Рішення

від 22.05.2025 по справі 640/29763/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/29763/20

провадження № 2-іс/340/361/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- зобов`язати відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання Рішення Окружного адміністративного суду м. Київ від 18.06.2020 року у справі №640/25542/19 в частині негайного поновлення на посаді за період часу з 19.06.2020 року по 12.11.2020 року в розмірі 92509 грн. 94 грн;

- зобов`язати відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідачем вчасно не виконано рішення суду про поновлення позивача на посаді, з огляду на що, має сплатити середній заробіток за час затримки негайного виконання рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований, утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. На виконання вимог Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ та визначає порядок передачі не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджений Порядок передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (ОАСК).

Згідно з пунктами 4-7 Порядку №399 на розгляд та вирішення судам належать передачі судові справи, що не розглянуті ОАСК та передані до Київського окружного адміністративного суду, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ належать передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, що належать передачі судам, мають бути зареєстровані у базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акта приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від адміністративна справа № 640/29763/20 передана судді А.В. Сагуну, у зв`язку з чим суддею прийняте справу до свого провадження 21 квітня 2025 року та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі наведеного, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 640/25542/19, вирішено адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код ЄДРПОУ 37471967) про визнання протиправним та скасування наказу від 12 грудня 2019 року № 791-к та поновлення на роботі задовольнити; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 грудня 2019 року № 791-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу енергетики та відновлювальних джерел Управління технічної політики в АПК з дня звільнення, а за відсутності такої посади на інший рівнозначний посаді в цьому (або іншому) державному органі; стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 105 333 (сто п`ять тисяч триста тридцять три) гривні 10 копійок; рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 640/25542/19, постановлено апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року змінити в частині розміру стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, зазначивши суму стягнення у розмірі 116324 (сто шістнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 38 коп.; у іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2020 року залишити без змін.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №51-к від 10.11.2020 року наказано скасувати пункт 1 та підпункт 2 пункту 2 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 грудня 2019 року № 791 к "Про звільнення ОСОБА_1 ".; поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу енергетики та відновлювальних джерел Управління технічної політики в АПК з 13 грудня 2019 року; виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 19 234,74 гри. (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять чотири гривні 74 копійки) ( а.с.20).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №54-к від 12.11.2020 року наказано вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання, обов`язків у зв`язку з поновленням на посаді головного спеціаліста відділу енергетики та відновлювальних джерел Управління технічної політики в АПК з 12 листопада 2020 року; взяти до відома, що ОСОБА_1 присвоєно 7 (сьомий) ранг державного службовця; станом на 12 листопада 2020 року стаж державної служби ОСОБА_1 становить 08 років 00 місяців 26 днів; проводити відповідні нарахування та виплати згідно цього наказу ( а.с.21).

Затримка відповідачем виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Київ від 18.06.2020 року у справі №640/25542/19 в частині негайного поновлення позивача на посаді за період часу з 19.06.2020 року по 12.11.2020 року стала підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Правові положення аналогічного змісту містяться також в ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ст. 236 КЗпП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Тож, з наведеного слідує, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Суд зазначає, що рішення суду від 18.06.2020 про негайне поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу енергетики та відновлювальних джерел Управління технічної політики в АПК, відповідач виконав лише 12.11.2020, видавши наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №54-к від 12.11.2020 про вихід на роботу.

При цьому, належних та достатніх доказів неможливості виконати рішення суду, відповідачем суду не надано.

Оскарження даного рішення суду в апеляційному порядку, не є підставою для невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Отже, право позивача на поновлення на роботі порушено внаслідок затримки виконання рішення суду, а тому, в межах цього спору необхідно вжити заходів стосовно ефективного поновлення прав позивача.

Ураховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 у справі № 280/360/19.

Суд враховує, що період затримки розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі потрібно розраховувати з дня, наступного за днем винесення судового рішення, до дня фактичного виконання рішення суду.

Отже, час затримки виконання рішення про поновлення на роботі позивача становить з 19.06.2020 (наступний день з дати винесення судового рішення) по 11.11.2020 (день, до дати винесення відповідачем наказу про вихід на роботу ОСОБА_1 у зв`язку з поновленням на посаді) 101 робочі дні, а саме: червень 2020 року - 7 днів; липень 2020 року - 23 робочих днів; серпень 2020 року - 20 робочих днів; вересень 2020 року - 22 робочих днів; жовтень 2020 року - 21 робочий день; листопад 2020 року - 8 робочих днів.

Згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 640/25542/19 середньоденна заробітна плата позивача складає 915,94 грн (розрахунок здійснено відповідно до кількості робочих днів відповідно до Порядку та листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» від 27 вересня 2019 року № 1133/0/206-19).

Отже, розмір суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 92 509,94 грн. (101днів х 915,94 грн.).

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимог представник позивача вказав, що невиконання відповідачем рішення окружного адміністративного суду м. Київ від 18.06.2020 року про негайне поновлення позивача на займаній посаді, порушило звичний для позивача уклад життя, завдало моральних страждань через визначення способу захисту своїх порушених прав, тобто нанесено моральну шкоду.

А саме позивач зазнавав дію на нього ряду негативних факторів, а саме: неотриманні коштів на проживання сім`ї у період невиконання рішення суду; необхідність у докладені додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї; погіршення взаємовідносин у сім`ї; переживання щодо захисту своїх прав.

Через вище вказані обставини ОСОБА_1 зазнав значних душевних страждань, внаслідок чого йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 50 000 грн.

Суд зазначає, що за змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійс

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, душевні страждання, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Однак, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

У даному випадку, суд приходить до висновку, що позивачем не належно обґрунтовано факт заподіяння йому моральної шкоди протиправними діями та бездіяльністю, причинно-наслідковий зв`язок та негативні наслідки такої шкоди, що створило психічне напруження від дій та бездіяльності, спричинило душевні страждання.

Наведені позивачем обставини, а саме: неотримання коштів на проживання сім`ї у період невиконання рішення суду; необхідність у докладені додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї; погіршення взаємовідносин у сім`ї; переживання щодо захисту своїх прав, за оцінкою суду, не є безумовним доказом, про спричинення йому душевних страждань, переживань, стресу, відчуття невизначеності та розчарування, тобто заподіяння йому моральної шкоди.

А саме, доказів, що протиправна бездіяльність відповідача мали негативний вплив і негативні емоції позивача безумовно досягли рівня страждання та приниження, які мають причинно-наслідковий зв`язок з такими діями та бездіяльністю, до суду не надано.

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. належить відмовити.

Отже, за наслідками розгляду справи по суті, в межах заявлених вимог, позовну заяву належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 1 425 ,10 грн. ( а.с.43), підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства аграрної політики та продовольства України (вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 37471967) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Київ від 18.06.2020 року у справі №640/25542/19 в частині негайного поновлення на посаді за період часу з 19.06.2020 року по 11.11.2020 року в розмірі 92509 грн. 94 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України (ЄДРПОУ 37471967).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН