Рішення

від 26.05.2025 по справі 904/1008/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2025р. Справа № 904/1008/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Юніверс», м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Оланво», м. Дніпро

Про: стягнення 292 638,27грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «ТФ «Юніверс» (позивач) звернулась до суду з позовом до ТОВ «ТГ «Оланво» (відповідач) про стягнення 292 638,27грн. заборгованості за товар, поставлений відповідно до договору поставки.

Ухвалою суду від 12.03.25р. відкрите провадження у справі №904/1008/25 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ТОВ «ТГ «Оланво» (відповідач) заперечує проти позовних вимог та вказує, що видаткову накладну №72 підписано невстановленою особою та відбиток печатки є підроблений. Окрім того, відповідач вказує, що факт відвантаження та отримання товару позивачем не доведено, оскільки до позовної заяви не додано товарно-транспортні накладні. Відповідач посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, який визначений у ст. 257 ЦК України ( оскільки покупець отримав товар на загальну суму 299 040,00грн. відповідно до видаткової накладної №72. - 16.04.21р., тому строк позовної давності закінчився 16.04.24р. ).

ТОВ «ТФ «Юніверс» (позивач) заперечує проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та вказує, що ним було належним чином виконано зобов`язання з поставки товару згідно з видатковою накладною № 72 від 16.04.21р. на загальну суму 299 040,00грн., в той же день сформовано рахунок на оплату № 8 від 16.04.21р. на загальну суму 299 040,00грн. та зареєстровано податкову накладну №72 від 16.04.21р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

16.11.20р. між ТОВ «ТФ «Юніверс» (продавець) та ТОВ «ТГ «Оланво» (покупець) був укладений договір поставки №УАТ-1611/2020, відповідно до якого продавець зобов?язується передати у власність покупця, а покупець зобов?язується прийняти у свою власність та оплатити товар на умовах, в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в рахунку фактурі, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід?ємною частиною договору (додатки) та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару. (п. 1.).

Товар за цим договором поставляється в цілому або окремими партіями. Якщо товар підлягає поставці окремими партіями, покупець зобов?язується на кожну наступну партію товару подати в електронному вигляді заявку на адресу продавця не пізніше, ніж за 5 календарних днів до дати відвантаження відповідної партії товару. Продавець повинен погодити надану покупцем заявку протягом наступного робочого дня та повідомити на електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1) покупця про наявність товару та строки його відвантаження. Підтвердженням погодження заявки від покупця є оформлений продавцем рахунок-фактура. Дострокова поставка товару допускається за згодою покупця. (п. 2.1.).

Поставка товару за цим договором може здійснюватися відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, Інкотерме 2010 на умовах:

- EXW (склад вантажовідтравника, адреса);

- DDP (адреса вантажоодержувача) транспортом вантажовідправника і за його рахунок, при цьому варпість доставки входить у вартість товару та додатковій оплаті не підлягає, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному додатку;

- FCA (адреса вантажовідправника) шляхом передання перевізнику, за умови, що вибір виду транспорту (залізничним або автомобільним транспортом) визначено в додатку до договору.

Умови та строки поставки для кожної партії товару можуть визначатися сторонами окремо у відповідних додатках. За домовленістю сторін, можливі інші умови постачання, із зазначенням про це в додатках до цього договору. (п. 2.2.).

Підтвердженням факту поставки є підписання сторонами акту прийому - передання товару та видаткової накладної та транспортної накладної. Право власності на поставлений товар (у випадку поставки товару частинами - на кожну його частину) переходить до покупця момент передання товару (кожної його партії чи/або частини партії) від продавця за актом прийому-передання та видатковою/транспортною накладною. Перехід ризиків випадкової втрати або псування товару здійснюється в момент передання товару покупцю (у випаді самовивозу) або першому перевізнику (п. 2.5.).

Ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, встановленому за домовленістю сторін, з врахуванням умов, передбачених п. 3.2 даного договору) і встановлюється в українських гривнях та вказується в рахунку-фактурі, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід?ємною частиною договору (додатки) та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару. При цьому оплата здійснюється в національній валюті України, у відповідності до нижченаведеної формули, за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S-Z*A1 гривень, де

S - ціна товару на момент оплати, (грн.);

Z - ціна (базисна/залишкова) товару (долари США);

Al - курс (продажу) гривні до долара США, підтверджений ПАТ КБ «Приватбанк», що діє в день платежу. В тому випадку, якщо покупцеві була невідома діюча в день оплати ставка курсу (продажу) гривні до долара США за показниками ПАТ КБ «Приватбанк», покупець зобов?язаний здійснити оплату за товар застосовуючи ставку курсу (продажу) гривні до долара США за показниками ПАТ КБ «Приватбанк», що діяла у попередній день та доплатити, не пізніше двох календарних днів з дати платежу, різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною з застосуванням вишезазначеної формули (п. 3.1.). Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, згідно з п. 3.1. цього договору. Договору у безготівковій формі, на умовах 100% попередньої оплати, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця. (п. 3.2.). Датою остаточної оплати вартості (ціни) товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі 100% ціни (вартості) товару. (п. 3.4.). Обов?язок покупця при проведенні розрахунків за цим договором вважається виконаним належним чином з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. (п. 3.5.). У разі наявності заборгованості покупця перед продавцем за поставлений товар грошові кошти, що надходять на банківський рахунок продавця від покупця, зараховуються в першу чергу в рахунок погашення нарахованих заборгованості покупця незалежно від призначення платежу. У разі помилкової та/або неповної інформації про платіж та документи, на підставі яких здійснюється оплата, у призначенні платежу продавець самостійно визначає

призначення такого платежу за наявними у нього документами. (п. 3.7.). Продавець зобов`язується продавець зобов`язаний надати покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну. (п. 4.1.1.). Покупець зобов`язується оплатити повну вартість (ціну) товару у визначені цим договором строки (терміни). (п. 4.2.1.).

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) та скріплення печатками сторон та діє до 16.06 21р., але у будь-якому випадку - до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов?язань за цим договором. (п. 9.2.) Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору. (п. 9.3.).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним на користь відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 2 817 138,27грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №70 від 01.12.20р. - на суму 49 512,49грн.; №80 від 16.12.20р. - на суму 136 372,20грн.; №82 від 17.12.20р. - на суму 72 128,02грн.; №11 від 04.01.21р. - на суму 385 944,46грн.; №20 від 16.01.21р. - на суму 213 715,36грн.; №54 від 17.02.21р. - на суму 774 211,75грн.; №55 від 22.02.21р. на суму 252 840,00грн.; №56 віл 25.02.21р. - на суму 633 373,99грн. та №72 від 16.04.21р. - на суму 299 040,00грн. (а.с. 78, 82, 86, 90, 94, 98, 102, 106).

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати товару та здійснено лише часткову оплату у загальному розмірі 2 524 500,00грн. (що підтверджується платіжними дорученнями: №3 від 26.02.21р. на суму 20 000,00грн.; №39 від 21.01.21р. на суму 2480 000,00грн.; №55 від 12.05.21р. на суму 520 000,00грн.; №56 від 02.02.21р. на суму 158 000,00грн.; № 54 500,00грн.; №63 від 03.02.21р. на суму 100 000,0грн.; №66 від 04.02.21.р. на суму 100 000,00грн.; №68 від 09.02.21р. на суму 80 000,00грн.; №88 від 17.02.21р. на суму 40 000,00грн.; №111 від 02.03.21р. на суму 61 000,00грн.; №133 від 18.03.21р. на суму 103 000,00грн.; №189 від 18.05.21р. на суму 40 000,00грн. та №65 від 24.05.21р. на суму 1 000 000,00грн. (а.с. 40-52).

Звертаючись з цим позовом, позивач вказує на те, що ним складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні: №№66,78, 81, 8, 24, 55, 57, 60, 72. (а.с. 80, 84, 88, 92, 96, 100, 104, 108).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію-вимогу вих. №04/02/25-2 від 04.02.25р. про сплату вартості поставленого товару у розмірі 292 638,27грн. (а.с. 16), яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, за розрахунками позивача заборгованість відповідача на час розгляду справи складає 292 638,27грн. Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

За приписами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Оскільки, сторонами не передбачено строк оплати поставленого товару, з огляду на вище викладені положення закону, товар повинен бути оплачений замовником (відповідачем) після його прийняття .

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» № 211 від 11.03.20р. (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» (зі змінами та доповненнями) № 1236 від 09.12.20р., в Україні встановлено карантин з 12.03.20р.

У той же ж час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» №651 від 27.06.23р., на всій території України відмінено карантин з 24 год. 00 хв. 30.06.23р., встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.

Отже, карантин на території України діяв у період з 12.03.20р. по 30.06.23р. та станом на дату звернення з цим позовом карантин відмінений.

Проте, 24.02.22р. Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22р. на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.22р.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.

Оскільки станом на дату звернення позивачем до суду правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, то позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами.

Стосовно зауважень відповідача про те, що видаткову накладну №72 підписано невстановленою особою та відбиток печатки є підроблений, суд зазначає, що дана обставина не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у справах №915/878/16 та №905/49/15 вказав, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на видаткових накладних заперечення відповідача щодо неможливості ідентифікації осіб, які прийняли товар не можуть бути взяті судом до уваги, за відсутності доказів ії незаконного вибуття або незаконного використання її іншою особою. Саме відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні ії відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором. Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем здійснена часткова оплата товару за спірною видатковою накладною №72 від 16.04.21р. на суму 6 401,73грн.

Стосовно твердження відповідача, що факт відвантаження та отримання товару позивачем не доведено, оскільки до позовної заяви не додано товарно-транспортні накладні, суд зазначає, що сторонами було погоджено, зокрема, порядок та умови передачі товару (розділ 2 договору поставки №УАТ-1611/2020 від 16.11.20р.). Так, поставка товару за цим договором може здійснюватися відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 на умовах, EXW (склад вантажовідправника, адреса) (п. 2.2.).

Верховний Суд у постанові від 02.03.23р. у справі №804/644/16 дійшов до висновку, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому ст. 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.10р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.10р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Інші доводи відповідача спростовуються встановленими вище судом обставинами та наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73-79, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Оланво» (49038, м. Дніпро, вул. Мудрого Ярослава, буд. 68; код ЄДРПОУ43824946) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Юніверс» (49035, м. Дніпро, вул. Давидова, буд. 169; код ЄДРПОУ 43326719): 292 638,27грн. - заборгованості та 3 511,66грн. - витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 26.05.25р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.