Рішення

від 20.05.2025 по справі 902/111/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. Cправа № 902/111/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676

до Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця", 21011, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Івана Павла ІІ, будинок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 25507148

про стягнення 19 728,38 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Міненко В.М., згідно довіреності

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 30.01.2025 надійшла позовна заява № б/н від 30.01.2025 (вх. № 114/25 від 30.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" про стягнення 19 728,38 гривень заборгованості, у тому числі 15 102,63 гривень основного боргу, 2 887,48 гривень пені, 365,51 гривень 3% річних, 1 372,76 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 04.02.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/111/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Ухвалою від 07.04.2025 судом призначено судове засідання з розгляду справи №902/111/25 по суті на 29.04.2025 о 15:30 год.

За наслідком судового засідання 29.04.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/111/25 по суті до 11:00 20.05.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

16.05.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення № б/н від 16.05.2025 (вх. № 01-34/5274/25 від 16.05.2025) про приєднання документів до матеріалів справи.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлявся ухвалою суду від 30.04.2025, яку надіслано за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Надіслана за адресою місцезнаходження відповідача ухвала повернута на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом також здійснено повідомлення відповідача Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про судове засіданні у справі № 902/111/25, у якій відповідачем Релігійна організація "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця".

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 тощо.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Згідно частини 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач, третя особа вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та у межах цього судового засідання повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" про стягнення 19 728,38 гривень заборгованості, у тому числі 15 102,63 гривень основного боргу, 2 887,48 гривень пені, 365,51 гривень 3% річних, 1 372,76 гривень інфляційних втрат.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №2302910-РО від 11.01.2023 року в частині оплати за поставлений природний газ.

Позивач зазначив, що на підставі укладеного договору відповідачу у період з 01.01.2023 по 15.04.2024 було поставлено природний газ на загальну вартість 93 871,34 гривень. Відповідачем сплачено вартість спожитого природного газу у сумі 78 768,71 гривень. Заборгованість відповідача за спожитий природний газ (за березень, квітень 2024 року) складає 15 102,63 гривень, які відповідач у добровільному порядку не сплатив.

З урахуванням наведеного позивач просить стягнути з відповідача 19 728,38 гривень заборгованості, у тому числі 15 102,63 гривень основного боргу та 2 887,48 гривень пені, 365,51 гривень 3% річних, 1 372,76 гривень інфляційних втрат нарахованих у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого газу.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв`язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

11 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник, позивач) та Релігійною організацією "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №2302910-РО (далі - договір) (т. 1 а.с. 24-28).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 1.4. договору визначено, що споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

За умовами пункту 1.5. договору у разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ "Оператор газорозподільної системи Вінницягаз" з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).

Згідно з пунктами 2.1., 2.1.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по грудень 2023 року (включно), в кількості 1,500 тис.куб.метрів у тому числі по місяцях: вересень - грудень 2023 - по 125 тис.куб.м. Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

За умовами пункту 2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

У будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.5.1. договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Згідно з пунктом 3.5.2. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

За умовами пункту 3.5.3. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Пунктом 3.5.4. договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ -13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ -16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 5.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь - якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

За умовами пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно з пунктом 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до "31" грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1. договору).

26.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Релігійною організацією "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" укладено додаткову угоду № 1-24 до договору постачання природного газу №2302910-РО від 11.01.2023 (т. 1 а.с. 29).

За умовами пунктів 1, 2 додаткової угоди № 1-24 сторони виклали пункт 1.3 договору в наступній редакції: "1.3. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку та/або природний газ видобутий на території України.", доповнили пункт 2.1 договору наступним: "Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2024 року по 15 квітня 2024 (включно)..." та визначили планові обсяги постачання газу у вказаному періоді по місяцях, куб.м.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №1-24 сторони погодили викласти пункт 4.3. договору в наступній редакції: "4.3. Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування, що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу.".

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до "15" квітня 2024 р. (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1. додаткової угоди № 1-24 від 26.12.2023 до договору постачання природного газу №2302910-РО від 11.01.2023).

Договір, додаткову угоду підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору протягом січня 2023 - квітня 2024 року позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 93 871,34 гривень, у тому числі:

- у січні 2023 - 0,00395 тис.куб.м. на суму 65,39 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2023;

- у лютому 2023 - 0,00296 тис.куб.м. на суму 49,00 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2023;

- у березні 2023 - 0,00690 тис.куб.м. на суму 114,22 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2023;

- у квітні 2023 - 0,03920 тис.куб.м. на суму 648,91 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 18.05.2023;

- у травні 2023 - 0,00296 тис.куб.м. на суму 49,00 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.05.2023;

- у червні 2023 - 0,00295 тис.куб.м. на суму 48,83 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.06.2023;

- у липні 2023 - 0,00197 тис.куб.м. на суму 32,62 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.07.2023;

- у серпні 2023 - 0,00197 тис.куб.м. на суму 32,62 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.08.2023;

- у вересні 2023 - 0,00197 тис.куб.м. на суму 32,62 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2023;

- у жовтні 2023 - 0,00297 тис.куб.м. на суму 49,18 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2023;

- у листопаді 2023 - 0,00296 тис.куб.м. на суму 49,00 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2023;

- у грудні 2023 - 0,87961 тис.куб.м. на суму 14 560,96 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2023;

- у січні 2024 - 0,00494 тис.куб.м. на суму 81,77 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2024;

- у лютому 2024 - 3,37606 тис.куб.м. на суму 55 886,92 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2024;

- у березні 2024 - 1,06488 тис.куб.м. на суму 17 627,90 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2024;

- у квітні 2024 - 0,27440 тис.куб.м. на суму 4 542,40 гривень згідно акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2024 (т. 1 а.с. 9-16).

Обсяг поставленого позивачем природного газу відповідачу за період з січня 2023 року по квітень 2024 року підтверджується витягом з Інформаційної платформи Оператора ГТС стосовно періоду перебування Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" (ЕІС - код 56XS0000PE34400L) в Реєстрі споживачів (комерційному потфелі) ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" із зазначенням фактичного обсягу спожитого природного газу за період з 13.01.2023 по 15.04.2024 (т. 1 а.с. 97-104 (зворот)) та листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-25-72222 від 06.05.2025 (т. 1 а.с. 105, 106).

Вказаний обсяг поставленого та отриманого відповідачем газу за січень 2023 - квітень 2024 року відображені у актах приймання-передачі природного газу за січень 2023 - квітень 2024. Акти підписані відповідальними особами постачальника. Вартість поставленого та отриманого відповідачем газу за вказаний період згідно вказаних актів становить 93 871,34 гривень.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, кількості та вартості поставленого природного газу у визначеному договором порядку.

Як вбачається із листа відповідача щодо зарахування коштів № 2023/4-07 від 25.04.2023, платіжних інструкцій №@2PL851562 від 05.07.2023, №@2PL460199 від 04.08.2023, №@2PL146903 від 26.09.2023, №@2PL841821 від 04.01.2024, №@2PL018460 від 20.03.2024, №@2PL608123 від 19.05.2024, розрахунку, Релігійною організацією "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" грошові кошти у загальній сумі 78 768,71 гривень (т. 1 а.с. 30,31, 17-20, 44 (зворот-47)).

Докази оплати вартості природного газу за березень, квітень 2024 у сумі 15 102,63 гривень у матеріалах справи відсутні.

За відсутності сплати Релігійною організацією "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" 15 102,63 заборгованості з оплати поставленого у березні, квітні 2024 року природного газу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 19 728,38 гривень заборгованості у тому числі 15 102,63 гривень основного боргу, 2887,48 гривень пені, 365,51 гривень 3% річних, 1372,76 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором №2302910-РО від 11.01.2023 постачання природного газу 19 728,38 гривень заборгованості, у тому числі 15 102,63 гривень основного боргу, 2 887,48 гривень пені, 365,51 гривень 3% річних, 1 372,76 гривень інфляційних втрат.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням умов вказаного договору, а саме поставка газу позивачем, його прийняття та оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги передбачені статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно положень частини 1, 2, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу (природного газу) через приєднану мережу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Предметом спору є вимога про стягнення 15 102,63 гривень заборгованості за договором постачання природного газу за поставлений у березні, квітні 2024 року природний газ.

Судом установлено, що позивачем на виконання умов договору постачання природного газу здійснено на користь відповідача поставку газу у березні та квітні 2024 року в обсязі 1,06488 тис.куб.м. та в обсязі 0,27440 тис.куб.м. на суму 17 627,90 гривень та на суму 4 542,40 гривень відповідно.

Здійснення господарської операції з поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу у березні, квітні 2024 року, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу у березні, квітні 2024 року підтверджується інформацією щодо остаточної алокації споживача з ЕІС-кодом у період з 01.03.2024 по 15.04.2024, актами приймання-передачі природного газу за березень, квітень 2024 року (т. 1 а.с. 41, 42, 10 (зворот), 11 (зворот)).

Зауважень та заперечень відповідача щодо об`єму та вартості отриманого газу матеріали справи не містять.

Обсяг та вартість фактично спожитого відповідачем газу за вказаний період підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Таким чином, обставини щодо поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу у березні, квітні 2024, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу у березні, квітні 2024 року, які входять до предмета доказування у цій справі підтверджуються доказами, які містяться у матеріалах справи та не спростовані відповідачем.

З урахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків, заборгованість відповідача за поставлений природний газ у березні, квітні 2024 року становить 15 102,63 гривень (10 560,23 гривень (заборгованість за березень 2024) + 4542,40 гривень (заборгованість за квітень 2024) = 15 102,63 гривень).

Положеннями частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Згідно з підпунктом 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як установлено судом, відповідачем зобов`язання за договором постачання природного газу з оплати вартості поставленого у березні, квітні 2024 року природного газу у сумі 15 102,63 гривень належним чином не виконані.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача за договором в частині сплати заборгованості в сумі 15 102,63 гривень є невиконаними та на день розгляду справи доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем та спожитий відповідачем у березні, квітні 2024 року газ у сумі 15 102,63 гривень матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у березні, квітні 2024 року у сумі 15 102,63 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 15 102,63 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 2887,48 гривень пені, 365,51 гривень 3% річних, 1372,76 гривень інфляційних втрат, нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною оплатою за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат складає 1 372,78 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 1 372,76 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що розрахунок 3 % річних є вірним, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 365,51 гривень 3 % річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд у постановах від 20.09.2020 року у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями пункту 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у визначений позивачем період. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 2 887,48 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума пені є арифметично вірною, тому позовні вимоги про стягнення 2 887,48 гривень пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 15 102,63 гривень основного боргу, 2 887,48 гривень пені, 365,51 гривень 3% річних, 1 372,76 гривень інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 0000023909 від 29.01.2025 сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада (парафія) Божого Милосердя Кам`янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви у м. Вінниця" (21011, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Івана Павла ІІ, будинок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 25507148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) 19 728,38 гривень заборгованості, у тому числі 15 102,63 гривень основного боргу, 2 887,48 гривень пені, 365,51 гривень 3% річних, 1 372,76 гривень інфляційних втрат та 2 422,40 гривень судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 травня 2025 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, 21011, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Івана Павла ІІ, будинок, 1.