Рішення

від 26.05.2025 по справі 489/2660/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 489/2660/25 провадження №2/489/1931/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2025 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту (далі ДП «Моррічсервіс») про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі

встановив:

У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, починаючи з 23.03.2023 по 12.03.2025 у розмірі 213725,00 грн., без утримання податків та обов`язкових платежів.

Як на підставу позовних вимог позивач вказала, що постановою Миколаївського апеляційногосуду від22.03.2023 у справі №480/724/18її апеляційну скаргузадоволено,рішення Миколаївськогорайонного судуМиколаївської областівід 18.03.2020скасовано таухвалено новесудове рішенняпро задоволенняпозову,а саме,визнано незаконнимта скасованонаказ Інспекціїз питаньпідготовки тадипломування моряків від 10.04.2018 №148/к «Про звільнення ОСОБА_2 , провідного фахівця Миколаївської регіональної філії з роботи з 10 квітня 2018 року у зв`язку із скороченням штату відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України» та поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного фахівця Миколаївської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 10 квітня 2018 року. Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (код ЄДРПОУ 25958804) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2018 року по 22 березня 2023 року у розмірі 513770 грн. без утримання податків та обов`язкових платежів, та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно довитягу зЄДРПОУ від20.07.2024,Інспекцію зпитань підготовкита дипломуванняморяків (кодЄДРПОУ 25958804),з місцезнаходженням:04080,м.Київ,вул.Кирилівська,104,ліквідовано згідно запису від 08.07.2024 та правонаступником всіх її прав та обов`язків є Державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту», код ЄДРПОУ 42615235.

Тому, обов`язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника та виплату стягнутих сум, покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної організації є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції

Крім того, на стадії виконання судового рішення Миколаївський районний суд Миколаївської області по справі №480/724/18 ухвалював 01.08.2024 рішення про заміну боржника з Інспекції на ДП «Моррічсервіс».

На виконання рішення суду, 05.02.2025 Шевченківським ВДВС у місті Києві ЦМУ з рахунків ДП «Моррічсервіс» було примусово стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2018 по 22.03.2023 та моральну шкоду.

Після стягнення вказаних сум, відповідач так і не розпочав процедуру поновлення позивача на роботі добровільно. У зв`язку з чим, позивач неодноразово надсилала відповідні заяви на керівника ДП «Моррічсервіс» щодо свого поновлення на роботі. В подальшому, ДП «Моррічсервіс» було видано наказ №16-ос від 07.03.2025 про поновлення позивача на роботі, що відповідач, як правонаступник, мав зробити ще 23.03.2023.

Миколаївським районним судом Миколаївської області 14.04.2023 був виданий виконавчий лист, згідно якого Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків необхідно було поновити Позивача на посаді провідного фахівця Миколаївської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 10.04.2018. Проте виконавчий лист не подавався для примусового виконання, так як позивач мала надію на добровільне виконання рішення суду. Крім того, чинне законодавство не зобов`язує працівника вживати будь-які заходи для свого поновлення на роботі, це є обов`язком роботодавця.

У постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

У постанові Верховного суду від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18 (провадження № 61- 9740св18) зазначено, що «належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника».

У даному випадку, відповідач не видав наказ про поновлення позивача на

роботі негайно, після проголошення судового рішення. Тому, період після проголошення судового рішення 23.03.2023 до дати ознайомлення позивача з наказом та допуску до роботи 13.03.2025, являється затримкою виконання рішення та вимушеним прогулом позивача.

Так як виплата середнього заробітку повинна проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, тому у відповідача, як правонаступника, виник обов`язок виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, у відповідності до статті 236 КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 18.08.2022 у справі №560/7496/20 дійшов

висновку про те, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

У даному випадку подією з якою пов`язана виплата затримки виконання рішення суду є день незаконного звільнення позивача, тому середня заробітна плата

обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Останніми місяцями роботи позивача перед звільненням були лютий та березень

2018 року, тому саме заробітна плата за вказані місяці враховується при розрахунку

середньомісячного заробітку.

Відповідно до довідки про доходи позивача, яка міститься в матеріалах цивільної

справи №480/724/18 наданої відповідачем від 16.04.2018 № 21 у лютому 2018 року, позивачу нарахована заробітна плата у сумі 10040,20 грн, а у березні 2018 року - 6975,16 грн.

Отже,середньоденна заробітнаплата позивачкистановить 415,00грн.(10040грн.+6975,16грн.):41роб.день залютий таберезень,а вимушенимпрогулом єперіод з23березня 2023року (наступнийдень післявинесення постановиМиколаївським апеляційнимсудом рішенняпро поновленняна роботіпозивача)до 12березня 2025року (додати ознайомленняпозивача знаказом тадопуску дороботи 13.03.2025),що становить515роб.днів,а відтакрозмір середньогозаробітку,який підлягаєстягненню звідповідача становить213725,00грн. (515 роб. дн. х 415 грн.), без утримання податків та обов`язкових платежів.

Строк пред`явлення позивачем до суду позовних вимог не виходять за межі трьох місяців, так як наказ про поновлення на роботі № 373/К-тр виданий 07.03.2025, а позивач знайомилася з ним - 13.03.2025. Тобто, трьох місячний строк пред`явлення позовних вимог спливає 13.06.2025, а тому строки подачі позову не пропущенні.

30.04.2025, через систему «Електронний суд», відповідач ДП «Моррічсервіс» надало відзив на позов в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У відзивівказано,що постановоюМиколаївського апеляційногосуду від22.03.2023 у справі №480/724/18 позов позивача до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків було задоволено, але Інспекцією рішення виконано не було.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.10.2018 № 863-р «Про передачу державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту», державна організація «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» належить до сфери управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України.

26.04.2022 Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, як органом управління, вирішено припинити юридичну особу Інспекцію, шляхом приєднання до державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» (наказ № 113 «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків»). Відповідне рішення було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.04.2022, номер запису 1000711270030002802. 08.07.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення юридичної особи - Інспекції (номер запису 1000711120043002802).

14.04.2023 Миколаївським районним судом Миколаївської області було видано виконавчі листи.

Відповідно до ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.08.2024 у справі № 480/724/18 ДП «Моррічсервіс», як правонаступника, визначено боржником у виконавчих провадженнях № 72247069 та № 72246865.

05.02.2025 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в примусовому порядку було стягнуто з рахунків ДП «Моррічсервіс» кошти на виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023.

З метою правильного виконання рішення Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023 та не порушення трудових прав позивача ДП «Моррічсервіс» звернулось до Миколаївського апеляційного суду з заявою про роз`яснення згаданої постанови, про що було повідомлено позивачу. За результатом розгляду судом було відмовлено у задоволенні заяви ДП «Моррічсервіс» про роз`яснення постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023.

Після того як Позивачу було повідомлено про рішення ДП«Моррічсервіс» подати заяву (в телефонному режимі, а пізніше у відповіді на звернення), позивач відразу звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області з заявою про видачу виконавчого документа в частині поновлення на посаді.

У відповіді на звернення від 20.02.2025 позивачу було повідомлено, що з метою виконання постанови суду ДП «Моррічсервіс» листом від 25.02.2025 № 09-02/1523 направило до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України проект структури та штатного розпису для погодження.

Після отримання погодження від Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (лист від 06.03.2025 № 459/08- 1/14-25) та з метою виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023, в частині поновлення на роботі, наказом ДП «Моррічсервіс» від 07.03.2025 № 16-ос «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 )» скасовано наказ Інспекції від 10.04.2018 № 148/к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_5 на посаді провідного фахівця з 10.04.2018 та допущено до роботи.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 13.03.2025 ДП «Моррічсервіс» видано наказ від 13.03.2025 № 18-ос «Про припинення трудового контракту» та відповідно до цього наказу ОСОБА_1 виплачена компенсація за 166 календарних днів невикористаної щорічної відпустки 43 659,66 грн. Також, ДП «Моррічсервіс» була виплачена заробітна плата за березень 2025 року (1 робочий день) - 380,96 грн.

При цьому, у своєму зверненні від 20.02.2025 (перше звернення, яке надійшло на адресу ДП «Моррічсервіс») позивач зокрема зазначала: «...що у разі, якщо ДП «Моррічсервіс» не буде затягувати процес поновлення Заявника на роботі з подальшим звільненням за згодою сторін, а також нарахує та виплатить відпускні за фактично відпрацьований час, Заявник не буде ініціювати в суді питання про виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в порядку ст. 236 КЗпП України.».

Позивача було звільнено 10.04.2018, ще до прийняття рішення про реорганізацію Інспекції шляхом приєднання до ДП «Моррічсервіс», а обов`язок щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді було покладено на Інспекцію, оскільки на дату винесення постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023 Інспекція не була припинена, а ДП «Моррічсервіс» лише з 08.07.2024 набуло усіх прав і обов`язків Інспекції, і лише 01.08.2024 визначено боржником у виконавчих провадженнях.

Отже ДП «Моррічсервіс» вживало всіх можливих заходів для виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023, а також жодним чином не затягувало виконання згаданої постанови.

ДП «Моррічсервіс» не заперечує факт реорганізації Інспекції та передачі прав та обов`язків до ДП «Моррічсервіс».

Водночас, слід наголосити, що на момент прийняття рішення Миколаївським апеляційним судом від 22.03.2023, ДП «Моррічсервіс»: не було стороною у справі № 480/724/18, не було залучено до судового процесу; не було повідомлено про наявність судового провадження, в межах якого приймалося рішення про поновлення позивача; не отримувало копії рішення суду або відповідного виконавчого документа на адресу ДП «Моррічсервіс» у передбачений законом спосіб; не мало можливості вжити заходів для добровільного та своєчасного виконання рішення, оскільки не було обізнане про його існування.

Також слід врахувати, що лише після надходження у липні 2024 році заяви про заміну сторони виконавчого провадження, ДП «Моррічсервіс» фактично дізналося про рішення суду, ухвалене у березні 2023 року.

Рішення було винесене щодо юридичної особи, яка на той момент не була офіційно припинена (Інспекція була ліквідована лише 08.07.2024), що ще більше ускладнило юридичну і фактичну ідентифікацію зобов`язань. Передавальний акт, який би містив конкретний перелік судових справ, щодо яких ДП «Моррічсервіс» стало правонаступником не був переданий в межах реорганізаційної процедури.

Таким чином, ДП «Моррічсервіс» не знало про існування судового рішення та не могло вчасно вжити заходів щодо його своєчасного виконання.

Відповідальність за виконання судового рішення в контексті правонаступництва можлива лише за умови наявності реальної можливості його виконання, тобто обізнаності про його існування.

Сам по собі наказ про реорганізацію, який є лише управлінським актом, не є підставою для висновку про обізнаність правонаступника про конкретне судове рішення, а факт видання наказу про реорганізацію не є правовою підставою для покладення на правонаступника обов`язку з виконання судового рішення, якщо відсутні докази його обізнаності про таке рішення.

Жодні матеріали судових справ або документи, що стосуються поновлення позивача на роботі, не були передані ДП «Моррічсервіс» під час або після реорганізації. Відповідно, ДП «Моррічсервіс» не мало і не могло мати об`єктивної обізнаності про наявність конкретного рішення суду, яке стосувалося фізичної особи, що раніше працювала в іншій установі.

Будь-яка відповідальність за невиконання має базуватися на наявності вини, яку у даному випадку доведеною вважати не можна.

Разом з тим, позивач зі своєї сторони не вчиняла жодних дій з 2023 року щоб повідомити ДП «Моррічсервіс» про прийняте щодо неї рішення та необхідність його виконання.

У даному випадку позивач перекладає обов`язок щодо свого поновлення на юридичну особу, яка не була обізнана про прийняте рішення. Покладати відповідальність на правонаступника за затримку у виконанні рішення є юридично необґрунтованим та таким, що суперечить принципам справедливості та добросовісності.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах наголошував, що вина суб`єкта обов`язкова передумова відповідальності (постанова ВС від 21.06.2023 у справі № 461/7423/21). Зокрема, у справах щодо поновлення працівників на роботі та стягнення середнього заробітку суд має з`ясувати не лише факт затримки виконання, але й наявність вини, умислу чи недобросовісної бездіяльності роботодавця.

У даному випадку правонаступництво відбулося внаслідок реорганізації; ДП «Моррічсервіс» не було стороною у справі про поновлення позивача на роботі; Інспекція, як первісний боржник, не повідомила ДП «Моррічсервіс» про існування судового рішення, що потребує негайного виконання; позивач тривалий час не вчиняла дій щодо інформування правонаступника або подання клопотання про його залучення до справи.

Тому у таких умовах правонаступник не може вважатися винним у несвоєчасному виконанні рішення, оскільки він не мав об`єктивної можливості його виконати, будучи необізнаним про його існування.

Крім того, позивач до Інспекції або ДП «Моррічсервіс», з невідомих причин тривалий час не зверталась. Також визнане судом право позивача на поновлення на роботі має приватний характер та не може бути реалізоване без його особистого волевиявлення.

Відсутність будь-яких дій з боку позивача протягом майже двох років після винесення постанови прямо вказує на її мовчазну згоду з ситуацією та відсутність наміру відновлювати трудові відносини.

Крім того, позивач особисто ініціювала звільнення 13.03.2025 за угодою сторін, у заяві на звільнення прямо зазначила, що не має жодних майнових претензій до ДП «Моррічсервіс» та раніше погодилась на мирову угоду, у затвердженні якої судом було відмовлено, в якій відмовлялась від поновлення на посаді, та майнових претензій, що додатково підтверджує її позицію.

ДП «Моррічсервіс» виконало постанову Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023, вимогу позивача щодо її звільнення за угодою сторін та виплатило всі належні при звільненні виплати. Вважаємо, що у даному випадку прослідковується корисний мотив та бажання позивача щодо стягнення якомога більше державних коштів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, зокрема у постанові від 21.06.2023 у справі № 461/7423/21, при розгляді питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суд має встановити наявність вини роботодавця, його ухилення від виконання обов`язку та період затримки, що має значення для розрахунку. Враховуючи, що затримка передбачає бездіяльність або зволікання без поважних причин, а ДП «Моррічсервіс» діяло добросовісно і оперативно після отримання інформації про судову справу, підстав для застосування стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови не існує. Поведінка ДП «Моррічсервіс» не може бути кваліфікована як винна або недобросовісна. Враховуючи викладене, у діях ДП «Моррічсервіс» відсутній склад правопорушення, а отже, відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

05.05.2025 позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надала відповідь на відзив в якій вказала на безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві.

09.05.2025 відповідач ДП «Моррічсервіс» через систему «електронний суд» надало заперечення на відповідь на відзив, в якому в задоволенні позовних вимог просило відмовити. Також вказало, що ДП «Моррічсервіс» не заперечує факту обов`язковості виконання рішення суду, як це передбачено статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України. Разом з тим, позивач жодним чином не спростовує основного і принципового факту, на який неодноразово звертав увагу відповідач у своєму відзиві, а саме, що ДП «Моррічсервіс» на момент ухвалення постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023 не було повідомлено про її існування і не могло бути обізнане про необхідність її виконання.

ДП «Моррічсервіс» не заперечує, що поновлення відбулося із затримкою, однак наполягає, що ця затримка була зумовлена об`єктивними, документально підтвердженими причинами, які не залежали від його волі.

Позиція позивача свідчить про однобічний підхід до реалізації трудових прав та обов`язків, коли активність вимагається лише від відповідача, а власна бездіяльність виправдовується.

У цьому випадку відсутність вини відповідача в затримці виконання рішення є очевидною, і об`єктивні обставини унеможливлюють покладення на нього безумовної відповідальності за порушення, які фактично не були ним допущені.

14.05.2025 позивач у додаткових поясненнях на заперечення відповідача на відповідь на відзив вказала на безпідставність доводів відповідача та просила позовні вимоги задовольнити.

На доводи відповідача щодо мирової угоди вказала, що відповідач, як правонаступник Інспекції, не поновив її на роботі, враховуючи обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання.

Замість того, щоб поновити на роботі, відразу, розпочав перемовини з позивачем про укладення мирової угоди, в якій в тому числі була прописана відмова позивача від поновлення на роботі.

Вкотре позивач зазначає, що замість того, щоб за вказаний місяць (до підписання мирової угоди, яка не затверджена в подальшому судом) добровільно виконати рішення суду (погодити новий штатний розпис, винести наказ про поновлення та виплатити стягнуту судом суму середнього заробітку), Відповідач вдався до маніпуляцій з перемовинами з позивачем.

Після ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.11.2024 по справі №480/724/18, якою у затвердженні мирової угоди відмовлено, відповідач не вжив заходи щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення позивача на роботі, а знову, з метою затягування процесу виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023, подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду.

У запереченні відповідач вказує на те, що «Обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення має відбуватися виключно за показниками заробітної плати за останні два календарні місяці роботи перед фактичним поновленням на посаді (лютий і березень 2025 року), відповідно до Порядку. Будь-який інший підхід є юридично необґрунтованим і суперечить чинним нормам».

Подією з якою пов`язана виплата затримки виконання рішення суду є день незаконного звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Останніми місяцями роботи позивача перед звільненням 10.04.2018, були лютий та березень 2018 року, тому саме заробітна плата за вказані місяці враховується при розрахунку середньомісячного заробітку.

У даному випадку, звільнення 13.03.2025 позивача є законним, так як позивач звільнена за згодою сторін, а тому суд не повинен брати до уваги вказану дату.

У додаткових поясненнях, наданих до суду 20.05.2025, позивач в черговий разу вказала на безпідставність доводів відповідача та просила позовні вимоги задовольнити повністю.

В свою чергу, у запереченнях на додаткові пояснення ОСОБА_1 від 14.05.2025 та 20.05.2025 відповідач вказав на необґрунтованість позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою витрубувано у відповідача довідку про середньоденний заробіток позивача та довідку про нараховану та виплачену позивачу заробітну плату за період з 23.03.2023 по 12.03.2025.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятоїстатті 279 ЦПК Українине надходило.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023 задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 10.04.2018 Мо148/к «Про звільнення ОСОБА_5 , провідного фахівця Миколаївської регіональної філії з роботи з 10.04.2018 у зв`язку із скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України». Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця Миколаївської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 10.04.2018. Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (код ЄДРПОУ 25958804) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2018 по 22.03.2023 у розмірі 513770,00 грн. без утримання податків та обов`язкових платежів, та 5000,00 в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (код ЄДРПОУ 25958804) на користь держави судовий збір у розмірі 5286,00 грн. Допущено негайне виконання постанови суду у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Виконавчий лист про стягнення з Інспекції зпитань підготовкита дипломуванняморяків середнього заробітку та моральної шкоди перебував на примусовому виконані у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), де було відкрито виконавче провадження № 72247069.

26.04.2022 Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, як органом управління, вирішено припинити юридичну особу Інспекцію, шляхом приєднання до державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» (наказ № 113 «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків»).

Відповідне рішення було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.04.2022, номер запису 1000711270030002802.

08.07.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення юридичної особи - Інспекції (номер запису 1000711120043002802).

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.08.2024 у справі № 480/724/18 здійснено заміну боржника у виконавчому листі від 14.04.2023 у справі № 480/724/18 з боржника Інспекції на його правонаступника ДП «Моррічсервіс».

Як зазначає відповідач у відзиві на позов, 05.02.2025 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в примусовому порядку було стягнуто з рахунків ДП «Моррічсервіс» кошти на виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023.

20.02.2025 позивач звернулася із заявою до ДП «Моррічсервіс» про виконання рішення постанови апеляційного суду в частині поновлення її на роботі.

27.02.2025 ДП «Моррічсервіс» надало відповідь на заяву позивача в якій вказало, що через відмову у затвердженні мирової угоди , оскільки виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків, ДП «Моррічсервіс» вживаються заходи щодо поновлення Вас на роботі. Також повідомлено, що виконання постанови є утрудненим, так як ДП «Моррічсервіс» ніколи не мало філій та/або регіональних філій та штатним розписом не передбачена посада провідного фахівця Миколаївської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків. З метою правильного виконання постанови апеляційного суду, 20.02.2025 ДП «Моррічсервіс» звернулося до Миколаївського апеляційного суду з заявою про роз`яснення вищевказаної постанови в частині поновлення на роботі. Також направило на погодження до Державної Служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України проект штатного розпису з доданою штатною одиницею «провідний фахівець». Після погодження змін до штатного розпису, ДП «Моррічсервіс» невідкладно будуть вжиті всі необхідні, передбачені законодавством заходи з метою поновлення на роботі.

Листами від 06.03.2025 ДП «Моррічсервіс» запропонувала 07.03.2025 прибути позивачу до ДП «Моррічсервіс» за адресою: м.Київ, вул. Преображенська,23, каб. 58 з метою виконання рішення суду та негайного поновлення позивача на роботі.

07.03.2025 позивач повідомила ДП «Моррічсервіс», що вона отримала листи 06.03.2025 та так як проживає в м.Миколаєві, квитки на потяг чи автобус до м.Києва 07.03.2025 відсутні та в неї неповноліття дитина, яку буде необхідно на короткий час влаштувати до родичів, тому вона ні фізично, ні теоретично не зможе вчастно приїхати до ДП «Моррічсервіс» та вирішити питання свого поновлення та подальшого звільнення у робочий час ДП. Також зазначила, що щоб завершити виконання рішення суду, роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі та ознайомити працівника з цим наказом під підпис та допустити його до роботи. З листа-запрошення не зрозуміло, чи вже виданий наказ, чи тільки планується підписати, а також те, чи відповідає вказаний наказ практиці Верховного Суду, а саме чи поновлено з моменту незаконного звільнення, чи рівноцінна посада за посадови обов`язками тощо. У зв`язку із цим запропонувала відповідачу, видати відповідний наказ про її поновлення на роботі, повідомити її про її поновлення на наступному тижні та відповідальному працівнику ДП «Моррічсервіс» погодити завчасно з нею дату прибуття на підприємство.

Листом від 13.03.2025 ДП «Моррічсервіс» надало відповідь на лист позивача від 07.03.2025 та запропонувало як найшвидше прибути до ДП «Моррічсервіс».

З метою виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023, в частині поновлення на роботі, наказом ДП «Моррічсервіс» від 07.03.2025 № 16-ос «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 (Бойко)» скасовано наказ Інспекції від 10.04.2018 № 148/к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_5 на посаді провідного фахівця з 10.04.2018 та допущено до роботи.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 13.03.2025 ДП «Моррічсервіс» видано наказ від 13.03.2025 № 18-ос «Про припинення трудового контракту». Відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_1 виплачена компенсація за 166 календарних днів невикористаної щорічної відпустки 43 659,66 грн. Також, ДП «Моррічсервіс» була виплачена заробітна плата за березень 2025 року (1 робочий день) - 380,96 грн.

Позивач вважає, так як рішення апеляційного суду від 23.03.2023 в частині її поновлення на роботі підлягало негайному виконанню, але фактичне її поновлення відповідач здійснив лише 13.03.2025 та цією датою вона була звільнена з роботи за угодою сторін, тому за період з 23.03.2023 по 13.03.2025 є затримкою виконання рішення та її вимушеним прогулом, за весь період якого відповідач вимушений виплати їй середній заробіток.

Отже предметом позову є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В свою чергу, відповідач вважає, що його вина у невиконані рішення суду про негайне поновлення позивача на посаді відсутня, а тому відсутні підстави для стягнення з нього, як правонаступника, яким вжиті всі заходи для поновлення позивача на роботі, середнього заробітку за період невиконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі (23.03.2023 по 12.03.2025).

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Згідно з частиною першоюстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною другоюстатті 129 Конституції Україниобов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття1291Конституції України).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України,стаття 430 ЦПК України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина другастатті 14 ЦПК України).

Згідно зістаттею 65 Закону України «Про виконавче провадження»рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеномустаттею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Устатті 236 КЗпП Українивстановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Зазначена правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15, у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 243/2748/16-ц.

Такого висновку дотримується і Верховний Суд в постанові від 21.06.2023 у справі № 461/7423/21, на яку зокрема посилається і відповідач в відзиві на позовну заяву.

Сталою судова практика в застосуванні статті 236 КЗпП України є в подальших, спорах перегляд яких здійснювався Верховним Судом.

Так, в постанові від 13.11.2024 у справі № 362/3769/23 Верховний Суд вказав, що: «Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістомстатті 236 КЗпП Українислід уважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі має відповідач, визначений боржником за виконавчим листом (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, постанову Великої Палати Верховного Судувід 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц (провадження № 14-37цс19), постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 511/1284/19 (провадження № 61-6184св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22), від 21 червня 2023 року у справі № 461/7423/21 (провадження № 61-872св23) та багатьох інших).

Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення, й без звернення працівника, що унормовано, крім наведених вище норм права, такожКонституцією України,статтею 18 ЦПК України. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися (див.: постанову Верховного Суду від 21 березня2018 року у справі № 243/2748/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що «належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника».

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21).

Отже, законом установлено фінансову санкцію у вигляді виплати середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі через винну бездіяльність роботодавця. З огляду на імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установленийстаттею 235 КЗпП України, законодавець виходив з того, що будь-яка протиправна бездіяльність з боку роботодавця є підставою для здійснення таких виплат незаконно звільненому працівнику, незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставістатті 236 КЗпП Українисуду належить встановити: 1) чи мала місце затримка виконання такого рішення, 2) у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, 3) та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.».

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ізстаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групидоказів).

Судом встановлено та підтверджується письмовими заявами сторін, що підставою поновлення позивача на роботі є постанова Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023, відповідно до якої виконати вказаний обов`язок мав відповідач - Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків.

Виконавчі листи відповідно до вказаного судового рішення були видані Миколаївським районним судом Миколаївської області 14.04.2023.

До ухвалення судового рішення, наказом від 26.04.2022 № 113 «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків» Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, як орган управління, вирішила припинити юридичну особу Інспекцію, шляхом приєднання до ДП «Моррічсервіс». Відповідне рішення було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.04.2022, номер запису 1000711270030002802.

08.07.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення юридичної особи Інспекції (номер запису 1000711120043002802).

Видання наказу про поновлення позивача на роботі було здійснено ДП «Моррічсервіс», яке правонаступником Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, лише 13.03.2025, з цієї дати відповідач здійснив фактичний доступ позивача до роботи та цього дня позивач звільнилася за угодою сторін.

Таким чином, негайне виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі не було здійснено ні Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, яка на дату прийняття постанови апеляційного суду перебувала на стадії припинення, ні ДП «Моррічсервіс», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Інспекції, яке не могло знати про реорганізацію Інспекції, фактичне припинення якої відбулося 08.07.2024, та видало наказ про поновлення позивача на роботі лише 13.03.2025.

При цьому, не має значення коли саме позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення її на роботі, а також не має значення чи звертала позивач виконавчий лист про її поновлення на роботі до примусового виконання. Крім того, стягнення з відповідача середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди відбувалося в примусовому порядку та рішення у вказаній частині вимог виконано ДП «Моррічсервіс» 05.02.2025.

Не мають значення і доводи відповідача про його необізнаність про судовий спір та не передання йому Інспекцією переліку судових справ, зокрема справи по позивачу, оскільки відповідач є правонаступником всіх прав та обов`язків Інспекції.

За такого, враховуючи встановлені обставини, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 23.2023 по 12.03.2025, оскільки 13.03.2025 є єдиним та останнім днем роботи позивача.

Щодо розрахунку середнього заробітку за період затримки виконання рішення.

На виконання ухвали суду 16.04.2025 ДП «Моррічсервіс» надало довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за лютий, березень 2025 року, яка склала 380,91 грн. (1 робочий день в березні 2025 року).

Позивач вважає, що розрахунок середнього заробітку має здійснюватися із її заробітної плати за лютий та березень 2018 року, тобто за період, який передує її незаконному звільненню.

Відповідно до частини першоїстатті 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі має вираховуватися із заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю її незаконного звільнення, а не після її поновлення, як вважає відповідач.

Із постанови Миколаївського апеляційного суду від 22.03.2023, якою позивача було поновлено на роботі вбачається, що останніми місяцями роботи ОСОБА_1 перед звільненням були лютий та березень 2018 року. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 , наданої відповідачем (Інспекцією) від 16.04.2018 № 21 у лютому 2018 року їй нарахована заробітна плата у сумі 10040,20 грн, а у березні 2018 року - 6975,16 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 415,00 грн. (10040 грн. + 6975,16 грн.) : 41 роб. день за лютий та березень.

Період невиконання рішення про поновлення позивача на роботі з 23.03.2023 (наступний день після винесення постанови апеляційним судом) по 12 березня 2025 року (до дати фактичного поновлення позивача на роботі), що становить 515 робочих днів.

Відтак, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 213725,00 грн. (515 х 415,00), без утримання податків та обов`язкових платежів.

Щодо строку звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 в справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545сво18) зазначено, що:«середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права».

У постанові від 19.06.2024 у справі № 205/1543/23 (провадження №61-2329 св 24) Верховний Суд вказав, що: «Частиною першоюстатті 233 КЗпП Українипередбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі є підставою для застосування відповідальності, передбаченоїстаттею 236 КЗпП України.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після видачі роботодавцем зазначеного наказу незалежно від тривалості затримки його видачі.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день поновлення його на роботі.».

Матеріалами справи підтверджується, що наказ про поновлення позивача на роботі видано 13.03.2025, а до суду вона звернулася 10.04.2025, тобто з дотримання тримісячного строку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволенню повністю з наведених вище мотивів.

Інші доводи сторін не впливають на висновок суду, а тому суд не вбачає необхідності наводити свої детальні аргументи на них.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплатила, посилаючись на звільнення її від його сплати, так як спір стосується оплати праці.

Оскільки позов задоволено, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2137,25 грн.

Керуючись статтями4,19,141,263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період із 23 березня 2023 року по 12 березня 2025 року в розмірі 213725,00 грн (двісті тринадцять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 00 копійок), без утримання податків та обов`язкових платежів.

Стягнути зДержавного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» на користь держави судовий збірв розмірі 2137,25 грн. (дві тисячі сто тридцять сім гривень 25 коп.).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач Державне підприємство «Сервісний центр морського та річкового транспорту», код ЄДРПОУ 42615235, місцезнаходження: м. Київ, вул. Преображенська,23;

Повний текст судового рішення складено 26.05.2025.

Суддя І.В.Коваленко