Рішення від 23.05.2025 по справі 736/70/25

Рішення

Іменем України

23 травня 2025 року місто Чернігів

Справа №736/70/25

Провадження №2/751/908/25

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

треті особи Орган опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

представник позивача ОСОБА_3

представник третьої особи Органу опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації Гирич Оксана Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Згідно ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 28.01.2025 до суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.2-6).

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що у період спільного проживання з відповідачкою у них народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У 2022 році ОСОБА_2 перестала з ним проживати, залишивши йому малолітню дитину. У 2023 році за рішенням суду місце проживання дитини визначено з батьком. Наразі мати вихованням дитини не займається, не проявляє до дівчинки материнської турботи, не цікавиться її життям та здоров`ям. Зазначив, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини йому необхідно для отримання соціальної допомоги, інших питань щодо перебування та проживання дитини, для отримання відстрочки від мобілізації.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 26.02.2025 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче судове засідання. Одночасно залучив до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У встановлений строк третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 подав письмові пояснення (а.с.49-50), де зазначив, що Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення обов`язків щодо виховання дитини. Так само як зазначена ч.1 ст.15 «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини. Встановлення факту самостійного виховання дитини може мати негативні наслідки для матері дитини.

Ухвалою суду від 22.04.2025 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибула, про день, час та місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку. У матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без її участі, де одночасно зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у матеріалах справи наявні заява про розгляд справи без їх участі.

Суд, відповідно до положень ст.223 ЦПК України, ухвалив судове засідання проводити у відсутність відповідача та третіх осіб, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 14.05.2025 оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 23.05.2025 о 12 год 50 хв.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Згідно копії свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 . Її матір`ю є ОСОБА_2 - відповідач у справі, батько ОСОБА_1 - позивач у справі(а.с.11).

Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні, ОСОБА_1 зареєстрований разом з дитиною на АДРЕСА_1 (а.с.13).

Корюківський районний суд Чернігівської області рішенням від 17.07.2023 визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с.14-17).

ОСОБА_4 з 26.06.2023 є вихованкою Корюківського ДНЗ №1 «Дельфін», що підтверджується довідкою від 13.11.2024 (а.с.19).

Згідно заяви від 12.10.2023 ОСОБА_1 звертався до Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради з проханням вжити заходів щодо неналежної поведінки матері дитини - ОСОБА_2 (а.с.17).

Чернігівське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області зареєструвало заяву в ЄО №581198 від 29.09.2023щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_2 (а.с.18).

Згідно довідки Державної установи «Центр пробації» Корюківського районного сектору №3 від 30.12.2024 ОСОБА_2 перебуває на обліку за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.06.2023 (№750/7901/23) та вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.11.2023 (№750/16388/23) (а.с.20).

Відповідно довідки Корюківського відділу державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області на виконанні у відділі відсутній виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).

Згідно висновку Корюківської районної державної адміністрації від 17.04.2025 встановлено, що мати дитини проживає в м. Корюківка, працює, орендує житло. Наразі вона не займається вихованням та утриманням дитини, а іноді з нею зустрічається та проводить час. Кошти, які отримує як заробітну плату, вона витрачає на погашення штрафу за вироком суду №750/16388/23 від 10.11.2023. Батько дитини самостійно виховує та утримує ОСОБА_4 . За місцем проживання характеризується позитивно. Для дитини створив належні умови для повноцінного розвитку (а.с.88-89).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричине за поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом перемовин, а в разі неможливості вирішити конфлікт - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання та утримання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Так ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Сторонами не заперечується, що дитина наразі проживає з позивачем. Втім така обставина не може свідчити про відсутність визначеного законом обов`язку матері дитини щодо участі в її утриманні, а також щодо участі у її вихованні, що прямо випливає з положень ст. 157 СК України.

Доводи позивача про те, що мати малолітньої дитини самоусунулася від виховання та утримання дитини не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається із висновку Корюківської районного державної адміністрації, ОСОБА_2 іноді зустрічається та проводить час з дитиною, хоча наразі не утримує її.

При цьому позивач не позбавлений права на звернення з позовом щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини.

24.03.2025 відповідачка надіслала заяву в якій зазначила, що з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком їх спільної дитини згодна, просила суд розглядати справу за її відсутності (а.с.58).

Відтак із встановлених обставин вбачається, що сторони добровільно погодили між собою те, що їх малолітня донька буде проживати разом із позивачем та саме позивач буде займатись її вихованням та матеріальним забезпеченням.

За відсутності реального спору між сторонами щодо участі у вихованні та утриманні дитини, а також за відсутності встановленого судом факту ухилення матері від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дитини, підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком не вбачається.

При цьому, норма, закріплена у пункті 4 частини 1 статті 23 ЗаконуУкраїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює винятки з обов`язку проходження військової служби під час мобілізації для осіб, які мають неповнолітніх дітей за умов, коли вони фактично є єдиними особами, що виконують батьківські функції.

Ця норма є гарантією для дитини бути опікуваним другим з батьків у випадку мобілізації першого.

Відтак для вирішення подібних спорів недостатньо встановити, що у певний період часу другий з батьків має меншу залученість до процесу виховання та утримання. Встановленню, передусім, підлягає обставина неготовності другого з батьків до активізації в цьому питанні у випадку проходження військової служби тим з батьків, що на час виникнення спору виконує домінуючу роль у вихованні та утриманні дитини.

Для цього важливу роль відіграє правова оцінка поведінки другого з батьків: чи наявне ухилення від виконання батьківських обов`язків, чи зафіксовано формальну або фактичну бездіяльність у сфері утримання або виховання.

Водночас, у тому випадку, коли ролі батьків в утриманні та вихованні дитини є узгодженими (за домовленостями чи мовчазною згодою) та не є такими, що створюють певний дисонанс у вихованні та розвитку дитини, відсутні підстави стверджувати ухилення від виконання таких обов`язків одним з них.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо виховання та утримання дитини, а заявлені позивачем позовні вимоги не є вимогами до відповідачки щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача, а фактично є вимогами, на підставі яких позивач бажає отримати відстрочку від мобілізації, що свідчить про неефективний спосіб захисту обраний позивачем, та необґрунтованість і безпідставність поданого позову, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн (а.с.32).

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, відповідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 280-282, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.7, 15, 141, 150, 151, 155, 157, 164 Сімейного Кодексу України, -

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

Третя особа - Орган опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд.60 м. Корюківка Чернігівська область 15300, код ЄДРПОУ 31718382)

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя Н. В. Маслюк