Рішення від 22.05.2025 по справі 320/49681/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року м. Київ справа №320/49681/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Будпостач»

до Рівненської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень №UA204000/2024/000059/1

від 03.06.2024 та № UA204150/2024/000049/1 від 16.09.2024, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Будпостач" з адміністративним позовом до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень від 03.06.2024 №UA204000/2024/000059/1 та від 16.09.2024 № UA204150/2024/000049/1 про коригування митної вартості товарів.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларацію № 24UA204150001992U0 та 24UA204150003077U9 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Проте відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованих ПП «Будпостач» товарів, за ціною договорів щодо подібних (аналогічних) товарів, в результаті чого було збільшено митні платежі на суму 43 965,64 грн. та 91 925,30 грн., відповідно, необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25.11.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Також, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог ч. 4 статті 257 КАС України, не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду даної справи є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України.

Згідно з ч. 1 статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).

Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

При цьому, в поданому клопотанні не зазначено обставини, яка б перешкоджала розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Разом з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеn v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №10671200000000680 від 27.09.2004.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Інші види діяльності: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів, Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, Неспеціалізована оптова торгівля, Вантажний автомобільний транспорт, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Інша поштова та кур`єрська діяльність, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, Виробництво інших виробів із пластмас, Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, Надання в оренду вантажних автомобілів

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2017 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією TAIZHOU OUKE TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт №962, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари подрібнювані кормів, насосне обладнання, приладдя та запасні частини до них. Найменування (перелік), кількість, ціна, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі.

24.02.2020, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

15.12.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни на насоси на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020.

25.03.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №23OUKEA-132A (див. додаток 4) для відвантаження товарів за ціною 27 600.00 доларів США на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020, на умовах оплати з відстрочкою платежу на 120 днів після доставки товарів. Також продавець надав пакувальний лист до комерційного.

27.03.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №310120240518936059 за ціною 27 600.00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

30.03.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 237095573.

30.03.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №23С3326А2480/00014.

09.05.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653360026, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №565360027.

26.05.2024 перевізник виписав залізничну накладну УМВС від №17889, згідно з якою товари з Польщі були доставлені до Рівненської митниці.

13.05.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №30, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 50 846,39 грн., а також 1 871,99 доларів США.

15.05.2024 позивач направив лист до Державної митної служби, яким повідомив, що вантаж, який поставляється за контрактом №962 від 09.11.2017 за інвойсом №23OUKEA-132A від 25.03.2024 на суму 27 600 USD, не був оплачений, оплата здійснюється на умовах кредиту 120 днів.

03.06.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150001992U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 26 600 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA204150001992U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000134, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 09.11.2017 №962 між позивачем та компанією TAIZHOU OUKE TECHNOLOGY CO.,LTD.. (Китай), доповнення №7, №9, №10, №11 до Контракту;

- Прайс-лист продавця від 15.12.2023 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020;

- Комерційний інвойс від 25.03.2024 №23OUKEA-132A для відвантаження товарів за ціною 27 600 доларів США, на умовах поставки FOB порт NINGBO Китай правил Інкотермс 2020;

- Митну декларацію Китаю від 27.03.2024 №310120240518936059 для вивезення товарів в Україну за ціною 27 600,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

- Сертифікат походження товару від 30.03.2024 №24С3326А2480/00014;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);

- Коносамент від 3 0.03.2024 № 23 7095 5 73 про перевезення товарів водним транспортом;

- Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 09.05.2024 №5653360027 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;

- Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 09.05.2024 № 5653360026 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 13.05.2024 №30;

- Залізничну накладну УМВС від 26.05.2024 №17889, згідно з якими товари були доставлені з Польщі до Рівненської митниці;

- Презентацію товарів від 20.05.2024;

- Декларацію митної вартості.

Перевіривши вищезазначені документи, відповідач 03.06.2024 направив декларанту електронне повідомлення №12177, у якому зазначив, що заявлені декларантом документи містять неточності та зобов`язав декларанта надати додаткові документи:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3)банківські платіжні документи щодо оплати рахунку-фактури про надання транспортно- експедиційних послуг від 09.05.2024 № 5653360027;

4) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща); 5) проформу - інвойс;

6) пакувальний лист;

7) документ 24PL331020NS6PQGX1 ;

8) переклад копії митної декларації країни відправлення (Китай) від 27.03.2024 №310120240518936059;

9) Додаткову угоду від 14.03.2024 № 10 до Контракту з підписами та печаткою покупця.

Позивач листом від 03.06.2024 у відповідь на електронне повідомлення повідомив, що всі наявні документи додані до митної декларації.

03.06.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000059/l, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 2,43 доларів США/кг., інформаційне джерело митна декларація від 27.05.2024 №24UA403060002309U0.

03.06.2024 на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2024/000134.

Кім того, 01.08.2023 між позивачем (далі - покупець) та компанією HEBEI PANCHI IMPORT AND EXPORT CO. LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт №1587, відповідно до якого продавець виробляє та продає, покупець купує товари оплачує і отримує ручні лебідки, ручні ланцюгові підйомники, буксирувальні троси, стяжні троси, аксесуари, запасні частини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

24.02.2020, попередньо, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022, також попередньо, для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

10.04.2024 продавець надав позивачу проформу інвойс №240410002 для оплати товарів за ціною 115 133,00 доларів США на умовах 100% передоплати.

24.04.2024 позивач на підставі контракту від 01.08.2023 №15 87 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №99 грошові кошти в розмірі 11 513,30 доларів США.

25.06.2024 позивач на підставі контракту від 01.08.2023 №1587 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №195 грошові кошти в розмірі 103 619,70 доларів США.

01.07.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт TIANJIN та комерційний інвойс №20240410001 для оплати товарі на сума 116 633,00 доларів США.

09.07.2024 продавець передав товари перевізнику у 2-х контейнерах для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №APU042998.

01.08.2024 продавець надав позивачу проформу інвойс №240410002-1 для оплати товарів за ціною 1 500,00 доларів США на умовах 100% передоплати.

27.08.2024 позивач на підставі контракту від 01.08.2023 №1587 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №262 грошові кошти в розмірі 1500,00 доларів США.

27.08.2024 продавець виписав сертифікат походження №C24MABWFEXR70004 на товари , що вказані в комерційному інвойсі.

27.08.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653396915, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653396920.

27.08.2024 позивач направив до Державної митної служби України лист, яким повідомив, що вантаж, який поставляється за контрактом №1587 від 01.08.2023 по інвойсу №20240410001 від 01.07.2024 не страхувався. Дана поставка постачається на умовах 100 % передоплати згідно платіжних інструкцій №99 від 24.04.2024 (11 513,3 0 дол. США), №195 від 25.06.2024 (103 619,70 дол. США) та №262 від 27.08.2024 (1 500,00 дол. США).

04.09.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №39.

У довідці зазначено, що вартість послуг транспортування товарів в контейнері за межами території України складає в розмірі 284 312,89 грн., а також 3 506,58 доларів США.

09.09.2024 перевізник виписав залізничну накладну УМВС від №31292, згідно з якою товари з Польщі були доставлені до Рівненської митниці.

16.09.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150003077U9 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 116 633,00 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA204150003077U9 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000241, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 01.08.2023 №1587 між позивачем та компанією HEBEI PANCHI IMPORT AND EXPORT CO. LTD (Китай);

- Прайс-лист продавця від 01.07.2024 щодо ціни товарів;

- Комерційний інвойс від 01.07.2024 №20240410001 для відвантаження товарів;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №99 від 24.04.2024;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №195 від 25.06.2024;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №262 від 27.08.2024;

- Сертифікат походження товару від 27.08.2024 №C24MABWFEXR70004;

- Коносамент від 09.07.2024 № APU042998 про перевезення товарів водним транспортом;

- Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 27.08.2024 №5653396920 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;

- Рахунок-фактура експедитора TOB «Мерск Україна Лтд» від 27.08.2024 № 5653396915 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.09.2024 №39;

- Залізничну накладну УМВС від 09.09.2024 №31292, згідно з якими товари були доставлені з Польщі до Рівненської митниці;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);

- Декларацію митної вартості.

16.09.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №14724 у якому в якому зобов`язав декларанта надати додатково документи:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;

4) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща);

5) документи MRN, що зазначені у графі 24 накладної УМВС від від 09.09.2024 № 31292;

6)пакувальний лист.

Позивач листом від 16.09.2024 у відповідь на електронне повідомлення повідомив, що всі наявні документи додані до митної декларації.

16.09.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2024/000049/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 3,64 доларів США/кг., інформаційне джерело митна декларація від 22.02.2024 № 902080/2024/800746.

16.09.2024 на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2024/000241.

Позивач вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Разом з тим митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться у наданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено розбіжності.

Так, у рішенні № UA204000/2024/000059/l митний орган як підстави для коригування митної вартості товару зазначив:

І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 -4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.;

2) подані до митного оформлення документи є неповними та містять розбіжності: Відповідно до пункту 1.2 Додаткової угоди від 27.02.2024 №9 до Контракту від 09.11.2017 №962 (далі - Контракт), найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови поставки та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід`ємною частиною даного Контракту. Проте, до митного оформлення не надано проформу - інвойс.

Пунктом 3.4 Додаткової угоди від 27.02.2024 №9 до Контракту передбачено пакувальний лист, проте останній до митного оформлення не надано.

Згідно коносаменту від 30.03.2024 № 237095573, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт NINGBO (Китай)-порт Гданськ (Польща), згідно накладноїУМВС від 26.05.2024 № 17889 маршрут перевезення: Славков (Польща) - Клевань (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща).

У графі 24 накладної УМВС від 26.05.2024 № 17889 зазначено реквізит документу №24PL331020NS6PQGX1 , який до митного оформлення не надано.

Також накладна УМВС від 26.05.2024 № 17889 має виправлення від руки щодо реквізиту номеру, що належним чином не завірене.

Відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.05.2024 № 5653360027, термін сплати рахунку становить 21 день. Таким чином, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів щодо оплати рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.05.2024 № 5653360027.

Додаткова угода від 14.03.2024 № 10 до Контракту не містить підпису та печатки покупця.

До митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 27.03.2024 № 310120240518936059 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній.

Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявления до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товару, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

II. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 27.05.2024 № 24UA403060002309U0 - 2,43 дол. США/кг (товар за МД від 27.05.2024 № 24UA403060002309U0: Насоси занурені, відцентрові,одноступінчаті осьового потоку,дренажно-фекальні; код УКТЗЕД: 8413702100; країна походження Китай, вагою 20115 кг).

III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця;

3) банківські платіжні документи щодо оплати рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.05.2024 № 5653360027;

4) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща);

5) проформу-інвойс;

6) пакувальний лист;

7) документ 24PL331020NS6PQGX1;

8) переклад копії митної декларації країни відправлення (Китай) від 27.03.2024 № 310120240518936059;

9) Додаткову угоду від 14.03.2024 № 10 до Контракту з підписами та печаткою покупця.

У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 27.05.2024 № 24UA403060002309U0 - 2,43 дол. США/кг.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 36158,4 дол. США (14880 кг * 2,43 дол. США/кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1465763,91 грн (36158,4 дол. США *40,5373 грн/дол. США).

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. 42.

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 03.06.2024 № UA204000/2024/000059/l, що декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15 «Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 03.06.2024 № UA204000/2024/000059/l, що до митного оформлення не надано проформу інвойс, суд зазначає наступне.

Відсутність проформи-інвойс не свідчить про наявність підстав, передбачених ч. З ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, оскільки: Проформа інвойс надається до митного оформлення лише у випадках, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу, що передбачено у п.З ч.2 ст. 53 МК України.

Оскільки товари у спірному випадку є об`єктом купівлі-продажу, проформа інвойс не подається до митного оформлення.

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 03.06.2024 № UA204000/2024/000059/l, що декларантом до Контракту не надано пакувальний лист, суд зазначає наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18 визначено: «Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обгрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».

Таким чином, пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 03.06.2024 № UA204000/2024/000059/l, «Згідно коносаменту від 30.03.2024 № 23 70955 73, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт NINGBO (Китай) - порт Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 26.05.2024 № 17889 маршрут перевезення: Славков (Польща) Клевань (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща)

- Славков (Польща)»; «У графі 24 накладної УМВС від 26.05.2024 № 17889 зазначено реквізит документу №24PL331020NS6PQGXl, який до митного оформлення не надано. Також накладна УМВС від 26.05.2024 № 17889 має виправлення від руки щодо реквізиту номеру, що належним чином не завірене»; « Відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.05.2024 № 565336002 7, термін сплати рахунку становить 21 день. Таким чином, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів щодо оплати рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.05.2024 № 5653360027»., суд зазначає наступне.

Вказані у графі 33 спірного рішення обставини стосуються перевезення товарів.

Відомості у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 13.05.2024 №30 містять послуги залізничного перевезення від Гданськ, Польща до пункту пропуску Грубешів-Ізов, Польща/Україна.

Відповідач не вказав, що вартість перевезення товарів вказана в довідці є недійсною, чи не правдивою, чи заниженою.

Крім того, транзитні митні декларації MRN не передбачені у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документи, що підтверджують митну вартість товарів.

Самі по собі обставини ненадання транзитних митних декларацій MRN, що підтверджують оплату транспортних послуг жодним чином не свідчать про наявність підстав, визначених у ч. З ст. 53 МК України - тобто, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Отже, надана відповідачу довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 13.05.2024 №30 є допустимим доказом підтвердження вартості перевезення товарів.

При цьому, відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо зазначеного у довідці розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою.

Передбачена ст. 363 МК України автоматизована система управління ризиками, що застосовується митними органами та є складовою частиною єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, під час митного контролю не вказала на необхідність проведення перевірки митної вартості, в тому числі вартості транспортування.

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 03.06.2024 № UA204000/2024/000059/l, «Додаткова угода від 14.03.2024 № 10 до Контракту не містить підпису та печатки покупця», суд зазначає наступне.

Позивач разом з митною декларацією від 03.06.2024 №24UA204150001992U0 надав до митного органу Контракт №962 від 09.11.2017, Додаткову угоду №7 від 06.10.2022, Додаткову угоду №9 від 27.02.2024, Додаткову угоду №10 від 14.03.2024, Додаткову угоду №11 від 19.06.2023. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000134, виписаної відповідачем.

Враховуючи, що відсутності підпису позивача в додатковій угоді не може вплинути на числовий показник митної вартості товару. Крім того, достовірність факту укладення зовнішньоекономічного контракту та додаткових угод до нього, а також чинності цих документів митницею під сумнів не ставилось. Та вказані обставини не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості.

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 03.06.2024 № UA204000/2024/000059/l, «До митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 27.03.2024 №310120240518936059 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній», суд зазначає що сама по собі обставина ненадання перекладу експортної декларації Китаю не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.

Крім того, експортна декларація країни відправлення не входять до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, визначеного ч.2 ст.53 МК України, отже наявність у відповідача сумнівів щодо достовірності такої декларації згідно із ч.З ст.53 МК України, також не є підставами для витребування додаткових документів.

Так, у рішенні № UA204150/2024/000049/1 митний орган як підстави для коригування митної вартості товару зазначив:

І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 -4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.;

2) подані до митного оформлення документи є неповними та містять розбіжності: П.3.4 контракту від 01.08.2023 № 1587 зазначається,що партія товару повинна супроводжуватись пакувальним листом, однак до митного оформлення пакувальний лист не надано; Згідно коносаменту від 09.07.2024 № APU042998 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 09.09.2024 № 31292 місце відправлення оцінюваних товарів Славков (Польща). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща). прайс-лист б/н від 01.07.2024 містить інформацію тільки на товари ,що зазначені в інвойсі від 01.07.2024 № 20240410001,що наводить на думку про спеціальні ціни для даної з/е операції.

У графі 24 накладної УМВС від 09.09.2024 № 31292 зазначено документи MRN, які до митного оформлення не надано. -в банківських платіжних документах від 25.06.2024 №195, від 27.08.2024 №262 та від 24.04.2024 №99 в гр..7О іде посилання тільки на контракт,що не дає змогу прив`язати дані документи до даної партії товару; II. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 22.02.2024 № 902080/2024/800746 - 3,64 USD/кг; Товар по МД від 22.02.2024 № 902080/2024/800746-буксирувальний трос, стяжний трос, вага 8612 кг.,умови поставки FOB, виробник HEBEI PANCHI IMPORT AND EXPORT CO., LTD, торгівельна марка FORTE III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;

4) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща);

5) документи MRN, що зазначені у графі 24 накладної УМВС від від 09.09.2024 №31292. 6)пакувальний лист.

У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 22.02.2024 № 902080/2024/800746 - 3,64 USD/кг.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 50363,04 дол. США (13836 кг * 3,64 дол. США/кг), що з урахуванням курсу на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2080854,76 грн (50363,04 дол. США * 41,3171 грн/дол. США).

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 16.09.2024 № UA204150/2024/000049/1, що декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-53а15 «Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 16.09.2024 № UA204150/2024/000049/1, «П.3.4 контракту від 01.08.2023 № 1587 зазначається, що партія товару повинна супроводжуватись пакувальним листом, однак до митного оформлення пакувальний лист не надано», суд зазначав вище, що пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 16.09.2024 № UA204150/2024/000049/1, «Згідно коносаменту від 09.0 7.2024 № АРиО42998 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 09.09.2024 № 31292 місце відправлення оцінюваних товарів Славков (Польща). Таким чипом до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща)». «У графі 24 накладної УМВС від 09.09.2024 № 31292 зазначено документи МРИ, які до митного оформлення не надано», суд також визе зазначав, що сама по собі обставина ненадання транзитних митних декларацій MRN, що підтверджують оплату транспортних послуг жодним чином не свідчать про наявність підстав, визначених у ч. З ст. 53 МК України - тобто, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 16.09.2024 № UA204150/2024/000049/1, «прайс-лист б/н від 01.07.2024 містить інформацію тільки на товари, що зазначені в інвойсі від 01.0 7.2024 № 20240410001 , що наводить на думку про спеціальні ціни для даної з/е операції», суд зазначає наступне.

Наданий до митного оформлення прайс-лист виробника від 01.07.2024 містить достовірні відомості про вартість товарів. Форма та зміст наданого прайс-листа визначається виключно постачальником, з урахуванням вимог, необхідних для ідентифікації товарів, а саме відомостей про: найменування товару, артикул, одиниці виміру, ціну, валюту, умови поставки, умови оплати, печатку постачальника із зазначенням адреси та контактних даних.

Відомості, що зазначені у наданому прайс-листі виробника, відображають фактично доступний асортимент товару на складі постачальника станом на конкретну дату складання такого прайс-листа. Прайс-лист виробника не містить дисконту чи знижок, що свідчить що прайс-лист адресовано не особисто позивачеві, а невизначеному колу осіб.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви, що існують якісь спеціальні ціни для тієї чи іншої зовнішньоекономічної операції».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, адміністративне провадження № К/9901/42594/18, визначено: «По - перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі й міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару».

Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення від 16.09.2024 № UA204150/2024/000049/1, «в банківських платіжних документах від 25.06.2024 №195, від 2 7.08.2024 №262 та від 24.04.2024 №99 в гр..70 іде посилання тільки на контракт, що не дає змогу прив`язати дані документи до даної партії товару», суд зазначає наступне.

Відповідачем не зазначено яким чином відомості у банківських платіжних документах впливають на визначення складових митної вартості імпортованого позивачем товару.

Відсутність у поданих до митного оформлення банківських платіжних документах у графі «призначення платежу» інших даних, крім посилання лише на зовнішньоекономічний договір, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.

Самі по собі обставини про те, що в банківських платіжних документах у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір жодним чином не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у правомірності заявленої митної вартості та підстав, визначених у ч. З ст. 53 МК України для витребування додаткових документів, тобто що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Слід також врахувати, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.20219 у справі №813/1755/17, адміністративне провадження №К/9901/42425/18, «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Крім того, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 "Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті З Висновків визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Викладене свідчить про необґрунтованість витребування митним органом додаткових доказів з зазначених підстав.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно ст.60 МК України за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Так, суд зауважує, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.53 МК України у відповідача є право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за першим методом за ціною договору, тільки тоді коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі №826/5868/16.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Отже, висновки Рівненської митниці про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53), заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий товар.

Поряд з цим судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, зазначені відповідачем у спірних рішеннях обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.

Поряд з цим суд враховує, що згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18 у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

З оскаржуваного рішення судом вбачається, що відповідач не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з митними деклараціями від 03.06.2024 № 24UA204150001992U0 та від 16.09.2024 № 24UA204150003077U9 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що документи подані декларантом (позивачем) за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.

Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Рівненської митниці від 03.06.2024 №UA204000/2024/000059/1 та від 16.09.2024 № UA204150/2024/000049/1 про коригування митної вартості товарів.

Суд вважає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 6 056,00 грн., який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Будпостач", - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 03.06.2024 №UA204000/2024/000059/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 16.09.2024 № UA204150/2024/000049/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ ВП 43958370) на користь Приватного підприємства "Будпостач" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.