Постанова від 22.05.2025 по справі 521/6157/24

Номер провадження: 22-ц/813/3876/25

Справа № 521/6157/24

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ПАТ "Ремонтно-Будівельна дільниця «Одесголовпостач»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року, ухвалене Малиновським районним судом м. Одеси у складі: судді Маркарової С.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ремонтно-Будівельна дільниця «Одесголовпостач» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до ПАТ «Ремонтно-Будівельна дільниця «Одесголовпостач», який мотивувала тим, що 20 квітня 2021 року о 10.17 год на вулиці Овідіопольська дорога напроти будинку № 6 у Малиновському районі відбулось зіткнення транспортного засобу КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснюючи рух по вул. С. Ріхтера під час повороту направо у напрямку вул. Кордонна, на вул. Овідіопольська дорога, не перевіривши перед виїздом технічний стан на справність свого технічного засобу, не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем ТOYOTA COROLLA державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивачки, яка рухалась у напрямку Іванівського шляхопроводу.

Транспортний засіб КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1 належить юридичній особі ПрАТ РБД «Одесголовпостач».

На час ДТП ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з ПрАТ "РБД «Одесголовпостач».

Згідно полісу обов`язкового страхування № 203196295 від 18 березня 2021 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.». Гранична страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн. Розмір франшизи 1000 грн. Строк дії полісу з 18 березня 2021 року до 17 березня 2022 року включно.

20 травня 2021 року постановою Малиновського районного суду м. Одеси (справа № 521/6288/21) водій КАМАЗа 5410, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.

21 квітня 2021 року позивачкою направлено повідомлення до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» про ДТП з документами та фотографіями на підтвердження ДТП.

06 травня 2021 року направлено позивачкою до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» заяву від потерпілого про страхове відшкодування.

Розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу визначенийТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» та погоджений з позивачем, як 95 322,04 грн.

03 серпня 2021 року позивачка письмово звернулась до страхової компанії про отримання роз`яснень щодо невиконання своїх зобов`язань за обов`язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповіді не отримала.

Заочним рішенням Малиновського районного суду від 10 лютого 2022 року позивачці відмовлено у стягненні страхового відшкодування з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» у розмірі 95322,04 грн.

08 квітня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду заочне рішення Малиновського районного суду від 10 лютого 2022 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

Позивач стверджувала, що рішення суду не виконано.

24 липня 2024 року в межах виконавчого провадження № 75385602 виконавчий лист повернений позивачу.

Моторним (транспортним) страховим бюро України припиненочленство страхової компанії в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

З 17 серпня 2022 року страхова компанія перебуває в стані припинення.

Оскільки реального відшкодування шкоди не відбулось, позивач вважала можливим його стягнення з відповідача.

Позивач наполягала на тому, щоформальний підхід відповідача до вибору страхової компанії, з якою ним укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, унеможливив фактичне відшкодування шкоди.

У зв`язку з викладеним, з посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 1166, 1187 ЦК України, позивачка просила стягнути з ПАТ «Ремонтно-Будівельна дільниця «Одесголовпостач» на її користь суму відшкодування у розмірі 95322,04 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводами апеляційної скарги є те, що за постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на користь скаржниці стягнуто в повному обсязі страхове відшкодування у розмірі 95332,04 грн. На виконання рішення суду, 10 липня 2024 відкрито виконавче провадження. 24 липня 2024 року в межах виконавчого провадження № 75385602 виконавчий лист повернутий позивачу через відсутність майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, станом на 06 серпня 2024 року виконавче провадження завершено. Моторним (транспортним) страховим бюро України припинено членство страхової компанії в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ та позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування. З 17 серпня 2022 року страхова компанія перебуває в стані припинення. За даними ЄДРСР рішення про банкрутство ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» - відсутнє.

Вказує, що скаржницею вичерпано всі можливості щодо отримання страхової виплати, проте протягом трьох років виплату так і не здійснено, у зв`язку з чим вимушена звернутися до відповідача як винуватця ДТП. Спосіб захисту права був обраний не альтернативний, а саме передбаченим чинним законодавством, тобто на час подання позовної заяви до страхової компанії сплив 90-денний строк.

Зазначає, що подання 12 серпня 2021 року позову до суду до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» прямо узгоджується з постановою ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 провадження 14-95цс20, в якій зазначено, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Також в практиці КЦС ВС поставало питання належного відповідача у випадку, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з реєстру МТСБУ, перебуває у стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльність, суд зазначив, що потерпіла в ДТП особа, навіть отримавши рішення суду про стягнення з такого страховика страхового відшкодування, не отримає реального відшкодування, і у такому разі відшкодування слід стягувати із заподіювача шкоди.

Вказує, безпідставним є твердження суду про обізнаність щодо стану страхової компанії, оскільки з публічної інформації стало відомо, що ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» з 17 серпня 2022 року перебуває в стані припинення, тобто стан припинення почався, коли справа вже перебувала на розгляді в апеляційному суді, також посилається на недобросовісну поведінку.

Звертає увагу, що стан припинення діяльності юридичної особи дійсно не впливає на саму процедури виконавчого провадження, як про це зазначає суд першої інстанції, проте впливає на реальну можливість виконання рішення суду у разі відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення та його розумні строки.

Не погоджуючись з твердженням суду про голослівність позивача про формальний підхід відповідача у виборі страхової компанії, зазначає, що при укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору, тобто особа, яка укладає договір зі страховою компанією, повинна діяти обачливо та з`ясувати про її спроможність виконувати взяті на себе зобов`язання, чи має така страхова компанія членство в МТСБУ та інше.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач ПАТ «Ремонтно-Будівельна дільниця «Одесголовпостач» повідомлено належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримало 02.04.2024 16:47:30 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 96), до судового засідання не з`явився, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та ніким по справі не оспорюється, що 20 квітня 2021 року о 10:17 год. на вул. Овідіопольська дорога напроти будинку № 6 у Малиновському районі м. Одеси відбулось зіткнення транспортного засобу КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1 , який належить юридичній особі ПрАТ РБД «Одесголовпостач», під керуванням водія ОСОБА_2 , що перебував у трудових відносинах з ПРАТ РБД «Одесголовпостач», з автомобілем TOYOTA COROLLA, номерний знак д/н НОМЕР_2 під керування власника автомобіля ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA COROLLA, номерний знак д/н НОМЕР_2 (а.с. 10).

Протоколом огляду транспортного засобу TOYOTA COROLLA, номерний знак д/н НОМЕР_2 від 29 квітня 2021 року зафіксовані пошкодження та їх характер (а.с. 31).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу КАМАЗ 5410 державний номер НОМЕР_4 була застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.АЙ.» згідно полісу обов`язкового страхування № 203196295 від 18 березня 2021 року. Гранична страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн. Розмір франшизи - 1000,00 гри. Строк дії полісу 18 березня 2021 року і до 17 березня 2022 року включно.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 травня 2021року (справа № 521/6288/21) ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн (а.с. 19).

Постановою суду встановлено, що 20 квітня 2021 року о 10 годині 17 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем КАМАЗ 5410, номерний знак НОМЕР_5 , в м. Одесі по вул. Святослава Ріхтера, під час повороту по вул. Овідіопольська дорога біля буд. 6, не перевіривши перед виїздом та не забезпечивши технічно справний стан транспортного засобу, не впорався із керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення із транспортним засобом TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, що призвело до зіткнення з транспортним засобом TOYOTA RAV4, номерний знак НОМЕР_6 , який рухався позаду. В результаті пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с. 19).

ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 «а», 11.4Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КабінетуМіністрів Українивід 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок судув кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінальногопровадження ізвільнення особивід кримінальної відповідальності або постанова суду у справіпро адміністративнеправопорушення,які набрализаконної сили,є обов`язковимидля суду,що розглядаєсправу проправові наслідкидій чибездіяльності особи,стосовно якоїухвалений вирок,ухвала абопостанова суду,лише впитанні,чи малимісце цідії (бездіяльність)та чивчинені воницією особою.

21 квітня 2021року позивачкою було направлено повідомлення до ТДВ «СК «Ю.Ес.АЙ» про дорожньо-транспортну пригоду з документами та фотографіями на підтвердження ДТП (а.с. 11).

06 травня 2021 року позивачка звернулась до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» з заявою про страхове відшкодування (а.с. 12).

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України зі скаргою про порушення ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» законодавства про страхову діяльність та порушення умов договору страхування за справою 21.203196295-2966 м. Одеса, в якій просила провести перевірку в частині дотримання страхового законодавства ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» щодо затримки у виплаті позивачці страхового відшкодування за справою 21.203196295-2966 м. Одеса (а.с. 14).

Згідно відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро України №3-01-б/28224 від 06 серпня 2021 року, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відповідно до норм п. 51.10 ст. 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» втратило статус асоційованого члена МТСБУ. Єдиною визначеною Законом підставою для розгляду МТСБУ питання щодо відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за зобов`язаннями страховика - учасника МТСБУ є недостатність коштів та майна відповідного страховика, що визнаний банкрутом та /або ліквідований (пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону). На сьогодні, МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» чи визнання вказаної страхової компанії банкрутом. У випадку, якщо ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» буде визначено у встановленому Законом порядку банкрутом; коштів та майна страховика не вистачить для задоволення зазначених вище вимог, що буде підтвердженим Господарським судом ліквідаційним балансом страховика, МТСБУ за заявою позивачки поновить розгляд питання щодо здійснення регламентної виплати, передбаченої пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону (а.с. 15).

Заочним рішенням Малиновського районного суду від 10 лютого 2022 року позивачці відмовлено у стягненні страхового відшкодування з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» у розмірі 95322,04 грн.

08 квітня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду заочне рішення Малиновського районного суду від 10 лютого 2022 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ЄДРПОУ 32404600, 04210, Україна, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корп. 6А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування у розмірі 95322,04 грн (а.с. 23).

Постановою головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служба у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А.В. від 24 липня 2024 року ВП № 75385602 повернуто виконавчий лист № 521/12336/21, виданий 13 червня 2024 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування 95322,04 грн на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Залишок нестягненої суми 95322,04 грн, виконавцем зазначено, що в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання зазначеного виконавчого документу майна, належного боржнику і на яке можливо звернути стягнення, не виявлено; заходи, здійснені виконавцем щодо розшуку майна боржника, виявилися безрезультатними; за адресою, вказаною у виконавчому документі, боржник відсутній, тощо. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства юстиції України внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (а.с. 58-59).

Отже, з 17 серпня 2022 року страхова компанія перебуває в стані припинення.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення про банкрутствоТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» - відсутнє.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив із відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливо лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, і покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Натомість підприємство страховика все ще має виконати низку зобов`язань, перш ніж воно буде офіційно ліквідоване або реорганізоване.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги таке.

Згідно із ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2, ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Разом із цим, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів(стаття 1 Закону № 85/96-ВР).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (що діяв станом на час виникнення спірних правовідносин у відповідній редакції), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).

Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Вказана практика Верховного Суду є усталеною.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Отже, положення Закону № 1961-IV спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Відповідаючи на довід апеляційної скарги щодо необачливості страхувальника щодо обрання страховика, неможливості виконання рішення суду через припинення діяльності страхової компанії та позбавлення її ліцензії, а також відмову МТСБУ провести регламентні виплати, колегія суддів бере до уваги наступне.

Статтею 39 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За положеннями цієї норми МТСБУ є самоврядною організацією її засновників (членів) та гарантом відшкодування шкоди, яка має завдання щодо: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій; забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов`язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи; збирання необхідної інформації про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в`їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України; співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; розробка зразків страхових полісів і договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються уповноваженим органом; надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників (частина друга статті 39 цього Закону).

Здійснення страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів може відбуватись лише за умови членства страхової компанії у МТСБУ та наявності ліцензії на її здійснення, виданої відповідно до законодавства.

Підстави позбавлення страховика ліцензії зазначено в розділі 7 Ліцензійних умов. Серед цих підстав, зокрема, нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом останніх 12 місяців. Анулювання ліцензії страхової компанії згідно з пунктом 1.8 Ліцензійних умов означає заборону на здійснення страхової діяльності після її анулювання.

Відтак нездійснення страховиком страхової діяльності протягом 12 місяців є підставою для позбавлення його ліцензії на здійснення страхової діяльності, а позбавлення ліцензії з інших підстав у свою чергу є підставою для припинення страхової діяльності, що в обох випадках має наслідком виключення цього страховика зі складу членів МТСБУ (підпункт «б» пункту 52.2 статті 52 Закону № 1961-IV).

Крім того, в абзаці третьому пункту 2.5 Положення про застосування Держфінпослуг заходів впливу (затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125) прямо передбачено, що в разі призупинення або анулювання ліцензії страховика заборона на здійснення страхової діяльності не поширюється на виконання зобов`язань за вже укладеними договорами. Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів. У випадку укладення страховою компанією договору зі страхувальником після виключення із членства в МТСБУ відповідальність за спричинену шкоду у ДТП за цим страховим договором має нести винна особа. Особа, яка укладає договір зі страховою компанією, має діяти обачливо, з огляду на доступність інформації на сайті МТСБУ, та з`ясувати, чи має така страхова компанія членство в МТСБУ.

Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.

Згідно з пунктами 20.2, 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, бере на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. При цьому згідно з пунктом 7 статті 51 Закону № 1961-IV у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій із цього виду страхування.

Відтак обов`язок з виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі недостатності коштів та майна відповідного страховика, покладено на МТСБУ з моменту визнання цього страховика банкрутом та/або його ліквідації як юридичної особи.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що МТСБУ має зобов`язання на відшкодування шкоди замість страховика лише у випадку визнання його банкрутом та/або ліквідації. При цьому немає значення, чи це було підставою для його виключення із числа членів МТСБУ та/або позбавлення його повного членства. Одночасно у випадку припинення членства страховика в МТСБУ (виключення з числа членів та/або позбавлення повного членства) у зв`язку з банкрутством та ліквідацією, МТСБУ зобов`язане здійснити регламентні виплати на підставі переданих до нього матеріалів усіх укладених договорів обов`язкового страхування у випадку недостатності коштів і майна страховика для здійснення страхових виплат. Відповідно до зазначеного Закону з моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи.

Закон не передбачає обов`язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена у випадку виключення зі складу членів МТСБУ з інших підстав, і в цих випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.

У постанові Верховного Суду під час вирішення питання щодо особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду у випадку, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває в стані припинення, банкрутства, фактично не здійснює діяльності, від 22 червня 2022 року у справі № 607/5938/20, зазначено, що ПрАТ «Київський страховий дім» прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації і здійснюється процедура ліквідації. Саме у процедурі банкрутства позивач як кредитор має і мав можливість задовольнити свої кредиторські вимоги і саме для цього ці питання чітко врегульовані у Кодексі України з питань банкрутства. За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на ДПП, як власника транспортного засобу, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У теперішній справі судом вірно встановлено та помилковими доводами апеляційної скарги не спростовано відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідача як страхувальника, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована станом на час ДТП, за завдану з вини його працівника шкоди.

При цьому, судом вірно взято до уваги як наявність невиконаного рішення суду, яким стягнуто зі страховика на користь потерпілої особи страхового відшкодування, що свідчить про те, що заявниця скористалася цілком конкретним, обраним нею на власний розсуд та такий, що ґрунтується на вимогах спеціального закону, способом захисту своїх порушених прав.

Натомість, стан припинення юридичної особи не означає, що воно виключено із цивільного право обороту та втратило свої права та обов`язки і не має виконувати рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим для всіх зобов`язаних суб`єктів.

Є помилковим власним тлумаченням як релевантної практики ухвали Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 753/15214/16-ц, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2020 року вказану справу повернути колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду - для розгляду касаційної скарги через відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У вказаній справі цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована у ПрАТ «СК «Україна», яка на момент ДТП позбавлена права на здійснення страхової діяльності, а також втратила членство в МТСБУ, і судом було вирішено питання про стягнення страхового відшкодування винуватцем ДТП суми, непокритої лімітом відповідальності, у той час, коли по теперішній справі страхова компанія була діючою станом на час ДТП, проти неї ухвалене судове рішення про стягнення страхового відшкодування, а заявниця просить стягнути повністю ту саме суму у повному обсязі (в межах ліміту відповідальності) з володільця джерела підвищеної небезпеки, з вини працівника якого сталася ДТП.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 23 травня 2025 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

О.Ю. Карташов