Рішення від 22.05.2025 по справі 460/2459/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2025 року м. РівнеСправа №460/2459/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ в Херсонській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-2), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 30.01.2024 №025750010337 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати відповідача-2: зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 18.08.1981 по 21.03.2001; призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 24.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. 24.01.2024 у зв`язку з досягненням пенсійного віку та маючи понад 34 роки страхового стажу вона звернулася до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком. Проте, спірним рішенням відповідач-1 відмовив у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності у неї необхідної кількості страхового стажу. При цьому, відповідач-1 не зарахував до її загального страхового стажу період роботи в "Отделе рабочего снабжения Краснолиманского отделения Донецкой ордена Ленина железной дороги" (мовою документа) з 18.08.1981 по 21.03.2001, оскільки в графі 3 трудової книжки відсутній запис про реорганізацію підприємства, а у графі 4 підстава перейменування наказ (розпорядження), його дата і номер, порушені вимоги розділу 2 пункту «в» підпункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58. Зауважила, що у неї відсутня можливість отримати будь-які довідки, оскільки підприємство, на якому працювала позивач, знаходиться на тимчасово окупованій території України в м. Лиман Донецької області. Зазначила, що вона не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому відсутність в трудовій книжці запису про перейменування підприємства не повинна позбавляти позивача права на зарахування вказаного періоду до страхового стажу та призначення пенсії.

Ухвалою від 11.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, звільнено позивача від сплати судового збору за пред`явлення позову та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачами відзиву.

Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2025 по 31.12.2025 - від 22 до 32 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року від 15 до 24 років. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 склав - 15 років 02 місяці 21 день. Вік позивача - 61 рік 03 місяці 22 дні. До страхового стажу згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 20.11.1980 не зараховано період роботи з 18.08.1981 по 21.03.2001 в "Отделе рабочего снабжения Краснолиманского отделения Донецкой ордена Ленина железной дороги" (мовою документа), оскільки в графі 3 трудової книжки відсутній запис про реорганізацію підприємства, а у графі 4 підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер, порушені вимоги п. 2.15 Інструкції №58. На підставі вищевикладеного, позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Зауважив, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих позивачем документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим. Вважає, що приймаючи спірне рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач-2 подав відзив, у якому повністю підтримав позицію відповідача-1, викладену у його відзиві. Крім того, зауважив, що уточнюючих довідок за спірні періоди позивачем не надано. Вважає, що приймаючи рішення від 30.01.2024 №025750010337 про відмову в призначенні позивачу пенсії, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 02.02.2024 № 5612-5003110551.

24.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Вказану заяву відповідно до вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ в Херсонській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 30.01.2024 №172850019674 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 29 років. Страховий стаж становить 15 років 2 місяці 21 день. До страхового стажу згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 20.11.1980 не зараховано період роботи з 18.08.1981 по 21.03.2001 в "Отделе рабочего снабжения Краснолиманского отделения Донецкой ордена Ленина железной дороги" (мовою документа), оскільки в графі 3 трудової книжки відсутній запис про реорганізацію підприємства, а у графі 4 підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер, порушені вимоги п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993.

Вважаючи рішення органу Пенсійного фонду від 30.01.2024 №172850019674 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з розрахунком страхового стажу для призначення позивачу пенсії за віком органом Пенсійного фонду зараховано страхового стажу 15 років 2 місяці 21 день, який з урахуванням ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV є недостатнім для призначення пенсії.

При цьому, за змістом спірного рішення від 30.01.2024 №172850019674 до страхового стажу позивача не зараховано період її трудової діяльності у Відділі робочого постачання Краснолиманського відділення Донецької ордена Леніна залізниці з 18.08.1981 по 21.03.2001.

Суд враховує, що до набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують періоди роботи особи для зарахування до її страхового стажу, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи - довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Для визначення страхового стажу позивачем при зверненні до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії від 24.01.2024 було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 (дата заповнення 20.11.1980), дослідженням якої на стор. 4-9 встановлено наявність записів про роботу позивача:

"Донецька ордена Леніна залізниця Відділ робочого постачання Краснолиманського відділення

5) 18.08.1981 прийнята кухонним працівником їдальні №2. Підстава: наказ №149 від 17.08.1981 (запис №5);

6) 06.04.1989 переведена кухарем 3 розряду їдальні №2. Підстава: наказ №323 від 10.04.1989 (запис №6);

7) 01.09.1989 переведена кухарем 3 розряду їдальні №9, середньої школи №2. Підстава: наказ №694 від 31.08.1989 (запис №7);

8) 04.06.1992 переведена в кафе «Садко» кухарем 3 розряду. Підстава: наказ №377 від 02.06.1992 (запис №8);

9) 11.10.1994 переведена в їдальню №5 СШ №4 кухарем 3 розряду. Підстава: наказ №643 від 12.10.1994 (запис №9);

10) 12.02.1996 переведена в їдальню №9 кухарем 3 розряду. Підстава: наказ №35 від 15.02.1996 (запис №10);

11) 01.09.1998 переведена в їдальню №5 СШ №4 кухарем 4 розряду. Підстава: наказ №250 від 01.09.1998 (запис №11);

12) 16.08.1999 переведена в їдальню №8 кухарем 4 розряду. Підстава: наказ №1610 вiд 16.08.1999 (запис №12);

13) 09.11.2000 переведена в їдальню №5 кухарем 4 розряду. Підстава: наказ №1488 від 08.11.2000 (запис №13);

14) 21.03.2001 звільнена за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України. Підстава: наказ №2 від 21.03.2001 (запис №14)".

Будь-яких виправлень чи неточностей такі записи трудової книжки не містять.

Запис про звільнення в трудовій книжці завірено відтиском печатки з текстом: «Сектор кадрів. Акціонерне товариство «Організація робітничого постачання». Місто Красний Лиман, Донецька область», а також відтиском штампа з написом: «АТ «ОРП» зам. начальника по кадрам і побуту», скріплено підписом вказаної посадової особи із зазначенням ініціалів та прізвища.

Проте, органом Пенсійного фонду не зараховано позивачу весь період роботи з 18.08.1981 по 21.03.2001 до страхового стажу з тієї підстави, що в графі 3 трудової книжки відсутній запис про реорганізацію підприємства, а у графі 4 підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (п.2.8 Інструкції №58).

Згідно з п.2.9 Інструкції №58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Відповідно до п.2.10 Інструкції №58 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні положенні містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, яка була чинною на час внесення до трудової книжки позивача записів №5 - №8.

Водночас, пунктом 2.15 Інструкції №58 визначено, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Всупереч викладеному, трудова книжка серії НОМЕР_1 (дата заповнення 20.11.1980) не містить записів про зміну найменування чи реорганізацію підприємства, установи, організації, на якому позивач працювала у період з 18.08.1981 по 21.03.2001, оскільки прийняття її на роботу здійснював Відділ робочого постачання Краснолиманського відділення Донецької ордена Леніна залізниці, а звільнення - Акціонерне товариство «Організація робітничого постачання».

Разом з тим, зміст записів №5 - №14 трудової книжки свідчить на користь того, що трудова діяльність позивача у період з 18.08.1981 по 21.03.2001 не переривалася, а здійснювалося переведення на іншу посаду в межах одного підприємства (установи, організації).

Суд зауважує, що приписами Інструкцій №58 та №162 законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, в свою чергу, рядові працівники жодним чином не можуть впливати на ці обставини, тому невиконання роботодавцем наведених обов`язків не повинно позбавляти працівника, у даному випадку позивача, її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення первинних бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд також враховує доводи позивача про неможливість отримання нею самостійно уточнюючих документів для підтвердження її трудового стажу в період з 18.08.1981 по 21.03.2001 у Відділі робочого постачання Краснолиманського відділення Донецької ордена Леніна залізниці (Акціонерному товаристві «Організація робітничого постачання»), яке знаходиться в м. Лиман Донецької області, оскільки така територія є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії рф проти України.

Крім того, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що Закрите акціонерне товариство «Організація робітничого постачання» (м. Лиман Донецької області; код ЄДРПОУ 01101878) на момент ухвалення цього судового рішення не перебуває в стані припинення чи ліквідації.

Як передбачено частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пп. 2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за №40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії (п.4.7 розділу VI, п.3.2 розділу ІІІ).

Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов`язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.

Всупереч наведеному, відповідачами не надано суду доказів щодо здійснення ними своїх повноважень в частині отримання додаткових документів/надання заявнику допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.

Більше того, орган Пенсійного фонду, відмовляючи у зарахуванні стажу з підстав відсутності додаткових довідок на його підтвердження, жодних дій по самостійному отриманню додаткових документів та перевірки достовірності поданих документів не вчиняв.

Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №672/914/16-а та від 11.07.2019 у справі №127/1849/17 викладено висновки, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні чи перерахунку пенсії.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи, що позивач зі свого боку вчинила всі залежні від неї дії для отримання відповідних первинних документів і у неї відсутня будь-яка можливість в інший спосіб їх отримати з незалежних від неї причин, а відповідач-1 не вжив заходів для всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви позивача, то поведінка органу Пенсійного фонду щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду її роботи з 18.08.1981 по 21.03.2001 є непропорційною заявленій легітимній меті, тому її не можна вважати такою, яка вчинена обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Спірний період роботи позивача відображений в трудовій книжці, яка в силу приписів чинного законодавства України є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Доказів визнання недостовірними записів №5 - №14 у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Суд зауважує, що пунктом 20 Порядку №637 визначено, що уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників приймаються для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємством, установою або організацією необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням викладеного, суд вважає протиправним незарахування періоду роботи позивача з 18.08.1981 по 21.03.2001 (19 років 7 місяців 4 дні) до її страхового стажу.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача суд встановив, що згідно з розрахунком страхового стажу позивача (форма РС-право) органом Пенсійного фонду зараховано до її страхового стажу періоди догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15.09.1982 по 14.09.1985 (3 роки) та з 03.09.1990 по 02.09.1993 (3 роки).

Частиною третьою статті 56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи (пункт е) та час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт ж).

Водночас, відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

Тобто, до страхового стажу, що дає право на пенсію, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Отже матеріалами справи підтверджується, що не зарахований відповідачем-1 період роботи позивача (з 18.08.1981 по 21.03.2001) частково охоплюються зарахованим до її загального та спеціального страхового стажу роботи періодами догляду за двома дітьми до досягнення ними 3-річного віку (з 15.09.1982 по 14.09.1985 та з 03.09.1990 по 02.09.1993).

Враховуючи викладене, позивачу фактично не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 18.08.1981 по 14.09.1982 (1 рік 0 місяців 28 днів), з 15.09.1985 по 02.09.1990 (4 роки 11 місяців 20 днів) та з 03.09.1993 по 21.03.2001 (7 років 6 місяців 19 днів), що в сукупності складає 13 років 7 місяців 4 дні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, належним та ефективним, у даному випадку, способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання орган Пенсійного фонду зарахувати періоди трудової діяльності позивача з 18.08.1981 по 14.09.1982, з 15.09.1985 по 02.09.1990, з 03.09.1993 по 21.03.2001 до її страхового стажу.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, суд враховую положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), згідно з яким заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).

Тож дії зобов`язального характеру щодо зарахування до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 18.08.1981 по 14.09.1982, з 15.09.1985 по 02.09.1990, з 03.09.1993 по 21.03.2001 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Херсонській області.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Отже позовна вимога зобов`язального характеру, пред`явлена до ГУ ПФУ в Рівненській області, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про призначення позивачу пенсії, суд враховує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (24.01.2024) досягла віку 61 рік та наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у неї страхового стажу загалом 28 років 9 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV в 60 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Враховуючи вимоги Закону №1058-ІV та наявності у позивача страхового стажу 28 років 9 місяців 25 днів, право на призначення пенсії за віком за документами, наданими до заяви про її призначення від 24.01.2024, позивач за наявності страхового стажу від 22 до 32 років набуває в 63 роки (ч. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не набула права на призначення пенсії за віком, то відповідач-1 правомірно відмовив в призначенні пенсії з підстави відсутності необхідного страхового стажу.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд зазначає, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні. Отже, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене, позов слід задовольнити частково.

Оскільки ухвалою суду від 11.03.2024 позивача звільнено від сплати судового збору за пред`явлення даного позову, то підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її трудової діяльності з 18.08.1981 по 14.09.1982, з 15.09.1985 по 03.09.1990, з 03.09.1993 по 21.03.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її трудової діяльності з 18.08.1981 по 14.09.1982, з 15.09.1985 по 02.09.1990, з 03.09.1993 по 21.03.2001.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м.Херсон, 73036. ЄДРПОУ/РНОКПП 21295057)

Повний текст рішення складений 22 травня 2025 року.

Суддя Н.О. Дорошенко