Рішення від 20.05.2025 по справі 911/766/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 911/766/25

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Фещенко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО СТАНДАРД УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕЛ"

про стягнення 23 371,04 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 16.04.2025 розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО СТАНДАРД УКРАЇНА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕЛ" про стягнення 23 371, 04 грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше судове засідання призначив на 20.05.2025 о 10:00.

Згідно довідки господарського суду від 16.04.2025, ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.04.2025 в електронному вигляді було надіслано ТОВ "АПЕЛ" в його електронний кабінет 16.04.2025 о 13:19 (а.с. 52).

13.05.2025 до Суду надійшла заява Позивача про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. г/с №6110 від 13.05.2025).

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за наявними матеріалами, Суд приймає до уваги наступне.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Суд констатує, що ухвала суду від 16.04.2025 надіслана відповідачу ТОВ "АПЕЛ" через систему "Електронний суд" в його електронний кабінет, про що свідчать вищевказана довідка про доставку електронного листа.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

У пункті 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" зазначено, "... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див., nurtatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974-256) (Aleksandr Shevchenko v.Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v.Ukraine) (ухвала), заява №50996/99, від 14 жовтня 2003 року)".

Отже, Відповідач ТОВ "АПЕЛ" був обізнаний про вчинений до нього позов та судове провадження у справі №911/766/25.

На підставі ч. 4 ст. 11 Кодексу суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі "Осіпов проти України", де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

З врахуванням викладеного в судовому засіданні 20.05.2025 розглянуто справу по суті за наявними у ній матеріалами та прийнято рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт України" звернувся з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕЛ" про стягнення 23 371, 04 грн., з яких: сума основного боргу - 12 016, 72 грн.; пеня - 4 747, 78 грн, штраф - 3 621, 67 грн, 3% річних - 540, 20 грн, інфляційні втрати - 2 444, 67 грн (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).

В обґрунтування підстав поданого позову Позивач доводить, що позов зумовлено неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань по сплаті коштів за отриманий товар згідно умов, порядку та строків, визначених Договором поставки №377 від 10.04.2024.

У позові Позивач доводить, що на виконання умов Договору поставки №377 від 10.04.2024 поставив товар за видатковою накладною №42356 від 26.04.2024 на суму 46 216, 72 грн, а Відповідачем прийнято товар, однак здійснено часткову оплату, залишок боргу складає 12 016, 72 грн.

Товариство доводить, що за порушення строку оплати товару Відповідачу нараховано пеню на суму 4 747, 78 грн, штраф 3 621, 67 грн, 3% річних 540, 20 грн, 2 444, 67 грн інфляційних втрат.

Відповідач відзив на позов не подав, правом участі у змагальному процесі не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. 10.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна" (як Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Апел" (як Відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №377 (тут і далі за текстом - Договір поставки №377), відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору поставки №377).

У п. 1.2. Договору поставки №377 сторони погодили, що предметом договору є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших товарів, далі за текстом "товар", за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно видаткових накладних постачальника.

Узгодженою партією товару вважається отриманий покупцем товар у відповідності до видаткової накладної постачальника в період дії договору (п. 1.3. Договору поставки №377).

Товар передається постачальником покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього (п. 2.1. Договору поставки №377).

Ціна товару та його загальна вартість виражаються в гривнях (п. 5.1. Договору поставки №377).

Ціна товару та загальна вартість переданої покупцю. партії товару вказується у видатковій накладній, що видається постачальником на кожну таку партію (п. 5.2. Договору поставки №377).

Покупець зобов`язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 7 (сім) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної. За окремою домовленістю сторін умови оплати товару можуть бути змінені, що має бути оформлено письмово Додатком до даного Договору (п. 6.1. Договору поставки №377).

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупця на банківський рахунок постачальника (п. 6.2. Договору поставки №377).

У випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом усього строку порушення зобов`язань (п. 7.1. Договору поставки №377).

У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (п. 7.3. Договору поставки №377).

Сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє сторону, винну у порушенні умов цього Договору, від відшкодування у повному обсязі іншій стороні договору збитків, що вона зазнала у зв`язку з таким порушенням (п. 7.4. Договору поставки №377).

Сторони домовилися, що позовна давність стосовно пені та штрафів, встановлених даним договором, становить два роки (п. 7.7. Договору поставки №377).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12 квітня 2024. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.п. 1.1.,1.2. Договору поставки №377).

Позивач за видатковою накладною №42356 від 26.04.2024 відпустив Відповідачу товар на загальну суму 46 216, 72 грн, про що свідчить підпис уповноваженої особи та його печатка (а.с. 12).

Відповідач свої зобов`язання по сплаті коштів за отриманий товар виконав неналежним чином, частково сплатив кошти за отриманий товар, а саме: 26.04.2024 на суму 10 000, 00 грн; 04.07.2024 на суму 5 000, 00 грн; 08.08.2024 на суму 5 000, 00 грн; 05.09.2024 на суму 6 200, 00 грн; 02.10.2024 на суму 5 000, 00 грн; 24.01.2025 на суму 3 000, 00 грн, про що свідчать банківські виписки (а.с. 13-18).

Позивач звернувся з позовом про стягнення на його користь з Відповідача простроченого боргу в сумі 12 016, 72 грн, 4 747, 78 грн пені, 3 621, 67 грн штрафу, 540, 20 грн 3% річних та 2 444, 67 грн інфляційних втрат.

Предметом спору у даній справі є вимога Позивача про стягнення заборгованості, пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання грошових зобов`язань Відповідача за Договором поставки №377.к

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2. Укладений між сторонами Договір поставки №377 за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 3 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що сторони у п. 6.1. Договору поставки №377 визначили, що покупець зобов`язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом 7 (сім) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Судом встановлено, що факт належної поставки товару підтверджується видатковою накладною №42356 від 26.04.2024 на суму 46 216, 72 грн.

Таким чином, строк оплати товару, згідно п. 6.1. Договору поставки №377, становив - 03.05.2024.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач частково здійснив оплати за отриманий товар, а саме: 26.04.2024 на суму 10 000, 0 грн, 04.07.2024 на суму 5 000, 00 грн; 08.08.2024 на суму 5 000, 00 грн; 05.09.2024 на суму 6 200, 00 грн; 02.10.2024 на суму 5 000 00 грн; 21.01.2025 на суму 3 000, 00 грн.

Залишок несплаченої заборгованості складає 12 016, 72 грн.

Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З урахуванням наведеного, Суд визнає доведеною обставину про стягнення основного боргу за поставлений товар на суму - 12 016, 72 грн.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу на суму 3 621, 67 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України (п.7.38 постанови ВПВС від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19).

Суд, з урахуванням п. 7.3. Договору поставки №377, зазначає що на 30 календарний день існувала сума боргу 36 216, 72 грн, перевіривши розрахунок суми штрафу на суму 3 621, 67 грн, визнає його арифметично правильним.

3. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 4 747, 78 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).

Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.20р. у справі № 910/17753/18, від 20.08.20 р. у справі 902/959/19; від 10.09.20р. у справі №916/1777/19).

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20.08.20р. у справі №902/959/19, від 09.03.21р. у справі №924/441/20).

При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.19р. у справі №910/23911/16, від 22.08.19р. у справі №914/508/17, від 12.03.20р. у справі №907/65/18).

Як зазначав Суд, у п. 7.1. Договору поставки №377 сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день такого прострочення протягом усього строку порушення зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Суд констатує, що Позивачем вірно визначено початок перебігу прострочення заборгованості - 04.03.2024, оскільки, з огляду на п. 6.1. Договору поставки №377, останній день сплати становив 03.05.2024.

Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені на суму 4 747, 78 грн, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним.

4. Щодо позовних вимог про стягнення 540, 20 грн. 3% річних та 2 444, 67 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 вказала на те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Необхідність врахування саме позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, підтвердив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.

Суд перевірив розрахунки 3% річних на суму 540, 20 грн та 2 444, 67 грн інфляційних втрат, визнає їх арифметично правильними, за наслідками яких встановлено їх обґрунтованість.

Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).

5. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач довів обґрунтованість позовних вимог, тоді як Відповідач не спростував зазначеного.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні з позовною заявою до суду Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3028, 00 грн, про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу коштів №6436 від 17.02.2025 (а.с. 8).

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на Відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Апел" (ву. Свято-Воздвиженська, буд. 47-Б, м. Олевськ, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11002, код ЄДРПОУ 45260262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт країна" (вул. Б.Хмельницького, буд. 10А, м. Пустомити, Львівський р-н, Львівської обл., 81100, код ЄДРПОУ 35775727):

- 12 016, 72 грн основного боргу;

- 3 621, 67 грн штрафу;

- 4 747, 78 грн пені;

- 540, 20 грн 3% річних;

- 2 444, 67 грн інфляційних втрат;

- 3 028, 00 грн судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 26.05.25

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу, 2-3 сторонам (через Ел. суд)