Ухвала

від 21.05.2025 по справі 640/29266/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 травня 2025 року Справа №640/29266/21

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: 03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76а, код ЄДРПОУ 35008087), третя особа ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови.

Представник третьої особи звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» без розгляду.

Зазначену заяву представник третьої особи мотивував тим, що позивач при зверненні до суду пропустив строк звернення до суду, визначений КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 122 КАС України (в редакції чинній на дату подання позову)позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач просить суд: 1) визнати дії та рішення державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2014 року в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 15969, посвідченого 01.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 15969 про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 для задоволення вимог стягувача у розмірі 2957021,70 грн заборгованості та 4750,00 грн витрат на вчинення виконавчого напису неправомірними; 2) визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2014 року в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 15969, посвідченого 01.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим № 15969 про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 для задоволення вимог стягувача у розмірі 2957021,70 грн заборгованості та 4 750,00 грн витрат на вчинення виконавчого напису.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з ухваленням державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2014 року в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 15969.

Разом з тим, позивач звернувся із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва для захисту своїх прав 18.10.2021 року.

Суд наголошує на тому, що Рішенням Конституційного Суду України віл 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Представник позивача зазначає, що він дізнався про виконавче провадження та оскаржувану постанову тільки у жовтні 2021 року, оскільки він звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із запитом про хід відкриття провадження.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження № 35236873 відкрито 16.12.2012 року, оскаржувана постанова винесена 16.12.2014 року. Позивач на протязі 8 років до суду з позовом про оскарження постанови не звертався.

Позивач вказує у своєму позові що 12 травня 2021 року він направив до Солом`янського РВ ДВС м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції запит про хід виконавчого провадження.

Будь-яких інших доказів щодо вчинення дій для отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження № 35236873 позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 року у справі № 759/14068/19 зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд зазначає, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 вересня 2022 року, постановленій у справі № 9901/462/21, звертала увагу на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Зокрема, у цьому судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, будучи обізнаним про передбачені законодавством строки постановлення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду судового рішення за результатами розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі за його адміністративним позовом та про строки його надсилання, позивач повинен був вчиняти активні дії, спрямовані на його отримання у відділенні поштового зв`язку, то після подання адміністративного позову та спливу передбачених КАС України строків для ухвалення відповідного судового рішення, він повинен був вчиняти активні дії з метою з`ясування, чи надходила йому відповідна кореспонденція за вказаною в позовній заяві адресою, та/або ж шляхом ознайомлення з рішенням після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (в даному випадку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень/Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того, чи було вручено це поштове відправлення належній чи неналежній особі, позивач мав можливість ознайомитись з оскаржуваним судовим рішенням з моменту його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( в даному випадку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень/Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень).

Натомість в період з 16.12.2014 року по 12.05.2021 року позивач жодних запитів стосовно надання інформації про стан виконавчого провадження, заяв щодо ознайомлення з його матеріалами, надсилання копії оскаржуваного рішення, зокрема, на офіційну електронну адресу відповідача не надсилав. Також не надав доказів або обставин, які об`єктивно перешкоджали отримати копію цього рішення в паперовій формі, надісланих відповідно до вимог КАС України.

Отже, позивач в період з 2014 року по 2021 рік не цікавився ходом виконавчого провадження.

Таким чином, процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. (Постанова ВП ВС у справі № 9901/462/21 від 20.10.2022 року).

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першоїстатті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та штучного поновлення строків, використовуючи право громадян на звернення.

Більш того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, якою було скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року у справі № 640/29266/21 про залишення позовної заяви без розгляду, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначено, що суд першої інстанції мав надати оцінку зазначеним у клопотанні причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку.

Колегія суддів звернула також увагу на те, що ухвала про відкриття провадження у справі взагалі не містить оцінки доводів заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Фактично судом першої інстанції було поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду без зазначення про це в резолютивній частині ухвали та без визнання поважними причин пропуску такого строку, що свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог частини 6 статті 121 та пункту 3 частини 1 статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас при встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.

Таким чином, у справі, що розглядається, суд першої інстанції має виконати вказівки апеляційного суду в постанові від 21.09.2022 року. А саме надати оцінку зазначеним позивачем у клопотанні причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, Прітті проти Сполученого Королівства від 28.10.1998). Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 16.11.2016 по справі № 6-2469-цс16.

Відповідно до ч. 6ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, з наведеного слідує, що позивач звернувся до суду із пропущеним строком звернення до адміністративного суду та не додав аргументованої заяви про поновлення строку звернення до суду та належних доказів щодо поважності пропуску звернення до суду із даним позовом.

За приписами ч. 1ст. 123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2ст. 123 КАС Україниякщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положеньКАС Українивбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які єоб`єктивнонепереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійснимиістотнимиперешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити якнеможливістьнезнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій іне було перешкоддля того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відповідні докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

За таких обставин зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 172, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Залишити без руху позовну заяву акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови.

Встановити акціонерному товариству «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Тарасенко