Рішення від 10.04.2024 по справі 160/25861/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року Справа № 160/25861/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Галайди А.В.,

представника позивача: Афоніна О.В.,

представника відповідача: Якименко В.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 року №UA110130/2023/000168/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору (контракту) надано до митного оформлення митну декларацію з усіма необхідними документами, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Листом від 28.09.2023 року №2 позивач надав до митного органу свої пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митними деклараціями, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів. Проте, на переконання ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС», відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв рішення про коригування митної вартості товару № №UA110130/2023/000168/1 від 28.09.2023 р., відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року вищевказана позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про оплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2684,00грн.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 16.10.2023 року, позивачем 19.10.2023 року усунуті означені недоліки позовної заяви та подано оригінал документа про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25861/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 24.11.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

07.11.2023 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС», в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

16.11.2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що митна вартість товару включає в себе лише дві складові ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що документи про вартість транспортування товарів, які складені перевізниками без участі позивача, є підробленими або містять недостовірне відомості, внаслідок чого могла зменшитися база оподаткування та не підтверджується дійсна митна вартість. Також позивачем наголошується, що в розпорядженні відповідача на день прийняття оскаржуваного в даній справі рішення були відомості про щонайменше 100 митних оформлень виготовлених в Китаї аналогічних товарів з кодом УКТЗЕД 8541430000 із визнаною митною вартістю в діапазоні від 4,3200 дол США/кг до 5,5976 дол США/кг, причому лише у 7 випадках митна вартість була нижча від заявленої позивачем у 4,5383 дол США/кг. Вказане підтверджує наявність у відповідача відомостей про ідентичні та аналогічні (подібні) товари, митне оформлення яких вже, здійснено, що зобов`язувало застосувати метод визначення митної вартості 2а або 2б.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/25861/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.02.2024 року о 15:00 год.

Сторони в підготовче судове засідання 06.02.2024 року не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання підготовче судове засідання було відкладено до 06.03.2024 року о 14:00.

28.02.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Дніпровської митниці надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останнім підтримано власну позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, з зазначенням аналогічних тверджень та аргументів. Крім того, додатково зауважено, що адвокатом невірно здійснено математичний розрахунок вартості за ЕМД від 27.06.2023 №UA209170/2023/050252 (23UA209170050252U1), яка взята митницею як джерело коригування при винесенні рішення від 28.09.2023 №UA110130/2023/000168/1. Адвокатом не наведено норм законодавства, відповідно до яких митний орган зобов`язаний зазначати у графі 33 прийнятого рішення про коригування митної вартості способу формування та складових митної вартості за ЕМД, яка взята митницею за джерело коригування. Порівняння характеристик товару здійснено на підставі ознак ідентичних/подібних (аналогічних) товарів, враховуючи якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку відповідно до вимог частини 2,3 статті 60 МКУ. Враховуючи вищезазначене, митницею при коригуванні митної вартості взято за основу рівень попередніх митних оформлень ідентичних товарів. Разом з тим, декларанта в Рішеннях проінформовано, що даний подібний товар оформлено за резервним методом визначення митної вартості товару На підставі того, що за ЕМД від 26.06.2023 №23UA209170050252U1 (№UA209170/2023/0050252) митне оформлення здійснено не за основним методом визначення митної вартості, а імпортером самостійно здійснено коригування митної вартості товару (що відображено у графі 43 даної митної декларації), коригування партії товару ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» здійснено також за резервним методом В разі необхідності встановлення причин самостійного коригування за ЕМД від 27.06.2023 №23UA209170050252U1 адвокат мав можливість звернутися із адвокатським запитом про отримання відповідної інформації безпосередньо до Львівської митниці, в зоні діяльності якої здійснено дане митне оформлення. Крым того, выдповыдачем зауважено, що співпадіння коду товару (як вважає адвокат) не є критерієм визнання товару ідентичним або подібним.

Сторони в підготовче судове засідання 06.03.2024 року не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначити справу №160/25861/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 10.04.2024 року о 13:30 год.

В судовому засіданні 10.04.2024 року представник позивача підтримав пред`явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому та відповіді на відзив доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.04.2024 року пред`явлений позов не визнав та, посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях доводи, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» зареєстроване 16.02.2023, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вчинено запис №1002241020000101978 про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 45119521; основний вид діяльності за КВЕД: 49.16 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

10.09.2023 між ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (покупець) та компанією «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» (Іспанія) (продавець) укладено контракт №LGi-DG-Sal-2308-0536-C417 на купівлю сонячних панелей (тип продукту LR5-72HTH-580M, потужність 580 Вт) у кількості 620 шт., загальною вартістю 75767,72 дол. США з запланованою датою доставки вересень 2023 року.

Відповідно пункту 1 контракту встановлено примітка до ціни за одиницю товару: ціна за одиницю вказана без урахування вартості послуг з утилізації фотоелектричних модулів. Покупець сплачує вартість послуг з утилізації фотоелектричних модулів та бере на себе відповідальність виробника відповідно до вимог Директиви 2012/19/ EU або будь-яких інших аналогічних нормативно-правових актів, прийнятих державним органом, в якому буде встановлено товар.

Згідно пункту 2.1 оплата протягом 180 днів з моменту отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 3 доставка: EXW-LONGi EU warehouse

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту, компанією «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» (Іспанія) було здійснено поставку товару: сонячні панелі фоточутливі, напівпровідникові прилади зібрані у модуль, вмонтовані в панель Mono Solar Module LR5-72HPH-580M 620 шт., вихідна потужність 580ВТ призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнанні елементами, що дають можливість надавати енергію безпосередньо споживачу. Торгова марка LONGI, країна виробництва СN, виробник LONGi Green Energy Technology Co., Ltd.

28.09.2023 позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 23UA110130019846U2, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту).

До електронної митної декларації позивачем були додані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №LGi-DG-Sal-2308-0536-C417 від 10.09.2023; інвойс від 14.09.2023 № LONGISР230900119; пакувальний лист від 14.09.2023 № LONGISР230900119; автотранспортну накладну №02851961 від 21.09.2023; супровідний документ Т1 №23ВЕ31200084872715 від 19.09.2023; декларацію про походження товару від 14.09.2023 № LONGISР230900119; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №479 від 21.09.2023; калькуляцію транспортних витрат (довідку) №А0000709 від 21.09.2023; перепустка №1761 від 27.09.2023; внутрішній договір (контракт) комісії ДТВС-УТК060323 від 06.03.2023; договір (контракт) про перевезення №01-03/23 від 01.03.2023; договір (контракт) про перевезення №0708-2022 від 07.12.2022; піврічний звіт 2022 від 01.01.2023; технічну документацію від 14.09.2023; митну декларацію країни відправлення від 19.09.2023 №23ВЕЕ0000057231810.

При проведенні митних формальностей, відповідач повідомив позивача, що заявлену митну вартість не може бути визнано за основним методом за ціною договору (контракту), оскільки надані не всі необхідні документи, а надані документи, на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару, містять розбіжності та не місять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) Декларантом не надано у повному обсязі документів, які передбачені договором з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 15.09.2023 №150923-1, а саме: додатку (заявки), яка є невід`ємною частиною даного договору та встановлює істотні умови перевезення оцінюваного товару та відповідно розрахунок складових митної вартості оцінюваної партії товару.

2) В автомобільній накладній від 21.09.2023 № 02851961 зазначено місце завантаження товару Evergem (Бельгія), разом з тим, довідка від 21.09.2023 №А000709 від експедитора ТОВ «Старлоджик» та рахунок на оплату від 21.09.2023 №479 надано від Брюгге (Бельгія). Відомості щодо включення до витрат на перевезення за межами митної території України вартості перевезення від міста Брюгге (Бельгія) до Evergem (Бельгія) експедитором не надано. Окрім того, в наданому рахунку на оплату від 21.09.2023 №479 не виділено вартість послуг експедитора за межами України, а також у митниці відсутні відомості щодо включення до суми 58 892,00 грн. експедиторської винагороди обох експедиторів ТОВ «Старлоджик» та ТОВ «Трансгалекс».

3) Відправником оцінюваного товару, відповідно до автомобільної накладної від 21.09.2023 №02851961, є компанія Van Moer Logistic (On Behalf of Longi)» (Бельгія). Декларантом зазначено в електронному інвойсі до ЕМД № 23UA110130019846U2, як виробника товару компанію «LONGi Sоlаr Тесhnоlоgу СО, Ltd (Китай), у графі 31 ним зазначено, що виробником є компанія «LONGi Grееn Еnеrgу Тесhnоlоgу СО, Ltd (Китай), що відповідає інформації Піврічний звіт 2022 від 01.01.2023, проте декларантом у графі 44 ЕМД вказано код документа « 4104», що відповідає зовнішньоекономічному договору купівлі-продажу, укладеному саме з виробником товару.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару або сировини; транспортні документи.

Листом від 28.09.2023 року №2 позивачем надано пояснення щодо неможливості надання інших додаткових документів, з огляду на те, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 28.09.2023 року №UA110130/2023/000168/1, відповідно до якого митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень подібного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару за ЕМД від 26.06.2023 №23UA209170050252U1 (№UA209170/2023/0050252)-5,59 дол.США/кг. При цьому взято за основу коригування поставку товару «Mono Solar Module LR5- 72HPH-555M (555W)»,торгівельної марки LONGi, який постачався на комерційних умовах поставки Zeebrugge (Бельгія) у кількості 17050,00 кг (620 шт) за контрактом з компанією «LONGi (Netherlands) Trading B.V.» (Нідерланди), виробництва «LONGi Solar Technology Co.» (Китай).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за ЕМД №23UA110130019922U4 від 28.09.2023р.

Водночас, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України ).

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

10.09.2023 між ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (покупець) та компанією «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» (Іспанія) (продавець) укладено контракт №LGi-DG-Sal-2308-0536-C417 на купівлю сонячних панелей (тип продукту LR5-72HTH-580M, потужність 580 Вт) у кількості 620 шт., загальною вартістю 75767,72 дол. США з запланованою датою доставки вересень 2023 року.

Так, вказаний зовнішньоекономічний договір був зазначений у ЕМД №23UA110130019846U2 від 28.09.2023 під кодом 4100 (зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) купiвлi-продажу товарiв (крiм позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнiшньоекономiчних та/або внутрiшнiх) договорiв.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту, компанією «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» (Іспанія) було здійснено поставку товару: «сонячні панелі фоточутливі, напівпровідникові прилади зібрані у модуль, вмонтовані в панель Mono Solar Module LR5-72HPH-580M 620 шт., вихідна потужність 580ВТ призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнанні елементами, що дають можливість надавати енергію безпосередньо споживачу. Торгова марка LONGI, країна виробництва СN, виробник LONGi Green Energy Technology Co., Ltd.» (графа 31 ЕМД №23UA110130019846U2 від 28.09.2023), що відповідає інформації Піврічний звіт 2022 від 01.01.2023.

Відправником оцінюваного товару, відповідно до автомобільної накладної від 21.09.2023 №02851961, є компанія Van Moer Logistic (On Behalf of Longi)» (Бельгія), що також зазначено й у графі 2 ЕМД №23UA110130019846U2 від 28.09.2023.

Разом з цим суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, відомості про виробника товару безпосередньо ціни товару не стосуються і митним органом у розглядуваному випадку взагалі не обґрунтовано та не зазначено яким чином наявність або відсутність таких відомостей може впливати на числові значення складових митної вартості оцінюваної партії товару, на підставі яких проводився її розрахунок. При цьому відомості щодо продажу (відвантаження) товару безпосередньо виробником або посередником, або за договором комісії тощо також не можуть підтверджувати або спростовувати митну вартість товару. Відтак, у цьому випадку наведені митницею зауваження щодо відомостей про виробника товару не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у документах про митну вартість товару та не може бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Щодо сумнівів відповідача щодо повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, суд зазначає про таке.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: автомобільна накладна від 21.09.2023 №02851961; довідка від 21.09.2023 №А000709 від експедитора ТОВ «Старлоджик»; рахунок на оплату від 21.09.2023 №479; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 №01-03/23, укладений між ТОВ «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» та експедитором ТОВ «Старлоджик» ; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2022 №0708-2022, укладений між експедитором ТОВ «Старлоджик» та експедитором ТОВ «Трансгалекс»; договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 15.09.2023 №150923-1, укладений експедитором ТОВ «Трансгалекс» та перевізником ФОП ОСОБА_1 .

Надання вказаних документів також підтверджується відповідачем.

Так, відповідно до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2022 № 0708-2022, укладеного між ТОВ «Старлоджик» (замовник) та ТОВ «Трансгалекс» (виконавець) замовник доручає і оплачує перевезення вантажу, а виконавець бере на себе зобов`язання перевезти вантаж по території України та/або за її межами, в міжнародному сполученні, і доставити його належному отримувачу, згідно із транспортною накладною (ТТН/СМR), вантажним транспортом (контейнеровоз, тент, реф, ізотерм і т.п.), що належить виконавцю на праві власності або залучений (для перевезень по території України) в іншій формі, на умовах, погоджених сторонами цього договору.

Згідно пункту 1.2 цього договору маршрут перевезення, вид транспорту, найменування одержувача/відправника, характеристики вантажу і інші питання, що стосуються виконання цього договору, при необхідності можуть встановлюватись у заявках до цього договору або в транспортних накладних (ТТН/СМR).

Також, як було встановлено судом, 01.03.2023 року між ТОВ «Старлоджик» (експедитор) та ТОВ «Дрім Тім-Вед Сервіс» (клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 01-03/23, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача.

Згідно рахунку на оплату №479 від 21.09.2024 року, виставленого ТОВ «Старлоджик» на адресу позивача, вартість наданої послуги становить 93143,12 грн та складається з наступних складових:

- транспортно-експедиційні послуги по маршруту: Брюге, Бельгія пункт пропуску Краківець, VOLVO, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 -58892,00,00 грн.

- транспортно-експедиційні послуги по маршруту: пункт пропуску Краківець Дніпро, Україна VOLVO, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 -28108,00грн.

- транспортно-експедиційне обслуговування на території України 4432,12 грн.;

- експедиційна комісія по території України 1711,00 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Старлоджик`про транспортні витрати від 21.09.2023 №А0000709, ними, як міжнародними експедиторами було надано автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 для перевезення вантажу за маршрутом: Брюге, Бельгія Дніпро, Україна. Загальна вартість транспортних витрат по іноземній території від Брюге, Бельгія до кордону України (Краківець) 1617 км становить 57892 грн. 00 коп.. Навантажувально-розвантажувальні роботи складають 1000 грн. 00 коп. Страхування вантажу не проводилось.

За приписами п.7, 9 ч.1 ст.336 МК України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «СТАРЛОДЖЙК» (ІКЮО 44453689) з метою перевірки автентичності поданих документів.

Судом встановлено, що товар було поставлено на умовах EXW Evergem (Бельгія) про що безпосередньо зазначено у рахунку (інвойсі) від 14.09.2023 № LONGISР230900119.

Крім того, п. 3 зовнішньоекономічного контракту №LGi-DG-Sal-2308-0536-C417 від 10.09.2023 передбачена доставка EXW-LONGi EU warehouse.

Згідно Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW, англ. Ex Works, або «Франко завод» (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Отже, у разі поставки товару на умовах EXW витрати з навантаження та доставки товару покладаються на покупця.

При цьому слід наголосити, що умови поставки EXW відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).

Отже, після передання (завантаження) на заводі Товару у розпорядження перевізника, з яким Покупець (позивач) уклав відповідний договір перевезення, Продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Враховуючи умови поставки EXW-LONGi EU warehouse, зазначені у договорі та інвойсі, покупець мав власними засобами та за власні кошти здійснити навантаження та перевезення товару зі складу (warehouse) продавця «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U».

Позивачем у митній декларації № 23UA110130019846U2 від 28.09.2023 року в графі 20 вказано умови поставки EXW Evergem (Бельгія), що узгоджується з даними автотранспортної накладної (CMR) №02851961 від 21.09.2023 року, довідки про транспортні витрати від 21.09.2023 року №А0000709 ТОВ «Старлоджик» та рахунком на оплату №479 від 21.09.2024 року

Транспортні витрати заявлено у розмірі 57892 грн. для перевезення вантажу за маршрутом Брюгге, Бельгія Дніпро, Україна, до кордону України (Краківець) та витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи у розмірі 1000 грн., які здійснено перевізником ТОВ «Старлоджик» та підтверджено довідкою про транспортні витрати від 21.09.2023 року №А0000709 ТОВ «Старлоджик».

Щодо зауважень митного органу про не подання до митного оформлення заявки на перевезення, то суд зауважує, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про митну вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Саме така позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, який, зокрема вказав, що «[…серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною».

Верховний Суд досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно до умов Митного кодексу, вказавши у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».

Суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Крім того, положення пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Отже, на думку суду, в даному випадку розбіжності щодо місця завантаження, не впливають на змогу контролюючого органу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини та наведені норми права, суд робить висновок, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом.

За наведених обставин доводи відповідача про те, що надані позивачем у ході митного оформлення товару документи містили розбіжності, які унеможливлювали визнання митної вартості товару за основним методом (за ціною договору) є безпідставними.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 11 червня 2020 року у справі №815/5597/17, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

В даному випадку відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Суд також зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації, що містяться у внутрішніх базах даних митного органу, оскільки у ній відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Також суд критично відноситься до посилання відповідача на оформлений за митною декларацією №UA209170/2023/050252 товар та на її використання, оскільки товар був застрахований, відповідно митна вартість такого товару включала витрати на страхування.

Водночас, як свідчать матеріали справи та додані до митного оформлення документи, товар позивача, відповідно до умов поставки, не передбачав страхування та не був застрахований, а тому відповідач повинен був врахувати дану обставину під час коригування митної вартості товару.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень під час судового розгляду справи не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому, відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товарів та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішень про коригування митної вартості.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що висновки митного органу щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів та наявність розбіжностей в наданих документах, які не дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту), не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з наведеного, в спірному рішенні міститься посилання на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

При цьому у них не зазначено розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива. Умови поставки раніше оформленого митним органом товару відрізняються від умов поставки задекларованих товарів.

Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 року №UA110130/2023/000168/1

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2684,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 45119521, місцезнаходження: пр. О.Поля, буд.82А, кв.32, м. Дніпро, 49061) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000168/1 від 28.09.2023р.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ТІМ-ВЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 45119521, місцезнаходження: пр. О.Поля, буд.82А, кв.32, м. Дніпро, 49061) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова