Рішення від 23.05.2025 по справі 640/27288/21

Справа № 640/27288/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщені суду в місті Одеса адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамент соціальної та ветеранської політики Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати неправомірними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач-1) щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 1491,00 грн.; стягнути з відповідача-1 на користь позивача недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмір 7354,00 грн., мотивуючи це тим, що він є учасником бойових дій та замість належних сум до 5 травня 8845грн, було виплачено 1769грн.

Вищенаведений позов надійшов до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою від 18 листопада 2021 року у справі головуючим суддею Мамедовою Ю.Т., відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 24 грудня 2021 року у справі залучено в якості співвідповідача у справі №640/27288/21 - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Ухвалою від 12 травня 2022 року головуючим суддею Погрібніченком І.М. прийнято адміністративну справу № 640/27288/21 до провадження.

Згідно абз.4 п.2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 року №2825-IX (далі Закон №2825) зазначено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Так, на виконання вищенаведеного пункту Закону №2825 Окружний адміністративний суд міста Києва скерував матеріали справи №640/27288/21 за належністю.

14.03.2025 року справа №640/27288/21 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Іванову Е.А.

Ухвалою суду від 19.03.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/27288/21 та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи розпочатий спочатку.

27.03.2025 року від відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надійшов відзив у якому зазначено наступне, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України від 22.10.993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що підтверджується копією посвідчення, наявною в матеріалах справи. Позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі 1491,00 грн. Жодним нормативно-правовим актом не надано повноважень Центру встановлювати розміри щорічної грошової допомоги до 5 травня. Розміри щорічних виплат до 5 травня встановлено, виходячи з видатків, передбачених на ці цілі законом про держбюджет на відповідний рік, як це і передбачено Конституцією України, Бюджетним кодексом України, а також, статтею 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в якій визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

12.05.2025 року від відповідача -1 надійшов відзив на позов у якому позов не визнає та зазначає, що до повноважень Департаменту не відноситься безпосередньо нарахування і виплата компенсацій і допомог, зокрема разової грошової допомоги до 5 травня. Такими повноваженнями наділено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Тому, позовні вимоги заявлені Позивачем до Департаменту є недоцільними та безпідставними. і з цих самих підстав не вбачається можливим надати до суду належним ином засвідчені копії документів щодо нарахування та виплати позивачу спірної допомоги.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.05.2015 року є учасником бойових дій.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачами по справі, позивач отримав грошову допомогу як учасник бойових дій до 5 травня 2021 року у розмірі 1491,00 грн.

Позивач не погоджуючись з розміром даної виплати звернувся до Департаменту соціальної політики виконавчого органу КМР (УМДА) з заявою, в якій він просив нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмір п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Відповідачем-1 було надано відповідь від 02.09.2021 року на заяву позивача наступного змісту: «Повідомляємо, що частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено щорічно до 5 травня учасникам бойових дій надавати разову грошову допомогу у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Перерахування коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, в 2021 році в розмірі 1491 грн здійснювалось на підставі списку, наданим ІНФОРМАЦІЯ_1 . Та разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році надана в розмірі встановленому чинним законодавством. Підстав для здійснення перерахунку та проведення доплати до виплаченого розміру грошової допомоги немає.

Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, Департамент соціальної політики Київської міської державної адміністрації змінив назву на Департамент соціальної та ветеранської політики виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, код юридичної особи та місцезнаходження відповідача не змінилась.

Відповідно до статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Загальновідомо, що назва юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, назва юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведете свідчить, що назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи в процесі її «життєдіяльності» може зазнати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає.

Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника адміністративних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника адміністративних відносин, який вибуває зі складу учасника адміністративного відношення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у разі зміни найменування юридичної особи не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва, а тому не виникають підстави, для заміни сторони на належну, передбаченої положеннями ст.48 КАС України.

У той час, враховуючи матеріали справи, суд вважає за доцільне змінити найменування відповідача у справі, а саме: Департамент соціальної політики Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на Департамент соціальної та ветеранської політики Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Джерела права та висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367- XIV, далі - Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

До даної норми були внесені зміни Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 №107-VІ, відповідно до якої частину п`яту викладено в такій редакції: Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року №107-VI.

Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин, який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги», передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується громадянам пільгових категорій, у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491,00 грн.

Саме керуючись цією нормою, в 2021 році відповідачем було виплачено позивачу грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1491,00 грн.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-Р/2020 (справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

На час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 № 367-ХІV, якою передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1491,00 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 цього Закону.

Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV і Постанова КМУ №3250.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасників бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено з 1 січня 2022 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1769,00 гривень.

Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік учасникам бойових дій повинен становити 8845,00 грн. (1769 грн. х 5).

Згідно із ч.4 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 9 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою-третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 9 липня 2003 року є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 9 липня 2003 року.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2019 по зразковій справі №440/2722/20, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 залишено без змін.

Так, рішенням від 29.09.2020 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позов особи задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність органу щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язав орган нарахувати та виплатити особі недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При цьому, суд відмічає, що ч.1, 2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення закріплено статтею 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII Про Конституційний Суд України.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 вбачається, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд вважає, що з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення відповідно до статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Слід також звернути увагу на висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 13 червня 2023 року у справі №560/8064/22:

«Судова палата Верховного Суду вважає, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові КАС ВС від 01 грудня 2022 у справі №580/2869/22 (№ в ЄДРСР 107632056) щодо правомірності нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком №540, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від його висновків щодо застосування положень статті 13 Закону №3551-XII, частини другої статті 20 Закону №389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку №540 у подібних правовідносинах, та дійшла висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах в такий спосіб:

1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;

2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону №3551-ХІІ;

3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;

4) Уряд в додатку до Порядку №540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;

5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах:

I групи - десять мінімальних пенсій за віком;

II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;

III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, Судова палата виходить із того, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 13 Закону №3551-XII і Порядку №540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок №540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, та виходячи з визначених у частині четвертої статті 7 КАС України загальних засадах пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Судом вже було встановлено, що відповідачем позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 1491,00 грн. замість 8845,00 грн.

Відтак, в процесі судового розгляду, відповідач не довів правомірність не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Оскільки в обставинах цієї справи, разова щорічна грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою №325, - суд констатує протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, меншому, ніж визначений Законом №3551-XII.

При цьому, вирішуючи дану справу, суд, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує правовий висновок, викладений у рішенні Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20), у відповідності до якого Велика Палата Верховного Суду визнала, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року, в тому числі, і в частині вибору способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити особі недоплачену грошову допомогу, ухвалено внаслідок повного з`ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне: визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та як похідна вимога зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги за 2021 рік.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що позивач є учасником бойових дій, а отже звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, - 10, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамент соціальної та ветеранської політики Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги за 2021 рік.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 03165, місто Київ, просп. Любомира Гузара, 7) код ЄДРПОУ 37441694.

Відповідач: Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, місто Київ, пр. Гузара Любомира, 7) ЄДРПОУ 22886300.

Суддя Е.А.Іванов