Ухвала від 23.05.2025 по справі 320/25377/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

23 травня 2025 року 320/25377/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САПСАН ПЕТРОЛІУМ»

до Головного управління ДПС у м.Києві

про скасування рішення про припинення дії ліцензії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «САПСАН ПЕТРОЛІУМ» із позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м.Києві про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності №258 від 14.02.2025, яким припинено дію ліцензії на право Товариства з обмеженою відповідальністю «САПСАН ПЕТРОЛІУМ» роздрібної торгівлі алкогольними напоями за реєстраційним номером 26530308202403419.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у м. Києві про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності № 258 від 14 лютого 2025 року, яким припинено дію ліцензії на право ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САПСАН ПЕТРОЛІУМ» роздрібної торгівлі алкогольними напоями за реєстраційним №26530308202403419 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, оскільки право товариства на роздрібну торгівлю алкогольними напоями можливе лише за наявності відповідної ліцензії, а тому її дострокове припинення призведе до неможливості такого продажу, що очевидно потягне за собою неминучі наслідки для товариства, зокрема, неотримання доходу від реалізації алкогольної продукції за рахунок якого товариство в змозі здійснювати оплату заробітної плати своїм працівникам, сплачувати податки і збори та нести інші витрати пов`язані з господарською діяльністю Товариства. Також, на переконання позивача оскаржуване Рішення вочевидь містить ознаки протиправності, позаяк з нього взагалі неможливо встановити подію настання якої призвело до його прийняття.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, питання про відкриття провадження у справі не вирішувалось.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Статтею 151 КАС України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно частини 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У контексті вказаного слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

Разом із тим, як зауважено Верховним Судом в межах постанови від 29.08.2023 у справі №160/9765/22, "під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки".

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник заявника вказує, що дострокове припинення ліцензії призведе до неможливості продажу товару, що очевидно потягне за собою неминучі наслідки для товариства, зокрема, неотримання доходу від реалізації алкогольної продукції за рахунок якого позивач в змозі здійснювати оплату заробітної плати своїм працівникам, сплачувати податки і збори та нести інші витрати пов`язані з господарською діяльністю товариства.

Запропоновані представником заявника доводи не свідчать про очевидну протиправність дій відповідача, так і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній і звернувся.

Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 40 частини 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024за№3817-ІХ(надалі по тексту такожЗакон №3817-ІХ) ліцензія - це право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 41 Закону №3817-ІХ, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним надаються та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Так, відповідно до частини 1, 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності перелічені у частині 2 статті 46 коментованого Закону.

Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (частина 10 статті 46 Закону №3817-ІХ).

Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків (частина 5 статті 46 Закону №3817-ІХ).

Надаючи оцінку доводам представниці заявника, варто зазначити, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року у справі №240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі №440/6755/21, від 21 грудня 2022 року у справі №160/11995/22, від 31 січня 2023 року у справі №140/8709/21, від 22 березня 2023 року у справі №380/8301/22, якщо узагальнити, дійшов висновків про можливість вжиття заходів забезпечення позову за умови доведення та документального підтвердження обставин, які б свідчили про можливість настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.

Разом із тим, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2024 у справі №140/36282/23, за якою "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

Дійсно, як слідує з аналізу вищенаведених приписів законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини щодо анулювання (припинення) ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, таке, фактично, позбавляє суб`єкта господарювання права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Утім, представником заявника не наведено жодних істотних обставин та належних доказів, які б вказували на наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам товариства з обмеженою відповідальністю «САПСАН ПЕТРОЛІУМ» до ухвалення рішення у даній адміністративній справі, а також того, що без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим захист цих прав свобод та інтересів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому слід зауважити, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Відповідність прийнятого рішення критеріям правомірності підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Більше того, як вже наголошувалось судом, "можливості", "ймовірності" та "вірогідності" настання тих чи інших подій не можуть слугувати обґрунтованою підставою для ухвалення судом рішення про забезпечення позову, адже небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі повинна бути реальною та доведеною належними доказами.

Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).

Відтак, оскільки позивач не довів необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «САПСАН ПЕТРОЛІУМ» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.