті 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 травня 2025 року на

11 год. 30 хв.

У судове засідання 14 травня 2025 року сторони не з`явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. 12 травня 2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ющенком О.О., подано заяву про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяву про стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

Як уже зазначалося раніше, у відзиві на позовну заяву представник ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - Варицький Є.В., зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу у заявленому позивачем розмірі є необґрунтованими, заявив клопотання про зменшення їх суми. Вказане клопотання також підтримав у судовому засіданні та просив зменшити розмір таких витрат до 1 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача 21 квітня 2025 року до матеріалів справи долучено: копію ордеру на надання правничої допомоги від 09 грудня 2024 року серії АА № 1466780, копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 07 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Ющенко О.О. та ОСОБА_1, а також копію акту прийому-передачі наданих послуг за договором від 07 грудня

2024 року про надання правової (правничої) допомоги.

З наданих позивачем документів вбачається, що загальна вартість наданих адвокатом

Ющенком О.О. послуг (гонорар) складає 50 000,00 грн.

Доказів сплати вартості послуг адвоката до матеріалів справи не долучено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада

2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті

41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від

01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, обсягу додатків до них, відсутність інших заяв по суті справи та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що надання правничої допомоги в такій справі не потребувало значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим.

За таких обставин, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, а також клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, складає 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Доповнити рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року у справі № 755/21669/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання договору, стягнення грошових коштів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23527052, адреса місцезнаходження: вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, м. Київ, 01010.

Повний текст додаткового рішення складено 19 травня 2025 року.

Суддя О.О. Хромова