Рішення від 21.05.2025 по справі 751/9872/24

Справа №751/9872/24

Провадження №2/751/402/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Решетник В.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сало О.П. звернувся до суду з позовом до Чернігівської митниці, в якому просить: стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 186 376,16 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та судові витрати в сумі 11963,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.03.2021 ОСОБА_1 у зв`язку з переїздом на тимчасове проживання з Республіки Панама в Україну на митну територію України за митною декларацією № UA102030/2021/830856 ввезено автомобіль марки DAIMLER SP250, 1961 р.в. Гр. ОСОБА_1 подано підтверджуючі документи, складені в Республіці Панама та 24.08.2023 подано разом з митною декларацією 23UA02170003531U5. За результатами перевірки митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівською митницею складено картку відмови № UA 102210/2023/000013 від 24.08.2024. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2024, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 залишено без змін, визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102210/2023/000013. 15.05.2024 позивачем подано заяву про видачу вищевказаного транспортного засобу зі складу митниці. Відповідно до уніфікованої митної декларації МД-1 серії КВ № 073007 відшкодування витрат митних органів на зберігання Т/З в кількості 709 діб, з розрахунку 10 Євро за добу, за курсом 1 Євро=45,1274 грн, склало 319 953,27 грн. 10.10.2024 позивачем на рахунок Державної казначейської служби України перераховано 319 953,27 грн. У зв`язку з визнанням протиправними дій відповідача та скасуванням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 102210/2023/000013 від 24.08.2024, вважає, що позивачем зайво відшкодовано витрати митних органів на зберігання ТЗ за 413 діб, що у грошовому виразі складає 186 376,16 грн. Зазначає, що з огляду на триваючі незаконні дії відповідача, що призвели до значних матеріальних втрат, душевних та психологічних страждань, позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн.

Ухвалою судді від 05.11.2024 відкрио провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

14.11.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшла заява з проханням призначити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частина 6 ст. 279 ЦПК України передбачає, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З клопотання представника відповідача про перехід до судового розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін судом не встановлено жодних підстав для такого переходу, відсутні жодні причини, які б перешкоджали розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.11.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просять відмовити у задоволенні позову (а.с.56-88). Зазначає, що Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409, затверджений Порядок роботи складу митного органу, розділ ІХ якого врегульовує питання видачі товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці. Пунктом 9.1 розділу ІХ Порядку № 627 передбачено, що товари, які зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування митрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Позивач є іноземцем, інтереси якого в Україні представляє адвокат Сало О.П. 16.09.2024 рішення у справі № 620/13391/24 набрало законної сили. Митниця жодним чином не перешкоджала виконанню судового рішення і готова була одразу задовольнити заяву позивача і повернути спірний автомобіль за умови дотримання ним вимог Порядку № 627. Однак заява позивачем була будана 23.09.2024 і без дотримання вимог вказаного Порядку. Позивач просить відшкодувати йому шкоду, якою він вважає сплату витрат за зберігання транспортного засобу на складі митного органу за 413 діб. Провівши математичні розрахунки стає зрозумілим, що до такої кількості діб позивачем доданий період з 24.08.2023 по 10.10.2024. При цьому, позивач жодним чином не обґрунтовує включення до 413 діб періоду з 17.09.2024 по 09.10.2024, оскільки в цей період митниця не вчиняла жодних протиправних дій відносно позивача, а неповернення спірного товару у вказаний період сталося з вини самого позивача, який на момент подання заяви про повернення транспортного засобу не здійснив його митне оформлення та не сплатив витрати за зберігання на складі митниці. Також, позивач не надав жодних доказів на підтвердження дійсного існування та ступеню тяжкості моральних страждань, у позові не вказано, з яких міркувань позивач виходив визначаючи саме той розмір моральної шкоди, який просить стягнути. Позивач в обґрунтування моральної шкоди посилається лише на практику ЄСПЛ, не надаючи при цьому жодного доказу на підтвердження факту душевних страждань. Крім того, митниця вважає, що визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди не є адекватним, не випливає з обставин справи та не підтверджується доказами, сума шкоди є завищена і не відповідає дійсності. Також митниця вважає, що у разі задоволення позовних вимог, сума витрат на правничу допомогу має бути зменшена судом.

29.11.2024 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої просить позов задовольнити (а.с. 89-93). Зазначає, що позивач не міг раніше сплатити необхідну суму за зберігання транспортного засобу на складі митниці, адже уніфікована митна квитанція серії КВ № 073007, як єдина підстава для сплати коштів за зберігання автомобіля, була складена відповідачем 10.10.2024. Без вказаної уніфікованої квитанції позивач не міг сплатити кошти, бо не був обізнаний яку саме суму необхідно було сплатити на рахунок Чернігівської митниці. Після отримання вказаної квитанції позивачем одразу була сплачена зазначена в ній сума, а сам е 319953,27 грн. Щодо витрат на правничу допомогу, то у відзиві на позов, відповідач не заявляє клопотання про зменшення належної до відшкодування суми витратт на професійну допомогу, яку позивач поніс у зв`язку з розглядом справи. Відповідачем не надано доказів співставлення розмірів ставок надання правничої допомоги, в той час як позивачем повністю обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу, надано належні докази на підтвердження такого розміру.

03.12.2024 від представника відповідача на адресу суду надійши заперечення на відповідь на відзив, згідно яких просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (а.с. 94-101). Зазначають, що Відповідно до п. 2 Порядку відшкодування витрат, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1140/21452, витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів. Митна декларація подана позивачем до митного оформлення 08.10.2024, в цей же день митницею проведене митне оформлення, що підтверджується митною декларацією № 24UA102210005408U7. Тобто до проведення митного оформлення спірного авто позивачем у митниці не було підстав для проведення розрахунку витрат за зберігання транспортного засобу на складі митного органу та оформлення УМК МД-1. Витрати сплачено позивачем 10.10.2024, транспортний засіб фактично отриманий позивачем 10.10.2024. Також звертають увагу суду, що подання самої заяви ще не свідчить про виконання особою вимог законодавства, що регулює питання повернення товарів і транспортних засобів зі складу митного органу. Оскільки митниця вважає позовну заяву необґрунтованою, тому у відзиві просила суд відмовити у задоволенні позову, а у разі задоволення позовних вимог зазначала, що сума витрат на правничу допомогу має бути зменшена судом.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.03.2021 на митну територію України на адресу громадянина ОСОБА_1 за попередньою митною декларацією від 10.03.2021 № UA102030/2021/830856 ввезено легковий автомобіль марки DAIMLER SP250, 1961 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 .

16.03.2021 зазначений транспортний засіб був доставлений в місце доставки ТОВ «МТ-РІВНОПІЛЛЯ» (15586, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Рівнопілля, Гомельське шосе, 6) зону митного контролю відділу митного оформлення № 2 митного поста «Чернігів-вантажний» Північної митниці Держмитслужби.

Того ж дня легковий автомобіль марки DAIMLER SP250, 1961 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , за митною декларацією від 16.03.2021 № UA102030/2021/632892 поміщений у митний режим «митний склад» та розміщений на зберігання на митному складі відкритого типу (реєстраційний номер у реєстрі митних складів M/0469/V/01) ТОВ «МТ-Рівнопілля».

13.09.2022 вищевказаний автомобіль був перевезений з митного складу Рівнопілля до Чернігівської митниці, де був розвантажений та поміщений в зону митного контролю з метою його розмитнення.

21.10.2022 після отримання від ОСОБА_1 довіреності від 20.10.2022 громадянином ОСОБА_2 за уніфікованою митною квитанцією МД-1 від 21.10.2022 серія КВ № 260228 легковий автомобіль марки DAIMLER SP250, 1961 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 фактично розміщений на складі Чернігівської митниці (а.с. 76, 79).

26.07.2023 до відділу митного оформлення «Центральний» митного поста «Чернігів» подано митну декларацію № 23UA102170003531U5 з метою випуску у вільний обіг легкового автомобіля марки DAIMLER SP250, 1961 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , із звільненням від оподаткування митними платежами у зв`язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну громадянина ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що громадянином ОСОБА_1 не надано документів, які підтверджують те, що до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років, а також не надано документів, які підтверджують те, що до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, митним постом «Чернігів» відмовлено в оформленні митної декларації № 23UA102170003531U5 та видано карту відмови № UA102210/2023/00004.

24.08.2023 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Чернігів» подано нову митну декларацію № 23UA102210000595U8 з метою випуску у вільний обіг легкового автомобіля марки DAIMLER SP250, 1961 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , із звільненням від оподаткування митними платежами, у зв`язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну громадянина ОСОБА_1 .

Митним постом «Чернігів» відмовлено в оформленні митної декларації №23UA102210000595U8 та видано карту відмови № UA102210/2023/00013 у зв`язку із тим, що громадянином ОСОБА_1 : не надано документального підтвердження самого факту переселення на постійне місце проживання, оскільки відповідно до поданих документів громадянин ОСОБА_1 має право на постійне проживання в Республіці Панама до 15.07.2027, в той же час мав посвідку на тимчасове проживання в Україні; не надано документів, які підтверджують те, що до дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року (а.с. 19).

У відповідності до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі № 620/13391/23, позов ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102210/2023/00013. В решті позову відмовлено (а.с. 27-30)

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 рішення Чернігівськогог окружного адміністративного суду від 15.05.2024 залишено без змін (а.с. 32-35).

23.09.2024 представником ОСОБА_1 адвокатом Салом О.П. до Чернігівської митниці подано заяву щодо видачі зі складу митниці автомобіля марки DAIMLER SP250, 1961 року випуску, на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі №620/13391/23 (а.с. 74)

Листом від 02.10.2024 № 7.11-3/21/8.19/4961 заявника повідомлено, що для отримання вказаного транспортного засобу у відповідності до Порядку № 627 необхідно: провести відповідне митне оформлення та сплатити кошти за зберігання транспортного засобу на складі митниці; направити або надати на розгляд начальника Чернігівської митниці заяву, до якої долучити документи, визначені розділом ІХ Порядку № 627; прибути до Чернігівської митниці для отримання транспортного засобу (а.с. 69)

08.10.2024 ОСОБА_1 на адресу митниці подано заяву щодо видачі зі складу митниці автомобіля марки DAIMLER SP250, 1961 року випуску, на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі №620/13391/23, в якості додатку вказано митну декларацію № 24UA102210005408U7 від 07.10.2024, копія паспорту та права власності (а.с. 70-73)

10.10.2024 відповідачем оформлено уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії КВ № 073007 за 709 днів зберігання транспортного засобу та визначено суму відшкодування витрат у сумі 319959,27 грн. (а. 82)

Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №2.68291603.1 від 10.10.2024, ОСОБА_1 сплачено за зберігання товару на складі митниці у розмірі 319959,27 грн а.с. 26 на зв.).

Згідно накладної (вимоги) № 18 від 10.10.2024, автомобіль DAIMLER SP250, 1961 року випуску, повернуто власнику ОСОБА_1 (а.с. 83)

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною 1 ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 321 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 МК України, товари з моменту пред`явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 238 МК України, обов`язковій передачі митному органу для зберігання підлягають: товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення; товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 238 МК України, товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів (частина друга статті 238 МК України).

Згідно з ч.ч.1, 7 ст. 239 МК України, під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п`ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п`ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг. Готівкові кошти на відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів можуть прийматися цими органами із заповненням уніфікованої митної квитанції, яка видається власникам зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особам.

Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1140/21452, затверджено Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів (далі - Порядок №731).

Відповідно до п. 1-2 Розділу ІІ Порядку №731, відшкодування витрат митного органу оформлюється уніфікованою митною квитанцією МД-1 (далі - УМК МД-1), яка заповнюється в порядку, встановленому законодавством. Витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Згідно з п. 6 Розділу ІІ Порядку №731, строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених абзацом другим частини шостої статті 397 Митного кодексу України та цим Порядком).

Згідно п. 7 Розділу ІІ Порядку №731 при обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митного органу товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Згідно п. 8 Розділу ІІ Порядку № 731 при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включаються:

- час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз).

Проміжок часу, витрачений на проведення досліджень (аналізів, експертиз), підтверджується копіями документів, що засвідчують факт прийняття рішення митним органом про необхідність таких досліджень (аналізів, експертиз) та дату отримання митним органом відповідної інформації;

- час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу.

Час затримки митного оформлення з ініціативи митного органу встановлюється за результатами перевірки обставин та причин такого затримання та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов`язки;

- час, протягом якого товари, транспортні засоби зберігалися на складі митного органу у зв`язку з рішенням митного органу, прийнятого на виконання владних управлінських функцій, яке надалі було скасовано та/або визнано у встановленому законодавством порядку протиправним. Розрахунок тривалості такого часу здійснюється на підставі документів, що засвідчують факт прийняття відповідного рішення митним органом та документів, якими таке рішення було скасовано та/або визнано у встановленому законодавством порядку протиправним, та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов`язки;

- час, протягом якого товари, транспортні засоби зберігались на складі митного органу як предмети, тимчасово вилучені відповідно до кримінального процесуального законодавства, якщо судом скасовано арешт майна та/або закрито кримінальне провадження, а за результатами розгляду матеріалів, переданих до митного органу чи до суду відповідно до статті 496 глави 69 розділу XIX Митного кодексу України, в діях особи не встановлено ознак порушення митних правил. Розрахунок тривалості такого часу здійснюється на підставі прийнятих у порядку кримінального процесуального законодавства документів, що засвідчують факт скасування арешту майна та/або закриття кримінального провадження, а також непритягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов`язки;

- час проведення службового розслідування або перевірки;

- строк дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами.

Згідно п. 10 Розділу ІІ Порядку № 731 видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Відповідно до ст. 242 МК України, товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

З наведеного слідує, що власник транспортного засобу, який розміщений та зберігається на складі митниці, після його митного оформлення при фактичному отриманні транспортного засобу, зобов`язаний відшкодувати витрати за таке зберігання у встановленому порядку та розмірах, крім випадків, якщо, серед іншого, затримка митного оформлення такого транспортного засобу сталася з ініціативи митного органу.

Судом встановлено, що зберігання транспортного засобу, належного позивачу, з 24.08.2023 на складі Чернігівської митниці було зумовлене відмовою Митниці у здійсненні митного оформлення, протиправність якої встановлена рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №620/13391/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024.

За встановлених обставин, суд вважає, що затримка митного оформлення транспортного засобу сталася з вини відповідача. Отже, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для зберігання товару на складі Чернігівської митниці, оскільки відмова у здійсненні митного оформлення товару була протиправною, а тому позивача протиправно зобов`язано відшкодувати витрати за зберігання транспортного засобу за період з 24.08.2023 по 16.09.2024 у сумі 175966,86 грн (390дн*10Євро=3900*45,1274).

Між тим, порядок видачі товару зі складу митниці регламентовано статтею 242 МК України та Розділом ІХ Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 (далі - Порядок №627).

Так, згідно з п. 9.1 Розділу ІХ Порядку №627, товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Згідно з п. 9.2 Розділу ІХ Порядку № 627 видача зі складу митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім`я Уповноваженої особи відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника.

До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу.

За змістом п. 9.8 Розділу ІХ Порядку №627, видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці здійснюється за умови подання документів, що засвідчують особу (повноваження особи).

Крім того, залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення до митниці подаються такі документи: другий примірник квитанції МД-1, якщо товари були поміщені на склад митниці зі складанням квитанції МД-1; документи (митна декларація або інший документ, який її замінює), що підтверджують оформлення товарів у відповідний митний режим або згідно із заявленою метою; постанова про взяття проб і зразків, винесена посадовою особою митниці, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил; належним чином завірена копія постанови у справі про порушення митних правил про повернення товарів, транспортних засобів комерційного призначення власнику; дозвіл митниці на видачу зі складу митниці тимчасово (з подальшим поверненням) товарів, що беруться для проведення експертизи в установлених законодавством випадках; документи, що підтверджують відшкодування витрат митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці; документи, що підтверджують сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил (у разі, якщо такий штраф накладено на особу, якій відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил, підлягає поверненню товар або транспортний засіб комерційного призначення); документ, що підтверджує реалізацію товару на електронному аукціоні (акт про придбання товару на електронному аукціоні).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачені витрати митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці тільки 10.10.2024, за період з 17.09.2024 по 09.10.2024 митниця не вчиняла жодних протиправних дій відносно позивача, а відповідальність за несвоєчасне повернення автомобіля та додаткова сплата витрат за зберігання транспортного засобу за цей період лежить на позивачеві, тому суд не вбачає неправомірності розрахунку витрат за зберігання товару на складі митниці за цей період.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, «Антоненков та інші проти України», № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами передбачені ст. 1173, 1174 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У ч. 1 ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Застосовуючи положення ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.

У ході судового розгляду безспірно встановлено, що внаслідок протиправних дій митниці, яка встановлена судовими рішеннями, були порушені права позивача, останній був вимушений звертатися за захистом своїх прав до суду, тому суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, переживаннях, психологічних стресах та хвилюваннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішення питання щодо розміру моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи обсяг моральних страждань позивача, характер його немайнових втрат, глибину й тривалість завданих позивачеві страждань, ступінь вини відповідача, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 3000 грн, що буде відповідати принципу розумності, виваженості та справедливості, задовольнивши тим самим позовні вимоги частково.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження обсягу наданих адвокатом Салом О.П. послуг, виконаних робіт та їх вартість надано: копію Договору про надання юридичних послуг від 01.11.2024, копію ордера, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, заявку на надання юридичних послуг до Договору про надання юридичних послуг від 01.11.2024 від 04.11.2024, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс у справі з детальним описом виконаних робіт, прибутковий касовий ордер та квитанцію про сплату 10000 грн.

Враховуючи складність справи та обсяг послуг, наданих адвокатом, час, витрачений на надання відповідних послуг, те, що участі у судових засіданнях адвокат не приймав, та те, що позов задоволено частково, а також клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 1963,76 грн (а.с. 9).

Враховуючи, що позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1789,97 грн (178996,86/196376,16х1963,76).

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Чернігівської митниці на користь ОСОБА_1 175376 (сто сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 86 коп у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3000 (три тисячі) грн 00 коп у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці 1789,97 грн судового збору, 4000,00 грн витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.05.2025.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Чернігівська митниця (місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, просп.. Перемоги, буд. 6, код ЄДРПОУ 43985581)

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко