Рішення від 23.05.2025 по справі 420/8094/25

Справа № 420/8094/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_9 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ), НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_9 ), у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_9 військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_6 щодо не виплати ОСОБА_2 солідарно середнього заробітку за час затримки розрахунку при переведені та звільненні за період з 25.11.2023 року по 14.03.2025 року включно;

зобов`язати військову частину НОМЕР_9 , військову частину НОМЕР_3 та військову частину НОМЕР_6 солідарно нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при переведені та звільненні за період з 24.11.2023 року по 14.03.2025 року включно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачка - ОСОБА_3 проходила військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону № 691-ОС від 24.11.2023 року була звільнена та в подальшому виключена зі списків особового складу та знята з усіх видів забезпечення.

У період з 29.01.2020 року по 24.11.2023 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , військовій частині НОМЕР_6 , військовій частині НОМЕР_9 .

Проте, як зазначено у позові, за час проходження військової служби відповідачі здійснювали розрахунок грошового забезпечення позивачки з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість відповідного календарного року, що у подальшому стало предметом судового розгляду.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року по справі №420/10262/24, військовою частиною НОМЕР_9 , військовою частиною НОМЕР_6 та військовою частиною НОМЕР_3 здійснено перерахунок грошового забезпечення позивачки за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року, виплачені кошти: військовою частиною НОМЕР_3 - 01.02.2025 року у сумі 70 878, 90 грн. та 28 096,79 грн.; військовою частиною НОМЕР_6 - 10.03.2025 року у сумі 27 214,97 грн.; військовою частиною НОМЕР_9 - 14.03.2025 року у сумі 231 879, 21 грн.

Позивачка звернулася до відповідачів по справі з вимогою солідарно нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при переведені та звільненні з військової частини та військової служби. У відповідь на звернення військова частина НОМЕР_3 та військова частина НОМЕР_9 листами повідомили про відсутність правових для компенсації, від військової частини НОМЕР_6 відповідь не надійшла.

Як вважає позивачка, оскільки її було виключено зі списків особового складу 24.11.2023 року, а виплати відповідачами здійснено 01.02.2025 року, 10.03.2025 року, 14.03.2025 року, то відповідачами затримано розрахунок при переведені та звільнені з військової частини та військової служби, який компенсується відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Позивачка вважає, що на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України вона має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, розрахованого відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, невиплата якого стала підставою звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 24.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

04.04.2025 року від НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_9 ) за допомогою системи Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що відповідно до пункту 46 Положення № 1115/2009 у разі переміщення військовослужбовця по службі з одного органу Держприкордонслужби до іншого для дальшого проходження військової служби контракт про проходження військової служби не припиняється. За згодою сторін до контракту можуть бути внесені зміни, що засвідчуються підписами сторін контракту. Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_9 ) від 10.08.2023 № 366-ос (додаток 3), позивачку виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення з 10.08.2023, оскільки наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 № 252-ос позивачку переміщено у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 . З наведеного наказу вбачається, що позивачку було виключено зі списків прикордонного загону у зв`язку з переміщенням у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не у зв`язку із звільненням з військової служби у встановленому Законом та Положенням №1153/2008.

З огляду на вищевикладене, в/ч НОМЕР_9 вважає, що хоч переміщення військовослужбовця по службі має своїм наслідком, зокрема, виключення його із списків особового складу однієї військової частини у зв`язку з вибуттям та зарахування до таких списків іншої, однак таке переміщення не може вважатися звільненням з військової служби, тобто тим юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує виникнення у військової частини обов`язку з проведення з військовослужбовцем всіх необхідних розрахунків за правилами пункту 293 Положення № 1115/2009, недотримання якого має своїм наслідком відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України.

Таким чином відповідач посилається на те, що норми статей 116-117 КЗпП до спірних правовідносин не застосовуються, відтак протиправна складова в діях в/ч НОМЕР_9 щодо невиплати позивачу середнього грошового забезпечення відсутня.

07.04.2025 року від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) за допомогою системи Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує.

У відзиві НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) зазначено, що позивачка є військовослужбовцем, тому норми КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.

Також відповідач зауважив, що ОСОБА_1 не звільнялась з НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, а відповідно до наказу по прикордонному загону від 19.07.2021 року № 162-ос «По особовому складу» була переведена до нового місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_6 ( НОМЕР_5 прикордонний загін ДПСУ) (додається). Тому позовні вимоги в частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними, так як позивачку було виключено зі списків прикордонного загону у зв`язку з переміщенням у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не у зв`язку із звільненням з військової служби у встановленому Законом та Положенням №1153/2008. Враховуючи вищевикладене, підстави для застосування положень статті 116, 117 КЗпП України, на переконання відповідача, відсутні.

Додатково у відзиві відповідач зазначив, що 117 КЗпП України у чинній редакції обмежує період виплати працівникові середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку шістьма місяцями.

З боку відповідача - НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) відзив до суду не надійшов.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.

З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходила військову службу в Державній прикордонній службі України; має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_11 , виданим 29.12.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 8).

Згідно з витягом із наказу начальника НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10.08.2023 року № 366-ОС, старшого лейтенанта ОСОБА_4 (П-029116), начальника групи запобігання та виявлення корупції, яка наказом начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24 липня 2023 року №252-ОС зарахована у розпорядження начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 10.08.2023 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 52 зворот.стор.).

Згідно з витягом із наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.11.2023 року № 695-ОС, старшого лейтенанта ОСОБА_4 (П-029116), начальника групи зі штатної роботи відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу, яка звільнена з військової служби в запас Збройних Сил України наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 24.11.2023 № 691-ОС у запас Збройних Сил України, з 24.11.2023 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення (а.с. 9).

Судом встановлено, що після звільнення з військової служби між позивачкою та військовою частиною НОМЕР_3 , військовою частиною НОМЕР_6 , військовою частиною НОМЕР_9 , де остання проходила військову службу виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати окремих видів грошового забезпечення, які були вирішені у судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року у справі №420/10262/24 вирішено: Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо застосування з 29.01.2020 року до 05.07.2021 року при обчисленні ОСОБА_2 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 року до 05.07.2021 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахування виплачених сум. Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 29.01.2020 року по день фактичної виплати. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ) щодо застосування з 05.07.2021 року до 13.12.2021 року при обчисленні ОСОБА_2 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 05.07.2021 року до 13.12.2021 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахування виплачених сум. Зобов`язати НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 05.07.2021 року по день фактичної виплати. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ) щодо застосування з 13.12.2021 року до 19.05.2023 року при обчисленні ОСОБА_2 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язати НОМЕР_8 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 13.12.2021 року до 19.05.2023 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахування виплачених сум. Зобов`язати НОМЕР_8 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 13.12.2021 року по день фактичної виплати.

Як встановлено судом у справі №420/10262/24, ОСОБА_3 у період з 29.01.2020 року до 05.07.2021 року проходила військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), у період з 05.07.2021 року до 13.12.2021 року у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ), у період з 13.12.2021 року до 24.07.2023 року у НОМЕР_8 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ), у період з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ).

На виконання судового рішення по справі №420/10262/24 військовою частиною НОМЕР_3 виплачено на користь позивачки грошове забезпечення у сумі 70 878, 90 грн. та 28 096,79 грн. (а.с. 21).

10.03.2025 року на виконання судового рішення по справі №420/10262/24 військовою частиною НОМЕР_6 виплачено на користь позивачки грошове забезпечення у сумі 27 214,97 грн. (а.с. 20).

14.03.2025 року на виконання судового рішення по справі №420/10262/24 військовою частиною НОМЕР_9 виплачено на користь позивачки грошове забезпечення та грошову допомогу для оздоровлення, вирішення СПП та компенсацію у сумі 231 879,21 грн. (а.с. 19).

ОСОБА_3 зверталася до начальників НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ), НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ), НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) із заявою від 28.01.2025 року про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при переведені та звільненні з військової служби (а.с. 11-12).

У відповідь на вказане звернення НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) листом від 03.02.2025 року вих. №09/С-47/54 та НОМЕР_8 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ) листом від 11.02.2025 року вих. №09/С-655/968 повідомили позивачку, що відсутні підстави для виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок (а.с. 13-15).

Як вказує позивачка, відповіді від НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ) на вказане звернення вона не отримала.

Як вважає позивачка, оскільки її виключено зі списків особового складу 24.11.2023 року, а виплати відповідачами здійснено 01.02.2025 року, 10.03.2025 року, 14.03.2025 року, то відповідачами затримано розрахунок при переведені та звільнені з військової частини та військової служби, який компенсується відповідно до ст. 117 КЗпП України, за період з 25.11.2023 року по 14.03.2025 року включно.

Отже, спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для відшкодування позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У свою чергу, статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 117 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Вказана правова позиція щодо застосування норм ст.ст. 116-117 КЗпП України неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.

Що стосується застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні з військової служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.

Висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших.

З урахуванням наведеного, доводи відповідачів стосовно того, що положення статей 116, 117 КЗпП України не поширюються на спірні правовідносини є помилковими.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що в силу вищенаведених законодавчих норм, обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку.

Судом встановлено, що після звільнення з військової служби між позивачкою військовою частиною НОМЕР_3 , військовою частиною НОМЕР_6 , військовою частиною НОМЕР_9 , де остання проходила військову службу виникли спірні правовідносини щодо нарахування та виплати окремих видів грошового забезпечення, які були вирішені у судовому порядку (адміністративна справа №420/10262/24).

У цій справі №420/10262/24 суд встановив, що ОСОБА_3 у період з 29.01.2020 року до 05.07.2021 року проходила військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), у період з 05.07.2021 року до 13.12.2021 року у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ), у період з 13.12.2021 року до 24.07.2023 року у НОМЕР_8 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ), у період з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військову службу та військовий обов`язок» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

У відповідності з пунктом 3 розд. І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Згідно пунктів 6-7 розд. І Інструкції, грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Згідно з п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

З аналізу вищенаведених положень слідує, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби, у свою чергу особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, що має наслідком виникнення обов`язку роботодавця на день виключення із списків особового складу розрахуватись за всіма видами належного військовослужбовцю грошового забезпечення.

Так, за змістом статей 116, 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця з проведення повного розрахунку та виплати всіх сум підлягає виконанню лише у разі звільнення працівника, тобто у випадку повного припинення трудових відносин.

Положеннями пункту 6 Розділу І Положення №1115/2009 встановлено, що початок і закінчення проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Як встановлено абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Організацію й порядок обліку військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України (особовий склад) в Адміністрації Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби), регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, навчальних закладах, науково-дослідній установі, органах забезпечення, підрозділах спеціального призначення (органи Держприкордонслужби), підрозділах, на кораблях та катерах морської охорони органів Держприкордонслужби в мирний час і в особливий період визначає Інструкція з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2017 №468, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 за №1011/30879 (далі - Інструкція №468)

Відповідно до пункту 3 глави 10 розділу ІІ Інструкції №468 титульні аркуші (додаток 27) наказів формулюються від імені начальників органів Держприкордонслужби, яким надано право видавати накази. У наказах вказується дійсне найменування органу Держприкордонслужби.

Згідно з пунктом 13 глави 10 розділу ІІ Інструкції №468 передбачено, що у наказах начальників органів Держприкордонслужби в обов`язковому порядку зазначаються, зокрема:

- про призначення (переміщення), зарахування в розпорядження відповідних начальників - військове звання, прізвище, ім`я, по батькові військовослужбовця, його особистий номер, на яку посаду призначається (у розпорядження якого начальника органу Держприкордонслужби зараховується), посада з якої звільняється, та пункт Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, відповідно до вимог якого здійснюється призначення (переміщення, зарахування у розпорядження). При зарахуванні в розпорядження у зв`язку з обранням запобіжного заходу у кримінальній справі у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, крім вищезазначеного, вказується необхідність припинення, з дня фактичного взяття під варту чи перебування під домашнім арештом, виплату грошового забезпечення (додатки 28, 29);

- про виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України у зв`язку з переміщенням за межі органу - військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, особистий номер, посада, ким виданий наказ про переміщення та куди, його дата та номер, час на здавання справ і посади, інформація про використання щорічних основних та додаткових відпусток (у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей), інформація про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, соціальної допомоги, додаткової грошової винагороди та остаточну дату закінчення проходження військової служби.

Отже, початком проходження військової служби громадян в органах Державної прикордонної служби України вважається день зарахування їх до списків особового складу військової частини (іншого структурного підрозділу Державної прикордонної служби України), а закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

У разі переміщення військовослужбовця за межі органу охорони державного кордону керівник такого органу приймає наказ про виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України з обов`язковим зазначенням розпорядчого документа, на підставі якого здійснюється переміщення військовослужбовця.

Суд зауважує, що переміщення військовослужбовця до іншого органу охорони державного кордону не означає припинення проходження військової служби. Обов`язковою умовою для видачі наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку із звільненням з військової частини є наказ про його звільнення з військової служби.

Як встановлено судом, старшого лейтенанта ОСОБА_4 (П-029116), начальника групи зі штатної роботи відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу, звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 24.11.2023 № 691-ОС та наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.11.2023 року № 695-ОС з 24.11.2023 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Тобто, правовідносини щодо остаточного розрахунку при звільненні виникли між позивачкою та НОМЕР_5 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_6 ).

10.03.2025 року на виконання судового рішення по справі №420/10262/24 військовою частиною НОМЕР_6 виплачено на користь позивачки грошове забезпечення у сумі 27 214,97 грн. (а.с. 20).

Водночас, судом встановлено, що судовим рішенням по справі №420/10262/24 задоволені позовні вимоги до НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ) за період з 05.07.2021 року до 13.12.2021 року, оскільки у період з 05.07.2021 року до 13.12.2021 року позивачка проходила службу у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ).

У подальшому у період з 13.12.2021 року до 24.07.2023 року позивачка проходила службу у НОМЕР_8 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ).

У подальшому у період з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року позивачка знову проходила службу у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ).

Проте, за період з 24.07.2023 року по 24.11.2023 року позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення рішенням суду по справі №420/10262/24 не задоволені.

Відтак, суд висновує, що НОМЕР_5 прикордонний загін на момент звільнення позивачки з військової служби не мав обов`язку щодо проведення з нею розрахунку з підстав встановлених рішенням суду по справі №420/10262/24.

У даному випадку виплата відповідачем грошового забезпечення, перерахованого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 року у справі №420/10262/24, не може вважатися підставою для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченою ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2023 року по 10.03.2025 року з боку НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Що стосується розрахунків проведених військовою частиною НОМЕР_3 та військовою частиною НОМЕР_9 на виконання судового рішення по справі №420/10262/24, суд зазначає, що підстави для застосування положень статей 116, 117 КЗпП України відсутні.

Як встановлено судом, старшого лейтенанта ОСОБА_4 (П-029116), начальника групи зі штатної роботи відділу організаційно-мобілізаційної роботи та повсякденної діяльності штабу, звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 24.11.2023 № 691-ОС та наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 26.11.2023 року № 695-ОС з 24.11.2023 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Отже, наведені обставини не свідчать про припинення позивачем проходження військової служби під час проходження служби у період з 29.01.2020 року до 05.07.2021 року у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), у період з 05.07.2021 року до 13.12.2021 року у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_6 ), у період з 13.12.2021 року до 24.07.2023 року у НОМЕР_8 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_9 ).

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з боку НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, оскільки після вибуття позивачка фактично продовжила проходження військової служби, отже підстави для застосування положень статей 116, 117 КЗпП України відсутні.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється. Крім того, позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255-258, 262, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), НОМЕР_8 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_9 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук

.