Рішення від 22.05.2025 по справі 460/3272/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2025 року м. Рівне№460/3272/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» (далі позивач) до Рівненської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: Рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2024 № UA 204020/2024/000053/1; Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000599.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що з метою митного оформлення товарів декларант подав до митного органу МД разом документами, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах неточностей та розбіжностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом винесені Рішення про коригування митної вартості товарів, якими митну вартість товарів визначено за другорядним резервним методом визначення митної вартості, та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вказує, що митний орган безпідставно поставив під сумнів увесь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи; митним органом не доведено обставин, які свідчили б про існування обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору; надані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували правильність числових значень митної вартості товарів; тому рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи містили неточності та розбіжності, що слугувало безумовною підставою для витребування додаткових документів, які не надані. Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно винесені Рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови, оскільки у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Оскаржувані рішення є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.02.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 24.03.2025 клопотання Рівненської митниці про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання залишене без задоволення.

За відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (відповідно до частини другої статті 257 КАС).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» та Компанією «Euro Auctions (UK) Ltd», Roall Lane, Kellington укладений зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів б/н від 15.06.2024, яким врегульовано порядок купівлі товарів через аукціон компанії (далі Контракт) (а.с. 17).

Компанією «Euro Auctions (UK) Ltd» проведений аукціон, на якому позивачем придбано Автонавантажувач телескопічний самохідний підвищеної прохідності JCB 550-80 WASTEMASTER, 1 штука, без вилкового захвату, без ковша, ідентифікаційний номер JCB5AWRFH02084014, вживаний, рік випуску 2012, в неробочому стані, призначений для виконання підйомно-транспортних робіт.

Зазначене підтверджується витягом з аукціону щодо лоту №3614 - навантажувач JCB 550-80 Wasemaster Turbo Powershift Telehandler ідентифікаційний номер Q908 KDY- JCB5AWRFH02084014 (а.с. 46).

Відповідно до Проформи-інвойс від 03.08.2024 вартість автонавантажувача телескопічного самохідного підвищеної JCB 550-80 WASTEMASTER, 1 штука, без вилкового захвату, без ковша, ідентифікаційний номер JCB5AWRFH02084014 становить 9050,00 GBP (а.с. 26).

В Проформі-інвойс від 03.08.2024 міститься посилання на номер лота 3614.

Загальна вартість Проформи-інвойс від 03.08.2024 становить 70662,50 GBP: лоти №№3108, 3174, 3177, 3614, 4386, 4795, 4816 (лот №3614 9050,00 GBP).

Нерезидентом сформований Комерційний інвойс №LL140685545 від 03.08.2024, який містить інформацію щодо вартості автонавантажувача телескопічного самохідного підвищеної прохідності JCB 550-80 WASTEMASTER, 1 штука, без вилкового захвату, без ковша, ідентифікаційний номер JCB5AWRFH02084014 - 9050,00 GBP (лот №3614) (а.с. 27).

Вартість придбаного товару оплачена позивачем, що підтверджується банківським платіжним документом від 06.08.2024 на суму 70662,50 GBP. Призначення платежу: оплата за автонавантажувачі та генератор на підставі проформи від 03.08.2024.

Транспортування товару здійснене на підставі Договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, укладеного між позивачем та TOB «Марк-Транс Плюс» (а.с. 29), та Заявки на перевезення вантажу від 13.08.2024 (а.с. 33).

Товарно-транспортною накладною (CMR) №035880 підтверджується здійснення перевезення Автонавантажувача телескопічного самохідного підвищеної прохідності JCB 550-80 WASTEMASTER, 1 штука, ідентифікаційний номер JCB5AWRFH02084014 (а.с. 35).

Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами з номерними знаками BC039300/BC5074XF.

Відправник Компанія Euro Auctions (UK) Ltd (Roall Lane Kellington) (графа 1); Отримувач ТOB «Партнерагро» (вул. Київська, 57В, с. Антопіль, Рівненська область, 35371) (графа 2); Місце завантаження товару - Roall Lane Kellington (графа 4).

Відповідно до рахунку на оплату №258 від 19.08.2024 транспортні послуги та завантаження по маршруту: Kellington, United Kingdom -Україна, с. Антопіль, відповідно до CMR №035880 становлять 197612,37 грн: Kellington, United Kingdom - п.п. Краковець - 166 270 грн 52 коп; п.п. Краковець - с. Антопіль - 29 341 грн 85 коп; послуга з навантаження вантажу за межами території України у міжнародному сполученні - 2000 грн 00 коп (а.с. 34).

З метою митного оформлення товару декларантом подано МД №24UA204020020617U3 (далі МД №24UA204020020617U3): товар №1 «Автонавантажувач телескопічний самохідний, підвищеної прохідності "JCB 550-80 WASTEMASTER". Всього 1 шт. Без вилкового захвату. Без ковша. Ідентифікаційний №JCB5AWRFH02084014. Вживаний. Рік випуску 2012. В неробочому стані. Призначений для виконання підйомно-транспортних робіт. Оснащений дизельним двигуном. Максимальна висота підйому 8.1м. Максимальна вантажопідйомність 4999 кг» (а.с. 47).

Митну вартість товару визначено декларантом із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) 9050,00 GBP (графа 22, графа 42).

Митну вартість товару заявлено в загальному розмірі 576619,61 грн (10775,16 GBP), з яких 484299,89 грн (9050,00 GBP) ціна товару; 90319,72 грн (1687,78 GBP) витрати на транспортування.

При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що:

- у поданих до митного оформлення документах відсутнє документальне підтвердження про наявні пошкодження та технічний стан товару, де б вказувалося що товар дійсно в неробочому стані;

- у зовнішньоекономічному договорі №б/н від 15.06.2024 не зазначаються відомості щодо реквізитів покупця і продавця, а саме місцезнаходження та банківські реквізити;

- відповідно до п.4 договору б/н від 15.06.2024, рахунки-проформи надсилаються електронною поштою у кінці кожного аукціону та можуть бути змінені, проте до митного оформлення надано лише загальний рахунок проформу №б/н від 03.08.2024 без надання рахунку проформи на оцінюваний товар;

- продаж товару відповідно до зовнішньоекономічного договору №б/н від 15.06.2024 здійснюється на умовах аукціону, проте до митного оформлення не надано Витягу з аукціону для підтвердження;

-у проформі рахунку №б/н від 03.08.2024 та інвойсі №CI_14068545 від 03.08.2024 не зазначено реквізити договору, відповідно до якого складені дані документи;

- до митного оформлення не надано заявку на автоперевезення вантажу №1308/1 від 13.08.2024, реквізити якої зазначені у рахунку № 258 від 19.08.2024, а також у п.2.2. договору №16/04/2023 від 16.04.2023 також передбачено наявність даної заявки.

Рівненською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000053/1 від 21.08.2024 (далі Рішення №UA204020/2024/000053/1), яким митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України (а.с. 49).

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використані митним органом для визначення митної вартості» Рішення №UA204020/2024/000053/1:

I.

Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею;

подані до митного оформлення документи містять неточності:

- у поданих до митного оформлення документах відсутнє документальне підтвердження про наявні пошкодження та технічний стан товару, де б вказувалося що товар дійсно в неробочому стані;

- у зовнішньоекономічному договорі №б/н від 15.06.2024 не зазначаються відомості щодо реквізитів покупця і продавця, а саме місцезнаходження та банківські реквізити;

- відповідно до п.4 договору б/н від 15.06.2024, рахунки-проформи надсилаються електронною поштою у кінці кожного аукціону та можуть бути змінені, проте до митного оформлення надано лише загальний рахунок проформу №б/н від 03.08.2024 без надання рахунку проформи на оцінюваний товар;

- продаж товару відповідно до зовнішньоекономічного договору №б/н від 15.06.2024 здійснюється на умовах аукціону, проте до митного оформлення не надано Витягу з аукціону для підтвердження;

- у проформі рахунку №б/н від 03.08.2024 та інвойсі №CI_14068545 від 03.08.2024 не зазначено реквізити договору, відповідно до якого складені дані документи;

- до митного оформлення не надано заявку на автоперевезення вантажу №1308/1 від 13.08.2024, реквізити якої зазначені у рахунку № 258 від 19.08.2024, а також у п.2.2. договору №16/04/2023 від 16.04.2023 також передбачено наявність даної заявки.

II.

Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товару 1, митне оформлення якого здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлено декларантом - МД від 24.04.2024 №204130/2024/007043 - 24800 EUR.

III.

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) договір, який містить реквізити покупця та продавця, а саме місцезнаходження та банківські реквізити; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) відповідно до п.4 договору б/н від 15.06.2024 рахунок-проформу на оцінюваний товар; 4) витяг з аукціону; 5) висновок про вартість та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою; 6) заявку на автоперевезення.

Митну вартість транспортного засобу визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 24.04.2024 №204130/2024/007043 - 24800 EUR.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 24800 EUR, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1131023, 84 грн (24800*45,6058 грн).

Митним органом сформована Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000599 (далі Картка відмови), в якій зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки, декларантом не подано жодних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р., а подані до митного оформлення документи містять неточності. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000053/1 від 21.08.2024 (а.с. 51).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень Рішення №UA204020/2024/000053/1 та Картки відмови, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Стаття 49 Митного кодексу України від13.03.2012№4495-VI (далі МК України): «Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».

Частина перша статті 51 МК України: «Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу».

Частина перша статті 52 МК України: «Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIIIцього Кодексу та цією главою».

Частина друга статті 52 МК України: «Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації».

Частина перша статті 53 МК України: «У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення».

Частина друга статті 53 МК України: «Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятійішостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».

Вказані норми МК України визначають обов`язок декларанта подати до митного органу достовірні відомості щодо визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частина перша статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості».

Частина друга статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених участині першій статті 58цього Кодексу».

Частина перша статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положеньчастини десятоїцієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів».

Частина друга статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні».

Частина п`ята статті 54 МК України: «Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю».

Частина третя статті 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».

Отже, підставами для витребування у декларанта додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, є:

документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

наявність у документах ознак підробки;

документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Опис підстав для витребування у декларанта додаткових документів відповідно до повідомлення фактично дублюється в графі 33 оскаржуваного Рішення №UA204020/2024/000053/1.

Норми МК України визначають, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно (достовірно) визначив митну вартість товару.

Зазначені митним органом підстави для витребування додаткових документів та підстави для коригування митної вартості товарів не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки декларант надав усі належні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості товарів.

Як заначено вище, частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів та які повинні бути надані декларантом:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених участинах п`ятійішостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».

З матеріалів справи установлено, що декларант надав митному органу (про що зазначено в Картці відмови): Контракт від 15.06.2024, Рахунок-проформу від 03.08.2024, Рахунок-фактуру (інвойс) від 03.08.2024, Автотранспортну накладну (CMR) від 14.08.2024 №035800, Декларацію про походження товару від 03.08.2024, банківський платіжний документ від 06.08.2024, Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.08.2024 №258, Договір про надання послуг митного брокера від 01.01.2024, Договір на перевезення від 16.04.2023, Витяг з бази даних виробника від 19.08.2024, Технічні характеристики від 19.08.2024, Митну декларацію країни відправлення від 14.08.2024.

Тобто, декларантом надані митному органу належні документи щодо придбаного товару, визначені частиною другою статті 53 МК України.

В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2024/000053/1 зазначено: «у поданих до митного оформлення документах відсутнє документальне підтвердження про наявні пошкодження та технічний стан товару, де б вказувалося що товар дійсно в неробочому стані».

Суд критично оцінює такі доводи митного органу та зазначає, що Компанією «Euro Auctions (UK) Ltd» був проведений аукціон, на якому придбано Автонавантажувач телескопічний самохідний підвищеної прохідності JCB 550-80 WASTEMASTER, 1 штука, без вилкового захвату, без ковша, ідентифікаційний номер JCB5AWRFH02084014, вживаний, рік випуску 2012, в неробочому стані, призначений для виконання підйомно-транспортних робіт.

Зазначення «В неробочому стані» зазначене в графі 31 МД №24UA204020020617U3.

Експертом оцінювачем оформлений Протокол огляду транспортного засобу від 20.08.2024, де зазначено, що під час огляду автомобіля виявлено пошкодження: КТЗ має складові, які потребують ремонту, сліди підтікання олив та пального, підвищена димність і шумність двигуна, порушення функціональних можливостей; КТЗ має дефекти, корозійні пошкодження складових частин кузова, кабіни, рами та робочого обладнання; наявні дрібні пошкодження скла вікон кабіни; наявні пошкодження пофарбування; наявні пошкодження оббивок салону; наявні пошкодження оббивок сидінь; наявна деформація; панель приладів пошкоджено; радіатор охолодження пошкоджено; сидіння розрив; двигун пошкоджено; гідравлічні системи пошкоджено (а.с. 38).

Отже, документально підтверджено факт наявності пошкоджень та опису технічного стану КТЗ, тому посилання митного органу є безпідставними.

В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2024/000053/1 зазначено: «у зовнішньоекономічному договорі №б/н від 15.06.2024 не зазначаються відомості щодо реквізитів покупця і продавця, а саме місцезнаходження та банківські реквізити».

Так, договірні правовідносини між Компанією «Euro Auctions (UK) Ltd» та ТОВ «Партнерагро» врегульовані договором №б/н від 15.06.2024, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Досліджуючи зміст договору №б/н від 15.06.2024, з`ясувано, що на печатці ТОВ «Партнерагро» наявний код ЄДРПОУ 38892443, за яким митний орган мав змогу перевірити дані щодо місцезнаходження юридичної особи. Місцезнаходження Компанії Euro Auctions (UK) Ltd наявне на печатці: Roal Lane, Kellington, Nr. Goole DN14 0NY GB335864281.

Суд зазначає, що зазначення в договорі (контракті) відомостей щодо реквізитів покупця та продавця, а саме місцезнаходження та банківські реквізити, є правом сторін, оскільки саме вони визначають зміст та умови укладеного договору.

Відомості щодо реквізитів покупця та продавця, а саме місцезнаходження та банківські реквізити, зазначені у Проформі-рахунку від 03.08.2024 та Комерційному інвойсі.

Отже, суд зазначає, що наведена підстава не є розбіжністю в поданих документах та не могла бути підставою для коригування митної вартості товару.

В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2024/000053/1 зазначено: «відповідно до п.4 договору б/н від 15.06.2024, рахунки-проформи надсилаються електронною поштою у кінці кожного аукціону та можуть бути змінені, проте до митного оформлення надано лише загальний рахунок проформу №б/н від 03.08.2024 без надання рахунку проформи на оцінюваний товар».

Щодо такої підстави для коригування митної вартості товарів, суд зазначає, що ТОВ «Партнерагро» до митного оформлення надано загальний Рахунок проформу №б/н від 03.08.2024, в якому визначено перелік одиниць придбаного на аукціоні товару, зокрема щодо лоту 3614 - навантажувач JCB 550-80 Wasermaster Turbo Powershift Telehandler ідентифікаційний номер Q908 KDY - JCB5AWRFH02084014, за ціною 9050,00 GBP.

У даному випадку сформовано загальний Рахунок проформу №б/н від 03.08.2024 для 7 (семи) придбаних ТОВ «Партнерагро» лотів, що не впливає на ціну кожного лоту та не є розбіжністю в документах, яка впливає на митну вартість.

Загальна вартість придбаних ТОВ «Партнерагро» на аукціоні транспортних засобів становить 70662,50 GBP. Також, перелік придбаних ТОВ «Партнерагро» на аукціону транспортних засобів зазначений в Інвойсі №СІ_14068545 від 03.08.2024 на суму 70662,50 GBP.

В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2024/000053/1 зазначено: «продаж товару відповідно до зовнішньоекономічного договору №б/н від 15.06.2024 здійснюється на умовах аукціону, проте до митного оформлення не надано витягу з аукціону для підтвердження».

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що на виконання вимог митного органу декларантом надано витяги з аукціону щодо лоту 3614 - навантажувач JCB 550-80 Wasemaster Turbo Powershift Telehandler ідентифікаційний номер Q908 KDY - JCB5AWRFH02084014.

Такий документ, як витяг з аукціону, не є документом, надання якого є обов`язковим в силу приписів частини другої статті 53 МК України.

В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2024/000053/1 зазначено: «у проформі рахунку №б/н від 03.08.2024 та інвойсі №CI_14068545 від 03.08.2024 не зазначено реквізити договору, відповідно до якого складені дані документи».

Суд відхиляє такі доводи митного органу, як підставу для коригування митної вартості товарів, та зазначає, що Рахунок-фактура (інвойс) - у міжнародній комерційній практиці документ, який надається продавцем покупцю і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони постачаються покупцю, формальні особливості товару (колір, вагу та ін.), умови поставки та відомості про відправника та отримувача.

При цьому, форма вказаного документу не затверджена ані міжнародним законодавством, ані законодавством України.

Так, Компанією Euro Auctions (UK) Ltd був проведений аукціон, на якому ТОВ «партнерагро» придбано навантажувач JCB 550-80 Wasemaster Turbo Powershift Telehandler ідентифікаційний номер Q908 KDY - JCB5AWRFH02084014 лот 3614.

За змістом Проформи інвойс від 03.08.2024 вартість навантажувача JCB 550-80 Wasemaster Turbo Powershift Telehandler ідентифікаційний номер Q908 KDY - JCB5AWRFH02084014 становить 9050,00 GBP (лот 3614), а загальна вартість проформи інвойс від 03.08.2024 становить 70662,50 GBP.

Вартість придбаного товару оплачена позивачем, що підтверджується банківським платіжним документом від 06.08.2024 на суму 70662,50 GBP. Призначення платежу: оплата за автонавантажувачі та генератори на підставі проформи від 03.08.2024.

Нерезидентом сформований Комерційний інвойс №LL140685545 від 03.08.2024, який містить інформацію щодо вартості автонавантажувача телескопічного самохідного підвищеної прохідності JCB 550-80 WASTEMASTER, 1 штука, без вилкового захвату, без ковша, ідентифікаційний номер JCB5AWRFH02084014 - 9050,00 GBP (лот №3614).

Отже, зі змісту поданих до митного оформлення документів чітко вбачається, що такі документи є взаємопов`язаними та підтверджують поставку зазначених в них транспортних засобів та їх вартість.

Суд зазначає, що подані до митного оформлення Проформа інвойс від 03.08.2024 та Комерційний інвойс №СІ_14068545 від 03.08.2024 містять вичерпні відомості про транспортні засоби, а саме інформацію щодо продавця та покупця, ціну транспортних засобів, модель та номер шасі транспортних засобів, за якими їх можна ідентифікувати.

При цьому, митним органом не зазначено, як зазначені обставина унеможливлює ідентифікувати імпортований товар із супровідними документами та визначити його митну вартість за ціною договору, оскільки така обставина сама по собі не є ані розбіжністю в документах, ані недостатністю документів, поданих до митного оформлення, як це визначено статтею 53 МК України.

В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2024/000053/1 зазначено: «до митного оформлення не надано заявку на автоперевезення вантажу №1308/1 від 13.08.2024, реквізити якої зазначені у рахунку № 258 від 19.08.2024, а також у п.2.2. договору №16/04/2023 від 16.04.2023 також передбачено наявність даної заявки».

Щодо такої підстави для коригування митної вартості товарів суд зазначає, що ненадання до митного оформлення заявки №1308/1 від 13.08.2024 не свідчить та не може свідчити про ненадання декларантом документів, які підтверджують митну вартість товару, та визначені частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, відсутність такої заявки жодним чином не впливає на питання визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Зазначивши про вищенаведені розбіжності, відповідач не зазначає як це впливає на визначення митної вартості за основним методом - за ціною договору.

Частина шоста статті 54 МК України: «Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості».

Частина сьома статті 54 МК України: «У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».

Частина перша статті 55 МК України: «Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбаченихчастиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів».

Частина друга статті 55 МК України: «Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбаченихчастиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно дорозділу Хцього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно дочастини сьомоїцієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4цього Кодексу або до суду».

Частина перша статті 256 МК України: «Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом».

Частина дванадцята статті 264 МК України: «У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів».

Отож, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Проте, оскаржуване Рішення №UA204020/2024/000053/1 не містить чіткої інформації про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів відповідно до переліку частини другої статті 53 МК України, не були подані; не вказано причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена саме за ціною договору; які конкретні розбіжності містили подані декларантом документи, що впливали саме на визначення митної вартості товарів та стосувалися числових значень складових митної вартості товарів.

Митний орган не надав доказів на підтвердження обставин, що декларантом зазначено не всі складові числового значення митної вартості товарів, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2024/000053/1 зазначено, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товару 1, митне оформлення якого здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлено декларантом - МД від 24.04.2024 №204130/2024/007043 - 24800 EUR.

Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартостіінформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж заявлена декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролюючим органом митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

При цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товарів (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195) затверджені: форма рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; Перелік додаткових складових до ціни договору (далі Правила).

Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:

«У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених устатті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимогстатей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей59,60та64 Кодексуз обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу(стаття 64 Кодексу)зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні».

При здійсненні коригуванням митної вартості товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), митний орган повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною МД не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Разом з тим, оскаржуване Рішення №UA204020/2024/000053/1 не містить ані порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

МД від 24.04.2024 №204130/2024/007043, на яку міститься посилання в оскаржуваному Рішенні №UA204020/2024/000053/1, митним органом не надано.

Частина перша статті 57 МК України: «Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний».

Частина друга статті 57 МК України: «Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)».

Частина третя статті 57 МК України: «Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу».

З системного аналізу наведених норм МК України вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У даному випадку декларантом надані митному органу усі належні документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а контролюючий орган не обґрунтував наявності у поданих документах розбіжностей чи неповноти відомостей, що зазначені у них.

Суд констатує, що оскаржуване Рішення №UA204020/2024/000053/1 не відповідає критерію «обґрунтованості».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 6056,00 грн, сплачена відповідно до Платіжної інструкції в національній валюті від 03.03.2025 №13075.

Також, позивач просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.

За приписами статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Наведені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема,пунктом 14 Рекомендацій№ R(81)7Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також упункті 4 цих Рекомендаційзазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

Упункті 1 Резолюції № (78)8 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації» (on legal aid and advice) зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді питання, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов`язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані належні докази (документи), оформлені в установленому законодавством порядку.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що вартість послуг (робіт) адвоката розмір гонорару визначається двома способами: (1) фіксований розмір гонорару, який визначається під час укладення договору та зазначається безпосередньо у тексті такого договору (у такому разі оформлення додаткових документів щодо вартості послуг розміру гонорару не потребується); (2) розмір гонорару визначається на підставі договору та розрахунку вартості послуг шляхом оформлення актів, додаткових угод тощо.

Позивач надав суду документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката:

Договір про надання правничої допомоги №202 від 30.08.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» та Адвокатським об`єднанням «Скорпіон»; за умовами договору позивачу надається правнича допомога при вирішенні Рівненським окружним адміністративним судом спору за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA204020/2024/000053/1 від 21 серпня 2024 року (щодо автонавантажувача телескопічного JCB 550-80 Wastemaster, ідентифікаційний номер JCB5AWRFH02084014);

Додаток №2 до Договору про надання правничої допомоги №202 від 30.08.2024, відповідно до якого сторонами узгоджено фіксовану вартість гонорару та фактичних витрат у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Отже, у даному випадку має місце закріплення сторонами правочину фіксованого розміру гонорару, який визначається під час укладення договору та зазначається безпосередньо у тексті такого договору.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, в якому зазначив, що вважає завищеним розмір правової допомоги, оскільки потрачений розмір витрат у сумі 10000 грн не є співмірними з огляду на те, спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Окрім того, щодо аналогічних правовідносин існує численна судова практика, де Верховним Судом з окремих питань уже були висловлені відповідні правові позиції.

Надаючи оцінку поданим позивачем документам та доводам митного органу, суд зазначає, що принцип повного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, ґрунтується на загальних принципах справедливості та компенсації в правовій системі, що є особливо важливим у публічно-правових спорах, де відповідачам, як правило, виступає держава в особі уповноважених нею суб`єктів владних повноважень.

Зазначений принцип допомагає взаємно збалансувати тягар витрат і забезпечити ефективний доступ до правосуддя, оскільки це дає можливість:

1) стимулювати справедливі судові процеси: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на адвоката, це стимулює її використовувати правові засоби та користуватися послугами адвокатів для ефективного представлення своїх інтересів у суді, що сприяє справедливому та рівноправному судовому процесу;

2) захистити право на доступ до правосуддя: гарантування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу забезпечує можливість захисту особою своїх прав у суді, незалежно від її фінансового стану, що сприяє реалізації принципу рівності перед законом;

3) збалансувати інтереси сторін: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сприяє встановленню балансу інтересів сторін та дає змогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсувати витрати, що виникли внаслідок необхідності захищати свої права в суді;

4) забезпечити судову ефективність: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, це сприяє ефективності судового процесу та робить його більш доступним та прозорим.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Упостанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 160/6899/20 містяться правові висновки: «Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо»; «У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям».

Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, на переконання суду, розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у розмірі 5000,00 грн, а їх стягнення з відповідача у такому розмірі не становитиме надмірний тягар для державної установи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» (вулиця Київська, 57Б, село Антопіль, Рівненський район, Рівненська область, 35371; код ЄДРПОУ 38892443) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати: Рішення про коригування митної вартості товарів від 21.08.2024 №UA204020/2024/000053/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000599.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» суму судового збору у розмірі 6056 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнерагро» суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці.

У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн 00 коп відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 травня 2025 року

Суддя К.М. Недашківська