Рішення від 26.05.2025 по справі 740/1007/25

Справа № 740/1007/25

Провадження № 2/740/871/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

за участю:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Семенка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування,

встановив:

Позивачка через представника - адвоката Семенка В.І. звернулася до суду із позовом, у якому просить:

- встановити факт прийняття нею спадщини, що відкрилась після її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 .

Позов аргументує тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований у 1957 році її дідом і бабою (по батьку) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У свідоцтві про шлюб, виданому Ніжинським відділом ЗАГС 29.01.1951, прізвище подружжя записано російською як « ОСОБА_5 », тому прізвища у свідоцтвах про смерть діда і баби « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » є варіантами перекладу з російської на українську.

Будинок був побудований у відповідності до договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 25.04.1957, укладеному між відділом комунального господарства виконкому Ніжинської міської ради депутатів трудящих з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_8 з іншої сторони.

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були фактичними власниками будинку (по частці кожен), проте за життя юридично не оформили свої права. Станом на 31.12.2012 право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина на все його майно, в тому числі і на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

До нотаріуса із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався. Спадщину відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року прийняли, як спадкоємці за законом першої черги, які проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем дружина померлого ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 (по частині спірного будинку)

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

До нотаріуса із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався. Спадщину відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року прийняв, як спадкоємець за законом першої черги, син померлої ОСОБА_2 , оскільки проживав та був зареєстрований разом зі спадкодавцем і фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Таким чином, батько позивачки ОСОБА_2 став фактичним власником усього житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заповіту він не залишив. Єдиним спадкоємцем за законом є позивачка.

Мати позивачки ОСОБА_9 фактично припинила шлюбні відносини з батьком в 1983 році і ніяких стосунків з ним не підтримувала, спадщину після ОСОБА_3 вона не приймала і ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.

Після смерті батька позивачка фактично вступила в управління та володіння всім його майном, в тому числі, житловим будинком по АДРЕСА_1 , обробляла земельну ділянку, до неї перейшли батькові речі (побутова техніка, меблі, речі господарського призначення тощо), а також його документи.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину після ОСОБА_3 .

Проте нотаріус, до якого вона звернулась з приводу оформлення спадкових прав, надав їй письмову відповідь про неможливість заведення спадкової справи, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та рекомендував звернутись до суду для встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою судді 03.03.2025 провадження у справі відкрито, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду 23.04.2025 за результатами підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Семенок В.І. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові і просив їх задовольнити.

Представник відповідача Ніжинської міської ради в судове засідання не з`явилась, надіслала до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши доводи позивачки та її представника, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , заповненого російською мовою, батьками позивачки ОСОБА_1 є « ОСОБА_13 » та « ОСОБА_14 » (а.с. 27).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , заповненого російською мовою, батьками ОСОБА_2 є « ОСОБА_15 » та ОСОБА_16 » (а.с.26).

Як вбачається з експертного висновку № 056/27727-а від 09.12.2024, виконаного Українським бюро лінгвістичних експертиз, записи прізвища українською мовою ОСОБА_17 (паспорт, запис ОСОБА_1 ; свідоцтво про смерть (повторно) запис ОСОБА_3 ) та ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_4 ) та запис російською мовою ОСОБА_18 (свідоцтво про одруження, запис ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; свідоцтво про народження, запис ОСОБА_13 , батько ОСОБА_15 , мати ОСОБА_16 ; свідоцтво про народження запис ОСОБА_19 , батько ОСОБА_13 , мати ОСОБА_14 ; паспорт, запис ОСОБА_19 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначених осіб є ідентичними. Розбіжності в документах зумовлені неправомірним застосуванням етимологічного принципу при українсько-російському перетворенні та подальшою хибною реконструкцією прізвища під впливом російської вимови та написання, що є типовими девіаціями в умовах українсько-російської двомовності (а.с. 30)

Отже, ОСОБА_1 доводиться дочкою ОСОБА_2 та онукою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 25.04.1957, укладеному між відділом комунального господарства виконкому Ніжинської міської ради депутатів трудящих з однієї сторони та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з іншої сторони, на виділеній земельній ділянці в АДРЕСА_2 останніми було побудовано житловий будинок (а.с.33)

Відповідно до довідок КП «Ніжинське МБТІ» від 24.01.2020 № 00030 та від 29.01.2020 № 83, право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 не зареєстроване (а.с. 31-32).

Як вбачається з приміток у довідці про характеристики житлового будинку АДРЕСА_1 , виданої КП "Ніжинське МБТІ", вказаний житловий будинок побудований до 1992 року, що згідно ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є самочинним. Будинок перенумеровано виконавчим комітетом Ніжинської міської ради і раніше мав номер 153-а.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

До 05.08.1992 закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Єдиним документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Відповідно до абзацу 3 пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992.

Відповідно до положень пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 404 від 09.08.2012, чинній з 08.10.2012 по 11.12.2023, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992.

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05.08.1992, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.10.2020 у справі № 201/7012/18.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були фактичними власниками житлового будинку АДРЕСА_3 і мали право на нього по 1/2 частці кожен, враховуючи положення ст.ст. 22, 28 КпШС України.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторне) серії НОМЕР_3 (а.с.22)

Спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не заводилась, що підтверджується відповіддю Державного нотаріального архіву Чернігівської області (а.с. 62).

Згідно довідки № 66 від 27.22.2024 виданої виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті та протягом 6 місяців після його смерті за вказаною адресою були зареєстровані дружина ОСОБА_8 та син ОСОБА_3 (а.с. 35)

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року (діючого на час відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За змістом ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР).

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_3 як спадкоємці за законом першої черги шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном відповідно до ст.529, 549 ЦК УРСР прийняли дружина померлого ОСОБА_4 та його син ОСОБА_2 , отже останні набули право на належну спадкодавцю 1/2 частку спірного будинку - по 1/4 частки кожен.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.17)

Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_4 не заводилась, що підтверджується відповіддю Державного нотаріального архіву Чернігівської області (а.с. 52).

Згідно довідки № 67 від 27.22.2024, виданої виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, ОСОБА_8 на день смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті з нею був зареєстрований син ОСОБА_3 (а.с. 36)

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом першої черги шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном відповідно до ст.529, 549 ЦК УРСР прийняв син померлої ОСОБА_2 , а отже останній фактично набув право власності на належну спадкодавцю 3/4 частки спірного будинку, ставши фактично власником спірного житлового будинку в цілому.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с. 24).

Спадкова справа до майна померлого ОСОБА_2 не заводилась, що підтверджується відповіддю Державного нотаріального архіву Чернігівської області (а.с. 54)

Як вказала позивачка, дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_9 фактично припинила шлюбні відносини з ним 1983 році, спадщину після ОСОБА_20 вона не приймала і ІНФОРМАЦІЯ_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 .

Згідно довідки № 68 від 27.22.2024, виданої виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований один за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 37)

Позивачка, як спадкоємиця за законом, звернулась до нотаріуса щодо оформлення своїх спадкових прав, проте, як вбачається з письмової відповіді приватного нотаріуса БубликаВ.М., їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та рекомендовано звернутись до суду за поновленням строків, визнання права власності або встановлення факту прийняття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 після смерті батька фактично вступила в управління та володіння його майном, зокрема житловим будинком по АДРЕСА_1 , обробляла земельну ділянку, до неї перейшли його речі (побутова техніка, меблі, речі господарського призначення тощо), а також документи батька, зокрема: пенсійне посвідчення, військовий квиток, копії яких додано позивачкою до позовної заяви (а.с. 38, 41).

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 надали у судовому засіданні показання про те, що ОСОБА_1 на час смерті батька проживала у житлі родичів по лінії її матері по АДРЕСА_4 , що неподалік від будинку АДРЕСА_1 . Після смерті батька доглядала за будинком, робила в ньому ремонт, обробляла присадибну ділянку, а приблизно з 2005 року почала там проживати.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами та показаннями свідків підтверджено, що ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після померлого батька ОСОБА_2 , а тому позовна вимога про встановлення факту прийняття нею спадщини, що відкрилась після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Статею 55 Конституції України гарантовано право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Статями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна.

Отже, враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_1 не вважається самочинним та не потребував введення в експлуатацію, оскільки був побудований ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 25.04.1957, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як подружжя, набули права власності на нього - по 1/2 частці кожен, а батько позивачки ОСОБА_2 успадкував після своїх батьків вказаний будинок, проте не зареєстрував право власності на нього, у зв`язку з чим позивачка, яка фактично прийняла спадщину після ОСОБА_2 , до складу якої увійшло і право власності на спірний будинок, позбавлена можливості відновити свої права у позасудовому порядку, а тому її права підлягають судовому захисту, шляхом визнання за нею права власності.

Керуючись ст.ст. 81, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , спадщини, що відкрилась після її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом першої черги, що прийняла спадщину після батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь